Постанова

від 22.09.2022 по справі 916/3994/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3994/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

за участю представників учасників справи:

від Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин адвокат Старий М.М., за ордером.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року, м. Одеса, суддя Щавинська Ю.М., повний текст рішення складено та підписано 15.06.2022 року

у справі №916/3994/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин

до відповідача Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса

про стягнення 1 234 909 грн. 49 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором постачання товару від 14.11.2016 року №1411/16 у розмірі 1029999 грн. 99 коп., а також пеню за порушення умов проведення розрахунків у розмірі 254 527 грн. 09 коп., а також вирішити питання щодо відшкодування за рахунок відповідача судових витрат по справі.

В подальшому, 11.02.2022 року позивач зменшив свої позовні вимоги, що викладено у відповідній заяві (вх. №3997/22), у якій просив Господарський суд Одеської області суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1 009 999 грн. 99 коп. за отриманий товар згідно договору постачання від 14.11.2016 року №1411/16, пеню в розмірі 230 197 грн. 38 грн. за порушення порядку проведення розрахунків за вищевказаним договором.

05.05.2022 року, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про уточнення позовних вимог (вх. №7511/22), в якій уточнив розмір нарахованої пені та просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 224 909 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання товару від 14.11.2016 року №1411/16 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлені товари.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 року у справі №916/3994/21 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин до Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса про стягнення заборгованості за договором поставки задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин суму основного боргу у розмірі 1 008 396 грн. 92 коп., пеню у сум 100 000 грн., судовий збір у сумі 18 498 грн. 11 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

27.05.2022 року до Господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат у справі (вх. №2-388/22), у якій останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов`язані з отриманням позивачем правової допомоги, у розмірі 12 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі № 916/3994/22 (суддя Щавинська Ю.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод" від 27.05.2022 про стягнення судових витрат задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Олгрі Юг", м.Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт Літин судові витрати, пов`язані з отриманням позивачем правової допомоги у сумі 11 983 грн. 46 коп.; в задоволенні решти заяви відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами у справі доведено понесені ним витрати на правову допомогу, з огляду на що заява позивача підлягає до задоволення частково, у відповідності до пропорційності задоволених судом позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне підприємство "Олгрі Юг", м. Одеса з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21 та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, є завищеною.

Посилаючись на низку постанов суду касаційної інстанції, апелянт зауважує, що дана справа не є складною, не потребувала від адвоката значного обсягу часу для опрацювання матеріалів справи, підготовки позову. Будь яких інших процесуальних дій або документів (відповіді на відзив, заяв про забезпечення позову, тощо), окрім уточнень позовних вимог, стороною не здійснювались.

Інших доводів, зокрема, підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення, апеляційна скарга не містить.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21, справу призначено до судового розгляду.

08.08.2022 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1018/22), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин просило суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства Олгрі Юг», м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21 відмовити у повному обсязі. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема відзив мотивовано тим, що позивачем по справі належним чином обґрунтовано розмір вартості витрат на правову допомогу, оскільки представник позивача приймав участь у щонайменше 5 судових засіданнях, підготовлено і подано до суду позовну заяву з додатками, проводилися додаткові розрахунки розміру позовних вимог та пені.

11.08.2022 року судове засідання по справі №916/3994/21 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у щорічній відпустці з 09.08.2022 року по 02.09.2022 року у відповідності до Наказу Голови суду від 03.08.2022 року №222-в, про що свідчить наявна у матеріалах довідка секретаря судового засідання Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 року розгляд справи №916/3994/21 призначено на 22.09.2022 року.

Представник позивача в судове засідання, яке відбувалося в режимі відеоконференції, з`явився, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання представник скаржника не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що також підтверджується наявною у матеріалах справи заявою представника відповідача щодо відкладення на іншу дату розгляду справи від 11.08.2022 року вх. №1017/22/Д3 та роздруківкою з реєстру поштових відправлень рекомендованих листів Південно-західного апеляційного господарського суду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду апеляційним судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також апеляційним судом враховується висновок Європейського суду з прав людини, у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим та з тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, в тому числі клопотання про участь представника скаржника під час перегляду справи апеляційним судом в режимі відеоконференції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса не потребує задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором постачання товару від 14.11.2016 року №1411/16 у розмірі 1029999 грн. 99 коп., а також пеню за порушення умов проведення розрахунків у розмірі 254 527 грн. 09 коп., а також вирішити питання щодо відшкодування за рахунок відповідача судових витрат по справі.

При цьому, як було зазначено позивачем, орієнтовний розмір судових витрат, який останній планує понести в зв`язку з подачею даного позову складає 39267 грн. 91 коп. та який складається з судового збору у розмірі 19267 грн. 91 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачу, адвокатом до суду першої інстанції, разом із позовною заявою було надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.10.2019 року №000588 та ордер про надання правової допомоги АВ№1024342.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 року у справі №916/3994/21 (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин до Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса про стягнення заборгованості за договором поставки задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин суму основного боргу у розмірі 1 008 396 грн. 92 коп., пеню у сум 100 000 грн., судовий збір у сумі 18 498 грн. 11 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

27.05.2022 року до Господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат у справі (вх. №2-388/22), у якій останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов`язані з отриманням позивачем правової допомоги, у розмірі 12 000 грн.

Зокрема, мотивуючи вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, представник позивач зазначив, що такі витрати склали 12 000 грн., з яких, як вбачається із розрахунку витрат на правничу допомогу, наведеному у заяві про стягнення судових витрат, 2 000 грн. ознайомлення з документами, вчинення усної консультації, 3 000 грн. вивчення правової ситуації клієнта та узгодження правової позиції, 5 000 грн. огляд законодавства, практики вирішення даної категорії справ, підготовка та подача позовної заяви, 2 000 грн. участь та представництво клієнта в судових засіданнях.

На підтвердження витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу було додано копії наступних документів:

-договір про надання правової допомоги від 01.12.2021 року №01-12, який укладено між адвокатом Старий М.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин (клієнт), за умовами якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, зокрема, щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, запитів, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства.

При цьому, згідно із п. 3.1. договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору;

- 01.12.2021 року між адвокатом та клієнтом було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2021 року №01-12, яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у справі про стягнення з Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин заборгованості за поставлений товар згідно умов договору поставки від 14.11.2013 року №1411/16.

Вартість послуг, згідно п.2 додаткової угоди, становить: 2 000 грн. ознайомлення з документами, вчинення усної консультації, 3 000 грн. вивчення правової ситуації клієнта та узгодження правової позиції, 5 000 грн. огляд законодавства, практики вирішення даної категорії справ, підготовка та подача позовної заяви, 2 000 грн. участь та представництво клієнта в судових засіданнях (ціна за 1 засідання);

За змістом п.3.1. додаткової угоди оплата послуг здійснюється в порядку 100% передоплати.

Як вбачається з вимог п. 7.1. додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

-На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано: акт від 16.05.2022 року №1 про надану правову допомогу, згідно якого розмір гонорару становить 12 000 грн., платіжне доручення від 29.12.2021 року №7282 на суму 12 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі № 916/3994/22 (суддя Щавинська Ю.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод" від 27.05.2022 про стягнення судових витрат задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Олгрі Юг", м.Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт Літин судові витрати, пов`язані з отриманням позивачем правової допомоги у сумі 11 983 грн. 46 коп.; в задоволенні решти заяви відмовлено.

Будь-яких інших письмових доказів щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, як то клопотання відповідача про зменшення розміру вказаних витрат, тощо, матеріали справи не містять.

При цьому, судова колегія зазначає, що Приватне підприємство "Олгрі Юг", м. Одеса, окрім вищевказаного додаткового рішення у справі, також оскаржило основне рішення, за результатами апеляційного перегляду якого, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 року у справі №916/3994/21 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 року у справі №916/3994/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 року у справі №916/3994/21 без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Предметом апеляційного розгляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав для задоволення Господарським судом Одеської області заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з отриманням позивачем правової допомоги у розмірі 12 000 грн.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

З матеріалів справи вбачається, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин був адвокат Старий М.М., відповідно до ордеру від 17.12.2021 року АВ №1024342.

Так, 01.12.2021 року між позивачем у справі та Адвокатом Старим М.М. було укладено договір про надання правової допомоги №01-12, відповідно до якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, зокрема, щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, запитів, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства. Також, згідно із п. 3.1. договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

В подальшому, як встановлено колегією суддів апеляційного суду та місцевим господарським судом, 01.12.2021 року між адвокатом та клієнтом було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2021 року №01-12, яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у справі про стягнення з Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин заборгованості за поставлений товар, згідно умов договору поставки від 14.11.2013 року №1411/16. При цьому, вартість послуг, згідно п.2 додаткової угоди, становить: 2 000 грн. ознайомлення з документами, вчинення усної консультації, 3 000 грн. вивчення правової ситуації клієнта та узгодження правової позиції, 5 000 грн. огляд законодавства, практики вирішення даної категорії справ, підготовка та подача позовної заяви, 2 000 грн. участь та представництво клієнта в судових засіданнях (ціна за 1 засідання).

За змістом п.3.1. додаткової угоди оплата послуг здійснюється в порядку 100% передоплати.

Як вбачається з вимог п. 7.1. додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Судовою колегією перевірено та встановлено, що позовна заява підписана та направлена до суду адвокатом Старим М.М. Також, вказаним адвокатом під час розгляду справи в суді першої інстанції було складено та направлено до суду заяви про уточнення розміру позовних вимог, заяву про участь у справі в режимі відео конференції, здійснено розрахунки пені. Крім того, з матеріалів справи вбачається що вищевказаний адвокат приймав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.

За фактами надання правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача в суді при розгляді даної справи 16.05.2022 року між адвокатом Старим М.М. та позивачем було складено та підписано акт від №1 про надану правову допомогу, згідно якого розмір гонорару становить 12 000 грн.

Також матеріли справи містять копію платіжного доручення від 29.12.2021 року №7282 на суму 12 000 грн., що свідчить про факт сплати позивачем на рахунок адвоката вказаної вище суми, як винагороди за представництво законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин в Господарському суді Одеської області.

Проаналізувавши вказані докази, судова колегія вважає, що обсяг та час, витрачений на виконання робіт адвокатом фактично є обґрунтованим та не завищеним, а вартість виконаних робіт відповідно до часу, витраченого на їх виконання, відповідає умовам укладеного між клієнтом та адвокатом договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн. не перевищує 10 % від суми заявлених та задоволених позовних вимог, а також узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, з огляду на що судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази є достатніми для підтвердження фактичного понесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.

Отже, у зв`язку із розглядом даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин фактично та обґрунтовано понесло витрати на правничу (правову) допомогу адвоката, виплативши винагороду за представництво його інтересів в суді, відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги з адвокатом у загальній сумі 12000 грн.

Разом з тим, зважаючи на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2022 року у справі №916/3994/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський Молочний Завод", Вінницька обл., смт. Літин до Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса про стягнення заборгованості за договором поставки задоволено частково, ухвалюючи додаткове рішення у справі, місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву позивача про відшкодування судових витрат частково, а саме пропорційно задоволеним вимогам та стягнув з відповідача у справі витрати на правничу допомогу у розмірі 11983 грн. 46 коп., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог позивача.

Що стосується доводів відповідача, зазначених ним в апеляційній скарзі про те, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності та є завищеною, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, останні містять всі необхідні докази на підтвердження обсягу та вартості послуг адвоката з надання правової допомоги позивачу. При цьому, що стосується співмірності наданих послуг їх вартості, слід наголосити, що відповідно до ч. 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач, в апеляційній скарзі лише послався на неспівмірність заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не надав жодних доказів невідповідності заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених відповідачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення тощо.

Більш того, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, відповідачем не було надано відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду на що та у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не приймає доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі щодо не співмірності витрат на правничу допомогу виконаній адвокатом Старим М.М. роботі щодо захисту прав клієнта.

З огляду на вказане, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено висновки щодо наявності підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідача суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21 не потребує задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Олгрі Юг", м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2022 року у справі №916/3994/21 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 22.09.2022 року.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош