Постанова

від 13.09.2022 по справі 460/13956/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/13956/21 пров. № А/857/11196/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Святецького В.В., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (головуючої судді Недашківської К.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 16 год. 20 хв. в м. Рівне повний текст рішення складено 22.06.2022) у справі №460/13956/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-Центр на Зарічанській» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису і постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Контакт-Центр на Зарічанській» звернулося в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування на підставі наказу №627 від 06.07.2021, визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №РВ505/245/АВ/П від 28.07.2021 та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ505/245/000034/ТД-ФС від 08.09.2021.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року задоволено позов частково. Визнано протиправними та скасовано Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №РВ505/245/АВ/П від 28.07.2021 та Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ505/245/000034/ТД-ФС від 08.09.2021. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Управління Держпраці у Рівненській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що укладені між суб`єктом господарювання та громадянами цивільно-правові договори про надання послуг містили ознаки трудових договорів, а тому позивач мав обов`язок оформити трудові відносини з такими особами у порядку чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Бєлолипецьких Г.С. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що начальником Управління Держпраці у Рівненській області винесний Наказ «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у ТОВ «Контакт-Центр на Зарічанській»» від 06.07.2021 №627 (далі - наказ №627), яким постановлено інспекторам праці провести у період з 07.07.2021 по 20.07.2021 позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування у ТОВ «Контакт-Центр на Зарічанській»; місце провадження господарської діяльності: Рівненська область, з питань 1, 2, 3 Додатка 3 до Акта (форма 1) (а.с. 43 том 1).

Підставами для винесення наказу №627 були, зокрема: Окреме доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.2021 №Д-223/1/4.1-21; Службова записка завідувача сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю ОСОБА_1 від 06.07.2021.

На підставі наказу №627 оформлене Направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 06.07.2021 №523-71/09-27 (а.с. 44 том 1).

За результатами інспекційного відвідування оформлений Акт «складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду» від 20.07.2021 №РВ505/245/АВ (далі Акт перевірки) (а.с. 45 том 1).

Розділ «Опис виявлених порушень вимог законодавства» Акта перевірки: в порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України, під час інспекційного відвідування встановлено, що між ТОВ «Контакт-Центр на Зарічанській» і працівниками: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , не укладені договори, за якими працівники зобов`язуються виконувати роботи, визначені цими угодами, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю; в порушення вимог статті 24 КЗпП України ТОВ «Контакт-Центр на Зарічанській» допустило до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які працюють на відповідних посадах у ТОВ «Контакт-Центр на Зарічанській» за адресою: місто Рівне, вулиця Гагаріна, 39.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом внесений Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 28.07.2021 №РВ505/245/АВ/П (далі Припис), яким обов`язано суб`єкт господарювання усунути виявлені порушення у строк до 06.08.2021 (а.с. 76 том 1) та Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08.09.2021 №РВ505/245/000034/ТД-ФС (далі Постанова №РВ505/245/000034/ТД-ФС), якою вирішено накласти на суб`єкт господарювання штраф у розмірі 1260000,00 грн (а.с. 118 том 1).

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V) визначає, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (стаття 2 Закону №877-V).

Частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

За приписами пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до пункту 4 Порядку №509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У силу пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) унормовано, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Частина 1 статті 21 КЗпП України: трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством,-також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Отже, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 та від 12.11.2020 у справі №819/1342/16.

В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.

При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, згідно з якою договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки нормами ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам саме договору підряду. При визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін, що в свою чергу повинно досліджуватись судом.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 02 лютого 2021 року у справі № 300/2156/19, від 17 грудня 2020 року у справі №160/1179/19, та від 12 листопада 2020 року у справі №819/1342/16.

У статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено підпунктом 5 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржувані Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №РВ505/245/АВ/П від 28.07.2021 та Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ505/245/000034/ТД-ФС, винесені контролюючим органом за неналежне оформлення трудових відносин позивача з фізичними особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

Судом встановлено, що ТОВ «Контакт центр на Зарічанській» із вказаними особами укладено Договори про надання послуги: ОСОБА_2 від 27.05.2021 строком на три місяці (а.с. 46 том 2), ОСОБА_3 від 01.07.2021 строком на три місяці (а.с. 85 том 2), ОСОБА_4 від 01.05.2021 строком на три місяці (а.с. 90 том 2), ОСОБА_5 від 01.05.2021 строком на три місяці (а.с. 99 том 2), ОСОБА_6 від 04.06.2021 строком на три місяці (а.с. 106 том 2), ОСОБА_7 від 01.05.2021 строком на три місяці (а.с. 113 том 2), ОСОБА_8 від 01.07.2021 строком на три місяці (а.с. 120 том 2), ОСОБА_9 від 01.07.2021 строком на три місяці (а.с. 125 том 2), ОСОБА_10 від 27.05.2021 строком на три місяці (а.с. 130 том 2), ОСОБА_11 від 01.06.2021 строком на три місяці (а.с. 139 том 2), ОСОБА_12 від 01.05.2021 строком на три місяці (а.с. 148 том 2), ОСОБА_13 від 27.05.2021 строком на три місяці (а.с. 157 том 2), ОСОБА_14 від 04.06.2021 строком на три місяці (а.с. 166 том 2), ОСОБА_15 від 01.07.2021 строком на три місяці (а.с. 173 том 2), ОСОБА_16 від 01.07.2021 строком на три місяці (а.с. 178 том 2), ОСОБА_17 від 01.06.2021 строком на три місяці (а.с. 183 том 2), ОСОБА_18 від 01.06.2021 строком на три місяці (а.с. 192 том 2), ОСОБА_19 від 22.06.2021 строком на три місяці (а.с. 201 том 2), ОСОБА_20 від 01.07.2021 строком на три місяці (а.с. 208 том 2), ОСОБА_21 від 06.07.2021 строком на три місяці (а.с. 213 том 2), ОСОБА_22 від 01.05.2021 строком на три місяці (а.с. 218 том 2).

Відповідно до пункту 1 вказаних вище Договорів Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом строку дії Договору особисто надати останньому послуги абонентського обслуговування, яка споживається в процесі здійснення статутної діяльності Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти зазначена послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених Договорами.

Підпункт 1.1.1 Договорів: Послугою абонентського обслуговування в розумінні Договорів є: збір та облік статистичних даних щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів; внесення статистичних даних щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів до інформаційних систем Замовника. Статистичні дані щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів подаються у формі електронних звітів до інформаційної системи Замовника та мають мітити відомості щодо дати та часу здійснення вхідного виклику, номер телефону, з якого здійснювався виклик, тривалість виклику та кількість викликів з одного і того ж номеру телефону; надавати витяг статистичних даних щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів за окремим запитом Замовника.

Підпункт 1.1.3 Договорів: Сторони узгоджують, протягом строку надання послуг Виконавець має сформувати та завантажити до інформаційної системи Замовника 9000 електронних звітів.

Пункт 1.5 Договорів: Цей Договір не носить характеру трудового договору і на нього не поширюється дія норм чинного законодавства України про працю. Відносини між Сторонами регулюються Цивільним кодексом України, зокрема, ст. 901-907.

Підпункт 1.1.5 Договорів: Результати послуг передаються Замовнику відповідно до Акту здачі-приймання наданих послуг.

Пункт 3 Договорів: За надання послуг Виконавець отримує винагороду. Розмір винагороди встановлюється Сторонами з розрахунку 2,00 грн за завантаження до інформаційної системи Замовника 1 електронного звіту; у разі, якщо послуги надавалися із використанням обладнання Замовника розмір винагороди становить 1,50 грн за завантаження до інформаційної системи Замовника 1 електронного звіту.

Згідно наявних у справі копій Актів здачі-приймання наданих послуг послуги надані на суму: ОСОБА_2 від 15.06.2021 2997,00 грн., від 01.07.2021 2751,00 грн (а.с. 83, 84 том 2); ОСОБА_4 від 14.06.2021 730,50 грн., від 05.07.2021 998,50 грн. (а.с. 97, 98 том 2); ОСОБА_5 від 05.07.2021 3159,00 грн (а.с. 105 том 2); ОСОБА_6 від 12.07.2021 3784,50 грн. (а.с. 112 том 2); ОСОБА_7 від 07.07.2021 3864,00 грн. (а.с. 119 том 2); ОСОБА_10 від 14.06.2021 3130,50 грн. (а.с. 136 том 2), від 08.07.2021 3061,50 грн. (а.с. 138 том 2); ОСОБА_11 від 15.06.2021 1560,00 грн. (а.с. 145 том 2), від 08.07.2021 3456,00 грн. (а.с. 147 том 2); ОСОБА_12 від 16.06.2021 2090,00 грн. (а.с. 155 том 2), від 08.07.2021 1429,50 грн. (а.с. 156 том 2); ОСОБА_13 від 15.06.2021 2982,00 грн., від 12.07.2021 3382,00 грн. (а.с. 164, 165 том 2); ОСОБА_14 від 12.07.2021 2269,00 грн. (а.с. 172 том 2); ОСОБА_17 від 14.06.2021 2605,00 грн. (а.с. 180 том 2), від 13.07.2021 5050,00 грн. (а.с. 191 том 2); ОСОБА_18 від 13.06.2021 2172,00 грн., від 05.07.2021 3312,00 грн. (а.с. 199, 200 том 2); ОСОБА_19 від 05.07.2021 232,00 грн. (а.с. 207 том 2); ОСОБА_22 від 05.07.2021 4875,00 грн. (а.с. 224 том 2).

Аналіз вище зазначених документів свідчить, що відносини з особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , оформлені шляхом укладення цивільно-правових договорів, предметом яких було надання послуг: збір та облік статистичних даних щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів; внесення статистичних даних щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів до інформаційних систем Замовника. Статистичні дані щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів подаються у формі електронних звітів до інформаційної системи Замовника та мають мітити відомості щодо дати та часу здійснення вхідного виклику, номер телефону, з якого здійснювався виклик, тривалість виклику та кількість викликів з одного і того ж номеру телефону; надавати витяг статистичних даних щодо прийнятих та неприйнятих вхідних викликів за окремим запитом Замовника.

При цьому, сам характер наданих послуг передбачає періодичний характер їх виконання, а твердження відповідача про постійний характер процесу роботи вищезазначеними особами не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідачем не спростовано і тієї обставини, що особи, з якими укладено договори про надання послуг не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, а період виконання робіт взагалі не охоплювався поняттям робочий час, а останні зобов`язані були знаходитись на робочому місці під час виконання своїх обов`язків.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що послуги, визначені в Договорах, мають тимчасовий, а не триваючий характер, у них відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавців, та їх обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Поряд з цим, оплата за надані послуги передбачена саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків. Підставою для складення вказаних актів виконаних робіт є фактичні обсяги виконаних робіт (наданих послуг), підтверджені замовником.

Суд також звертає увагу на те, що вищезазначені цивільно-правові угоди на даний час є чинними та ніким не оскаржувалися, як і не ставилася під сумнів їх юридична правомочність сторонами правочинів.

Вказане вище свідчить про те, що позивач не допускав порушення норм статей 21 та 24 КЗпП України, а тому не може нести відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до статей 72, 73, 75, 76 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт власних повноважень, не довів порушення вимог законодавства про працю ТзОВ «Контакт-Центр на Зарічанській» та не підтвердив належними доказами допуск позивачем вказаних осіб до роботи без укладення трудового договору.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду 21 жовтня 2019 року по справі № 0740/859/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законними, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та повністю відображено обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Із змісту поданої апеляційної скарги убачається, що апелянтом не наведено жодного спростування правильності висновків суду щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн., відповідно у апеляційного суду відсутні підстави переглядати вказані витрати, які стягнуті в користь сторони, яка їх понесла.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі №460/13956/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Святецький

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 21.09.2022