Постанова

від 20.04.2023 по справі 205/11212/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3740/23 Справа № 205/11212/21 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря - Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2022 року

по справі за позовом Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до ОСОБА_1 , третя особа - КЗСЗ "Центр соціальної підтримки дітей та сімей "Довіра" Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради (далі - Орган опіки та піклування) в інтересах малолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовну заяву мотивував тим, що відповідачка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначав, що діти перебувають на обліку в Управлінні-службі у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради (далі - УССД) як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Посилався на те, що мати дітей їх вихованням та матеріальним забезпеченням не займається, про стан здоров`я не піклується, схильна до вживання алкогольних напоїв, не створює належних умов для проживання та розвитку дітей, не працює, не в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей та їх матеріального утримання.

Виходив з того, що після постановлення дітей на облік з 2009 року до листопада 2011 року повідомлень щодо цих дітей не надходило, за цей період здійснено виходи в родину: для дітей придбали меблі, облаштували побут, у дітей наявний одяг, деякий брудний; матері було наголошено на необхідність підтримання належних санітарних умов.

03 листопада 2011 року Орган опіки та піклування отримав лист від Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 141» (далі - СЗШ № 141), де навчалася старша донька ОСОБА_6 , про зміну поведінки відповідача та припинення нею догляду за дітьми.

10 листопада 2011 року спеціалісти здійснили вихід за адресою проживання відповідача і з`ясували, що із появою співмешканця, ОСОБА_1 змінилася у гірший бік. З нею провели бесіду та попередили про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Також зазначав, що протягом 2012 року повідомлень щодо дітей не надходило, проте у будинку було брудно, шпалери відклеєні, діти недоглянуті.

04 січня 2013 року надійшов лист від СЗШ № 141 про перебування родини ОСОБА_7 у скрутному становищі: у будинку відсутні двері, меблі, телевізор, майже відсутні дитячі речі.

Посилався на те, що 10 січня 2013 року здійснено колегіальний вихід усіх суб`єктів взаємодії у сім`ю ОСОБА_7 , яким встановили, що мати не в повній мірі виконує свої обов`язки, не піклується про дітей, не забезпечує їх. Відповідача повідомили про те, що їй будуть припинені виплати на дітей та буде прийнято рішення про можливе відібрання дітей. ОСОБА_1 обіцяла навести лад у будинку та припинити стосунки зі співмешканцем, який відбирає в неї гроші, які виплачуються на дітей та чинить негативний вплив на неї.

25 лютого 2013 року виконком Ленінської райради отримав заяву від відповідача, в якій вона скаржилась, що через припинення соціальних виплат на дітей вона не має коштів для придбання продуктів харчування, а також зазначала, що вона покращила побутові умови.

Після виходу комісії до будинку родини прийнято рішення про поновлення виплат та тримання ситуації на контролі.

01 червня 2013 року від Управління праці та соціального захисту населення надійшов лист про погіршення ситуації в родині після появи біологічного батька.

Позивач зазначав, що 10 червня 2013 року на ОСОБА_1 склали адміністративний протокол через невиконання нею батьківських обов`язків.

19 серпня 2013 року Управління праці та соціального захисту населення звернулося з листом щодо надання пропозицій про доцільність виплат на дітей у зв`язку із нецільовим використанням коштів, проте висновком від 11 вересня 2013 року комісія вирішила, що припинення виплат лише поглибить проблему.

Посилався на те, що 19 листопада 2013 року Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новокадацької районної у місті ради (далі - ЦСССДМ) звернувся із проханням влаштувати малолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до цілодобового Дошкільного навчального закладу № 182. Дітей влаштували та малолітнім дітям надали новорічні подарунки та речі від ДОБО «Сяйво веселки».

З кінця листопада 2013 року до квітня 2015 року повідомлення щодо сім`ї ОСОБА_7 не надходили, здійснювалися періодичні виходи в сім`ю.

Також, 29 квітня 2015 року Орган опіки та піклування отримав від Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 132» (далі - СЗШ № 132) лист про необхідність вилучення малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через те, що дитина недоглянута: брудна та голодна.

29 травня 2015 року відповідач звернулася до УССД із заявою про влаштування дітей до ЦСР на час її перебування в пологовому будинку та зобов`язалася до 10 червня 2015 року створити належні умови проживання дітей, діти були влаштовані до ЦСР.

05 червня 2015 року здійснено сумісний вихід представників УССД, ЦСССДМ та ВКСД, які встановили, що умови не покращені: відсутні спальні місця, на всю родину два дивани, постільна білизна відсутня, відсутні подушки, ковдри, особисті дитячі речі та гігієнічні засоби. Також відсутній запас продуктів харчування. Комісія дійшла висновку, що в даному будинку існує загроза здоров`ю дітей.

Зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року малолітніх дітей відповідача відібрано від матері без позбавлення її батьківських прав, втім, за час перебування дітей в державному закладі ОСОБА_1 свого ставлення до виховання дітей не змінила, вона не працює, умови проживання незадовільні, відсутнє електро-, водо-, газопостачання, батьківські обов`язки не виконує щодо виховання і розвитку дітей, не проявляє батьківської турботи та піклування, фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

Позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та стягнути з неї аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів її заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на особисті рахунки дітей, відкриті в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року позовні вимоги - задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно її дітей: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на особистий рахунок дітей, відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України», починаючи стягнення з 17 грудня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допущено негайне виконання рішення у межах сум платежів за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 4 540 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано найкращим забезпеченням інтересів дітей, оскільки фактично мати втратила інтерес до дітей та тривалий час нехтує своїми батьківськими обов`язками. Після відібрання дітей на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року відповідач не довела, що має змогу та бажання належним чином піклуватися про дітей. З відповідними заявами про повернення їй дітей не зверталася.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вресня 2022 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутні правові підстави для задоволення позову. Кожна особа має право на проживання в сім`ї, а суд не врахував характер її поведінки та ставлення до дітей. Звертала увагу на своє скрутне матеріальне становище та те, що відібрання дітей та позбавлення батьківських прав є заходом, який не відповідає інтересам дітей. Відсутні докази того, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та веде аморальній спосіб життя. Вказувала також на процесуальні порушення допущені судом першої інстанції, що вона не була сповіщена належним чином, що вона не отримувала ухвалу про відкриття провадження, а також рішення суду, та про існування якого дізналась випадково.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 754/2105/21 (провадження № 61-8448св22) висловив висновок про те, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) цього обов`язку судом призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Подібний висновок також висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності її як відповідача, без належного її повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Так, згідно до вимог частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з частиною восьмою цієї статті днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів цивільної справи, що переглядається, встановлено, що у грудні 2021 року Орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав у відношенні неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 лютого 2022 року.

У підготовче засідання 14 лютого 2022 року учасники не з`явилися, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська підготовче засідання призначив на 21 березня 2022 року.

У підготовче засідання 21 березня 2022 року учасники не з`явилися, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська підготовче засідання призначив на 04 квітня 2022 року.

У підготовче засідання 04 квітня 2022 року учасники не з`явилися, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська підготовче засідання призначив на 27 травня 2022 року.

27 травня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи, призначеного на 27 травня 2022 року на підставі довідки медичного закладу (а. с. 82).

Додатки до заяви відсутні (акт від 27 травня 2022 року, а. с. 81).

У підготовче засідання 27 травня 2022 року учасники не з`явилися.

Ухвалою від 27 травня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська підготовче засідання закрив, призначив справу до розгляду на 14 червня 2022 року.

30 травня 2022 року до суду надійшла повторна заява ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи, призначеної на 27 травня 2022 року, разом з копією інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я від 24 травня 2022 року (а. с. 93, 94).

Судову повістку-повідомлення про виклик на підготовче судове засідання, призначене на 21 березня 2022 року, ОСОБА_1 отримала 04 березня 2022 року (а. с. 96, 97).

14 червня 2022 року до суду надійшла заява Органу опіки та піклування про розгляд справи без участі представника позивача та можливості ухвалення заочного рішення.

Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи призначеної на 14 червня 2022 року.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримане ОСОБА_1 01 червня 2022 року, не свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд справи призначений саме на 14 червня 2022 року, оскільки зазначене повідомлення відправлено 17 травня 2022 року, а підготовче засідання закрито 27 травня 2022 року.

