Постанова

від 21.09.2022 по справі 477/1064/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.09.22

22-ц/812/596/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 477/1064/21

Провадження № 22-ц/812/596/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів -Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С.,

за участю : представника позивача -Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Полішко В.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - головний спеціаліст-державний реєстратор управління цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізацій та організації діяльності центрів надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації Зима Оксана Миколаївна, про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроком» звернулось до суду з позовом, в якому просило зняти арешт та заборону державним реєстраторам, реєстраційним службам, та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , який було накладено на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021 року у справі № 201/83/21, а саме:

- із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823381000:01:000:0139, загальною площею 2,000 га, що розташована на території Зеленогайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений 03 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. за реєстровим №1112;

- із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823381000:01:000:0136, загальною площею 2,000 га, що розташована на території Зеленогайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений 03 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. за реєстровим №1110;

- із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823381000:01:000:0137, загальною площею 2,000 га, що розташована на території Зеленогайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений 03 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. за реєстровим №1111;

- із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823381000:01:000:0141, загальною площею 2,000 га, що розташована на території Зеленогайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений 27 грудня 2018 року приватним нотаріусом Вітовського міського нотаріального округу Реуковою Н.А.. за реєстровим №568;

- із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823381000:01:000:0145, загальною площею 2,000 га, розташована на території Зеленогайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений 17 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. за реєстровим №1201;

- із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823381000:01:000:0143, загальною площею 2,000 га, розташована на території Зеленогайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений 03 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. за реєстровим №«1108;

- із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4823381000:01:000:0135, загальною площею 2,000 га, що розташована на території Зеленогайської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, підстава для державної реєстрації: договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений 03 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Красновою С.М. з реєстровим №1109.

Позовні вимоги, позивач мотивує тим, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року у справі № 915/2323/19 за позовом ТОВ «Украгроком» до ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто кошти у сумі 357164,18 грн. 15 жовтня 2020 року Господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази.

29 жовтня 2020 року на підставі наказів приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. відкриті виконавчі провадження ВП № 63448168 та ВП №63448304, які відповідно до постанови приватного виконавця об`єднані у зведене виконавче провадження ВП №63448534. Відповідно до Постанови про арешт майна боржника від 29 жовтня 2020 року на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладено арешт.

03 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Барашніковим А.Д. винесено постанови, відповідно до яких описано та накладено арешт на земельні ділянки, що належить ОСОБА_1 , а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823381000:01:000:0143; 4823381000:01:000:0135; 4823381000:01:000:0136; 4823381000:01:000:0137; 4823381000:01:000:0139; 4823381000:01:000:0141; 4823381000:01:000:0145.

17 лютого 2021 р. приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки описаного та арештованого майна.

Листами від 25 лютого 2021 року приватний виконавець повідомив боржника та стягувача про результати проведення оцінки майна. Відповідно до вказаних листів вартість кожної земельної ділянки оцінено в 66800,00 грн, що разом складає 467 600,00 грн. Тобто, загальна вартість описаного майна приблизно дорівнює сумі, яка необхідна для виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/2323/19 від 09.09.2020 р., а також відшкодування витрат виконавчого провадження та витрат на проведення оцінки майна.

07 травня 2021 року приватний виконавець на запит ТОВ «Украгроком» повідомив позивача про те, що на земельні ділянки, які було описано, арештовано та щодо яких було проведено оцінку, накладено арешт Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 201/83/21 в якості забезпечення позову і що цей арешт перешкоджає вжиттю заходів щодо звернення стягнення на зазначені земельні ділянки.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами 4823381000:01:000:0135; 4823381000:01:000:0139 ; 4823381000:01:000:0136; 4823381000:01:000:0141; 4823381000:01:000:0143; 4823381000:01:000:0137; 4823381000:01:000:0145 накладено арешт на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р. у справі № 201/83/21. Обтяження зареєстровано 09.02.2021 р. та 10.02.2021 р., тобто, після винесення приватним виконавцем постанов про опис та арешт вказаних земельних ділянок.

Таким чином, ТОВ «Украгроком» стало відомо про існування перешкод для виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/2323/19 від 09.09.2020 р., яке набрало законної сили та по якому відкрито виконавче провадження.

На розгляді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа № 201/83/21 про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р. у даній справі судом 12.01.2021 р. відкрито провадження та до набрання законної сили рішенням про стягнення боргу з ОСОБА_1 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , а саме на земельні ділянки, з такими кадастровими номерами: 4823384100:05:000:0109; 4823383400:01:000:0089 ; 4823381300:02:000:0714; 4823383400:01:000:0495; 4823381300:02:000:0621; 4823381000:01:000:0139; 4823381000:01:000:0083; 4823381000:01:000:0137; 4823381000:01:000:0080; 4823381000:01:000:0074; 4823381000:01:000:0143; 4823381000:01:000:0135; 4823355300:05:000:0207; 4823355000:06:000:0019; 4823383400:01:000:0075; 4823381300:02:000:0722; 4823383400:01:000:0486; 4823381300:02:000:0622; 4823381000:01:000:0072; 4823381000:01:000:0070; 4823381000:01:000:0146; 4823381000:01:000:0147; 4823381000:01:000:0145; 4823381000:01:000:0087; 4823381000:01:000:0148; 4823381300:02:000:0604; 4823355700:02:000:0352; 4823383400:01:000:0111; 4823383400:01:000:0489; 4823383300:02:000:0639; 4823384100:05:000:0139; 4823381000:01:000:0076; 4823381000:01:000:0136; 4823381000:01:000:0149; 4823381000:01:000:0141; 4823381000:01:000:0068; 4823381000:01:000:0067; 4823381000:01:000:0071.

Також позивач звертає увагу на те, що ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р. у справі № 201/83/21 про забезпечення позову ухвалено судом без дотримання вимог ст. 149 ЦПК України, тобто, без приведення позивачем обґрунтованих підстав для необхідності вжиття таких заходів.

Крім того, ухвалу про забезпечення позову, як і відкриття провадження у справі було винесено після набрання законної сили рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/2323/19 та після відкриття 29.10.2020 р. виконавчого провадження приватним виконавцем.

Обтяження на підставі ухвали від 12.01.2021 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.02.2021 р., тобто, після винесення приватним виконавцем 03.02.2021 р. постанов про опис та арешт вказаних земельних ділянок.

Також, не дивлячись на те, що боржник зареєстрований в Миколаївській області, провадження у справі № 201/83/21 відкрито в м. Дніпро, тобто, з порушенням територіальної юрисдикції суду.

Однак, незважаючи на те, що для оскарження зазначеної ухвали наявні очевидні підстави, ухвалу про забезпечення позову відповідачкою оскаржено не було. Не було подано відповідачкою і клопотання про зустрічне забезпечення. Тобто, зі сторони ОСОБА_1 не вбачається будь-якого супротиву накладенню арешту на її майно. Отже, вторинні вигоди ОСОБА_1 від накладення арешту на майно у вигляді отримання недоторканості майна для виконання інших рішень суду, переважають над начебто порушеним правом накладенням арешту на майно.

В ухвалі про забезпечення позову не зазначено жодної реальної обставини, яка б дала можливість вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може хоч якось ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не кажучи вже про відсутність конкретної потенційної загрози виконанню рішення суду та доказів цього. Судом також не з`ясовано відповідність виду забезпечення та співрозмірність забезпечення позовним вимогам.

При всіх цих обставинах ОСОБА_1 мала право оскаржити ухвалу про забезпечення окремо від рішення суду на підставі ст. 353 ЦПК України, але не зробила цього та не подала клопотання про зустрічне забезпечення.

На підставі викладеного позивач вважає, що факт накладення арешту на земельні ділянки на підставі ухвали про забезпечення позову, тобто, забезпечення виконання можливого майбутнього рішення суду, межує з порушенням права ТОВ «Украгроком» на виконання рішення суду, що вже набрало законної сили. При цьому спір, який розглядається у цивільній справі не має ніякої пріоритетної позиції щодо порядку задоволення вимог у порівнянні зі спором, який вже вирішено в господарській юрисдикції на користь ТОВ «Украгроком».

Посилаючись на правову позицію висловлену Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" та підсумовуючи викладені норми та позиції судів - судовий захист порушеного права є конституційною гарантією прав і свобод кожної особи, а обов`язкове виконання судових рішень - невід`ємною складовою права на справедливий судовий захист. Вважає, що факт накладення арешту на майно для забезпечення виконання гіпотетичних зобов`язань боржника, порушує конституційне право іншої особи на справедливий судовий захист, зокрема, право ТОВ «Украгроком» на виконання рішення суду, яке вже вступило в силу.

Тому, з метою відновлення свого права, ТОВ «Украгроком» просило суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 січня 2022 року відмовлено у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на зазначені в позові земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , що був накладений на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021 року у справі № 201/83/21.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Украгроком» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та винесення неправомірного рішення, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована не згодою з висновком суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді подання окремого позову про зняття арешту з майна відповідачки ОСОБА_1 є неналежним, що належним способом захисту є апеляційне оскарження ухвали від 12.01.2021.

Способи захисту цивільних прав передбачені нормами ЦК України. Такий спосіб захисту як знаття арешту з майна є одним із передбачених законодавцем способів захисту прав, а для його пред`явлення навіть визначена виключна підсудність, а саме за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (ч. 2 ст. 20 ЦПК України).

Накладений Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 201/83/21 арешт на все нерухоме майно (38 земельних ділянок) відповідачки ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 унеможливлює примусове виконання судового рішення у справі № 915/2323/19 від 09.09.2020 р., ухваленого Господарським судом Миколаївської області, та відновлення права позивача задовольнити свої вимоги за рахунок майна божника - відповідачки ОСОБА_1 , а тому, на думку апелянта, вбачається порушення прав позивача на судовий захист, що гарантований Конституцією України.

Позивач вважає, що такий спосіб захисту як скасування арешту з семи визначених земельних ділянок відповідачки ОСОБА_1 з-поміж тридцяти восьми земельних ділянок, на які Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 201/83/21 ухвалою від 12.01.2021 р. накладено арешт, є саме ефективним способом захисту, обраним із загального переліку можливих способів захисту прав.

При цьому, іншим способом захисту, про який зазначає суд першої інстанції, а саме правом апеляційного оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р. у справі №201/83/21 про забезпечення позову, для відновлення свого порушеного права ТОВ «Украгроком» скористатися не могло з огляду на відсутність у останнього такого права, що підтверджується відповідними правовими позиціями касаційної інстанції судової гілки влади, оскільки законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 529/690/18 (провадження № 61- 6006св21), від 02 листопада 2021 року у справі № 314/5611/1 (провадження № 61-3829св21), а також в ухвалі Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 712/3871/20 (провадження № 61-18702ск21).

З огляду на викладене, враховуючи те, що в мотивувальній частині ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р. у справі № 201/83/21 про забезпечення позову не містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Украгроком», а також у резолютивній частині вищеозначеної ухвали судом прямо не було вказано про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Украгроком», ТОВ «Украгроком», на думку апелянта, не має права на апеляційне оскарження вказаного судового рішення і у випадку подання відповідної апеляційної скарги ТОВ «Украгроком» апеляційне провадження буде закрите у зв`язку з відсутністю у заявника права на апеляційне оскарження такого рішення суду.

Крім цього, ТОВ «Украгроком»» у даній справі під час розгляду позовної заяви судом першої інстанції просило суд зняти арешт лише із семи земельних ділянок, вартість яких згідно проведеної приватним виконавцем експертної оцінки, є достатньою для задоволення вимог ТОВ «Украгроком» та повного виконання судового наказу у справі №915/2323/19 від 15.10.2020 р., при цьому інші земельні ділянки у кількості 31 шт. залишаться арештованими та забезпечуватимуть виконання майбутнього рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/83/21, у випадку задоволення заявленого позову.

А тому, апелянт вважає, що позовні вимоги ТОВ «Украгроком» є не лише ефективним способом захисту порушеного права товариства на обов`язкове виконання рішення суду, що набрало законної сили, але й в повному обсязі відповідають принципу дотримання балансу інтересів всіх учасників цивільних правовідносин, оскільки при скасуванні ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р. у справі № 1/83/21 про забезпечення позову такий баланс інтересів позивача та відповідача ОСОБА_2 може бути порушено.

Іншого способу зняття арешту на майно для відновлення права ТОВ «Украгроком» на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, окрім як пред`явлення позову про зняття арешту та скасування заборони відчуження із земельних ділянок боржника ТОВ «Украгроком» в судовому порядку законом не передбачено.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції вважав, що арешт майна боржника був зареєстрований в ДРРПНМ тільки 26.02.2021 р., тобто вже після реєстрації в ДРРПНМ 9-10 лютого 2021 р. обтяжень на підставі ухвали суду від 12.01.2021 р., а тому відсутні підстави вважати, що суд своєю ухвалою наклав арешт на майно боржника, яке вже було арештоване приватним виконавцем. Проте, є неспростовані докази, які доводять ту обставину, що Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська своєю ухвалою від 12.01.2021 р. у справі №201/83/21 наклав арешт на майно боржника ОСОБА_1 , яке вже було арештоване приватним виконавцем для забезпечення реального виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 р. у справі № 915/2323/19, що набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, та навіть реєстрація 29.10.2020 р. в ДРРПНМ обтяження приватним виконавцем Баришніковим А.Д. не позбавляла Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська повноважень та права накласти арешт на земельні ділянки відповідачки ОСОБА_1 , оскільки жодним нормативно - правовим актом України не встановлено такої заборони.

Також позивач в апеляційній скарзі зазначає, що дії/бездіяльність відповідачки ОСОБА_1 , які мали місце протягом 2020-2022 років, не можна вважати добросовісною поведінкою, так як є всі підстави вважати, що вона не має жодних заперечень щодо задоволення в майбутньому вимог ОСОБА_2 за рахунок належного їй нерухомого майна, проте здійснює активний супротив задоволенню вимог кредитора ТОВ «Украгроком» за судовим рішенням, яким вже встановлені обставини порушення нею своїх зобов`язань за відповідним договором поруки.

Саме з метою інформування суду першої інстанції про дії/бездіяльність відповідачки ОСОБА_1 , що характеризують останню як недобросовісного учасника цивільних правовідносин, позивачем і були наведені у позовній заяві всі обставини, які підтверджують припущення позивача про існування та реалізацію відповідачкою стратегії по ухиленню від виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/2323/19. При цьому, наведені обставини не були підставою позову.

Свої позовні вимоги щодо зняття арешту з майна відповідачки ОСОБА_1 позивач обґрунтував тим, що наявність арешту, накладеного 12.01.2021 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалою у справі № 201/83/21, перешкоджає реалізації права позивача на виконання судового рішення, що набрало законної сили і підлягає обов`язковому виконанню у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищезазначене, апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та винесення неправомірного рішення. Обставини, які мають суттєве значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими, зокрема, відсутність реєстрації в ДРРПНМ постанови приватного виконавця від 29.10.2020 р. про арешт майна боржника, є такими, що прямо протирічать доказам, які містяться в матеріалах справи. Окрім того судом першої інстанції не враховано усталену практику Верховного Суду, а також тих обставин, що позивач обрав єдино можливий для себе ефективний спосіб захисту, який передбачений національним процесуальним законодавством для захисту свого права на реальне виконання рішення суду, ухваленого іменем України.

Таким чином з урахуванням положень ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України, на думку апелянта, є всі підстави для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

В судовому засіданні представник ТОВ «Украгроком» підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Так, відмовляючи у задоволенні вимог ТОВ «Украгроком», суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року у справі №915/2323/19 за позовом ТОВ «Украгроком» до ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено та з відповідачів солідарно стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 357164,18 грн, а також судовий збір. На виконання прийнятого рішення судом видано два накази від 15 жовтня 2020 року, які пред`явлені до примусового виконання.

29 жовтня 2020 року на підставі наказів приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. відкрито виконавчі провадження: ВП № 63448168 про стягнення боргу у сумі 357164,18 грн. та ВП №63448304 про стягнення судового збору у сумі 2678,73 грн., які були об`єднані на підставі постанови виконавця у ВП №63448534.

Цього ж дня, приватним виконавцем Баришніковим А.Д. винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (а. с. 21-22).

03 лютого 2021 року в межах виконавчого провадження № 63448534 приватним виконавцем винесені постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у власності ОСОБА_1 , а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823381000:01:000:0143; 4823381000:01:000:0135; 4823381000:01:000:0136; 4823381000:01:000:0137; 4823381000:01:000:0139; 4823381000:01:000:0141; 4823381000:01:000:0145 (а. с. 29-31, 32-34, 35-37, 38-40, 41-43, 44-46, 47-49).

25 лютого 2021 року за № 2735, № 2736, №2737, №2738, 2739, №2740, №2741 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.М. на адресу ОСОБА_1 та ТОВ «Украгроком» направлені листи з повідомленням про проведення оцінки майна, яке описано та на яке накладено арешт.

При зверненні до приватного виконавця з листом з приводу невиконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року, позивач отримав відповідь, у якій приватний виконавець Баришніков А.Д. повідомив про те, що на земельні ділянки, які були ним описані та щодо яких було проведено оцінку, накладений арешт на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/83/21, в якості забезпечення позову і що цей арешт перешкоджає вжиттю заходів щодо звернення стягнення на описані ним земельні ділянки (а.с. 59-60). Лише після закінчення строку дії заборони (скасування судом заходів забезпечення позову) буде вжито заходи щодо звернення стягнення на земельні ділянки боржника.

З досліджених доказів, витребуваних судом у Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, вбачається, що 11 січня 2021 року із заявою про забезпечення позову до вищезазначеного суду звернувся ОСОБА_2 з вимогою про накладення арешту на нерухоме майно, а також заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, у тому числі на земельні ділянки, які були арештовані в межах об`єднаного виконавчого провадження №63448534 на підставі постанови приватного виконавця Баришнікова А.Д. (а.с. 144-154).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі (а.с. 134-143).

В якості доказу належності нерухомого майна ОСОБА_1 заявником надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 30 грудня 2020 року № 239489970 на 66 аркушах (а.с. 156-220).

З огляду на відомості що міститься в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 травня 2021 року № 258930503 з приводу земельної ділянки з кадастровим номером 4823381000:01:000:0143 державним реєстратором Відділу адміністративно-дослідних процедур Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області 10 лютого 2021 року зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021 року у справі № 201/82/21. Номер запису про обтяження 40485846. Пізніше, 26 лютого 2021 року приватним виконавцем Баришніковим А.Д. на підставі винесеної ним 03 лютого 2021 року постанови про арешт нерухомого майна внесені відомості про обтяження за № 40742532 на вказану земельну ділянку (а.с. 61-62). Тобто, вже після реєстрації обтяження, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Аналогічні відомості містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 травня 2021 року № 258932345 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823381000:01:000:0135 (а.с. 63-64), № 258933831 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823381000:01:000:0136 (а.с. 65-66); № 258934506 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823381000:01:000:0137 (а.с. 67-68); № 258935259 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823381000:01:000:0139 (а.с. 69-70); № 258936060 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823381000:01:000:0141 (а.с. 71-72); № 258936826 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823381000:01:000:0145 (а.с. 73-74) відповідно.

На підставі аналізу зазначених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що хоча до постановлення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвали про забезпечення позову від 12 січня 2021 року, приватним виконавцем 29 жовтня 2020 року і винесено постанову про арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , проте накладені ним обтяження були зареєстровані у Реєстрі лише 29 лютого 2021 року, тобто вже після реєстрації (09 та 10 лютого 2021 року) обтяжень на підставі ухвали суду.

Також суд виходив з того, що не зважаючи на те, що у своїй позовній заяві та під час розгляду справи представник позивача зазначала, що приватним виконавцем арешт на майно відповідача був накладений 29 жовтня 2020 року, проте, з огляду на матеріали справи, судом першої інстанції встановлено, що відомості про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна приватним виконавцем були внесені 26 лютого 2021 року на підставі винесеної ним 03 лютого 2021 року постанови про арешт нерухомого майна.

Будь-які відомості щодо накладення приватним виконавцем арешту на майно відповідача 29 жовтня 2020 року до Реєстру не вносились. У зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що суд своєю ухвалою наклав арешт на майно боржника, яке вже було арештоване приватним виконавцем.

Також суд першої інстанції критично поставився до твердження представника позивача, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки є стратегію в ухиленні від виконання рішення Господарського суду Миколаївської області, яке набрало законної сили, оскільки Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення 12 січня 2021 року, а до реєстру обтяження на підставі цього рішення внесені 09 та 10 лютого 2021 року, майже через місяць після ухвалення рішення.

Судом першої інстанції звернута увага і на те, що вищезазначені Інформації з Реєстру містять також, окрім обтяження, накладеного за ухвалою суду, інше обтяження - арешт майна боржника, накладений приватним виконавцем Куліченком Д.О., на підставі винесеної ним постанови про арешт майна боржника від 19.11.2020 року, який був внесений до Реєстру у день винесення такої постанови. Проте позивачем вимоги щодо скасування цього арешту не заявлялись.

Крім того, суд виходив з того, що за змістом позовної заяви, позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021 року у справі 201/83/21 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки постановлена з порушенням вимог статті 149 ЦПК України, а саме: не зазначено жодної обставини, яка б дала можливість вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може хоч якось ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за відсутності конкретної потенційної загрози виконанню рішення суду, не з`ясовано відповідність виду забезпечення та співмірність забезпечення позовних вимог та з порушенням правил територіальної підсудності.

Вищезазначена ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили, що не заперечувалось представниками в судовому засіданні.

Аналізуючи вищезазначене, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позивач у позапроцесуальний спосіб намагається переглянути ухвалу суду.

Частиною 2 статті 352 ЦПК України визначено, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу, у тому числі ухвали суду про забезпечення позову.

І хоча в судовому засіданні представник позивача зазначала, що вищезазначена ухвала жодним чином не порушує права позивача, суд першої інстанції сприйняв таке критично, оскільки представник наполягала на задоволенні позову та просила знати арешт з майна відповідача, накладений саме за цією ухвалою.

За такого, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав.

Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів виходить з наступного.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Згідно з частиною першою ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За загальним правилом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За змістом статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову може звернутися лише учасник справи, зокрема особа, щодо якої вжито такі заходи, а не інша особа, яка вважає себе власником обтяженого майна.

У пункті 9 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються.

Згідно ч.1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Частиною 2 статті 352 ЦПК України визначено, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу, у тому числі ухвали суду про забезпечення позову.

Суд першої інстанції вважав, що за наявності визначеної законодавцем процедури вирішення процесуального питання, у даному випадку - скасування заходів забезпечення позову, пред`явлення позову про зняття арешту з земельних ділянок, які належать відповідачці ОСОБА_1 і на які було накладено арешт ухвалою суду про забезпечення позову, є невірним способом захисту своїх прав, а тому в задоволенні такого позову слід відмовити.

Проте суд не врахував, що позивач заявив позовні вимоги не як учасник справи, в межах якої було вжито заходи забезпечення позову у вигляді арешту, а як стягувач у виконавчому провадженні, відкритому на виконання іншого рішення, а саме рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року про стягнення коштів у сумі 357164,18 грн. у справі № 915/2323/19 за позовом ТОВ «Украгроком» до ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та ОСОБА_1 , посилаючись на те, що накладений арешт за ухвалою суду перешкоджає йому реалізувати його право щодо реального виконання рішення господарського суду, яке набрало законної сили.

Системний аналіз наведених норм права та роз`яснень дає підстави для висновку про неправильність ствердження суду, що пред`явлення позову про зняття арешту з земельних ділянок, які належать відповідачці ОСОБА_1 і на які було накладено арешт ухвалою суду про забезпечення позову, є невірним способом захисту своїх прав через наявність визначеної законодавцем процедури вирішення процесуального питання, у даному випадку - скасування заходів забезпечення позову чи оскарження ухвали про забезпечення позову, а тому в задоволенні такого позову слід відмовити.

Не відповідає обставинам справи також висновок суду про те, що позивач, пред`явивши такий позов, намагається у позапроцесуальний спосіб переглянути ухвалу суду, оскільки свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021 року у справі 201/83/21 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, постановлена з порушенням вимог статті 149 ЦПК України, а саме: не зазначено жодної обставини, яка б дала можливість вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може хоч якось ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за відсутності конкретної потенційної загрози виконанню рішення суду, не з`ясовано відповідність виду забезпечення та співмірність забезпечення позовних вимог та з порушенням правил територіальної підсудності, проте в апеляційному порядку ухвала ним не оскаржувалась.

Так, згідно положень ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Так під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду та в якій викладені обставини, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, тобто підстави позову, які згідно зі ст. 175 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача, вона не містить обґрунтування позовних вимог не згодою з ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021 року у справі 201/83/21 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, а процесуальні порушення, допущені судом під час її ухвалення, зазначені позивачем з метою інформування суду про бездіяльність відповідачки ОСОБА_1 щодо оскарження даної ухвали суду при наявності законних підстав для її оскарження, що на думку позивача свідчить про відсутність у неї жодних заперечень щодо задоволення в майбутньому вимог відповідача ОСОБА_2 за рахунок належного їй нерухомого майна, та про наявність активного супротиву у задоволенні вимог кредитора ТОВ «Украгроком» за судовим рішенням, яким вже встановлені обставини порушення нею своїх зобов`язань за відповідним договором поруки, що в свою чергу за припущенням позивача свідчить про існування та реалізацію відповідачкою стратегії по ухиленню від виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/2323/19. Тобто, наведеними обставинами позовні вимоги не обґрунтовувалися.

В той же час, перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог про зняття арешту з земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачці ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Як встановлено судом, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2021 р. до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/83/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 5000000 грн судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , а саме на земельні ділянки, з такими кадастровими номерами: 4823384100:05:000:0109; 4823383400:01:000:0089; 4823381300:02:000:0714; 4823383400:01:000:0495; 4823381300:02:000:0621; 4823381000:01:000:0139; 4823381000:01:000:0083; 4823381000:01:000:0137; 4823381000:01:000:0080; 4823381000:01:000:0074; 4823381000:01:000:0143; 4823381000:01:000:0135; 4823355300:05:000:0207; 4823355000:06:000:0019; 4823383400:01:000:0075; 4823381300:02:000:0722; 4823383400:01:000:0486; 4823381300:02:000:0622; 4823381000:01:000:0072; 4823381000:01:000:0070; 4823381000:01:000:0146; 4823381000:01:000:0147; 4823381000:01:000:0145; 4823381000:01:000:0087; 4823381000:01:000:0148; 4823381300:02:000:0604; 4823355700:02:000:0352; 4823383400:01:000:0111; 4823383400:01:000:0489; 4823383300:02:000:0639; 4823384100:05:000:0139; 4823381000:01:000:0076; 4823381000:01:000:0136; 4823381000:01:000:0149; 4823381000:01:000:0141; 4823381000:01:000:0068; 4823381000:01:000:0067; 4823381000:01:000:0071.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року у справі №915/2323/19 за позовом ТОВ «Украгроком» до ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та ОСОБА_1 стягнуто з відповідачів на користь позивача солідарно заборгованість у сумі 357164,18 грн, а також судовий збір. На виконання прийнятого рішення судом видано два накази від 15 жовтня 2020 року, які пред`явлені до примусового виконання.

29 жовтня 2020 року на підставі наказів приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. відкрито виконавчі провадження: ВП № 63448168 про стягнення боргу у сумі 357164,18 грн. та ВП №63448304 про стягнення судового збору у сумі 2678,73 грн., які були об`єднані на підставі постанови виконавця у ВП №63448534.

Цього ж дня, приватним виконавцем Баришніковим А.Д. винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно належне ОСОБА_1 (а. с. 21-22).

03 лютого 2021 року в межах виконавчого провадження № 63448534 приватним виконавцем винесені постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у власності ОСОБА_1 , а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823381000:01:000:0143; 4823381000:01:000:0135; 4823381000:01:000:0136; 4823381000:01:000:0137; 4823381000:01:000:0139; 4823381000:01:000:0141; 4823381000:01:000:0145 (а. с. 29-31, 32-34, 35-37, 38-40, 41-43, 44-46, 47-49).

25 лютого 2021 року за № 2735, № 2736, №2737, №2738, 2739, №2740, №2741 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.М. на адресу ОСОБА_1 та ТОВ «Украгроком» направлені листи з повідомленням про проведення оцінки майна яке описано та на яке накладено арешт.

При зверненні до приватного виконавця з листом з приводу невиконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року, позивач отримав відповідь, у якій приватний виконавець Баришніков А.Д. повідомляв про те, що на земельні ділянки, які були ним описані та щодо яких було проведено оцінку, накладений арешт на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/83/21, в якості забезпечення позову і що цей арешт перешкоджає вжиттю заходів щодо звернення стягнення на описані ним земельні ділянки (а.с. 59-60). Лише після закінчення строку дії заборони (скасування судом заходів забезпечення позову) буде вжито заходи щодо звернення стягнення на земельні ділянки боржника.

Аналіз зазначених обставин у їх сукупності свідчить про те, що позивач не є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4823381000:01:000:0143; 4823381000:01:000:0135; 4823381000:01:000:0136; 4823381000:01:000:0137; 4823381000:01:000:0139; 4823381000:01:000:0141; 4823381000:01:000:0145, на які накладено арешт приватним виконавцем під час виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року у справі №915/2323/19. Не є він також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі зазначеним майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), і цими обставинами він не обґрунтовував свої позовні вимоги. Факт належності спірних земельних ділянок ОСОБА_1 ним не заперечується.

Необхідність зняття арешту та заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на зазначені в позові земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , позивачем в позові обґрунтована виключно необхідність виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року у справі № 915/2323/19.

Таким чином, оскільки позивач не є власником спірних земельних ділянок, а також особою, яка володіє ними на підставі закону чи договору або іншій законній підставі, ним не пред`явлено позову про визнання права власності на зазначені в позові земельні ділянки, оскільки належність їх боржнику ним не оспорюється, враховуючи межі заявлених позовних вимог, у нього відсутнє право вимоги за пред`явленим позову про зняття арешту та заборон з майна ОСОБА_1 , на яке накладено арешт ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2021р. у справі № 201/83/21.

Слід також зазначити, що відмова у позові з зазначених підстав, не перешкоджає реалізації права позивача на виконання судового рішення, що набрало законної сили і підлягає обов`язковому виконанню у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, оскільки позивач не позбавлений права захистити свої права шляхом звернення до суду за правилами розділу VI ГПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень) зі скаргою у межах виконавчого провадження, яке відкрито на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2020 року у справі №915/2323/19 стягнення з ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Украгроком» солідарно заборгованості у сумі 357164,18 грн, а також судового збору у сумі 2678,73 грн.

За такого колегія суддів відхиляє доводи позивача, що ним обрано єдино можливий ефективний спосіб захисту, який передбачений національним процесуальним законодавством для захисту його права на реальне виконання рішення суду, ухваленого іменем України.

З урахуванням викладеного відмова у позові не є порушенням права позивача на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки суду, як і доводи апеляційної скарги, стосовно черговості внесення відомостей про накладення арешту на майно ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, не мають правового значення для вирішення спору у даній справі з урахуванням відсутності у позивача права вимоги за пред`явленим позовом.

Таким чином, хоча суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, але при цьому припустився порушення норм матеріального права та вимог процесуального закону, помилково вважаючи, що підставою відмови у позові є обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав через відсутність у нього права як такого на пред`явлення позову про зняття арешту з земельних ділянок, на які було накладено арешт ухвалою суду про забезпечення позову через наявність визначеної законодавцем процедури вирішення процесуального питання скасування заходів забезпечення позову чи оскарження ухвали про забезпечення позову, а не з підстав, зазначених в тексті постанови апеляційного суду, рішення суду в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроком» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 січня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 22 вересня 2022 року