Ухвала

від 19.09.2022 по справі 910/12631/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12631/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022

у справі № 910/12631/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі "Асконі" (далі - ТОВ "ТМ "Асконі", позивач)

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс" (далі - ТОВ "Маркет-Сервіс", третя-особа)

про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 07.09.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 910/12631/21; провадження у справі № 910/12631/21 - закрити. Також, до матеріалів касаційної скарги додано клопотання про зупинення дії судового рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/12631/21 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.

До Верховного Суду 15.09.2022 надійшли заперечення ТОВ "ТМ "Асконі" проти відкриття касаційного провадження у справі № 910/12631/21, в яких позивач просить суд: відмовити у відкритті касаційного провадження у справі; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання судового рішення.

Вказане заперечення проти відкриття касаційного провадження мотивоване тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. При цьому, позивач вказує, що посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), як на підставу касаційного перегляду є помилковим, оскільки прийнята не в подібних правовідносинах, а отже, відсутні підстави вважати, що при розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального чи процесуального права.

Доводи, викладені в запереченнях стосовно визначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та неподібність правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, на який посилається скаржник у касаційній скарзі до даних правовідносин фактично зводяться до заперечень по суті поданої касаційної скарги, а відтак на стадії вирішення питання не є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.

Водночас, в тексті касаційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивоване тим, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою, фінансується за рахунок Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої належить до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України. При цьому, скаржник вказує, що оригінал платіжного доручення про сплату судового збору буде надано до суду до ухвалення судового рішення.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У відповідності до частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Проте, у даній справі заявник касаційної скарги Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є позивачем у справі, а тому дія пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" на нього не поширюється.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Проте, предмет позову у даній справі не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю і також не може бути застосований у цьому випадку.

Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є вичерпним.

Отже, оскільки предметом розгляду в даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а Відділ ДВС не є позивачем у даній справі, то підстави для задоволення касаційним судом клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, зокрема і в розрізі оплати судового збору.

Положенням статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом,

Верховний Суд зазначає, що, з огляду на принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як орган примусового виконання рішень, який фінансується за рахунок бюджету у зв`язку з таким механізмом фінансування не має будь-яких привілеїв перед іншими учасниками судового процесу, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому зобов`язаний вживати всі заходи, щоб забезпечувати можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами ГПК України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору .

З вищевикладених міркувань, Верховний Суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 910/12631/21 - залишити без руху.

2. Надати Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016.

3. Роз`яснити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий