Постанова

від 04.10.2007 по справі 40/430пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/430пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2007 р.                                                                                   № 40/430пд  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Першиков Є.В.

судді Данилова Т.Б.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро", м. Львів

на  постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.07 р. та ухвалу  господарського суду Донецької області  від 9.04.2007р. по справі за № 40/430пд  

у справі№   40/430 пд  Господарського суду Донецької області

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Донбасресурси" , м. Донецьк   

до відповідачів  1)          Товариства з обмеженою  відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро", м. Львів 2)          Закритого акціонерного товариства "Компанія Укренерго-інвест", м. Харків

про визнання недійсним договору   

За участю представників сторін:

від позивача –Єрошенко Б.В., за довіреністю

від відповідача –1: Сироватка С.А., за довіреністю

від відповідача –2: не з'явилися

          ВСТАНОВИВ:          

          Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2007 року справі за № 40/430пд  частково  задоволено позов  товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансової компанії „Донбасресурси" м.Донецьк  (далі –позивач)  до  товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" м.Вінниця (далі –відповідач-1) та   закритого  акціонерного  товариства „Компанія Укренерго-інвест" м.Харків (далі відповідач-2) про визнання договору недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.06.05р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси", товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та закритим акціонерним товариством „Компанія Укренерго-інвест", як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства. До  правовідносин  сторін  за  цим  договором застосовано  реституцію. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансовій компанії „Донбасресурси"   грошові кошти, отримані за договором б/н від 25.06.05р., в сумі 300000 грн. У задоволенні вимог щодо стягнення з першого відповідача 300000 грн. відмовлено.

       Ухвалою  господарського суду Донецької області  від 9.04.2007р. по справі за № 40/430пд  також задоволено клопотання  товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансової компанії „Донбасресурси" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро".

       Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.07 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро", м. Львів на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2007р. по справі № 40/430пд - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2007р. по справі № 40/430пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Донбасресурси", м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро", м. Львів та закритого акціонерного товариства "Компанія Укренерго-інвест", м. Харків про визнання недійсним договору - залишено без змін. Ухвалу  господарського суду Донецької області  від 9.04.2007р. по справі за № 40/430пд  про забезпечення позову - залишено без змін.

        Товариство з обмеженою  відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро", м. Львів звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.07 р. та ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.04.2007р. у справі №40/430 пд  з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

         Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.10.2007 р. у зв'язку з відпусткою судді Савенко Г.В. для перегляду справи в касаційному порядку утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б.,  Ходаківська І.П.

         Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.  

 Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями 25.06.05р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансовою компанією „Донбасресурси", товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та закритим акціонерним товариством „Компанія Укренерго-інвест" було укладений договір б/н купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва.

Пунктом п 4.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок першого відповідача в наступному порядку:

300000 грн. - не пізніше 04 липня 2005 року, як залогова сума   щодо   забезпечення   виконання   позивачем   своїх зобов'язань за договором, зокрема оплати решти суми ціни товару;

2200000 грн. - не пізніше дати, вказаної в п. 4.1 договору.

На виконання п. 4.2 укладеного між сторонами договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок першого відповідача попередню оплату в сумі 300000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2906/2-0 та № 2906/10-0 від 29.06.05р.

Позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.06.05р., укладеного між позивачем, першим та другим відповідачем, застосувати правові наслідки недійсності правочину щодо повної реституції та стягнути 300000 грн. з першого відповідача, перерахованих у якості попередньої оплати на виконання договору.

       В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що  майно, яке мало б перейти у власність позивача, не належить першому відповідачеві на праві власності, а також послався на лист від 12.10.06р. приватного підприємства "Сидерис", який містив ще одну пропозицію про придбання саме того обладнання, яке було предметом укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

          2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до  ст. 658 Цивільного  кодексу  України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення; правочин, що здійснений під впливом обману, є оспорюваним. Він визнається судом недійсним за позовом учасника правочину, який повинен бути заявлений в межах строку позовної давності; під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди;у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу слід мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

Позивач стверджує  наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, що договір купівлі-продажу майна, яке вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.0б.05р., суперечить ст. 658 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи для об'єктивного розгляду справи та створення необхідних умов для вирішення спору на принципах змагальності місцевим господарським судом  неодноразово були витребувані докази, відкладено та продовжено розгляд справи. При цьому, місцевим господарським судом було зобов'язано відповідача-1 надати письмові пояснення та докази відповідності договору вимогам закону та його виконання сторонами з урахуванням висновку бухгалтера з посиланням на ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", журнал-ордер 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", клас 1 „Необоротні активи" рахунок 10 „Основні засоби" субрахунок 104 „Машини та обладнання", клас 6 "Поточні зобов'язання" рахунок 68 "Розрахунки за іншими операціями" субрахунок 681 "Розрахунки за авансами одержаними", оборотну відомість та  довести, що усе майно згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 25.06.05р. знаходиться на балансі підприємства; надати рішення господарського суду Львівської області від 09.02.06р.; копію довідки Держреєстру.

          На неодноразові вимоги господарського суду, відповідачем -1 суду надано лише копії виписок з рахунків балансу, що як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами не дає  підстав стверджувати існування права власності  на майно  у відповідача-1. Інших переконливих доказів  наявності права власності  відповідачем-1 суду не надано.  

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.   

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо часткового задоволення позову та визнання недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України договору купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.0б.05р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси", товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та закритим акціонерним товариством „Компанія Укренерго-інвест", як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо сторони здійснили певні дії на виконання недійсного правочину, кожен із учасників правочину вправі вимагати повернення того, що він передав на виконання такого правочину.

У разі недійсності правочину за вимогами ч. 2 ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже судом правомірно  застосовано до правовідносин сторін реституцію, передбачену ч. 1 ст. 216 ЦК України, а саме зобов'язано здійснити повернення того, що було передано позивачем на виконання договору.

        Також з огляду на вищенаведене судом обґрунтовано задоволено вимогу про вжиття заходів для забезпечення позову до вирішення спору по суті, оскільки  як встановлено судом невжиття  таких  заходів  може утруднити  виконання рішення суду.

Що стосується тверджень заявника скарги стосовно порушення  судом першої інстанції  територіальної підсудності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України,   справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. 

Які вірно зазначено апеляційним судом в даному випадку, відповідно до умов Договору купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 5.06.05р., позивач повинен сплачувати грошові кошти на користь відповідачів, а тому територіальна підсудність порушена не була.

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.  

        Відповідно до  ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови.  

       Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                                ПОСТАНОВИВ:

      Касаційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро" залишити без задоволення.

     Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.07 р.  у справі № 40/430 пд  та ухвалу  господарського суду Донецької області  від 9.04.2007р. по справі  № 40/430пд  залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                     Є. Першиков

Судді                                                                                               Т. Данилова    

                                                                                                        І.  Ходаківська