Ухвала

від 15.09.2022 по справі 1-18/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11/803/12/22 Справа № 1-18/11 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

підсудних: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників: ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію підсудного ОСОБА_11 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року про закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення від кримінальної відповідальності щодо

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч.3 ст.365 та ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.2 ст.15 ч.2 ст.368, ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 ч.4 ст.27 ч.1 ст.222, ч.4 ст.27 ч.2 ст.358 ч.4 ст.27 ч.1 ст.222, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2,3 ст.358 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у скоєні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.366 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року клопотання захисника підсудного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_10 , захисника підсудного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та захисника підсудного ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , про закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення від кримінальної відповідальності, задоволено.

Постановлено ОСОБА_11 , обвинуваченого за ч.3 ст.365, ч.3 ст.365 та ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.2 ст.15 ч.2 ст.368, ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 ч.4 ст.27 ч.1 ст.222, ч.4 ст.27 ч.2 ст.358 ч.4 ст.27 ч.1 ст.222, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.5 ст.27 ч.2 ст.366 КК України, та ОСОБА_12 , обвинуваченого за ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та кримінальні справи закрити.

Вирішено долю речових доказів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_11 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення судово-економічних експертиз 77915(сімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 50 копійок, та на проведення судово-почеркознавчих експертиз 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Постановлено стягнути з ОСОБА_12 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення судово-економічних експертиз 77915(сімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 50 копійок, та на проведення судово-почеркознавчих експертиз 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Цивільний позов ПАТ АТ «Банк Фамільний» до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишено без розгляду, роз`яснивши право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_11 постановою старшого слідчого прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська від 12.10.2007 року скасовано.

Арешт, накладений постановою старшого слідчого по ОВД СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 28.07.2009, на земельну ділянку площею 0,0707 га, зареєстрованої на ОСОБА_12 та розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, площею 0,09 га, зареєстрованої на ОСОБА_12 та розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , - скасовано.

Арешт накладений постановою старшого слідчого по ОВД СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 31.07.2009 на майно ОСОБА_11 , а саме: на квартиру АДРЕСА_3 ; на 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 ; на автомобіль Тойота Авенсіс, 2006 року випуску, р/н НОМЕР_1 , - скасовано.

Рішення суду обґрунтовано наступним.

Відповідно до ст.12 КК України (в діючій на теперішній час редакції), злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_11 , відносяться до кримінальних проступків (ч.1 ст.222, ч.2 ст.358), до нетяжкого злочину (ч.2 ст.366), тяжкого злочину(ч.2 ст.364, ч.3 ст.365, ч.2 ст.368) та до особливо тяжкого злочину (ч.5 ст.191).

Злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_12 відносяться до кримінальних проступків ( ч.2 ст.358), нетяжкого злочину (ч.2 ст.366, ч.3 ст.358) та до особливо тяжкого злочину (ч.5 ст.191).

Злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_8 , а саме за ч.2 ст.366 КК України, відноситься до нетяжкого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (п.2);п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини (п.3);десять років - у разі вчинення тяжкого злочину(п.4 );п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину(п.5).

З матеріалів кримінальних справ вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_8 скоїли злочини в період з вересня по грудень 2006 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в період з вересня 2006 по березень 2007 року, тобто на час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження минуло більше п`ятнадцяти років. Після скоєння інкримінуємих злочинів підсудні більш до кримінальної відповідальності не притягувалися, підстави, передбачені ч.ч.2, 3 ст.49 КК України, - відсутні.

За змістом ч.2 ст.11-1 КПК України 1960 року, суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до ч.1 ст.282 КПК України 1960 року , якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.

На підставі викладеного, ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 підлягають звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальні справи відносно них підлягає закриттю.

Судові витрати на проведення судово-економічних експертиз, в розмірі 155831,00 гривень, та за проведення судово-почеркознавчих експертиз, в розмірі 7371,00 гривень, відповідно дост.93 КПК України1960 року, підлягають стягненню в рівних частках з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави.

Підсудний ОСОБА_11 не погодивсяз данимрішенням суду. В апеляції просить постанову змінити, виключивши з резолютивної частини постанови рішенням про стягнення з нього на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення судово-економічних експертиз 77915 (сімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 50 копійок, та на проведення судово-почеркознавчих експертиз 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Посилається на те, що в ході розгляду зазначеного клопотання, 24.06.2022 року, судом не роз`яснено йому, що таке нереабілітуюча обставина, та те, що його зобов`яжуть відшкодовувати процесуальні витрати у розмірі 77915, 50 коп. та 3685,50 коп.

Вказує, що суд самостійно встановити обставини вчинення злочинів та не вказав у постанові, що він не визнає вину у вчиненні злочинів, згідно пред`явленого обвинувачення та не надавав згоду на закриття кримінальної справи за нереабілітуючої обставини.

Зазначає, що у разі прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судові витрати з неї не стягуються (постанова ВС ККС від 03.06.2020 року № 712/1710/19). Як вбачається з практики Верховного Суду, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити дане питання, поклавши судові витрати на державу.

Крім того вказує, що у даному провадженні підсудними є три особи, однак витрати покладено виключно на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Заслухавши суддю-доповідача, думки підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , їх захисників адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які підтримали апеляцію, просили її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних вимог підсудного ОСОБА_7 , вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 282 КПК України (в редакції 1960 року), якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.

Відповідно до ст. 11-1 КПК України (в редакції 1960 року), суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (п.2); п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини (п.3); десять років - у разі вчинення тяжкого злочину(п.4 ); п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину(п.5).

Згідно матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень в період з вересня по грудень 2006 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в період з вересня 2006 по березень 2007 року, тобто на час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження минуло більше п`ятнадцяти років.

Після вчинення інкримінованих злочинів підсудні більше до кримінальної відповідальності не притягувалися, підстави, передбачені ч.ч.2, 3 ст.49 КК України, - відсутні.

Згідно висновку Верховного Суду у постановах від 25.04.2019 року (справа № 315/361/16-к), 09.04.2019 року (справа № 760/18016/15-к), та положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що захисник підсудного ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_10 20 квітня 2022 року подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т.44 а.с. 142-145).

Відповідно до журналу судового засідання та технічного запису, в судовому засіданні 24 червня 2022 року на запитання головуючого судді, підсудний ОСОБА_11 вказав, що підтримує клопотання свого захисника, наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до вимог ст. 49 КК України; розуміє, що справу буде закрито з нереабілітуючих обставин та те, що судові витрати по справі буде покладено на підсудних. (т.44 а.с.167 167об.).

Отже, твердження апелянта про те, що судом йому не було роз`яснено те, що кримінальну справу буде закрито з нереабілітуючих обставин, що він не давав свою згоду на закриття справи з вказаних підстав, не відповідають дійсності та є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд зазначає наступне.

У Постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к зазначено, що визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, А отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

У Постанові від 11.11.2020 року у справі № 455/229/17 Верховний Суд зазначив, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою для суду підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть якщо особа вину не визнає.

Отже, твердження підсудного ОСОБА_11 про неможливість застосування звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності через те, що він не визнав свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень,- не ґрунтується на вимогах закону.

Аналізуючи доводи апеляції ОСОБА_11 про порушення судом першої інстанції вимог закону в частині вирішення питання про стягнення з підсудних судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 93 КПК України (в ред. 1960 року), судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

Так, кримінальну справу щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 закрито на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Отже, доводи підсудного ОСОБА_15 з приводу відсутності підстав для стягнення з підсудних процесуальних витрат - є необґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження щодо останніх на нереабілітуючих підставах і застосування до них більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє їх від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.

Не є обґрунтованими і твердження апелянта про те, що судові витрати по справі необхідно стягнути з усіх трьох підсудних, а не лише з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки при прийнятті зазначеного рішення, відповідно до вимог ч.2 ст. 93 КПК України (в ред. 1960 року) судом першої інстанції було враховано ступінь вини та майновий стан підсудних.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції, не вбачається.

Постанова суду за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляції підсудного ОСОБА_11 слід відмовити, а постанову суду першої інстанції, як законну, - слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377, 379 КПК України (в редакції 1960 року) та перехідними положеннями розділу 11 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляцію підсудного ОСОБА_11 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2022 року про про закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення від кримінальної відповідальності щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_8 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4