У судове засідання 14 червня 2022 року учасники справи не з`явилися, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи та ухвалив рішення.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема у разі: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Незважаючи на першу неявку відповідача у перше судове засідання та відсутність даних про належне повідомлення відповідача про судове засідання, суд першої інстанції в порушення частини першої статті 8, частини другої статті 211, статті 223 ЦПК України ухвалив рішення у справі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, яку обґрунтовувала неналежним повідомленням відповідача у суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 без обов`язкового належного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті заявлених позовних вимог.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх та малолітніх дітей: неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10,11,12,13). Відомості про батька дітей внесені до актового запису про їх народження відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Актами обстеження умов проживання від 12 червня 2014 року, 19 листопада 2015 року, 24 грудня 2015 року, 17 квітня 2018 року, 10 травня 2018 року, 11 березня 2019 року, 30 листопада 2018 року, 09 вересня 2019 року та 24 листопада 2020 року, складеними спеціалістами УССД Новокодацької районної у м.Дніпрі ради, а також класними керівниками КЗО №132 та батьківським комітетом, встановлено, що умови для проживання дітей мало пристосовані: без зручностей, опалення пічне, але матеріалу для розпалювання дуже мало і заздалегідь не заготовлено, відсутня постільна білизна, подушки не в достатній кількості, приміщення для приготування їжі відсутнє, немає посуду та кухонного приладдя, стола та стільців також немає, діти не мають іграшок, книжок, в дворі брудно, в шафі відсутні дитячі речі, в кімнатах брудно, темно, стіни вкриті пліснявою, присутній неприємний запах (а.с.22-31).

З метою обстеження житлово-побутових умов проживання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , 11 листопада 2021 року комісією було здійснено вихід та за наслідками складено акт про вихід в сім`ю дитини від 11 листопада 2021 року. Актом було зафіксовано, що комісію відповідачка не допустила. Також комісія встановила, що з моменту відібрання дітей відповідачка спосіб життя не змінила: не працює, будинок опалює за кошти батьків, на подвір`ї розкидане сміття, у будинку відсутнє електро-, водо-, газопостачання, відсутній санвузол та каналізація. Житло непридатне для проживання дітей. Відповідач проживає зі співмешканцем за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20).

Комісією було здійснено вихід за місцем проживання співмешканця ОСОБА_1 - ОСОБА_11 та складено відповідний Акт виходу в сім`ю дитини від 11 листопада 2021 року. Зазначеним актом, за наслідком відвідання місця проживання ОСОБА_11 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , комісією було встановлено, що факт проживання ОСОБА_1 за даною адресою не підтверджено (а.с.21).

Відповідно до психологічної характеристики малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від квітня 2021 року дитина соціально і педагогічно занедбана, має проблеми в психологічному розвитку, зростала в умовах ігнорування її потреб, необхідності виховання, створення умов для її розвитку з боку батьків (а.с.45).

Згідно з психолого-педагогічною характеристикою від 03 березня 2021 року на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдома не було створено нормальних умов проживання, рівень розвитку пізнавальних психологічних процесів не відповідає віковій нормі, суттєво відстає (а.с.46).

Психолого-педагогічною характеристикою від 04 березня 2021 року малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначено, що дитина соціально і педагогічно занедбана, переживає вплив психологічних травм розлучення з близькими. До школи ніколи не ходив, педагогічно занедбаний, не знає букв, не вміє писати та читати, не може розв`язувати найпростіші приклади (а.с.47).

Із психолого-педагогічної характеристики від 05 березня 2021 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина соціально і педагогічно занедбана, не визнає, що вдома не було створено умов для навчання, розвитку і відпочинку, жахливі умови існування, погано читає і пише, базові учбові навички не сформовані, була підготована до взаємодії з наставником, проте, мати їй заборонила мати наставника (а.с.48).

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відібрано у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та передано ООП Новокодацької районної у м.Дніпрі ради (а.с.60-61). Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно до змісту листа №243 Дніпровського міського центру соціальних служб від 05 жовтня 2021 року, було зазначено, що 28 вересня 2021 року фахівцями центру було здійснено відвідування ОСОБА_1 за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 . Відповідач під час візиту була відсутня, фахівці поспілкувалися з її матір`ю, яка повідомила, що на теперішній час ОСОБА_1 проживає за місцем реєстрації, умови проживання непридатні для мешкання дітей. Зі слів матері відповідача стан помешкання не змінився: в будинку бруд, дитячі речі валяються на підлозі разом зі сміттям, двері у кімнату встановлені нещільно, тому проміжок між стіною і луткою закритий дитячою курткою; діти спали на одному дивані, постільна білизна, подушки, ковдри відсутні; стіни помешкання обідрані, шпалери відсутні; опалюється будинок електрокалорифером, від якого до розетки під`єднані дроти, з`єднані між собою ізоляційною стрічкою, на стіні кіптявий слід від дротів. Тривала робота з родиною ОСОБА_7 показала, що виховний потенціал матері на низькому рівні (а.с.62).

Висновком ООП адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради №3/9-158 від 15 грудня 2021 року комісія вважає за доцільне в інтересах дітей позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6-9).

Як вбачається із висновку, після відібрання дітей від матері, за час перебування дітей у державному закладі, ОСОБА_1 свого ставлення до виховання дітей не змінила, не працює, умови проживання незадовільні, відсутнє електро- водо- та газопостачання, на подвір`ї розкидане сміття, мотлох, брудний посуд, двері не зачиняються. ОСОБА_1 неодноразово була запрошена на засідання комісії з питань захисту прав дітей. Їй було надано строк для наведення ладу у помешканні та працевлаштування. Питання повторно було розглянуто 06 жовтня 2021 року. Відповідач на засідання комісії жодних документів не надала, проявивши байдужість до подальшої долі дітей. Батьківські обов`язки по вихованню та розвитку малолітніх дітей не виконує, не проявляє до них батьківської турботи та піклування, фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Внаслідок бездіяльності мати створила умови, які шкодять інтересам дітей.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Так, відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вказаної вище статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13), ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно з`ясувати, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява №39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 50).

У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява №39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 52).

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відібрано у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та передано ООП Новокодацької районної у м.Дніпрі ради (а.с.60-61).

Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося в установленому законом порядку та набрало законної сили.

Так, під час розгляду справи про відібрання дітей, місцевим судом було заслухано думку старших дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2І02-ІХ, в Україні введено воєнний стан та Органом опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради було повідомлено про те, що у зв`язку з воєнними діями, діти вивезені та перебувають у безпечному місці, ані суд першої інстанції, ані колегія суддів не мала змоги вислухати та врахувати думку дітей.

Так, в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Авдєєва Н.М., зазначила, що ОСОБА_1 не зовсім усвідомлює свої дії, а тому відсутні об"єктивні підстави для позбавлення її батьківських прав.

Колегію суддів було роз`яснено сторонам право на проведення відповідної судової експертизи або медичного обстеження для встановлення стану здоров"я ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 - адвокат Авдєєва Н.М. зазначила, що нею не буде подаватись до суду відповідне клопотання.

Апелянт ОСОБА_1 особисто в судовому засіданні була присутня та категорично заперечувала проти призначення та проведення відносно неї судової експертизи або іншого медичного втручання. Категорично зазначила, що вона є здоровою.

Представник позивача також не скористався своїм процесуальним правом та не заявив такого клопотання.

Відповідно до абзацу другого та четвертого пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Відповідно до абзацу шостого пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них (абзац шостий пункту 16 Постанови ПВСУ № 3).

Апелянт ОСОБА_1 була особисто присутня у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, надавала свої пояснення, була вислухана судом. Заперечувала особисто щодо наявності у неї будь-яких хвороб, у тому числі психічних та заперечувала проти проведення відносно неї відповідної судової експертизи. Також вказувала, що вона не перебуває на обліку, а ні у лікаря нарколога, а ні у психіатра.

Представник позивача також зазначала, що за весь період перебування сім"ї ОСОБА_1 на обліку Органу опіки та піклування адміністрації Новокадацького району Дніпровської області питань щодо сумніву у її дієздатності не виникало. Клопотань щодо призначення судової експертизи у відношенні ОСОБА_1 не заявляють.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дані обставини не є підставою для відмови у вирішенні питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав.

Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні було надано медичну довідку від 28.02.2020 року серії 10ААЄ № 778391 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, згідно до змісту якої зазначено про відсутність психіатричні протипоказання у ОСОБА_1 . Довідка дійсна до 28.02.2023 року (т.2.а.с.58).

Також, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачка зазначила, что змінила спосіб життя, знайшла роботу та змінила місце проживання.

З метою перевірки даних обставин судом апеляційної інстанції було оголошено перерву та надано час відповідачці надати докази нового місця проживання, докази працевлаштування та характеристику з місця роботи. Крім того, судом було роз"яснено, що відповідачці під час оголошеної перерви надається час для здійснення нею дій направлених на зміну способу життя, покращення умов проживання, для працевлаштування.

Також, було зобов`язано Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради провести обстеження житлово-побутових умов відповідачки ОСОБА_1 .

