Постанова

від 14.09.2022 по справі 127/30092/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/30092/21

Провадження № 22-ц/801/1308/2022

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 рокуСправа № 127/30092/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Олійник Г. Є.,

учасники справи:

позивач Спільне Українсько-Іспанське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна»,

відповідачі: Держава в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайма», Мале приватне підприємство «Гріф», Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеваторпостач», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітика», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький Оптико-Механічний завод», Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру, Державне науково-виробниче підприємство «Геосистема»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство», Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 127/30092/21 за апеляційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П. у залі суду, повний текст якого складено 06 травня 2022 року,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2021 року Спільне Українсько-Іспанське підприємство у формі ТОВ «Сперко Україна» (далі СУІП ТОВ «Сперко Україна») звернулося до суду з позовом до Держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі «Держгеокадастр», відповідач 1), ОСОБА_1 (відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайма» (далі - ТОВ «Чайма», відповідач 3), Малого приватного підприємства «Гріф» (далі - МПП «Гріф», відповідач 4), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторпостач» (далі - ТОВ «Елеваторпостач», відповідач 5), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітика» (далі - ТОВ «Аналітика», відповідач 6), ОСОБА_2 (відповідач 7), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький Оптико-Механічний завод» (далі - ТОВ «Вінницький Оптико-Механічний завод», відповідач 8), Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру (далі - ДП «Поділлягеодезкартографія», відповідач 9), Державного науково-виробничого підприємства «Геосистема» (далі - ДНВП «Геосистема», відповідач 10), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі - ДП «УкрДАГП»), Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позов мотивований тим, що сторони по справі є співвласниками нерухомого майна, а саме комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20015,2 кв. м, що розташований у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1511320805101), закріпленого за ними у праві спільної часткової власності з визначеними частками кожного в такому праві. Частки співвласників визначені не лише як ідеальні частки, а й з описом фактичних приміщень спільного майна та їх площ, що до них входять.

Підприємству у праві спільної частково власності належить частка майна, яке складає окремо розташовану нежитлову будівлю (будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)»), іншим співвласникам належать приміщення в інших нежитлових будівлях.

У 2019 році за спільною заявою співвласників було здійснено перерахунок розміру ідеальних часток та вказані відомості частково внесені до державного реєстру речових прав.

У зв`язку з наміром товариства виділити у натурі частку із спільного майна, що відповідала б розміру його частки у праві власності останнє зверталося до відповідачів з пропозицією укласти відповідний договір у позасудовому порядку, однак не всі відповідачі надали згоду на забезпечення участі уповноважених представників при укладенні договору в нотаріальному порядку.

Вважає, що виділ частки з нерухомого майна будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)», не призведе до зменшення часток інших співвласників, так як відбуватиметься у розмірі та за складом приміщень, що відповідають визначеній частці позивача. Такий виділ не порушить права інших співвласників у будь-який інший спосіб, оскільки вказані приміщення з моменту придбання та станом на даний час перебувають у користуванні та володінні товариства, жодним чином не пов`язані з господарською діяльністю інших співвласників в інших приміщеннях спільного майна. Виділ не зумовить втрату функціонального призначення спільного майна та належну його експлуатацію іншими співвласниками.

Указує, що даний виділ є технічно можливий, оскільки приміщення, що входять на праві власності до складу його часток складають окрему розташовану нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м, відокремлену від інших будівель комплексу, що має окремий вихід на земельну ділянку, яка закріплена за ним та окрему систему життєзабезпечення.

Зважаючи на те, що в позасудовому порядку реалізувати своє право на виділ в натурі частки із спільного майна не можливо, СУІП ТОВ «Сперко Україна» просило суд виділити за рахунок належних йому часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель) загальною площею 20015,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1511320805101) частку із майна (комплексу) в натурі, а саме нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв.м, що складається з приміщень: в підвалі приміщення №1: з №1-1 по №1-7 площею 89,7 кв.м, приміщення №19: з №19-1 по №19-2 площею 61,8 кв.м; у цоколі приміщення №20: №20-1, №20-2 площею 61,4 кв.м; на першому поверсі: приміщення № 2: з №2-1 по №2-5, №2-7, №2-8, №2-10, №2-11- площею 254,1 кв. м, №2-6 (2-13), 2-9 (2-16) - площею 10,2 кв.м, приміщення №3: з №3-2 по №3-22, з №3-38 по №3-40 - площею 705,2 кв.м, частина коридору №3-1 площею 76,8 кв.м, частина тамбура №3-23 площею 5,5 кв.м, частина коридору №3-24 площею 55,7 кв.м, частина складу №3-27 площею 52,4 кв.м, частина складу №3-36 площею 18,9 кв.м, частина складу №3-37 площею 28,4 кв.м, частина коридору №3-1 площею 29,3 кв.м, частина тамбура №3-23 площею 2,1 кв.м, частина коридору №3-24 площею 21,2 кв.м, частина складу №3-27 площею 51,0 кв.м, частина складу №3-36 площею 67,0 кв.м, частина складу №3-37 площею 38,6 кв.м, №3-25, №3-26, з №3-28 по №3-35, з № 3-41 по №3-54 - загальною площею 1132,0 кв.м, приміщення №4: з №4-1 по №4-13 площею 349,8 кв.м; на другому поверсі: приміщення №21: з №21-1 по №21-4 площею 273,5 кв.м, приміщення №5: з №5-1 по №5-12 площею 282,1 кв.м, №6-1 по №6-7 площею 179,4 кв.м; на третьому поверсі: приміщення № 7: №7-2, з №7-4 по №7-10 - загальною площею 243,2 кв.м, №7-1 площею 17,1 кв.м, №7-3 площею 8,5 кв.м, приміщення №8: з №8-1 по №8-53 площею 1231,9 кв.м, приміщення №9: № 9-1 площею 13,5 кв.м, з №9-2 по №9-12 - площею 236,3 кв.м; на четвертому поверсі: приміщення № 10: з №10-1 по №10-7, №10-10 - площею 148,8 кв.м, №10-8, №10-9, №10-11, №10-12 - площею 121,6 кв.м, приміщення №11: №11-1, №11-2, №11-5, №11-7, №11-8, №11-9, №11-10 - площею 37,9 кв.м; №11-3, №11-4, №11-6 - площею 72,5 кв.м; на п`ятому поверсі: приміщення №12: з №12-1 по №12-15 площею 257,2 кв.м, приміщення №13: з №13-1 по №13-45 площею 1 238,3 кв.м, приміщення №14: №14-1 по №14-15 площею 242,8 кв.м; на шостому поверсі: приміщення №15: №15-1 по №15-24 площею 236,6 кв.м, приміщення №16: №16-1 по №16-13 площею 170,7 кв.м, приміщення №17: №17-1 площею 30,4 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року позов задоволено.

Виділено зарахунок належнихСУІП ТОВ«Сперко Україна» часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель, загальною площею 20015,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав 1511320805101), частку із такого майна (комплексу) в натурі, а саме - нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень:

- у підвалі приміщення №1: з №1-1 по №1-7 площею 89,7 кв.м, приміщення №19: з №19-1 по №19-2 площею 61,8 кв.м;

- у цоколі приміщення №20: №20-1, №20-2 площею 61,4 кв.м;

- на першому поверсі: приміщення № 2: з №2-1 по №2-5, №2-7, №2-8, №2-10, №2-11- площею 254,1 кв. м, №2-6 (2-13), 2-9 (2-16) - площею 10,2 кв.м, приміщення №3: з №3-2 по №3-22, з №3-38 по №3-40 - площею 705,2 кв.м, частина коридору №3-1 площею 76,8 кв. м, частина тамбура №3-23 площею 5,5 кв.м, частина коридору №3-24 площею 55,7 кв.м, частина складу №3-27 площею 52,4 кв.м, частина складу №3-36 площею 18,9 кв.м, частина складу №3-37 площею 28,4 кв.м, частина коридору №3-1 площею 29,3 кв.м, частина тамбура №3-23 площею 2,1 кв.м, частина коридору №3-24 площею 21,2 кв.м, частина складу №3-27 площею 51,0 кв.м, частина складу №3-36 площею 67,0 кв.м, частина складу №3-37 площею 38,6 кв.м, №3-25, №3-26, з №3-28 по №3-35, з № 3-41 по №3-54 - загальною площею 1132,0 кв.м, приміщення №4: з №4-1 по №4-13 площею 349,8 кв.м;

- на другому поверсі: приміщення №21: з №21-1 по №21-4 площею 273,5 кв.м, приміщення №5: з №5-1 по №5-12 площею 282,1 кв.м, №6-1 по №6-7 площею 179,4 кв.м;

- на третьому поверсі: приміщення № 7: №7-2, з №7-4 по №7-10 - загальною площею 243,2 кв.м, №7-1 площею 17,1 кв.м, №7-3 площею 8,5 кв.м; приміщення №8: з №8-1 по №8-53 площею 1231,9 кв.м; приміщення №9: № 9-1 площею 13,5 кв.м, №9-2 по №9-12 - площею 236,3 кв.м;

- на четвертому поверсі: приміщення № 10: з №10-1 по №10-7, №10-10 - площею 148,8 кв.м, №10-8, №10-9, №10-11, №10-12 - площею 121,6 кв.м; приміщення №11: №11-1, №11-2, №11-5, №11-7, №11-8, №11-9, №11-10 - площею 37,9 кв.м; №11-3, №11-4, №11-6 - площею 72,5 кв.м;

- на п`ятому поверсі: приміщення №12: з №12-1 по №12-15 площею 257,2 кв.м, приміщення №13: з №13-1 по №13-45 площею 1238,3 кв.м, приміщення №14: №14-1 по №14-15 площею 242,8 кв.м;

- на шостому поверсі: приміщення № 15: №15-1 по №15-24 площею 236,6 кв.м, приміщення №16: №16-1 по №16-13 площею 170,7 кв.м, приміщення №17: №17-1 площею 30,4 кв.м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що об`єкт нерухомого майна виробничий корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв. м, відповідає розміру частки позивача, відхилення від розміру частки відсутні. Всі приміщення входять до частки позивача, що відображено в його правовстановлюючих документах. Перепланування, які проведені в межах приміщень, не є самовільними, за технічними показниками будівля є відокремленою від інших будівель комплексу, підключена до міської централізованої мережі водопостачання та каналізації, має власну трансформаторну підстанцію електропостачання, газопостачання приміщень будівлі здійснюється з власної дахової котельні, будівля забезпечена власною системою вентиляції кондиціонування повітря, системою протипожежного захисту, має безпосередній доступ на вул. 600-річчя та проїзди, що виходять на АДРЕСА_2 . Виділ не потребує перебудови (реконструкції) будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу. Тобто виділ є технічно можливий.

Будівля виробничого комплексу літ. «Т(В)» використовується виключно позивачем, де розміщені виробничі потужності з виготовлення лікарських засобів, що не пов`язано із іншими будівлями комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20015,2 кв. м, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2022 року виправлено описку допущену в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року у цій цивільній справі, а саме: «виключено з описової, мотивувальної та резолютивної частин рішення з переліку приміщень, які входять до складу другого поверху нежитлової будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , інформацію про «приміщення №7-1, площею 17,1 кв.м»».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2022 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та пропуску строку апеляційного оскарження.

18 липня 2022 року на виконання вимог ухвали представник заявника подала заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника СУІП ТОВ «Сперко Україна» про залишення без руху апеляційної скарги та продовжено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 10 серпня 2022 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду на 25 серпня 2022 року о 08:30 год з повідомленням сторін.

У засіданні оголошена перерва до 10:20 год 15 вересня 2022 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без участі представника Держгеокадастру через не забезпечення судом технічної можливості взяти представнику участь в засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Держгеокадастр уважає, що спір не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом у порушення статті 258 ЦПК України не вирішене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 127/22909/19 через наявність подібних матеріально-правових вимог у даних судових справах.

У рішенні не надано правової оцінки листу КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» з якого слідує, що загальна площа та нумерація приміщень змінилась у зв`язку з переплануванням.

Суд залишив невирішеним питання, чи виділ в натурі частки з майна позивача, що є у спільній частковій власності, не порушить прав інших співвласників, зокрема Держгеокадастру, Поділлягеодезкартографія та ДНВП «Геосистема», через потенційну втрату їх цільового призначення.

Місцевий суд неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок надання невірної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, неправильно визначив відповідно до встановлених обставин справи характер спірних правовідносин сторін, у зв`язку з чим невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Овчиннікова О. С., зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно встановив наявність технічної можливості виділення у натурі належної СУІП ТОВ «Сперко Україна» частки у праві спільної часткової власності на спільне майно.

Указує на не обґрунтованість мотивів викладених в апеляційній скарзі заявника.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що комплекс нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1511320805101 складається з: виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв.м; енергетичного корпусу літ. «Ж», загальною площею 1688,8 кв.м; ангару-2 (склад металевий) літ. «З», загальною площею 332,0 кв.м; механічного корпусу літ. «К», загальною площею 5089,5 кв.м; виробничого корпусу літ. «К1», загальною площею 1317,5 кв.м; боксів літ. «Л», загальною площею 62,6 кв.м; магазину побутових товарів з адміністративно-побутовими приміщеннями літ. «Р», загальною площею 838,2 кв.м; адмінбудівлі літ. «Ф», загальною площею 2065,5 кв.м; контрольно-пропускного пункту літ. «Р1», загальною площею 10,4 кв.м; виробничої будівлі літ. «Г», загальною площею 913,2 кв.м, та належить на праві спільної часткової власності:

-СУІП ТОВ «Сперко Україна»:

- частка у розмірі 1/1000, до складу якої входить приміщення у виробничому корпусі літ. «Т(В)» на ІІІ поверсі №7-1 площею 17,1 кв.м;

- частка у розмірі 19/1000, до складу якої входять приміщення у виробничому корпусі літ.«Т(В)»на ІІповерсі: №6-1 по №6-7 площею 179,4 кв.м; на ІІІ поверсі: №7-3 площею 8,5 кв.м, № 9-1 площею 13,5 кв.м; на ІV поверсі: з №10-1 по №10-7, №10-10 площею 148,8 кв.м, №11-1, №11-2, №11-5, №11-7, №11-8, №11-9, №11-10 площею 37,9 кв.м, всього площею 388,1 кв.м;

- частка в розмірі 329/1000, до складу якої входять приміщення у виробничому корпусі літ. «Т(В)» в підвалі приміщення №1: з №1-1 по №1-7 площею 89,7 кв.м, приміщення №19: з №19-1 по №19-2 площею 61,8 кв.м; в цокольному приміщені №20: №20-1, №20-2; площею 61,4 кв.м; на першому поверсі приміщення № 2: з №2-1 по №2-5, №2-7, №2-8, №2-10, №2-11 площею 254,1 кв.м, приміщення №3: частина коридору №3-1 площею 76,8 кв.м, частина тамбура №3-23 площею 5,5 кв.м, частина коридору №3-24 площею 55,7 кв.м, частина складу №3-27 площею 52,4 кв.м, частина складу №3-36 площею 18,9 кв.м, частина складу №3-37 площею 28,4 кв.м, №3-25, №3-26, з №3-28 по №3-35, з № 3-41 по №3-54, загальною площею 1132,0 кв.м, приміщення №4: з №4-1 по №4-13 площею 349,8 кв.м; на другому поверсі приміщення №21: з №21-1 по №21-4 площею 273,5 кв.м, приміщення №5: з №5-1 по №5-12; площею 282,1 кв.м; на третьому поверсі приміщення № 7: №7-2, з №7-4 по №7-10; загальною площею 243,2 кв.м, приміщення №8: з №8-1 по №8-53 площею 1231,9 кв.м, приміщення №9: з №9-2 по №9-12 площею 236,3 кв.м; на четвертому поверсі приміщення № 10: з №10-8, №10-9, №10-11, №10-12 площею 121,6 кв.м, приміщення №11: №11-3, 11-4, №11-6; площею 72,5 кв.м; на п`ятому поверсі приміщення № 12: з №12-1 по №12-15 площею 257,2 кв.м, приміщення №13: з №13-1 по №13-45 площею 1 238,3 кв.м, прим. №14: №14-1 по №14-15 площею 242,8 кв.м, на шостому поверсі приміщення № 15: №15-1 по №15-24 площею 236,6 кв.м, прим. №16: №16-1 по №16-13 площею 170,7 кв.м, прим. №17: №17-1 площею 30,4 кв.м; всього площею 6585,9 кв.м;

- частка врозмірі 7/200, до складу якої входять приміщення у виробничому корпусі літ. «Т(В)» на першому поверсі: приміщення №2-6 (2-13), 2-9 (2-16) - площею 10,2 кв.м, частина коридору №3-1 площею 29,3 кв.м, частина тамбура №3-23 площею 2,1 кв.м, частина коридору №3-24 площею 21,2 кв.м, частина складу 3-27 площею 51,0 кв.м, частина складу 3-36 площею 67,0 кв.м, частина складу 3-37 площею 38,6 кв.м, приміщення з №3-2 по №3-22, з №3-38 по №3-40 площею 705,2 кв.м. Всього площею 715,4 кв.м (а.с.24-31, 54-61, том 1).

- ОСОБА_1 :

- частка в розмірі 29/1000, до складу якої входять приміщення у виробничій будівлі літ. «Г»: в підвалі: з №1-1 по №1-5 площею 67,2 кв.м, на першому поверсі: з №2-1 по №2-11 площею 129,3 кв.м, на другому поверсі: з №3-1 по №3-23 площею 310,7 кв.м, на третьому поверсі: з №4-1 по №4-7 площею 69,5 кв.м, загальною площею 576,7 кв.м (а. с. 24-31, том 1).

-ТОВ «Вінницький Оптико-Механічний завод»:

- частка врозмірі 11/500, до складу якої входять приміщення в енергетичному корпусі літ. «Ж»: на першому поверсі: приміщення з 2-1 по 2-4 площею 211,8 кв.м, 2-9 площею 134,7 кв.м, 2-36, 2-37 площею 16,7 кв.м, антресоль: 3-21 площею 42,6 кв.м, 3-22 площею 29,1 кв.м, 3-23 площею 10,6 кв.м, всього 445,5 кв.м;

- частка в розмірі 112/1000, до складу якої входять:

- приміщення венергетичному корпусіліт.«Ж»: в підвалі - №1-1 по №1-5 площею 414,1 кв.м, на першому поверсі - з №2-5 по №2-8, з №2-10 по №2-35 площею 562,0 кв.м, на другому поверсі: з №3-1 по №3-20 площею 267,2 кв.м, загальною площею 1243,3 кв.м;

- ангар-2 (склад металевий) літ. «З», загальною площею 332,0 кв.м;

- приміщення вмеханічному корпусліт.«К»:на першому поверсі частина №1-1 площею 15,7 кв.м, частина №1-2площею 115,2кв.м,з №1-23по №1-27площею 437,9кв.м;№4-14площею 71,2кв.м, загальною площею 640,0 кв.м;

- контрольно-пропускний пункт літ. «Р1», загальною площею 10,4 кв.м, разом 2225,7 кв.м (а.с.24-31, том 1).

- ТОВ «Чайма»:

- частка в розмірі 3/1000, до складу якої входять бокси літ. «Л», загальною площею 62,6 кв. м (а.с.24-31, том 1).

- ТОВ «Аналітика»:

- частка в розмірі 17/500 ( після перерахунку 109/1000) до складу якої входять приміщення в механічному корпус літ. «К»: на першому поверсі з №4-1по №4-13площею 870,4кв.м,на антресолі-з №2-1по №2-38площею 1321,0кв.м, загальноюплощею 2191,4кв.м (а.с.24-31, 184-189, том 1).

- ТОВ «Елеваторпостач»:

- частка в розмірі 13/500 (після перерахунку 21/500), до складу якої входить магазин побутових товарів з адміністративно-побутовими приміщеннями літ. «Р»: перший поверх - приміщення №1: №1-№16 - 426,2 кв.м; другий поверх приміщення №1: №17-№26 - 412,0 кв.м, загальною площею 838,2 кв.м (а.с.24-31, 184-189, том 1).

- ОСОБА_2 :

- частка в розмірі 81/1000, до складу якої входять приміщення механічного корпусу літ. «К»: на першому поверсі: частина приміщення №1-1 площею 15,7 кв.м, частина приміщення №1-2 площею 30,0 кв.м, приміщення з №1-3 по №1-5 площею 69,4 кв.м, приміщення №1-6 площею 74,2 кв.м, приміщення №1-8, №1-9 площею 161,4 кв.м, приміщення №1-28 площею 266,7 кв.м, приміщення №1-29 площею 14,8 кв.м, приміщення №1-30 площею 15,7 кв.м, приміщення №1-31 площею 21,5 кв.м, приміщення№32площею 2,2кв.м,приміщення з№1-33по №1-43площею 100,2кв.м,приміщення антресолі1-44площею 40,1кв.м, приміщення антресолі з №3-2 по №3-14 площею 201,0 кв.м, приміщення антресолі№3-1площею 3,2кв. м,приміщення антресолі№3-15площею 249,1кв.м,приміщення антресолі №3-16 площею 142,2 кв.м, приміщення антресолі з №3-17по №3-24площею 111,1кв.м,приміщення антресоліз №3-25по №3-28площею 104,6кв.м,загальною площею1623,1кв.м (а.с.24-31, том 1).

- МПП «Гріф»:

- частка в розмірі 17/1000, до складу якої входять приміщення у виробничій будівлі літ. «Г» на першому поверсі - з №5-1 по №5-11 площею 278,7 кв.м, на другому поверсі - з №6-1 по №6-6 площею 57,8 кв.м, загальною площею 336,5 кв.м.Частка підприємстване перереєстрованав Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно. Інформація щодо співвласника відображена в відомостях про первісний об`єкт, який перебуває в процесі виділу частки та існував до утвореного комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20015,2 кв.м, а такожв заключенні Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації від 24 квітня 2019 року № 4023 (а. с. 184-189, том 1).

- Держгеокадастру, що закріплено на праві господарського відання у ДП «Поділлягеодезкартографі»:

- частка в розмірі 4/125, до складу якої входять приміщення в механічному корпусі літ. «К»: на першому поверсі - з №5-1 по №5-8, на другому поверсі - з №5-9 по №5-25, площею 635,0 кв.м ( вказаною часткою раніше володіло Державне науково-виробниче підприємство «Пошук», яке було реорганізовано шляхом приєднання до Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру).

Право державної власності на цю частку та похідне від нього право господарського віддання, що належать Подільському державному підприємству геодезії, картографії та кадастру, не зареєстроване в Державному реєстрі, що також підтверджується листом ДП «Поділлягеодезкартографія» від 20 травня 2021 року № 116 (а.с.227-228, том 1), заключенням КП ВМР «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 24 квітня 2019 року № 4023 (а.с.184-189, том 1) та листом Держгеокадастру від 08 червня 2021 року № 29-28-0.162-6763/2-21 (а.с.106, том 1).

- Держгеокадастру, що закріплено на праві господарського відання за ДП «Геосистема»:

- частка в розмірі 169/1000, до складу якої входять:

- адміністративна будівля літера «Ф» в складі приміщень: в підвалі приміщення №1-№11 площею 321,5 кв.м, на першому поверсі приміщення №2: №1-№29 площею 609,9 кв.м, на другому поверсі приміщення №3: №1-№26 площею 615,6 кв.м, на третьому поверсі приміщення №4: №1-№24 площею 509,5 кв.м, загальною площею 2056,5 кв.м;

- виробничий корпусу літ. «К1»: на першому поверсі приміщення № 4: №1-№9 площею 1063,4 кв.м, поверх № 2 приміщення № 5: №1-№11 площею 254,1 кв.м, загальною площею 1317,5 кв.м.

Право державної власності на цю частку та похідне від нього право господарського віддання, що належать ДНВП «Геосистема», не перереєстроване в Державному реєстрі.

Приміщення, які визначені в складі часток СУІП ТОВ «Сперко Україна» та якими воно користується, складають в цілому нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв.м.

Зі змісту додаткової угоди від 30 жовтня 2020 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2010 року та угоди від 26 грудня 2021 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2010 року слідує, що будівля виробничого корпусу літ. «Т(В)» розташована на земельній ділянці площею 0,509 га, кадастровий номер 0510136600:02:067:0024 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та перебуває в оренді в СУІП ТОВ «Сперко Україна».

З висновку Київської незалежної судово-експертної установи за результатом проведення будівельно-технічної експертизи щодо технічної можливості виділу у натурі об`єкта нерухомого майна № 3146 від 06 вересня 2021 року слідує, що за технічними показниками об`єкт нерухомого майна будівля виробничого комплексу літ. «Т(В)» відокремлена від інших будівель комплексу, підключена до міської централізованої мережі водопостачання та каналізації, електропостачання з використанням власної трансформаторної підстанції, розміщеної в приміщенні будівлі на першому поверсі, газопостачання з подачею газу на власну дахову котельню від якої здійснюється опалення приміщень будівель, а також будівля забезпечена власною системою вентиляції кондиціонування повітря, системою протипожежного захисту, що забезпечує можливість експлуатації будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» відокремлено від інших будівель комплексу. Виділ вказаної будівлі із комплексу нежитлових будівель, не потребує перебудови (реконструкції) будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу, тому не порушуючи будівельних норм та правил, може бути виділено в окремий об`єкт.

Виділ позивачу у натурі часток із майна, що є у спільній часткові власності, а саме будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» із комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20015,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 за технічними показниками можливий без порушення будівельних норм.

У будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» розміщено виробничі потужності СУІП ТОВ «Сперко Україна» з виготовлення лікарських засобів, що не пов`язано з іншими будівлями комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , тому виділ будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» не зумовить втрати функціонального призначення, не перешкоджатиме можливості здійснювати подальшу господарську діяльність і належну експлуатацію будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу (спільного майна) (а.с.22-56, том 2).

Позивач, маючи намір реалізувати своє право на виділення своєї частки із спільного майна надіслав співвласникам листа з пропозицією укласти та нотаріально посвідчити договір про виділення частки у натурі.

Відповідачі 2-8 надали згоду на виділення частки в натурі, а відповідачі 1, 9-10 утрималися від надання такої згоди, що підтверджується листами ДП «Поділлягеодезкартографія» від 14 травня 2021 року № 111 (а. с. 100-101, том 1), ДП «Геосистема» від 14 травня 2021 року № 1/328 (а. с. 104-105, том 1) та Держгеокадастру від 08 червня 2021 року № 29-28-0.162-6763/2-21 (а. с. 106, том 1).

У позасудовому порядку позивач не може реалізувати своє право на виділ в натурі частки із спільного майна, тому звернувся до суду з позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Частинами першою, другою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цих Кодексом.

За змістом частини першої статті 43 ЦПК України усі учасники справи мають право подавати докази; подавати заяви та клопотання, в тому числі про призначення експертизи.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що:

«виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3146 від 06 вересня 2021 року слідує, що виділ у натурі належних СУІП ТОВ «Сперко Україна» часток у праві спільної часткової власності на спільне майно - комплексу нежитлових будівель загальною площею 20 015,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , технічно можливий (а.с.22-56, том 2).

У висновку експерта зазначено, що будівля виробничого корпусу літ. «Т(В)» розташована на земельній ділянці площею 0,509 га, кадастровий номер 0510136600:02:067:0024 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, перебуває в оренді в СУІП ТОВ «Сперко Україна», з якої можливий доступ безпосередньо на вул. 600-річчя та проїзди, що виходять на вулицю Костянтина Василенка.

Будівля виробничого корпусу літ. «Т(В)» відокремлена від інших будівель комплексу, підключена до міської централізованої мережі водопостачання та каналізації, електропостачання з використанням власної трансформаторної підстанції, газопостачання з подачею газу на власному дахову котельню від якої здійснюється опалення приміщень будівлі, забезпечена власною системою вентиляції кондиціонування повітря, системою протипожежного захисту, що забезпечує можливість експлуатації будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» відокремлено від інших будівель комплексу.

Виділ будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» із комплексу нежитлових будівель не потребує перебудови (реконструкції) будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу, а тому такий виділ не суперечитиме вимогам нормативних документів в галузі будівництва (технічним вимогам).

У будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» розміщено виробничі потужності СУІП ТОВ «Сперко Україна» з виготовлення лікарських засобів, що не пов`язано з іншими будівлями комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , тому виділ будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» не зумовить втрати функціонального призначення, не перешкоджатиме можливості здійснювати подальшу господарську діяльність і належну експлуатацію будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу (спільного майна).

За умови виділення виробничого корпусу літ. «Т(В)» загальною площею 7706,5 кв.м, загальна площа комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входитимуть: виробнича будівля літ. «Г» загальною площею 913,2 кв.м; енергетичний корпус літ. «Ж» загальною площею 1688,8 кв.м; Ангар-2 (металевий склад) літ. «З» загальною площею 332 кв.м; механічний корпус літ. «К» загальною площею 5089,5 кв.м; виробничий корпус літ. «К1» загальною площею 1317,5 кв.м; бокси літ. «Л» загальною площею 62,6 кв.м; магазин побутових товарів з адміністративно-побутовими приміщеннями літ. «Р» загальною площею 838,2 кв.м; контрольно-пропускний пункт літ. «Р1» загальною площею 10,4 кв.м; адмінбудівля літ. «Ф» загальною площею 2056,5 кв.м, складе 12308,7 кв.м.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проєктних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) в окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Відповідно до частини 2 статті 364 ЦК України виділення частки в натурі можливе виключно якщо такий виділ допускається згідно з законом, а також якщо такий виділ є можливим.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив, що об`єкт нерухомого майна - виробничий корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв.м, відповідає розміру частки позивача, відхилення від розміру частки відсутні; всі його приміщення в цілому входять до часток СУІП ТОВ «Сперко Україна», що відображено в правовстановлюючих документах; перепланування, які проведені в межах приміщень, не є самовільними; за технічними показниками будівля є відокремленою від інших будівель комплексу та підключена до міської централізованої мережі водопостачання і каналізації; має власну трансформаторну підстанцію електропостачання; газопостачання приміщень будівлі здійснюється з власної дахової котельні; будівля забезпечена власною системою вентиляції кондиціонування повітря та системою протипожежного захисту; має безпосередній доступ на вул. 600-річчя та проїзди, що виходять на АДРЕСА_2 ; виділ не потребує перебудови (реконструкції) будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу, - а відтак дійшов обґрунтованого висновку, що виділ належної СУІП ТОВ «Сперко Україна» частки нерухомого майна зі спільної часткової власності є технічно можливий, не вплине на права інших співвласників нерухомого майна.

Щодо доводів апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти експертного висновку не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зроблено висновок, що:

«статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив, що висновок експерта підготовлено для подання до суду, експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому він є належним письмовим доказом у цивільній справі, якому судом була надана належна оцінка у сукупності з іншими дослідженими доказами. У судовому рішенні наведені обґрунтовані мотиви прийняття висновку до уваги, як письмового доказу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Представник відповідача у суді першої інстанції погодився з висновком експерта та не заявляв клопотання про виклик експерта для надання усних пояснень щодо висновку або призначення повторної експертизи у справі.

Тобто, Держгеокадастр користувався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

Зважаючи на твердження щодо незгоди з висновком експертизи, а саме її неповнотою, останній мав можливість заявити у суді першої інстанції клопотання про проведення експертизи у справі, однак таким правом не скористався.

Апеляційна скарга не містить доводів про те, що висновок експертизи суперечить іншим матеріалам справи.

Під час апеляційного розгляду справи представник Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не заявляв клопотання про проведення у справі повторної експертизи.

Отже, відповідач не спростував докази надані позивачем.

Заперечення представника відповідача 1 проти задоволення позовних вимог позивача свідчить про наявність спору між сторонами щодо виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Окрім цього, судом установлено, що право відповідача 1 на частку, яке належить Державі належним чином не зареєстроване.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги Держгеокадастру про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з таких міркувань.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. (п.6)

Згідно з частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини друга та третя статті 4 цього кодексу).

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів щодо речових прав на майно проведено відповідно до предмета та суб`єктного складу учасників цих спорів.

Фізична особа, яка є власником нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

При зверненні до суду з цим позовом, позивач визначив коло осіб, що мають відповідати у спорі про виділ частки із спільного майна в натурі, а саме співвласників такого майна, серед яких є фізичні особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України (у чинній редакції) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів та інші справи у спорах між суб`єктами господарювання у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Отже, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб`єктного складу правовідносин.

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження нерухомим майном, яке перебуває у спільній частковій власності юридичних та фізичних осіб регулюються, зокрема, приписами ЦК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Ураховуючи, що предметом спору у даній справі є право позивача на виділ часки майна зі спільної часткової власності, то цей спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи правовстановлюючих документів на окремі приміщення нежитлової будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та невідповідність загальної площі виділеної позивачу частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно з огляду на таке.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає про те, що частка позивача у спільному майні складає 6585,9 кв.м. При цьому СУІП «Сперко Україна» просить виділити частку у розмірі 7706,5 кв.м. Указує, що частина приміщень є самочинним будівництвом та використовуються позивачем без правовстановлюючих документів.

Такі доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах цивільної справи

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 січня 2020 року СУІП «Сперко Україна» придбало приміщення № 7-1 площею 17,1 кв.м (а. с. 38-43).

З інформаційної довідки номер 242330479 від 29 січня 2021 року слідує, що СУІП «Сперко Україна» відповідно до договору купівлі-продажу від 27 лютого 2014 року придбало 329/1000 часток будівель та споруд, до складу яких серед інших увійшло приміщення № 4: з № 4-1 по № 4-13 площею 348,9 кв.м (а. с. 27-28, том 1).

Крім цього, відповідно до договору від 30 грудня 2020 року №1572 позивач придбав 7/200 частини спірного майна, що складається з приміщень у виробничому корпусі літ. «Т(В)» загальною площею 715,4 кв.м.

Отже, позивачу належить частина нежитлової будівлі виробничого корпусу літ «Т(В)» загальною площею 7706,5 кв.м. (6585,9 +715,4 +388,1 +17,1).

Ці правовстановлюючі документи враховувались під час проведення експертизи.

Експертом досліджено та взято до уваги те, що загальна площа та нумерація приміщень змінилась у зв`язку з переплануванням, що включено до «Переліку робіт на об`єктах нерухомості, виконання яких не належить до самочинного будівництва» затвердженого рішенням виконкому Вінницької міської ради № 405 від 14 лютого 2019 року.

Проведене позивачем перепланування не є самочинним будівництвом, що підтверджується листом КП «ВМ БТІ» від 19 травня 2020 року.

Твердження відповідача про право власності СУІП «Сперко Україна» на комплекс будівель та споруд розміром 7166,0 кв.м є безпідставними, оскільки базуються на застарілій інформації та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань в письмовій або усній формі.

Статтею 183 ЦПК України встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової зави, клопотання, заперечення.

Як слідує з матеріалів справи, поданий відповідачем відзив на позовну заяву оформлений з порушенням вимог, встановлених пунктом 4 частини 1 статті 183 ЦПК України, а саме його прохальна частина не містить вимоги про зупинення провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, у підготовчому засіданні представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі не заявлялось, а тому у суду першої інстанції були відсутні процесуальні підстави щодо його розгляду.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без участі представника Держгеокадастру, оскільки останній подав клопотання про розгляд справи без його участі, відтак скористався процесуальним правом на власний розсуд (а.с.169, том 3).

Окрім цього, судом першої інстанції на адресу відповідача 1 направлялися ухвали про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, тому судом до уваги не беруться.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 280 193,37 грн (ціна позову 12 453 038,67 грн).

Установлено, що при поданні апеляційної скарги Держгеокадастр сплатив судовий збір у розмірі 3405,00 грн (а.с.236, том 3).

Отже, недоплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 276 788,37 грн.

Згідно з пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов`язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.

За таких обставин, в порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 88 ЦПК, з Держгеокадастру на користь держави слід стягнути недоплачену суму судового збору в розмірі 276 788,37 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь держави судовий збір в розмірі 276 788 (двісті сімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 37 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Учасники справи:

Позивач Спільне Українсько-Іспанського підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна», код ЄДРПОУ 20112362, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 25.

Відповідачі:

Державнаслужба Україниз питаньгеодезії,картографії такадастру, код ЄДРПОУ 39411771, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайма», код ЄДРПОУ 35373442, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 79, кв. 10;

Мале приватнепідприємство «Гріф», код ЄДРПОУ 23105782, м. Вінниця, вул. Стахурського, буд, 2, кв.9;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеваторпостач», код ЄДРПОУ 20085702, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 25;

Товариство зобмеженою відповідальністю«Аналітика», код ЄДРПОУ 13337103, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25;

Товариство зобмеженою відповідальністю«Вінницький Оптико-Механічнийзавод», код ЄДРПОУ 23062707, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 25;

Подільське державнепідприємство геодезії,картографії та кадастру, код ЄДРПОУ 02570977, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63;

Державне науково-виробниче підприємство «Геосистема», код ЄДРПОУ 20084335, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 25;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Державне підприємство«Українське державнеаерогеодезичне підприємство», код ЄДРПОУ 04722078, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 69;

Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 41042555, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 29.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: Л. О. Голота

В. В. Оніщук