Дата документу 21.09.2022 Справа № 310/5359/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №310/5359/18 Головуючий у 1-й інстанції: Дністрян О.М.
Провадження №22-ц/807/870/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Бердянськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 09липня 2019року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа ОСОБА_2 , про визнання іпотеки припиненою, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі ПАТ «Фідобанк»), у якому просила визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 18 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі ВАТ «Ерсте Банк»).
Свої вимоги обґрунтувала тим, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та її чоловіком ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 500000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 17 вересня 2017 року.
Кредитний договір забезпечений договором іпотеки, укладеним у цей же день між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 , за умовами якого в іпотеку банку передані житловий будинок та земельна ділянка , площею 0,1000 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року у справі № 310/14016/13-ц за нею визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані за вказаною вище адресою, про що 07 березня 2014 року та 03 червня 2014 року внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З цього часу вона є іпотекодавцем щодо вказаного майна.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Вважає, що іпотека за договором іпотеки від 18 вересня 2008 року припинилась на підставі частини першої статті 523 ЦК України, оскільки вона, як іпотекодавець, не погодилась забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником ОСОБА_2 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим просила позов задовольнити.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не є спадкоємцем, після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надавала і не надає згоди забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником. Зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути лише окремий виділений у натурі об`єкт нерухомого майна. Вважає, що іпотека за договором іпотеки №014/2180/2/23123 від 18 вересня 2008 року підлягає припиненню на підставі ч.1 ст.523 ЦК України, оскільки іпотекодавець ОСОБА_1 не погодилась забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 . Зазначає, що вона в позовній заяві обґрунтувала необхідність визнання іпотеки припиненою саме відсутністю згоди ОСОБА_1 як іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, а не фактом смерті боржника. Натомість, суд ухвалюючи рішення від 09 липня 2019 року надав оцінку саме припиненню іпотеки у зв`язку зі смертю боржника, а не у зв`язку з відсутністю згоди ОСОБА_1 як іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та, залишаючи його без змін, зазначив, що відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Постановою Верховного суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ПАТ « Фідобанк» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи, належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки під розписку є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Судова повістка була направлена на адресу ПАТ «Фідобанк» за адресою його місцезнаходження, повідомленою суду, а саме: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, проте до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вищезазначених положень ЦПК України свідчить про вручення ПАТ «Фідобанк» судової повістки про виклик до суду.
Отже, суд апеляційної інстанції виконав всі вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності учасників справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи узадоволенні позову,суд першоїінстанції виходивз того,що положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачають такої підстави припинення іпотеки, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 000,00 дол. США зі сплатою 12,5 % та терміном повернення до 17 вересня 2017 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань у цей же день між сторонами укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 2.1.4 договору іпотеки предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя ( ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ), оскільки набутий ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Дружиною іпотекодавця ОСОБА_1 надана письмова заява (згода на укладення іпотекодавцем цього договору), справжність підпису на цій заяві засвідчена ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 18 вересня 2008 року за реєстром № 2734.
Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано банківською установою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року у справі № 310/14016/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, яке в цій частині набрало законної сили, поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема, житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані на АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані за вказаною вище адресою; залишено у власності ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 03 червня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 2310400000:08:003:0372, площею 0,1 га, що розташована на АДРЕСА_1 , вид спільної власності - спільна часткова; 07 березня 2014 року - право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 за цією ж адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року у справі № 310/8706/15-ц за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без змін рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2016 року, яким у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором від 18 вересня 2008 року, яка станом 21 серпня 2014 року становить 229 343,72 доларів США, що еквівалентно 4 858 747,85 грн, та 62 917,93 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно за договором іпотеки від 18 вересня 2008 року шляхом продажу ПАТ «Фідобанк» іншій особі із застосуванням процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 310/8706/15-ц рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області 16 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Під час розгляду справи № 310/8706/15-ц встановлено, що у порядку статті 1269 ЦК України ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який був боржником та іпотекодавцем.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону).
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.
Обґрунтовуючи підстави даного позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона, як іпотекодавець, відмовилася відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї ж статті, а також в інших випадках, встановлених законом.
У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно доположень ст.23Закону України« Проіпотеку» уразі переходуправа власності(правагосподарського відання)на предметіпотеки відіпотекодавця доіншої особи,у томучислі впорядку спадкуваннячи правонаступництва,іпотека єдійсною длянабувача відповідногонерухомого майна,навіть утому випадку,якщо дойого відомане доведенаінформація прообтяження майнаіпотекою.
( Положення частини першої статті 23 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-р/2020від 14.07.2020 )
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
У разі видачі заставної, перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.
Разом із цим, відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16-ц (провадження № 61-26580св18), від 29 липня 2020 року у справі № 487/6529/15-ц (провадження № 61-5490св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 629/4377/18 (провадження № 61-4752св19), від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 (провадження № 61-41185св18).
Велика Палата Верховного Суду від такого застосування норми права у подібних правовідносинах у вищенаведених судових рішеннях, станом на час перегляду цієї справи, не відступала.
У пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зобов`язання особи як власника 1/2 частки у квартирі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем 1/2 частки квартири після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Суд першої інстанції вищезазначені норми матеріального права та правову позицію Верховного Суду не врахував, не звернув уваги на те, що майновий поручитель ОСОБА_1 не є спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 .
Установивши, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який був боржником та іпотекодавцем, тому відбулася заміна боржника в основому зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Тобто, новим боржником за кредитним договором є ОСОБА_2 ОСОБА_1 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року є власником Ѕ частини іпотечного майна, а саме, житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та з цього часу вона є іпотекодавцем 1/2 частини щодо вказаного майна. Проте, іпотекодавець ОСОБА_1 відмовилася відповідати за кредитним зобов`язанням у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні, тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для припинення іпотеки в частині Ѕ частини житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 18 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєвою Т.Т., зареєстровано в реєстрі за № 2739.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2019 року не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, суд апеляційної інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , тому з ПАТ «Фідобанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у суді першої інстанції, за подання апеляційної та касаційної інстанції відповідно до пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що загалом становить 1585,50 грн (352,40+528,60+704,50).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонногосуду Запорізькоїобласті від09липня 2019року у цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до Публічногоакціонерного товариства«Фідобанк»,третя особа ОСОБА_2 ,про визнанняіпотеки припиненоюзадовольнити частково.
Припинити іпотеку в частині Ѕ частини житлового будинку, та Ѕ частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 18 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєвою Т.Т., зареєстровано в реєстрі за № 2739.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 352.40 грн , за подання апеляційної скарги у розмірі 528, 60 грн, за подання касаційної скарги у розмірі 704, 50 грн, а всього у розмірі 1585, 50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 23 вересня 2022 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.
Суд | Запорізький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2022 |
Оприлюднено | 26.09.2022 |
Номер документу | 106396411 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Запорізький апеляційний суд
Подліянова Г. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні