Ухвала

від 20.09.2022 по справі 523/4806/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 11-сс/813/1259/22

Доповідач Коломієць Н. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Коломієць Н.О.

суддів Калініченка І.С., Красновського І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Узун Д.В.

прокурора Полякова Р.А.

захисника Довбишева Д.О.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Якових Володимира Ілліча на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 02.09.2022 року,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали слідчого судді

Вказаною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Собітняк І.П., погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси Р. Поляковим про застосування в рамках кримінального провадження № 42022163040000025 від 10.05.2022 року запобіжного заходу у вигляді застави відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця Білгород Дністровського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 17 років, інваліда 2 групи, депутата Одеської міської ради Одеської області VIII скликання, голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 ч.2 КК України.

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виглядізастави.

Визначено розмір застави - 300 розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1.07.2022 року що, складає752400(сімсот п`ятдесят дві тисячі чотириста)гривень.

Роз`яснено, що відповідно до частини 6 статті 182 КПК Українипідозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому,прокурору, суду.

У разі внесення застави покладено на підозрюваного обов`язки строком на два місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, суду;

- не відлучатися за межі території Одеської області без дозволу слідчого, суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Строк дії обов`язків згідно із частиною 7 статті 194 КПК визначено до 2.11.2022р. за підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Якових В.І. просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є невмотивованою, необґрунтованою, такою, що постановлена з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону та з неповним дослідженням всіх обставин провадження, а їївисновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки матеріали клопотання не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 внаслідок інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 364 КК України, отримав будь-яку матеріальну вигоду у будь-якій формі, тобто діяв з прямим умислом, корисливим мотивом та метою.

Слідством не доведено спричинення злочином тяжких наслідків за відсутності цивільного позову.

Висновок товарознавчої експертизи № 629/1т від 15.06.2022 року судового експерта ОСОБА_2 по встановленню розміру матеріальної шкоди, завданої злочином є сумнівним, оскільки судовий експерт не є фахівцем державної спеціалізованої установи, крім того цей висновок містить неправдиві відомості.

Під час укладення договору купівлі-продажу № 668 ОСОБА_1 не порушив жодних вимог закону, тому в його діях відсутня ознака зловживання владою або службовим становищем всупереч інтересам служби.

Крім того, слідчим та прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема ризик переховування від слідства та суду не може оцінюватись виключно через суворість покарання, що загрожує особі, при цьому ОСОБА_1 добровільно з`являвся до слідчого за викликом та від слідства не ухилявся.

Ризик незаконного впливу на свідків нівелюється тим, що ОСОБА_1 відомі свідки, які допитані про обставини події та фактично підтвердили його невинуватість, крім того доказів чинення незаконного впливу на цих свідків стороною обвинувачення суду не надано.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню на цій стадії розслідування, коли допитані свідки та проведені експертизи також є недоведеним.

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя не врахував стан здоров`я підозрюваного, який є інвалідом 2 групи, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, дружини, відсутність судимостей, міцні соціальні зв`язки, наявність постійного місця роботи, де він характеризується позитивно, відсутність ризику продовження протиправної поведінки. При визначенні розміру застави за тяжкий злочин, слідчий суддя безпідставно вийшов за межі, передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК та визначив для ОСОБА_1 завідомо непомірний розмір застави, зважаючи на його матеріальний стан, стан здоров`я та наявність утриманців. При визначенні застави у розмірі, що перевищує максимально допустимий, слідчий суддя е обґрунтував виключності цього випадку та того, що застава, у межах, визначених законом, тобто від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, не дав оцінки доводам сторони захисту щодо того розміру застави, який був би помірним для підозрюваного. Крім того слідчий суддя, не дослідивши безпосередньо докази, порушив загальні засади здійснення судочинства, зокрема положення ст. 23 КПК.

Позиції учасників апеляційного розгляду

Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Довбишев Д.О. підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Прокурор Поляков Р.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннямист.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2022 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Собітняк І.П., погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси Р. Поляковим про застосування в рамках кримінального провадження № 42022163040000025 від 10.05.2022 року запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1500 000 грн. відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 ч.2 КК України.

З клопотання вбачається, що слідчим відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022163040000025 від 10.05.2022 року відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 ч.2 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 , будучи депутатом Одеської міської ради Одеської області VIII скликання, займаючи посаду голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради відповідно розпорядження Одеського міського голови за №918К 102938 від 5.07.2018р., являючись службовою особою виконавчого органу Одеської міської ради, яка здійснює функції представника місцевого самоврядування, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та наділена повноваженнями розпоряджатися бюджетними коштами, діючи навмисно всупереч наданих йому повноважень, зловживаючи службовим становищем в інтересах третіх осіб з метою отримання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, достовірно знаючи про Закон України «Про публічні закупівлі», в порушення вказаного закону уклав заздалегідь економічно не вигідний договір купівлі продажу за №668 від 14.03.2022р. з ТОВ «Термопал» на суму 2076000 гривень (з ПДВ), предметом якого була поставка термобілизни (штани) кількістю 1000 одиниць на загальну суму 600000 гривень, термобілизни (кофти) кількістю 800 одиниць на загальну суму 480000 гривень, спальних мішків кількістю 1500 одиниць на загальну суму 756000 гривень та карематів кількістю 1000 одиниць на загальну суму 240000 гривень, за цінами, які значно перевищували середньо ринкові ціни.

В той же день ОСОБА_1 на виконання вищевказаного договору та Додатку №1 підписав накладну за №РН-668 від 14.03.2022р. щодо передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Термопал» та прийняття їх Суворовською районною адміністрацією, в також платіжне доручення за №125 від 14.03.2022р. на підставі якого з рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок ТОВ «Термопал» були перераховані кошти у розмірі 2076000 гривень, при цьому середньо ринкова вартість товарів була меншою від вартості зазначеної в договорі купівлі-продажу, тим самим спричинивши територіальній громаді міста Одеси значної матеріальної шкоди у сумі 714384 грв. (з ПДВ), що у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.

В обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави слідчий у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Доцільність визначення застави у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб а саме в розмірі 1 500 000 грн. слідчий обґрунтував тяжкістю злочину, що інкримінується ОСОБА_1 , значущістю посади, яку він обіймає, суспільним резонансом, який викликав цей злочин, розміром майнової шкоди, завданої державі на суму 714384 грн, в зв`язку з чим вважав, що застава у меншому розмірі не здатна достатньої мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, копії яких додані до клопотання.

Приймаючи рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за обставин, викладених у клопотанні.

За висновком слідчого судді, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.

Крім того, за результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_1 не може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, ніж застава у розмірі, достатньому для забезпечення виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано вказаний у клопотанні розмір майнової шкоди, характер і обставини інкримінованого діяння, а також ймовірність реалізації підозрюваним встановлених ризиків.

З урахуванням вищенаведених обставин, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України та дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 752400 грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним, але цілком здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Отже, слідчим суддею було застосовано значно менший розмір застави, ніж той, про який просила сторона обвинувачення.

1)Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до встановлення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні слідчого.

Водночас, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначено лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного із зловживанням службовим становищем, тобто умисним, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи використанням службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави.

Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, оскільки стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу надані матеріали, якими підтверджують ймовірну причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого їй злочину за обставин, встановлених в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б переконали суд у відсутності підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на матеріали клопотання об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.

Доводи апелянта про неправильну кваліфікацію дій підозрюваного є також неприйнятними, оскільки слідчим суддею оцінюються виключно можливі дії ОСОБА_1 та відповідність їх запропонованій кваліфікації, при цьому остаточна перевірка правильності кваліфікації дій останнього на даному етапі провадження не здійснюється.

З наведених вище мотивів у їх сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України та зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Натомість, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише відповідність наданих стороною обвинувачення доказів тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», які на даній стадії розслідування вказують на наявність ознак обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

2)Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Співставляючи доводи клопотання слідчого з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено.

Колегія суддів враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд першої інстанції вірно врахував вказані обставини та обґрунтовано встановив, що в даному конкретному випадку тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому породжує об`єктивний ризик можливого переховування від суду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність ризику незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах та приходить до висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, про що обґрунтовано йдеться у клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді.

Зокрема як обґрунтовано зазначив слідчий у клопотанні, ОСОБА_1 , використовуючи власні зв`язки серед органів державної влади, місцевого самоврядування, інших посадових осіб, може здійснити вплив на свідків з метою зміни їх показань в майбутньому тощо.

Колегія суддів погоджується з наявністю цього ризику, враховуючи також посаду голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, яку обіймає підозрюваний, перебування в його підпорядкуванні певних свідків, а також особисті контакти з іншими учасниками вчиненого кримінального правопорушення.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів погоджується з доводами клопотання про те, що ОСОБА_1 на даний час продовжує працювати на займаній посаді та може використовувати свої зв`язки, з метою незаконного впливу на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

3)Щодо розміру застави

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначив, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У будь-якому випадку зі структури ст. 5 Конвенції в цілому, та її п. 3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 752400 грн., слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, та ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що вказаний розмір застави здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, належну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.

Доводи захисника про відсутність у підозрюваного фінансової можливості внести заставу у розмірі, визначеному слідчим суддею, колегія суддів відхиляє та вважає, що до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, що не є явно непомірним для останнього, з огляду на посаду, яку він обіймає, встановлені слідчим су ддею ризики та обставини злочину, що йому інкримінуються.

При цьому, в апеляційній скарзі стороною захисту ставиться питання про відмову у застосовуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, а не щодо зменшення її розміру.

За вказаних обставин, підстави для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави відсутні.

4)Щодо доводів скарги про порушення принципу безпосередньої дослідження доказів

Статтею 23 КПК України регламентовано, що суд досліджує докази безпосередньо.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23, а також ст. ст. 86,94 КПК України, порушення принципу безпосередності означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення.

При цьому, ч.1ст. 358 КПК Українирегламентовано, що протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред`явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.

Із матеріалів справи слідує, що разом з клопотанням слідчий подав до суду письмові докази, якими клопотання обґрунтовано, отже не має підстав вважати, що сторонам не було надано можливості ознайомитися зі змістом відповідних документів.

Колегія суддів зазначає, мета норм, які регулюють дослідження письмових доказів у суді, полягає у тому, щоб кожна сторона отримала доступ до цих доказів, аби мати можливість звернути увагу суду на аспекти, важливі для обґрунтування її позиції. Якщо з певних причин сторона вважає, що письмовий документ має бути повністю або частково оголошений вголос, вона має право заявити таке клопотання відповідно до частини 1статті 358 КПК.

Кодекс не визначає, хто саме має оголосити ці докази. Виходячи зі змісту частин 1 та 2статті 22 КПКподання суду доказів, і, відповідно, забезпечення такого способу їх подання, який забезпечить потреби суду і права інших учасників провадження, покладається на сторону, яка надає такі докази або посилається на них. У певних випадках, ураховуючи особливі потреби сторони, суд може прийняти цей обов`язок на себе. За таких обставин колегія суддів не вважає той факт, що суд не зачитував вголос письмові документи, а їх зачитував прокурор, істотним порушенням процесуального закону.

Під час розгляду клопотання сторона захисту мала можливість послатися на ті докази, які обґрунтовують її позицію, і оголосити їх або заявити клопотання про оголошення повністю або частково.

Місцевий суддав оцінку доданим до клопотання доказам в нарадчій кімнаті, а томузастосована ним процедура повністю відповідає визначеній уст.23 КПК Українизасаді безпосередності дослідження доказів.

Висновки апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника містить посилання на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім, посилання на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, у ній відсутні. Доводи захисника з приводу не врахування слідчим суддею всіх обставин кримінального провадження також не є слушними, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить обґрунтування з цього приводу, про що зазначено вище.

Решті доводів апеляційної скарги захисника, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка в ухвалі, та вони відхилені.

Доводи апеляційної скарги щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Якових В.І. у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405,418, 419, 422, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Якових Володимира Ілліча залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 02.09.2022 року про обрання стосовно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 ч.2 КК України запобіжного заходу у виглядізастави - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

Н.О.Коломієць І.С.Калініченко І.В.Красновський