Постанова

від 27.09.2022 по справі 160/14095/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14095/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року (суддя Царікова О.В.) по справі №160/14095/21 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и В:

ГУ ДПС у Киїівській області звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило:

- застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай» (код ЄДРПОУ 40405897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) коштів в сумі 84 285 252, 00 грн., що були отримані за недійсним правочином;

- застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) коштів в сумі 84 285 252, 00 грн. в дохід держави, як таких що були отримані за недійсним правочином.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що в липні - жовтні 2016 року ТОВ «Флексай» та ТОВ «ТД «Щедро» перебували в господарських відносинах та ними було укладено договір купівлі-продажу соняшникової олії, на виконання якого відповідачами оформлено податкові накладні. Позивач зазначав, що 22.04.2017 Броварським міськрайонним судом Київської області у справі №361/3421/17 було винесено вирок про визнання ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Флексай») винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України. Контролюючий орган вказував, що ОСОБА_1 , як номінальним директором, зареєстровано підприємство для прикриття діяльності третіх осіб, за допомогою якого від його імені складалися фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженні сум податку на додану вартість (далі ПДВ) до сплати в державний бюджет України платникам податків, у тому числі, TOB «ТД «Щедро» (36094135). В подальшому, на підставі даного факту посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та за її результатами донараховано ТОВ «ТД «Щедро» ПДВ в частині операцій з контрагентом ТОВ «Флексай» по вищезгаданому договору. В подальшому, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ «Флексай» і

ТОВ «ТД «Щедро» про визнання правочину недійсним, який згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №810/3647/17 задоволено та визнано вищезазначений договір відповідачів недійсним. Контролюючий орган зазначав, що вказане рішення суду набрало законної сили, а тому встановлені в ньому обставини господарської діяльності відповідачів (зокрема, висновок про недійсність правочину між ними) є доведеним фактом, який не потребує додаткового підтвердження. Зважаючи на викладене, позивач просив суд застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Флексай» і ТОВ «ТД «Щедро», встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому вважаються доведеними й не підлягають повторному доказуванню.

Погодися суд першої інстанції і з позицією позивача про те, що визнання в установленому порядку недійсним правочину, який порушує публічний порядок, моральні засади суспільства, є підставою для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ЦК України.

В той же час, суд зазначив, що санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 208 ГК України, а тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

З цих підстав суд вказав на те, що оскільки спірні господарські взаємовідносини, які визначені недійсними в судовому порядку, мали місце з липня по жовтень 2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 11.08.2021, то на теперішній час для застосування штрафних санкцій сплили строки, які передбачені ст..250 ГК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач фактично посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст..250 ГК України. За позицією позивача граничні строки застосування штрафних санкцій, які передбачені ст..250 ГК України, не можуть бути підставою для звільнення особи від відповідальності, а строки, визначені цією нормою права, повинні застосовуватися з урахуванням процедур та строків розгляду справ і не повинні позбавляти позивача на ефективний засіб правового захисту. Обгрунтовуючи таку позицію, позивач посилається на хронологію подій, які призвели до визнання недійсним укладеного правочину, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із такого.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- ТОВ «Флексай» (код ЄДРПОУ 40405897) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності юридичну особу від 07.04.2016 та взято на облік у контролюючих органах від 07.04.2016 за №10291606126 (в т.ч. станом на 21.12.2021 відповідач-1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області), керівник підприємства Саркісян Артур Лерникович;

- ТОВ «ТД «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності юридичну особу від 28.08.2008 та взято на облік у контролюючих органах від 29.08.2008 за №13952 (в т.ч. станом на 21.12.2021 відповідач-2 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області), керівник Махнюк Дмитро Володимирович.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо припинення підприємницької діяльності відповідачів.

