Ухвала

від 14.09.2022 по справі 127/11867/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11867/19

Провадження №11-кп/801/554/2022

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2022 року, у кримінальному провадженні № 12019020000000110, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, та засуджено до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальну провадженні з моменту затримання 05.03.2019 року до 07.03.2019 року (моменту винесення ухвали Вінницького міського суду Вінницької області) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень 18 копійок на користь держави. Вирішено долю речових доказів.

в с т а н о в и в:

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2022 року, у кримінальному провадженні № 12019020000000110 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, та засуджено до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

Згідно вироку суду, 05.03.2019 року близько 17:10 год. ОСОБА_8 , діючи в інтересах службових осіб КП «Немирівський міський ЦПМСД» та ТОВ «АНП-ЦЕНТР», з метою вирішення питання щодо не відображення працівниками поліції в матеріалах кримінального провадження № 12019020000000097 виявлених порушень та позитивного результату проведення перевірки, прибув до приміщення Управління захисту економіки у Вінницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, що за адресою: м. Вінниця, вул. Чорновола, 5. Зайшовши в приміщення службового кабінету начальника відділу Управління захисту економіки у Вінницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_9 , який розташований на першому поверсі вказаного управління, ОСОБА_8 , діючи умисно, запропонував ОСОБА_9 , написавши на аркуші паперу, неправомірну вигоду в сумі 2500 доларів США або 100000 грн. за не відображення працівниками поліції в матеріалах кримінального провадження № 12019020000000097 від 22.02.2019 року виявлених під час перевірки повноти та якості виконання робіт з капітального ремонту будівель лікувального корпусу КП «Немирівський міський ЦПМСД», код ЄДРПОУ 41345263, юридична адреса: Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Шевченка, 22, порушень та відображення у кримінальному провадженні позитивного результату проведеної перевірки у межах указаного кримінального провадження.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_8 , відразу після висловлення пропозиції, поклав на робочий стіл ОСОБА_9 паперовий конверт у якому містились грошові кошти у сумі одна тисяча доларів США. Таким чином, ОСОБА_8 надав ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди, вказавши, що іншу частину неправомірної вигоди він надасть останньому 07.03.2019 року. За це ОСОБА_9 мав забезпечити не відображення працівниками поліції в матеріалах кримінального провадження № 12019020000000097 від 22.02.2019 року виявлених під час перевірки повноти та якості виконання робіт з капітального ремонту будівель лікувального корпусу КП «Немирівський міський ЦПМСД», код ЄДРПОУ 41345263, юридична адреса: Вінницька область Немирівський район м. Немирів вул. Шевченка, 22 порушень та відображення позитивного результату проведеної перевірки у межах указаного кримінального провадження, хоча вчинення вказаних дій не входить до повноважень ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2022 щодо ОСОБА_8 . Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_8 не висловлює жаль з приводу вчиненого, не висловлює бажання нести відповідальність за вчинений злочин, не оцінює свої дії критично, а факт надання неправомірної вигоди розцінює як вимушений і безвихідний варіант його дій у ситуації що склалася. ОСОБА_8 не бажає сприймати рівень спричинених його діянням суспільно небезпечних наслідків з огляду на спрямованість умислу, метою якого було уникнення як матеріальної, цивільної та кримінальної відповідальності третіх осіб, в інтересах яких він надавав неправомірну вигоду ОСОБА_9 .

За таких обставин сторона обвинувачення вважає несправедливим призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті, оскільки своїми діями він не довів відсутність бажання стати на шлях виправлення, нехтування ним нормами закону та загальноприйнятими правилами поведінки.

У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2022 року відносно ОСОБА_8 просить визнати ОСОБА_8 невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч .2 ст.15, ч. 3 ст. 369 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.

Вимоги мотивує тим, що повідомлення про підозру є ідентичним з фактичними обставинами, зазначеними в обвинувальному акті та відмінним формулюванням обвинувачення у вказаному акті, який був складений тією ж особою - слідчим Пелихом , шо й вказане повідомлення про Підозру. В даному випадку , з урахуванням вказаних розбіжностей та тим , що обвинувальний акт, істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвело до того ,що ОСОБА_10 був дезінформований в питаннях сутності і характеру обвинувачення, шо, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» ч. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.

На думку захисту невідповідність обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, викладу фактичних обставин в обвинувальному акті та викладу фактичних даних у повідомленні про підозру, мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК України (Постанова від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19)

Формулювання обвинувачення, зазначене в обвинувальному акті не містить посилання на ряд обставин, що підлягають обов`язковому доказуванню в кримінальному провадженні і які б давали підстави вважати, що дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати саме за ч. 3 ст. 369 КК України, зокрема, згідно обвинувального акту та в подальшому вироку дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч. З ст. 369 КК України тобто закінчений замах на пропонування та надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду чи в Інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням їм влади чи службового становища

При цьому, в супереч вимогам ст. 91 КПК України в обвинуваченні ОСОБА_10 не зазначено ряд обставин, що підлягають доказуванню, хоча данні обставини і мають кваліфікуюче значення, які в подальшому також не було встановлено в ході судового розгляду, а саме :

- в зв`язку з чим та на підставі якого нормативного акту ОСОБА_9 являється службовою особою, яка займає відповідальне становище;

- на підставі яких нормативних актів Кравець здійснює свою професійну діяльність та яке коло його функціональних обов`язків;

- яке відношення ОСОБА_11 мав до кримінального провадження внесеного до ЄР ДР за No 12019020000000097 від 22.02.2019 , та на підставі якого документу діяв та чи були дійсні його повноваження станом 05.03.2019 року;

- яке коло обов`язків згідно ст. 40-41 КПК України мав ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за No12019020000000097 від 22.02.2019 і чи мав законне право приймати будь-яке процесуальне рішення в рамках вказаного провадження, зокрема Чи міг в силу своїх повноважень вирішити питання щодо не відображення працівниками поліції в матеріалах кримінального провадження №.1 12019020000000097 виявлених порушень та позитивного результату проведення перевірки .

На підтвердження вказаних обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню стороною обвинувачення в ході судового слідства не було надано а судом не зазначено в обвинувальному вироку документів, що до:

- призначення ОСОБА_9 на посаду ( витяг з наказу про призначення і термін його дії зокрема станом на 05.03.2019 року),

- функціональних обов`язків з яким останній належним чином ознайомлений які є діючими станом на 05.03.2019 року.

- доручення слідчого в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12019020000000097від22.02.2019 де було б зазначено повноваження саме Кравця. як особу яка користується правами слідчого чи вповноважений а на виконання певних дій тим паче , що ОСОБА_11 , згідно обвинувачення підпорядковується Департаменту захисту економіки Національної поліції України а не Г НП у Вінницькій області.

Крім того, в тексті, обвинувачення а в подальшому і у вироку не зазначено відомості щодо суб`єктивної сторони обвинуваченого під час вчинення злочину, а саме відсутнє посилання на обізнаність ОСОБА_8 , на момент пропозиції незаконної винагороди в тому, яку посаду займає ОСОБА_12 та які його права та процесуальні можливості в рамках вказаного кримінального провадження.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_8 повідомив, що йому не було відомо що ОСОБА_11 займає керівну посаду, при цьому згідно матеріалів НРСД очевидно, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 05.03.2019 року зустрілись вперше, так як при зустрічі вони привітались та назвали свої імена - тобто познайомились. Під час вказаного знайомства ОСОБА_11 не повідомляв що він є керівником підрозділу та не вказував свої повноваження по вказаному кримінальному провадженню та не демонстрував службове посвідчення.

Окрім того, згідно протоколів огляду робочого кабінету ОСОБА_13 від 05.03.2019 року не вказано, що на вхідних дверях до кабінету розміщена табличка з інформацією щодо його займаної посади, вході досудового слідства також не було витребувано журнал обліку відвідувачів режимного об`єкту за 05.03.2019 року з підписом ОСОБА_10 , де могла б бути зазначена посада ОСОБА_13 а також не допитана і не встановлена особа, що здійснювала контрольно-пропускний режим того дня на режимну територію. Вказані обставини, є очевидними сумнівами що до обізнаності ОСОБА_10 в тому, яку посаду обіймає ОСОБА_11 , які згідно ст. 62 Конституції України слід трактувати на користь обвинуваченого.

Стороною обвинувачення було надано, а судом прийнято та зазначено у вирокові як доказ Протокол огляду місця події від 05.03.2019 року, згідно якого в 17 год. 15 хв. було виявлено ОСОБА_14 в кабінеті начальника відділу УЗЕ - ОСОБА_9 та опитано стосовно обставин справи, при цьому в матеріалах справи наявні Постанова та протокол про контроль за вчиненням злочину, згідно якого, контроль за вчиненням злочину було закінчено затриманням особи, окрім того в заяві про кримінальне правопорушення як ОСОБА_13 так і Теслюка ОСОБА_8 одразу заявлявся як особа, шо пропонувала ще. 27.02.2019 року незаконну винагороду.

Викладене очевидно свідчить, що фактичним часом затримання ОСОБА_8 є саме 17 годин 15 хвилин, так як ст. 209 КПК України передбачає, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Разом з тим в матеріалах справи наявний протокол затримання ОСОБА_8 від 05.03.2019 року, з якого вбачається, що фактичним часом затриманням ОСОБА_10 вказано 21 год. 37 хв, тобто 4 години 20 хвилин ОСОБА_10 був позбавлений права користуватись процесуальними правами підозрюваного, включаючи право на захист та право не свідчити проти себе та не повідомляти будь-яких відомостей, що в подальшому можуть погіршити його становище.

Також вказаний протокол містить інформацію про огляд майна ОСОБА_8 , яке було вилучене у нього під час затримання - а саме його мобільного телефону, при цьому будь-яка документально підтверджена інформація про дозвіл ОСОБА_10 на такий огляд в матеріалах провадження та самому протоколі відсутня.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу останнього, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення; заперечив проти апеляціійної скарги захисту , перевіривши матеріали провадження, вислухавши доводи сторін та обговоривши доводи апеляційних скарг, виконавши вимоги ч.3 ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст.374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду і постановленні вироку відносно ОСОБА_8 місцевий суд не дотримався, що у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.409 КПК, тягне за собою скасування вироку.

Апеляційний суд вважає, що наявні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягають у тому, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку не сформулював обвинувачення стосовно ОСОБА_8 визнане доведеним в ході судового розгляду.

Положеннями ч.1 ст.91 КК визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, за результатами судового розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, місцевий суд прийшов до висновку про наявність в його діях інкримінованого складу злочину та визнав його винним за вказаною нормою кримінального закону.

Разом з цим, всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК, в мотивувальній частині вироку, суд не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, оскільки суд не виклав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, враховуючи кваліфікуючу ознаку (неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище), а лише зазначив, що ОСОБА_8 вчинив закінчений замах на пропонування та надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їм влади чи службового становища, що фактично унеможливлює розуміння того, які обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження.

З огляду на вищезазначене, чіткість та конкретність викладення у вироку фактичних обставин скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення, зокрема у зв`язку з відсутністю чіткого формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, яке визнано судом доведеним, викликає обґрунтовані сумніви щодо правильності висновків суду щодо наявності в діях обвинуваченого конкретного злочину, а тому вирок районного суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.

Апеляційний суд звертає увагу, що правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема: в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року по справі №5-98км16; в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року по справі №466/9158/14-к (провадження №51-645 км18); в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року по справі №521/11693/16-к (провадження №51-380 км17).

Допущені районним судом порушення вимог ст.374 КПК не можуть бути усунені шляхом зміни вироку, або ухвалення нового вироку апеляційним судом, оскільки відповідно до вироку районного суду, зокрема його мотивувальної частини, не вбачається які обставини, зокрема який обсяг обвинувачення було встановлено судом першої інстанції за результатами судового розгляду.

Апеляційний суд вважає, що відсутність формулювання обвинувачення, яке визнано районним судом доведеним за результатами судового розгляду в оскаржуваному вироку, є порушенням прав обвинуваченого, які регламентовані ст.42 КПК, що в силу положень ст.412 КПК також визнається апеляційним судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Окрім того, згідно з вимогами ч.5 ст.27 КПК України, під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому ч.4 ст.107 КПК України визначено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 порушено вищенаведені вимоги закону.

Так, відповідно до журналу судового засідання від 02.07.19, 02.10.19, 12.01.21, 02.03.21, 28.09.21, 07.12.21 є судові засідання (т.1 а.с. №№ 27, 44, т. 2 а.с. №№50, 60, 82, 115), проте згідно приєднаного до матеріалів кримінального провадження технічного запису дані судові засідання відсутні, тобто їх неможливо прослухати, а лише в деяких чітко чути головуючого суддю. Апеляційним судом витребувано резервну копію технічного запису .

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді та прослуховуванні аудіо технічного запису судового засідання та резервної копії технічного запису судового засідання .

З урахуванням того, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

З урахуванням положень ст. ст. 412, 415 КПК України щодо підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, апеляційний суд у цьому випадку виходить із загальних засад кримінального провадження, зокрема із засади законності, адже ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються його загальні засади, визначені ч. 1 ст. 7 зазначеного Кодексу.

Таким чином, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 412 КПК України з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. В ході нового судового розгляду необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону перевірити інші доводи як сторони обвинувачення так і сторони захисту викладені в апеляційних скаргах захисника та прокурора, у тому числі і щодо безпосередності дослідження та допустимості окремих доказів, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 417,420 КПК України, суд

у х в а л и в :

апеляційні скарги прокурора, який брав участь у судовому розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2022 року, у кримінальному провадженні № 12019020000000110, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4