Актом обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 , від 03 квітня 2023 року, комісією було встановлено, що відповідачка з моменту відібрання дітей спосіб життя та умови проживання не змінила: на подвір`ї розкидане сміття, у будинку відсутнє електро-, водо-, газопостачання, відсутній санвузол та каналізація. Житло непридатне для проживання дітей (т. 2 а.с.45).

ОСОБА_1 на вимогу суду не надала доказів щодо вчинення покращення умов її проживання та способу життя.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У даному процесі судом апеляційної інстанції у повній мірі забезпечено дотримання принципу диспозитивності на стороні саме відповідачки, оскільки на її дімку, оскаржуваним рішенням порушено її права батьківства. Позивачка була присутня у судових засіданнях, користувалась допомогою адвоката, відповідачка та її представник - адвокат були вислухані судом, надавали суду свої пояснення, подавали докази, заявляли клопотання. Крім того, судом надавався час стороні відповідача для надання нових доказів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відносно ОСОБА_1 до ухвалення рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року про відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складались протоколи про адміністративні порушення за ч.1 ст. 184 КУпАП та починаючи з 2017 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виховання своїх батьківських обов`язків, що підтверджується матеріалами справи, а саме Постановами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 30.05.2017 року, 24.05.2018 року, 24.10.2019 року (т.2 а.с.51-55).

Також, колегія суддів враховує пояснення сторони позивача, що ОСОБА_1 з 19.02.2022 року жодного разу не відвідала дітей, що підтверджується копією журналу реєстрації відвідувань родичами вихованців, та не телефонувала (т.2 а.с.4-5).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідачки, що у зв`язку із введенням воєнного стану вона позбавлена можливості спілкуватися із дітьми і це є поважною причиною, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 була забезпечена інформацією щодо контактних даних для зв`язку із своїми дітьми, щодо місця їх перебування та вона мала змогу спілкуватися з ними. Проте, остання не користувалася у повній мірі такими можливостями.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 за своєю волею втратила взаємозв`язок з дітьми, за власної ініціативою цілеспрямовано не спілкувалася та не підтримувала з ними контакту.

У рішенні від 30 червня 2020 року по справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього. Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином та підштовхнула результат справи проти нього. Вочевидь позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи брак будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці стосунки. Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася.

Колегія суддів в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За таких обставин, з урахуванням того, що після відібрання дітей у ОСОБА_1 , з грудня 2020 року, остання не довела, що зможе опікуватися дітьми, не працевлаштувалася, не привела помешкання до належного для проживання дітей стану, не вчинила жодної дії для створення належних умов для повернення дітей у родину, із заявою про повернення їй дітей не зверталася, жодних доказів, які би спростовували обставини, на які позивач посилається, як на підставу позовних вимог, відповідачем надано не було ні суду першої, ні апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів враховує, пояснення позивача, що за період перебування у Комунальному закладі соціального захисту "Центр соціальної підтримки дітей та сімей "Довіра" Дніпровської міської ради психоемоційний стан дітей покращився, що підтверджується психолого-педагогічними характеристиками на дітей (т.2 а.с.6, 6 зворот, 7, 7 зворот).

Виходячи з викладеного та інтересів дітей, права дітей на зростання у безпечному середовищі, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків; приймаючи до уваги що ОСОБА_1 не докладено зусиль для створення належних умов для проживання, освіти та розвитку дітей; враховуючи Конвенцію про права дитини, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності у позбавленні ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Колегія суддів звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до вимог ст.169 СК України вона після стійкої зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Частиною 3 статті 166 СК України встановлено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

На підставі ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стаття 193 СК України зазначає, що влаштування дитини до закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника.

В свою чергу, ст. 179 СК України встановлює, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи надані докази, з урахуванням вимог ст.ст.180-183 СК України, принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з відповідачки аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на їх особистий рахунок, відкритий в Державному ощадному банку України, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 N 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 N 966-XIV).

Відповідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з відповідача на утримання дітей з дня подання позову, тобто з 17 грудня 2021 року.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах сум платежів за один місяць.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У відповідності з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору (п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»), тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 4 540 грн. (ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»).

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_1 , третя особа - КЗСЗ "Центр соціальної підтримки дітей та сімей "Довіра" Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) відносно її дітей: неповнолітньої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітньої - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на особистий рахунок дітей, відкритий в державному Ощадному банку України, починаючи стягнення з 17 грудня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах сум платежів за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко