Постанова

від 19.09.2022 по справі 205/11212/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6273/22 Справа № 205/11212/21 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2022 року по справі за позовом Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до ОСОБА_1 , третя особа - КЗСЗ "Центр соціальної підтримки дітей та сімей "Довіра" Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2021 року Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, діючи в інтересах малолітніх - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - КЗСЗ "Центр соціальної підтримки дітей та сімей "Довіра" Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи його тим, що відповідачка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діти перебувають на обліку в Управлінні-службі у справах дітей Новокодацької районної у м.Дніпрі ради як діти, які опинилися в складних життєвих обставинах. Мати дітей їх вихованням та матеріальним забезпеченням не займається, про стан здоров`я не піклується, схильна до вживання алкогольних напоїв, не створює належних умов для проживання та розвитку дітей, не працює, не в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей та їх матеріального утримання.

Вказував, що після постановлення дітей на облік з 2009 року по листопад 2011 року, повідомлень щодо даних дітей не надходило, за цей період було здійснено виходи в родину: для дітей було придбано меблі, обладнано побут, у дітей був наявний одяг, деякий брудний; матері було наголошено про необхідність підтримання належних санітарних умов. 03 листопада 2011 року до ООП надійшов лист від СЗШ №141, де навчалася старша донька ОСОБА_6 , в якому зазначалося, що поведінка відповідачки змінилася: мати припинила дбати про дітей. 10 листопада 2011 року спеціалістами було здійснено вихід за адресою проживання відповідача і з`ясовано, що із появою співмешканця, ОСОБА_1 змінилася у гірший бік. З нею було проведено бесіду та попереджено про недопущення неналежного виконання батьківських обов`язків.

Зазначав, що протягом 2012 року повідомлень щодо дітей не надходило, проте, у будинку було брудно, шпалери відклеєні, діти недоглянуті. 04 січня 2013 року надійшов лист від СЗШ №141, в якому зазначалося, що родина ОСОБА_7 перебуває у скрутному становищі: у будинку відсутні двері, відсутні меблі, телевізор, майже відсутні дитячі речі. 10 січня 2013 року було здійснено колегіальний вихід усіх суб`єктів взаємодії у сім`ю ОСОБА_7 та встановлено, що мати не в повній мірі виконує свої обов`язки, не піклується про дітей, не забезпечує їх. Відповідачку було повідомлено про те, що їй будуть припинені виплати на дітей та буде прийнято рішення про можливе відібрання дітей. ОСОБА_1 обіцяла навести лад у будинку та припинити стосунки зі співмешканцем, який відбирає в неї гроші, які виплачуються на дітей, та чинить негативний вплив на неї. 25 лютого 2013 року до виконкому Ленінської райради надійшла заява від відповідачки, в якій вона скаржилась, що через припинення соціальних виплат на дітей вона не має коштів для придбання продуктів харчування, а також зазначила, що вона покращила побутові умови. Після виходу комісії до будинку родини, було прийнято рішення про поновлення виплат та тримання ситуації на контролі.

01 червня 2013 року від УПСЗН надійшов лист, в якому зазначалося, що ситуація в родині знову погіршилася, оскільки з`явився біологічний батько. 10 червня 2013 року на ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол через невиконання батьківських обов`язків. 19 серпня 2013 року УПСЗН звернулося з листом щодо надання пропозицій щодо доцільності виплат на дітей у зв`язку із нецільовим використанням коштів, проте висновком комісії від 11 вересня 2013 року було вирішено, що припинення виплат лише поглибить проблему. 19 листопада 2013 року ЦССДМ звернувся із проханням влаштувати малолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до цілодобового ДНЗ №182. Дітей було влаштовано. Малолітнім дітям було надано новорічні подарунки та речі від ДОБО «Сяйво веселки». З кінця листопада 2013 року по квітень 2015 року повідомлень щодо сім`ї ОСОБА_7 не надходило, здійснювалися періодичні виходи в сім`ю. 29 квітня 2015 року від СЗШ №132 ООП було отримано лист про необхідність вилучення малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через те, що дитина недоглянута: брудна, голодна. 29 травня 2015 року відповідач звернулася до УССД із заявою про влаштування дітей до ЦСР на час її перебування в пологовому будинку та зобов`язалася до 10 червня 2015 року створити належні умови проживання дітей, діти були влаштовані до ЦСР. 05 червня 2015 року було здійснено сумісний вихід представників УССД, ЦССДМ та ВКСД, якими встановлено, що умови не було покращено: відсутні спальні місця, на всю родину два дивани, постільна білизна відсутня, відсутні подушки, ковдри, особисті дитячі речі та гігієнічні засоби. Також відсутній запас продуктів харчування. Комісія дійшла висновку, що в даному будинку існує загроза здоров`ю дітей.

Посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року малолітніх дітей відповідача було відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав, втім за час перебування дітей в державному закладі ОСОБА_1 свого ставлення до виховання дітей не змінила, вона не працює, умови проживання незадовільні, відсутнє електро-, водо-, газопостачання, батьківські обов`язки не виконує щодо виховання і розвитку дітей, не проявляє батьківської турботи та піклування, фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, а тому просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні до її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та стягнути з неї аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на особисті рахунки дітей, відкриті в Державному ощадному банку України.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2022 року позов Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах неповнолітніх та малолітніх дітей задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутні правові підстави для задоволення позову. Кожна особа має право на проживання в сім`ї, а суд не врахував характер її поведінки та ставлення до дітей. Звертала увагу на своє скрутне матеріальне становище та те, що відібрання дітей та позбавлення батьківських прав є заходом, який не відповідає інтересам дітей. Відсутні докази того, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та веде аморальній спосіб життя. Вказувала про процесуальні порушення в частині того, що вона не отримувала ухвалу про відкриття провадження, а також рішення суду, про існування якого дізналась випадково.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10,11,12,13).

Актами обстеження умов проживання від 12 червня 2014 року, 19 листопада 2015 року, 24 грудня 2015 року, 17 квітня 2018 року, 10 травня 2018 року, 11 березня 2019 року, 30 листопада 2018 року, 09 вересня 2019 року та 24 листопада 2020 року, складеними спеціалістами УССД Новокодацької районної у м.Дніпрі ради, а також класними керівниками КЗО №132 та батьківським комітетом, встановлено, що умови для проживання дітей мало пристосовані: без зручностей, опалення пічне, але матеріалу для розпалювання дуже мало і заздалегідь не заготовлено, відсутня постільна білизна, подушки не в достатній кількості, приміщення для приготування їжі відсутнє, немає посуду та кухонного приладдя, стола та стільців також немає, діти не мають іграшок, книжок, в дворі брудно, в шафі відсутні дитячі речі, в кімнатах брудно, темно, стіни вкриті пліснявою, присутній неприємний запах (а.с.22-31).

Актом виходу в сім`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 11 листопада 2021 року, відвідано сім`ю ОСОБА_1 з метою обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 , комісією було встановлено, що відповідач комісію не допустила, з моменту відібрання дітей спосіб життя не змінила: не працює, будинок опалює за кошти батьків, на подвір`ї розкидане сміття, у будинку відсутнє електро-, водо-, газопостачання, відсутній санвузол та каналізація. Житло непридатне для проживання дітей. Відповідач проживає зі співмешканцем за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20).

Актом виходу в сім`ю дитини від 11 листопада 2021 року ОСОБА_11 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , комісією факт проживання ОСОБА_1 за даною адресою не підтверджено (а.с.21).

Відповідно до психологічної характеристики малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від квітня 2021 року дитина соціально і педагогічно занедбана, має проблеми в психологічному розвитку, зростала в умовах ігнорування її потреб, необхідності виховання, створення умов для її розвитку з боку батьків (а.с.45).

Згідно з психолого-педагогічною характеристикою від 03 березня 2021 року на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдома не було створено нормальних умов проживання, рівень розвитку пізнавальних психологічних процесів не відповідає віковій нормі, суттєво відстає (а.с.46).

Психолого-педагогічною характеристикою від 04 березня 2021 року малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначено, що дитина соціально і педагогічно занедбана, переживає вплив психологічних травм розлучення з близькими. До школи ніколи не ходив, педагогічно занедбаний, не знає букв, не вміє писати та читати, не може розв`язувати найпростіші приклади (а.с.47).

З психолого-педагогічної характеристики від 05 березня 2021 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина соціально і педагогічно занедбана, не визнає, що вдома не було створено умов для навчання, розвитку і відпочинку, жахливі умови існування, погано читає і пише, базові учбові навички не сформовані, була підготована до взаємодії з наставником, проте, мати їй заборонила мати наставника (а.с.48).

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відібрано у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та передано ООП Новокодацької районної у м.Дніпрі ради (а.с.60-61).

Вказане рішення набрало законної сили та не може бути поставлене під сумнів.

Згідно з відомостями листа №243 Дніпровського міського центру соціальних служб від 05 жовтня 2021 року, 28 вересня 2021 року фахівцями центру було здійснено відвідування ОСОБА_1 за адресою її реєстрації. Відповідач під час візиту була відсутня, фахівці поспілкувалися з її матір`ю, яка повідомила, що на теперішній час ОСОБА_1 проживає за місцем реєстрації, умови проживання непридатні для мешкання дітей. Зі слів матері відповідача стан помешкання не змінився: в будинку бруд, дитячі речі валяються на підлозі разом зі сміттям, двері у кімнату встановлені нещільно, тому проміжок між стіною і луткою закритий дитячою курткою; діти спали на одному дивані, постільна білизна, подушки, ковдри відсутні; стіни помешкання обідрані, шпалери відсутні; опалюється будинок електрокалорифером, від якого до розетки під`єднані дроти, з`єднані між собою ізоляційною стрічкою, на стіні кіптявий слід від дротів. Тривала робота з родиною ОСОБА_7 показала, що виховний потенціал матері на низькому рівні (а.с.62).

Висновком ООП адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради №3/9-158 від 15 грудня 2021 року комісія вважає за доцільне в інтересах дітей позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6-9).

Як вбачається з висновку, після відібрання дітей від матері, за час перебування дітей у державному закладі, ОСОБА_1 свого ставлення до виховання дітей не змінила, не працює, умови проживання незадовільні, відсутнє електро- водо- та газопостачання, на подвір`ї розкидане сміття, мотлох, брудний посуд, двері не зачиняються. ОСОБА_1 неодноразово була запрошена на засідання комісії з питань захисту прав дітей. Їй було надано строк для наведення ладу у помешканні та працевлаштування. Питання повторно було розглянуто 06 жовтня 2021 року. Відповідач на засідання комісії жодних документів не надала, проявивши байдужість до подальшої долі дітей. Батьківські обов`язки по вихованню та розвитку малолітніх дітей не виконує, не проявляє до них батьківської турботи та піклування, фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Внаслідок бездіяльності мати створила умови, які шкодять інтересам дітей.

Задовольняючи позов Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх дітей, місцевий суд виходив з як найкращого забезпечення інтересів дітей. Зазначав, що фактично мати втратила інтерес до дітей, оскільки тривалий час нехтує своїми батьківськими обов`язками. Після відібрання дітей на підставі рішення суду відповідачка не довела, що має змогу належним чином піклуватися про дітей. З відповідними заявами про повернення їй дітей не зверталась.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Так, відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним

(параграф 100).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно з`ясувати, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява №39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 50).

У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява №39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 52).

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відібрано у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та передано ООП Новокодацької районної у м.Дніпрі ради (а.с.60-61).

Та під час розгляду справи про відібрання дітей, місцевим судом було заслухано думку старших дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2І02-ІХ, в Україні введено воєнний стан та Органом опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради було повідомлено про те, що у зв`язку з воєнними діями, діти вивезені та перебувають у безпечному місці, ані суд першої інстанції, ані колегія суддів не мала змоги вислухати та врахувати думку дітей.

Втім зважаючи на той факт, що місцевим судом правомірно встановлена винна поведінка відповідача, як матері у неналежному виконанні батьківських обов`язків по відношенню до малолітніх дітей та той факт, що з нею протягом тривалого часу проводилась відповідна виправна робота, втім вона систематично продовжувала порушувати рекомендації та фактично не стала на шлях виправлення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до вимог ст.169 СК України вона після стійкої зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави для задоволення позову відсутні є хибними, спростовуються матеріалами справи та поясненнями наданим під час судового засідання.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України).

Відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Таким чином місцевим судом правомірно вирішено питання про стягнення з відповідачки аліментів.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Посилання апеляційної скарги на процесуальні порушенні, відхиляються оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.