Ухвала

від 22.09.2022 по справі 371/989/21

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.09.2022 Єдиний унікальний № 371/989/21

провадження № 1-кс/371/227/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

22 вересня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/989/21

Провадження № 1-кс/371/227/22

Миронівський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020110220000401, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2020 року за ст.ст. 191 ч. 2, 366 ч. 1 КК України,

В СТ АН ОВ ИВ :

Клопотання про арешт майна передано слідчому судді 21 вересня 2022 року.

Слідчий суддя перевірив зміст клопотання та додані до нього матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подано клопотання.

За змістомклопотання,слідчим відділеннямВП №2Обухівського РУПГУ НПв Київськійобласті проводитьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні,відомості щодоякого внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 12020110220000401,за фактомвнесення службовимиособами ТОВ«Арт БілдГруп» завідомонеправдивих відомостейдо офіційнихдокументів, заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

В ході досудового розслідування до підозрюваного у кримінальному провадженні прокурором, в інтересах держави, заявлено цивільний позов.

Прокурором отримана інформація про наявність у особи, яка набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, на праві власності нерухомого та рухомого майна.

З метою забезпечення заявленого цивільного позову, прокурором заявлено вимоги про арешт матеріальних об`єктів у виді:

земельної ділянки з кадастровим номером 3220610100:01:016:0698, площею 0,12 га;

земельної ділянки з кадастровим номером 3220610100:01:004:0756, площею 0,006 га;

нежитлової будівлі (кафе), площею 182,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

трактора колісного марки МТЗ-82, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

За змістом клопотання, підставою для накладення арешту на майно підозрюваного, є забезпечення цивільного позову, заявленого прокурором у кримінальному провадженні до підозрюваного, який в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану вчиненими ним протиправними діями. Метою накладення арешту на майно, є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Обґрунтування необхідності арешту полягає в тому, що в разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та задоволення поданого прокурором в інтересах держави позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, із ОСОБА_3 на користь держави необхідно буде стягнути кошти в сумі 214 804,34 грн.

Ці обставини стали підставою для внесення клопотання про арешт майна підозрюваного з метою забезпечення можливості стягнення шкоди в дохід держави в разі відмови від добровільного виконання рішення суду.

За положеннями ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В судове засідання прокурор, не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутності. Його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Звертаючись з клопотанням, прокурор вказав, що підозрюваний може вчинити дії з відчуження належного йому майна, просив розглянути клопотання без участі підозрюваного.

З огляду на повідомлені прокурором обставини, з метою забезпечення арешту майна, власник майна, про арешт якого заявлено клопотання, в судове засідання не викликався, розгляд клопотання здійснено без повідомлення підозрюваного, щодо якого здійснюється провадження.

Дослідивши мотиви клопотання та дані доданих до клопотання письмових доказів, слідчий суддя дійшов таких висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту сім частини другоїст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.ст. 94,132,173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно положеньчастини першоїст.170КПК Україниарештом майнає тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Пунктом чотиричастини другоїст.170КПК Українивстановлено,що арештмайна допускається,в томучислі,з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною шостою даної норми встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

За правилами частини десятої ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчим суддею встановлено наступні обставини.

Слідчим відділенням відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110220000401 16 жовтня 2020 року, за фактом внесення службовими особами ТОВ «Арт Білд Груп» завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, вчиненого при проведенні капітального ремонту приміщення навчально-спортивної бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у селі Салів Обухівського району Київської області.

В ході досудового розслідування було встановлено, що згідно програми будівництва реконструкції та ремонту об`єктів інфраструктури Обухівського району на ремонт навчально-спортивної бази «Колос» у 2017 та 2018 роках було виділено кошти на загальну суму 2822 100 грн.

22 травня 2018 року між відділом освіти Миронівської районної державної адміністрації Київської області та ТОВ «Арт Білд Груп» укладено договір № 31 про «Капітальний ремонт покрівлі, електрики, заміна вікон та дверей навчально-тренувальної бази комунального закладу Миронівської ДЮСШ по вулиці Берегова, 1А в селі Салів Миронівського району Київської області». Договірна ціна робіт визначена на основі кошторису і складає 1392 495 грн.

Проведеними слідчими діями у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що ремонт покрівлі, електрики, заміна вікон та дверей навчально-тренувальної бази не відповідає стандартам якості та модифікації, а фактичні об`єми виконаних робіт не відповідають відомостям, задекларованим документації первинної звітності, зокрема, складеним актам приймання виконаних будівельних робіт.

Встановлені в ході досудового розслідування обставини вказували на факт складення та видачу завідомо неправдивих офіційних документів, зокрема проектно-кошторисної документації первинної звітності по вказаному об`єкту будівництва.

В ході проведення досудового розслідування отримано висновок судової будівельно-технічної експертизи від 24 лютого 2022 року, відповідно до якого обсяги та вартість фактично виконаних робіт з ремонту об`єкта, не відповідають обсягам та вартості, визначеним кошторисною та звітною документацією, з урахуванням узагальненого коефіцієнту, що застосовується до прямих витрат у актах форми КБ-2в - (1,15) загальна вартість невиконаних робіт становить 214 804, 34 грн.

21вересня 2022року письмовеповідомлення пропідозру узаволодінні чужиммайном шляхомзловживання службовоюособою своїмслужбовим становищем,тобто увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.2ст.191КК України,а такожу внесенніслужбовою особоюдо офіційнихдокументів завідомонеправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, вручено ОСОБА_3 , який займає посаду директора ТОВ «Арт Білд Груп».

21 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, в порядку ст. 128 КПК України, в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, до підозрюваного ОСОБА_3 прокурором заявлено цивільний позов про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в сумі 214 804, 34 грн.

Положеннями ст.ст. 2, 7КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Згідно із частиною першою ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Обов`язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні випливає із поваги до права власності, позбавлення права власності та контролю з боку держави щодо використання власності, які закріплені у ст. 1 Першого Протоколу.

Правові позиції Європейського суду з прав людини по відношенню до засади недоторканості права власності у кримінальному провадженні виражаються у праві осіб вільно, безперешкодно та в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна. Проте, у певних випадках право власності може бути обмежене в результаті відповідного втручання держави. Основними формами такого втручання є позбавлення права власності і прийняття державою заходів з контролю за використанням права власності. Критерії допустимості подібного втручання спочатку сформульовані в самому тексті ст. 1 Першого Протоколу, а потім були розвинені і доповнені Європейським судом з прав людини. В результаті склалося три основних критерії допустимості втручання держави у право власності: 1) втручання повинно здійснюватися, виходячи із загального інтересу; 2) на підставі закону; 3) із дотриманням принципу балансу приватних та публічних інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчий суддя дійшов висновку, що арешт всього належного підозрюваному майна є істотним втручанням у його право власності, яке не є пропорційним до мети його застосування.

Враховуючи метуарешту майна,вартість майна,яке належитьарештувати зметою забезпеченняцивільного позову,має бутиспівмірною зрозміром шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням.

З огляду на обставини кримінального правопорушення, такий арешт явно не відповідає меті забезпечити заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов та, відповідно, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, розмір якої склав 214 804,34 грн.

У випадку арешту нерухомого та рухомого майна підозрюваного, належні заходи до встановлення вартості якого прокурором не застосовувалися, та вартість якого, очевидно, є значно вищою за розмір спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди, не можна стверджувати про розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На думку слідчого судді, ініціювання питання про накладення арешту на все зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Прокурор у клопотанні не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності на все нерухоме та рухоме майно підозрюваного завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна, не довів необхідність арешту всього наведеного у клопотанні майна з врахуванням конкретних обставин справи.

Прокурором не доведено обставин, передбачених пунктом другим частини третьої ст. 132 КПК України, про те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні.

Поряд з цим, слідчий суддя вважає наявними підстави для арешту частини майна з наведеного прокурором переліку.

Прокурор надавдокази належностіпідозрюваному рухомогомайна увиді трактораколісного марки МТЗ-82, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Такі докази прокурором отримані від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержання від корупційних та інших злочинів (АРМА).

На підтвердження цих обставин прокурором до клопотання додано лист заступника голови агентства № 1845-25-22/40 від 11 серпня 2022 року, за змістом якого згоду на ознайомлення з інформацією листа та додатків до нього надано, в тому числі, слідчому судді, витяг з АРМА, диск для лазерних систем зчитування № 1404 від 11 серпня 2022 року.

Як доказ вартості належного підозрюваному рухомого майна, прокурором додано витяг з сайту оголошень ОЛХ про вартість аналогічного трактора, 1995 року випуску. Така вартість складає 171668 грн. Вказана сума не перевищує суму заявленого прокурором цивільного позову.

Слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для арешту належного підозрюваному рухомого майна з метою забезпечення заявленого цивільного позову.

Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є запобігання можливості його відчуження, приховування, знищення, використання, оскільки існують відповідні ризики.

Потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою попередження наведених ризиків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Обставини, які досліджені під час розгляду клопотання та оцінені відповідно до вимог статті 94 КПК України, свідчать про обґрунтованість клопотання в частині арешту належного підозрюваному рухомого майна у виді колісного трактора.

Клопотання в частині накладення арешту на майно шляхом заборони власнику знищувати та перетворювати майно, не відповідає вимогам закону, в тому числі, з тих підстав, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020110220000401, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2020 року за ст.ст. 191 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування належним підозрюваному у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , рухомим майном у виді трактора колісного марки «МТЗ-82», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1995 року випуску,

Відмовити прокуроруу задоволеннівимог клопотанняпро арештнерухомого майнау видіналежних підозрюваному ОСОБА_3 земельнихділянок танежитлової будівліта вимогпронакладення арешту на майно шляхом заборони власнику знищувати та перетворювати майно.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню та виконується слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя підпис ОСОБА_1

Згідно з оригіналом

Слідчий суддя ОСОБА_1