В липні - жовтні 2016 року відповідачі перебували в господарських відносинах та було укладено договір купівлі-продажу соняшникової олії. На виконання даного договору сторонами були оформлені податкові накладні №1-3 від 13.07.2016, №4, №8 від 14.07.2016, №9, №10 від 15.07.2016, №11-12 від 18.07.2016, №13-16 від 19.07.2016, №17, №20 від 20.07.2016, №21-24 від 21.07.2016, №25-27 від 22.07.2016, №28 від 23.07.2016, №29 від 25.07.2016, №31-33, №35, №37 від 26.07.2016, №36, №39, №38, №41, №42, №44, №46, №48 від 27.07.2016, №50 від 30.07.2016, №52, №54 від 02.08.2016, №55від 03.08.2016, №58-65 від 04.08.2016, №70 від 05.08.2016, №69, №72, №74 від 06.08.2016, №76, №78 від 07.08.2016, №79, №80 від 08.08.2016, №81, №82 від 09.08.2016, №109-115 від 02.09.2016, №122 від 05.09.2016, №119, №121 від 06.09.2016, №124, №126 від 07.09.2016, №128 від 08.09.2016, №132 від 12.09.2016, №133 від 13.09.2016, №134, 135 від 14.09.2016, №136 від 15.09.2016, №139-140 від 16.09.2016, №141-143 від 17.09.2016, №144-149 від 18.09.2016, №150-151 від 19.09.2016, №152-153 від 20.09.2016, №154-157 від 22.09.2016, №158 від 23.09.2016, №159-161 від 26.09.2016, №162-164 від 27.09.2016, №165-168 від 29.09.2016, №170-173 від 30.09.2016, №176-180 від 03.10.2016, №181-182 від 04.10.2016, №183-186 від 05.10.2016, №191 від 11.10.2016 на загальну суму 84 285 252, 00 грн.

22.06.2017 Броварським міськрайонним судом Київської області винесено вирок у справі №361/3421/17, згідно з яким ОСОБА_1 (кервіника ТОВ «Флексай») визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 8500,00 грн.

За змістом означеного вироку, підписання та надання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ «Флексай» невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися рахунком товариства № НОМЕР_1 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Черкаси (код банку 354347) та № НОМЕР_2 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Черкаси (код банку 354347), здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженні сум податку на додану вартість до сплати в Бюджет України платникам податків: ТОВ «Найзон» (40406251), ТОВ «Вейден» (40476748), ТОВ «Пролайд» (40405965), ТОВ «Вайт Ресурс» (40226866), ТОВ «Логістик-Трейд» (39731107), ТОВ «Югевротранс» (36622779), ТОВ «Яблунецьке хлібоприймальне підприємство» (954030), ПАТ «Украгропромторг» (5470868), ТОВ «ТД «Щедро» (36094135), ТОВ-ПІДПРИЄМСТВО «Авіс» (13304871), ТОВ ПХК «Ідеал» (32643182), ТОВ «Флагман К» (40308299).

Головне управління ДФС у Київській області в жовтні 2017 року звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ «Флексай» і ТОВ «ТД «Щедро» про визнання правочину недійсним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №810/3647/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021, вищезазначений адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флексай» (ідентифікаційний код 40405897) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Щедро» (ідентифікаційний код 36094135) за наслідками виконання якого складено податкові накладні від 13.07.2016 №1-3, від 14.07.2016 №4, №8, від 15.07.2016 №9, №10, від 18.07.2016 №11-12, від 19.07.2016 №13-16, від 20.07.2016 №17, №20, від 21.07.2016 №21-24, від 22.07.2016 №25-27, від 23.07.2016 №28, від 25.07.2016 №29, від 26.07.2016 №31-33, №35, №37, від 27.07.2016 №36, №39, №38, №41, №42, №44, №46, №48, від 30.07.2016 №50, від 02.08.2016 №52, №54, від 03.08.2016 №55, від 04.08.2016 №58-65, від 05.08.2016 №70, від 06.08.2016 №69, №72, №74, від 07.08.2016 №76, №78, від 08.08.2016 №79, №80, від 09.08.2016 №81, №82, від 02.09.2016 №109-115, від 05.09.2016 №122, від 06.09.2016 №119, 121, від 07.09.2016 №124, 126, від 08.09.2016 №128, від 12.09.2016 №132, від 13.09.2016 №133, від 14.09.2016 №134, 135, від 15.09.2016 №136, від 16.09.2016 №139-140, від 17.09.2016 №141-143, від 18.09.2016 №144-149, від 19.09.2016 №150-151, від 20.09.2016 №152-153, від 22.09.2016 №154-157, від 23.09.2016 №158, від 26.09.2016 №159-161, від 27.09.2016 №162-164, від 29.09.2016 №165-168, від 30.09.2016 №170-173, від 03.10.2016 №176-180, від 04.10.2016 №181-182, від 05.10.2016 №183-186, від 11.10.2016 №191.

З цих підстав вказуючи, що правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, позивач звернувся із позовом до суду про застосування наслідків, визначених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України.

У відповідності до частини 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, означеною нормою передбачено правові наслідки укладення недійсного правочину у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

У спірному випадку обставини недійсності правочину, укладеного між ТОВ «Флексай» і ТОВ «ТД «Щедро», встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому вважаються доведеними й не підлягають повторному доказуванню.

Таким чином, суд першої інстанції, за встановлених обставин справи, дійшов цілком правильного висновку про те, що у спірному випадку наявні підстави для застосування наслідків передбачених п.3 ч.228 ЦК України.

В той же час, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив строку застосування адміністративно-господарських санкцій, якими за своєю суттю є правові наслідки, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки санкції, встановлені цивільним законодавством щодо правочинів, визнаних недійсними у встановленому порядку, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави саме за порушень правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції, за своєю правовою природою, є адміністративно-господарськими, а тому такі санкції можуть застосовуватися протягом строків. встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на час звернення контролюючим органом з цим позовом до суду сплили строки застосування адміністративно-господарських санкцій, які передбачені ст..250 ГК України.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до ст..250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, то враховуючи дату здійснення спірних господарських операцій (липень-жовтень 2016 року), вказані адміністративно-господарські санкції (наслідки, передбачені ч.3 ст.228 ГК України) не можуть бути застосовані у спірному випадку.

Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з того, що захист права особи, у спірному випадку захист законних інтересів держави, від імені якої дії податковий орган, не може бути нівельований тривалим періодом розгляду справи. При цьому, під розглядом справи у спірному випадку слід розуміти кримінальне провадження, наслідком якого є ухвалений вирок, що в подальшому також став підставою для ухвалення судом рішення про недійсність правочину. У своє чергу, рішення суду, яким визнано недійсним укладений правочин, набрало законної сили 19.07.2021 (за наслідками апеляційного оскарження), і лише після встановлення недійсності правочину в судовому порядку можливе застосування наслідків недійсності правочину. У спірному випадку контролюючим органом подано позов про застосування наслідків, передбачених п.3 ч.228 ЦК України, в найкоротший термін після встановлення недійсності правочину в серпні 2021 року.

Отже, дій, які були вчиненні послідовно та в межах річного строку до подання позовної заяви про застосування наслідків недійсності правочину, були обов`язковими та необхідними для захисту прав та законних інтересів, у зв`язку з чим не можливо стверджувати про те, що у спірному випадку сплили строки для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Таке тлумачення, на думку суду апеляційної інстанції, відповідає легітимній меті законодавця уникнути особою відповідальності у вигляді застосування санкцій та тим самим нівелювати право чи законні інтереси особи, яка звертається з позовом про застосування таких санкцій. Інше тлумачення не відповідало б як принципам функціонування податкової системи так і завданням адміністративного судочинства.

З цих підстав суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову через сплив строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.317, ст..ст.316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року по справі №160/14095/21 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексай» (код ЄДРПОУ 40405897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) коштів в сумі 84 285 252, 00 грн., що були отримані за недійсним правочином.

Застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» (код ЄДРПОУ 36094135) коштів в сумі 84 285 252, 00 грн. в дохід держави, як таких що були отримані за недійсним правочином.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 27.09.2022

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк