Постанова

від 19.09.2022 по справі 914/379/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2022 р. Справа №914/379/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання О.А. Костерева,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н та дати (вх. № 01-05/2850/21 від 20.08.2021 року); Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради б/н від 25.05.2021 року (вх. № 01-05/2887/21 від 26.08.2021 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2021 року (суддя З.В. Горецька; повний текст рішення складено 29.07.2021 року)

у справі № 914/379/21

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша хата» (ОСББ «Наша хата»)

до відповідача-1: Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради

до відповідача-2: Виконавчого комітету Львівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва,

за участю:

від позивача: Коваль О.Р. адвокат (ордер серії ВС № 1119948 від 20.07.2022 року);

від відповідача-1: Піскун А.Й. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача-2: Піскун А.Й. (самопредставництво юридичної особи);

від третьої особи: Чижович І.З. (самопредставництво юридичної особи),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

15.02.2021 року ОСББ Наша хата звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про:

- скасування державної реєстрації права власності за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японській, 8 у м.Львові, площею 29,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110147, на підставі рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м.Львова Львівської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2003 року;

- визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 528 від 21.06.2013 року Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Японській, 8;

- визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв.м, індексний номер: 19932695, виданого Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 03.04.2014 року;

- скасування державної реєстрації права власності за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японська, 8 у м.Львові, площею 47,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329730846101, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР БТІ ТА ЕО 14.02.2014 за реєстраційним номером запису про право власності 5210541;

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1038 від 13.11.2020 року Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. Японській, 8.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні приміщення є допоміжними підвальними приміщеннями. Позивач, зокрема, зазначає у своїй позовній заяві, що підставою для реєстрації за Львівською міською радою права власності на спірні приміщення, як окремі нежитлові, стало рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м.Львова Львівської області від 26.05.1987 року № 271. Це рішення було прийняте у 1987 році, коли Україна перебувала у складі СРСР та повністю відповідало законодавству того часу, оскільки вся нерухомість належала державі. Однак, з прийняттям Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» правовий режим житлового фонду змінився на користь співвласників будинку, де всі приміщення, за виключенням приміщень, у яких розміщувалися магазини, заклади громадського харчування, аптеки тощо, передавалися громадянам. Спірні приміщення площею 29,4 кв.м та 47,6 кв.м використовуються членами ОСББ «Наша хата» для забезпечення своїх побутових потреб. Після самовільного перепланування орендованих ВАТ «Бібльос» підвальних приміщень, що призвело до розповсюдження тріщин у квартирах мешканців, члени ОСББ не допускають до цих приміщень третіх осіб. Приміщення не мають окремого входу та евакуаційного виходу, ізольованого від житлової частини будинку, відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду є спільною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку. Тому, на переконання позивача, дії та рішення відповідачів щодо спірних приміщень є незаконними.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.05.2021 року залучено до участі у справі № 914/379/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції, рішень апеляційної та касаційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2021 року у справі №914/379/21 (суддя З.В. Горецька) (з врахуванням додаткового рішення від 26.07.2021 року) повністю задоволено позовні вимоги ОСББ «Наша хата». Скасовано державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 29,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110147 на підставі рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2003 року. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №528 від 21.06.2013 року. Визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв.м, індексний номер: 19932695, видане Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 03.04.2014 року. Скасовано державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японська, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329730846101, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР «БТІ ТА ЕО» 14.02.2014 року за реєстраційним номером запису про право власності 5210541. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1038 від 13.11.2020 року. Стягнуто з Територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради на користь ОСББ «Наша хата» 11350,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що спірні приміщення у будинку №8 по вул. Японська у м. Львові є допоміжними приміщеннями, що стали об`єктами права спільної власності співвласників вказаного будинку в силу п.2 ст.10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду. З огляду на встановлені у справі обставини щодо належності спірних приміщення до спільної власності власників квартир у багатоквартирному будинку за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 528 від 21.06.2013 року та № 1038 від 13.11.2020 року підлягають скасуванню, як такі, що порушують права позивача. Факт скасування вказаних рішень, як наслідок є підставою для скасування свідоцтва та державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова. Щодо клопотання третьої особи про застосування строку позовної давності, суд вказав, що така заява може бути подана лише стороною у справі, а тому третя особа не має права на подання такої заяви.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 року (головуючий-суддя О.І. Матущак, судді: Т.Б. Бонк, Г.Г. Якімець) скасовано рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2021 року у справі №914/379/21 та прийнято нове рішення, яким повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСББ Наша хата.

Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 року скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 року, а справу № 914/379/21 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постанові вказав таке.

При вирішенні даного спору та вирішені питання наявності у відповідачів повноважень на розпорядження спірними приміщеннями ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції ухилився від встановлення статусу спірних приміщень (допоміжні чи нежилі), як і не взяв до уваги те, що за наявності у спірних приміщень статусу допоміжних приміщень, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону. Факт використання відповідачами спірних приміщень для власних потреб не впливає на правовий режим цих приміщень, встановлений Законом України Про приватизацію державного житлового фонду.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2021 року у справі №914/379/21 просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Скаржник стверджує, що правовстановлюючим документом, який був підставою для реєстрації за відповідачем-1 права власності на спірні приміщення, є рішення виконавчого комітету Франківської районної ради народних депутатів м. Львова від 26.05.1987 року. Звертає увагу на те, що в технічному паспорті від 10.11.2003 року, приміщення площею 47,6 кв.м вписані в графу «загальна основна площа житлових і нежитлових приміщень», а приміщення площею 29,4 кв.м в графу «торгівля», порожньою є графа «загальна допоміжна площа». Також в інвентаризаційній справі від 27.08.2003 року спірні приміщення відзначені як нежитлові. За доводами апелянта, позивач не довів, що спірні приміщення проектувались як допоміжні та не надав доказів про наявність в спірних приміщеннях майна (обладнання), що активно експлуатується і безпосередньо пов`язане з функціонуванням житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8. Використання спірних приміщень орендарями та відсутність будь-яких звернень мешканців про необхідність надання доступу до приміщень, усунення перешкод в користуванні ними лише підтверджує, що спірні приміщення безпосередньо не пов`язані з функціонуванням будинку. Наявні в матеріалах справи докази доводять, що відповідні приміщення є окремим індивідуально-визначеним майном, не задіяним в експлуатації будинку та таким, що може використовуватись абсолютно самостійно. Спірні приміщення є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин та не належать до допоміжних приміщень. Позивач не надав доказів на спростування права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на спірні приміщення. Вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував його клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, адже таке клопотання було підтримане представником відповідачів у судовому засіданні.

Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2021 року у справі №914/379/21 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСББ «Наша хата». Скаржник вважає вказане рішення суду незаконним. Стверджує, що суд першої інстанції не оцінив Інвентаризаційну справу, в якій вказано, що спірні приміщення є нежитловими. Правовстановлюючим документом, на підставі якого відбулась реєстрація права власності на спірні приміщення, як окремі нежитлові, є законне рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м.Львова № 271 від 26.05.1987 року. Реєстрація права власності на спірні приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради не порушує права позивача, оскільки ОСББ «Наша хата» не має жодного відношення до спірних приміщень. Впродовж тривалого періоду часу спірні приміщення були предметом договорів оренди, орендодавцем яких виступало Управління комунальної власності Львівської міської ради, орендарями нежитлових приміщень ВАТ «Бібльос» і ТзОВ Астерія». З норм чинного законодавства та судової практики вбачається, що головним критерієм, на основі якого приміщення відноситься до допоміжного приміщення чи нежитлового, є його цільове призначення і фактичне використання. Описані договірні відносини підтверджують спосіб використання спірних приміщень як окремого індивідуально визначеного майна, самостійного об`єкта цивільно-правових відносин.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач в додаткових письмових поясненнях (вх. № 01-04/8416 від 06.12.2021 року) заперечує проти доводів скаржників. Зокрема, зазначає, що рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м.Львова від 26.05.1987 року №271 не можна вважати правовстановлюючим документом з тієї підстави, що дане рішення передбачало реєстрацію за відповідачем права власності на житловий будинок в цілому, як житловий фонд, де жодним чином не йдеться про будь-які нежитлові об`єкти. Звертає увагу на те, що відповідно до акта приймання-передачі житлового комплексу від 18.07.2006 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради передала на баланс ОССБ «Наша хата» весь житловий комплекс, серед якого відсутні окремі об`єкти цивільних прав, які з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення, тобто такі, що мають статус, відмінний від допоміжних приміщень. В даному акті фігурують тільки житлові та допоміжні приміщення, нежитлові відсутні. У даній справі відсутні докази того, що спірні приміщення будувалися не як допоміжні приміщення, а як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об`єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення. Спірні приміщення знаходяться в підвальному приміщенні, разом з підвальними коморами, які належать кожному співвласнику на праві власності і доступ до них єдиний, виключно з першого поверху будинку по сходах донизу. Спірні приміщення площею 29,4 кв.м та 47,6 кв.м використовуються членами ОСББ «Наша хата» для забезпечення своїх побутових потреб. Члени ОСББ обслуговують будинок і всі належні до нього приміщення впродовж багатьох років, як співвласники даного майна.

Відповідач-2 не надавав письмового відзиву на апеляційні скарги.

В судовому засіданні представники скаржників та відповідача-2 підтримали вимоги апеляційних скарг з наведених у них підстав.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційні скарги без задоволення.

16.09.2022 Управління комунальної власності подало письмове пояснення (вх. № 01-04/5136/22), в яких зазначає, що спірні приміщення ніколи не були і не проектувались як допоміжні, а мали правовий статус самостійного об`єкта нерухомого майна. Додатком до пояснення є копія листа ОКП ЛОР БТІ та ЕО № 2360 від 12.09.2022 року з додатками.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, зокрема, акта приймання-передачі житлового комплексу від 17.07.2006, роком введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8 (стара назва Хасанська) зазначається - 1928 рік.

В матеріалах судової справи №914/379/21 відсутня проектно-кошторисна документація на зазначений житловий будинок станом на час його будівництва та прийняття в експлуатацію.

Рішенням Виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м.Львова від 26.07.1987 року № 271 Про затвердження реєстру №1 та реєстрації житлових будинків (будівель) затверджено реєстр №1 житлових будинків (будівель), які належать місцевим радам по Радянському районі міста Львова, серед яких вказано житловий будинок на вул.Хасанська, 8 (нова назва Японська) (а.с.19-21, т.1).

На підставі рішення Виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 26.07.1987 року № 271 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право комунальної власності на будинок, розташований за адресою: м. Львів вул. Японська, 8, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.11.2008 року № 21082730, виданим ОКП ЛОР «БТІтаЕО» як дублікат реєстраційного посвідчення від 21.03.1988 року (а.с.22, т.1).

На підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири у будинку № 8 по вул. Японській у м. Львові були приватизовані його мешканцями, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 21.04.2021 року №253648036 (а.с.123-125, т.1).

Разом з тим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 21.04.2021 року №253648036, Львівській міській раді на праві комунальної власності належать нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 47,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329730846101) (а.с.124, т.1).

21.11.2003 року мешканці багатоквартирного будинку № 8 по вул. Японській у м. Львові створили ОСББ Наша хата (а.с.12, т.1).

Відповідно до акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 18.07.2006 року житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8 був переданий з балансу ЛКП «Старий квартал» на баланс ОСББ Наша хата (а.с.13-15, т.1).

В розділі 2 цього акта зазначено, зокрема, таке: загальна площа будинку (частини будинку) - 848,3 м2;житлова площа квартир -581 м2; загальна площа допоміжних приміщень 373,7 м2, у тому числі сходові клітки 80,9 м2, вестибюлі (прочерк), позаквартирні коридори (прочерк), колясочні (прочерк), комори (прочерк), сміттєкамери (прочерк), горища 110 м2, підвали 182,8 м2, шахти і машинні відділення ліфтів (прочерк); інші технічні приміщення 47,6 м2 ВАТ «Бібльос». Кількість квартир у будинку (частині будинку) 14, у тому числі, однокімнатних (прочерк), двокімнатних 10, загальною площею 549,9, трикімнатних 4, загальною площею 305,9.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 року № 528 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Японській, 8 вирішено зареєструвати територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення підвалу (індекси частин приміщення 17-1, 17-2, 17-3, 17-4, 17-5) загальною площею 47,6 кв.м на вул. Японській, 8 згідно з технічним паспортом, складеним Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки 27.08.2003 року за інвентарним № 5, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт (а.с.29, т.1).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 27.08.2003 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки, до складу підвальних приміщень загальною площею 47,6 кв.м входить п`ять розмежованих кімнат (а.с.17-18, т.1).

03.04.2014 року Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції видала Львівській міській раді Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 47,6 кв.м, розташовані за адресою: м.Львів, вул.Японська, 8 (а.с. 30, т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 14.02.2014 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради, Територіальної громади на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу площею 47,6 кв.м за адресою: м.Львів, вул. Японська, 8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329730846101, реєстраційним номером запису про право власності 5210421 (а.с.31, т.1).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.11.2020 року №1038 «Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул.Японській,8» зобов`язано ЛКП Агенція ресурсів Львівської міської ради взяти на баланс нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 47,6 кв.м на вул.Японській, 8 та забезпечити проведення оцінки балансової вартості вказаних приміщень (а.с.32, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 7517 від 03.08.1998 року Управління комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, як орендодавець, передало орендарю - ТзОВ Астерія в оренду нежитлові приміщення підвалу за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8 загальною площею 29,4 кв.м (а.с. 155-156, т.1).

Також, на підставі договорів оренди від 17.12.2003 року № С-1817 та від 29.08.2007 року № Ф-5509-7, укладених між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та ВАТ Львівська фабрика паперово-білових виробів Бібльос, останньому було передано в оренду нежитлові приміщення (підвал), розташовані за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8, загальною площею 47,6 кв.м (а.с. 157-160, т.1).

Звертаючись до суду з зазначеними позовними вимогами, ОСББ Наша хата обґрунтувало його наявністю правових підстав для скасування державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на спірне нерухоме майно, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528, від 13.11.2020 № 1038 та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення площею 47,6 кв.м, з огляду на відсутність у відповідачів законних підстав для розпорядження спірним нерухомим майном, яке, на переконання позивача, є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту другого статті 10 вказаного Закону наведено у Рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004.

Так, у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього".

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У Рішенні №14-рп/2011 від 09.11.2011 Конституційний Суд України вказав, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина з статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц, постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18, від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

Відповідно до частини 4 статті 4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

При вирішенні даного спору та вирішенні питання наявності у відповідачів повноважень на розпорядження спірними приміщеннями ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. Також слід з`ясувати чи знаходиться в спірному приміщенні (в його частині) технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива, чи використовувалося воно або якась із його частин для обслуговування будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Визначення термінів «допоміжні» та «нежитлові» приміщення багатоквартирного будинку наведені у Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Так, згідно із підпунктами 1-3 статті 1 зазначеного Закону: - багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); - нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

За приписами статті 2 Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників житлових та нежитлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як із місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вбачається, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Нежиле приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Отже, законодавець розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення. У житлових будинках можуть бути, як допоміжні так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазин, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У зв`язку із відсутністю в матеріалах даної судової справи проектно-кошторисної документації на житловий будинок за адресою :м. Львів, вул. Японська, 8 станом на час його будівництва та прийняття в експлуатацію (1928 рік), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості достеменно встановити обставини про те, з яким призначенням із самого початку будувались спірні приміщення.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 26.07.1987 року №271 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право комунальної власності на будинок, розташований за адресою: м.Львів вул. Японська, 8, яке є чинним та не оспорювалось у встановленому законом порядку.

Позивач не додав до позовної заяви, ані впродовж підготовчого провадження у місцевому господарському суді належних і допустимих доказів про те, чи надавались власникам квартир (квартиронаймачам) спірні підвальні приміщення багатоквартирного житлового будинку після введення його в експлуатацію, чи знаходиться у ньому технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива, чи використовувалося спірне приміщення або якась із його частин для обслуговування будинку.

В частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Згідно з статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Водночас, за змістом частин 1, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наведене свідчить, що саме на позивача під час розгляду справи №914/379/21 покладено обов`язок довести той факт, що спірні приміщення є допоміжними та на підставі статті 382 Цивільного кодексу України належать усім власникам житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Суд встановив, що відповідно до Технічного паспорту, виготовленого 27.08.2003 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки, до складу спірних підвальних приміщень загальною площею 47,6 кв.м входить п`ять розмежованих кімнат.

Впродовж тривалого часу, починаючи з 1998 року спірні приміщення за адресою: м.Львів, вул. Японська, 8 були об`єктом договорів оренди, орендодавцем в яких виступали виконавчі органи Львівської міської ради.

Жоден із власників квартир в буд. АДРЕСА_1 та ОСББ «Наша хата» (з моменту його створення у 2003 році) не звертались до суду з заявами про усунення перешкод у користуванні спірними приміщеннями.

Аналізуючи зміст акта приймання-передачі від 18.07.2006 року про передачу житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8 на баланс ОСББ Наша хата, суд апеляційної інстанції встановив, що в розділі 2 цього акта чітко зазначено загальну площу допоміжних приміщень, які передаються на баланс ОСББ 373,7 м2, у тому числі сходові клітки 80,9 м2, вестибюлі (прочерк), позаквартирні коридори (прочерк), колясочні (прочерк), комори (прочерк), сміттєкамери (прочерк), горища 110 м2, підвали 182,8 м2, шахти і машинні відділення ліфтів (прочерк).

Приміщення площею 47,6 м2 у цьому акті названо «технічним» ВАТ «Бібльос».

Отже, за вищевказаним актом спірні приміщення не передавались на баланс ОСББ Наша хата як допоміжні, вони не були включені до загальної площі допоміжних приміщень будинку за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8, тому немає жодних підстав стверджувати про те, що ці приміщення є допоміжними.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями і належать на праві спільної власності мешканцям будинку по вул. Японська, 8.

Натомість, суд апеляційної інстанції констатує, що приміщення на вул. Японська, 8 у м.Львові, площею 47,6 кв.м є нежитловими приміщеннями, які не відносяться до житлового фонду, та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. В результаті приватизації квартир мешканцями будинку № 8 по вул. Японська у м. Львові, право власності в останніх на вказані приміщення не виникло, спірні приміщення у зазначеному будинку належать до комунальної власності.

Право комунальної власності за приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»- це право територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, якими у даній справі є відповідачі. З набранням чинності цим Законом відповідно до п. 10 його Прикінцевих та перехідних положень, майно, яке до прийняття Конституції України набуте адміністративно-територіальними одиницями на законних підставах, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії відповідачів щодо реєстрації права комунальної власності та вирішення питання балансового обліку спірних приміщень, як майна, набутого до прийняття Конституції України на законних підставах, є реалізацією зазначеними органами місцевого самоврядування встановлених законом повноважень власника комунального майна.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради № 528 від 21.06.2013 року Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Японській, 8 та № 1038 від 13.11.2020 року Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. Японській, 8, оскільки позивач не довів наявності прав ОСББ «Наша хата» на спірні приміщення, як допоміжні, в будинку № 8 по вул. Японська у м. Львів, та не підтвердив належними доказами своїх тверджень про те, що такі приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

З урахуванням зазначеного, не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на вул. Японській, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв.м, індексний номер: 19932695, виданого Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 03.04.2014 року; скасування державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення на вул. Японська, 8 у м. Львові, площею 47,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 329730846101, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР БТІ ТА ЕО 14.02.2014 за реєстраційним номером запису про право власності 5210541.

Щодо заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про застосування строків позовної давності, викладеної у відзиві на позовну заяву (вх. № 15515/21 від 05.07.2021 року), в якій просить в повному обсязі відмовити в задоволенні позову ОСББ «Наша хата» у зв`язку із спливом позовної давності, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

В силу положень частин 3 ,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору, в силу положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України, є учасниками справи, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Проте, вони не є сторонами у судовому процесі.

Судом встановлено, що в матеріалах справи № 914/379/21 відсутня заява будь-якої із сторін у спорі про застосування позовної давності.

Враховуючи те, що третя особа без самостійних вимог на предмет спору, як учасник справи, не наділена правом на звернення до суду із заявою про застосування строків позовної давності, правові підстави для розгляду такої заяви відсутні.

Стосовно посилань апелянта Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на лист ОКП ЛОР БТІ та ЕО № 2360 від 12.09.2022 року, наданий у відповідь на запит Укравління від 18.08.2022 року, колегія судів зазначає таке.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В даному випадку письмові пояснення апелянта б/н від 16.09.2022 року (вх. № 01-04/5136/22 від 16.09.2022 року) (які по своїй суті в частині посилання на лист ОКП ЛОР БТІ та ЕО № 2360 від 12.09.2022 року є клопотанням про приєднання нових доказів у справі) не містить жодних обґрунтувань або інформації, які б підтверджували неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

На думку колегії суддів, доводи скаржника про неможливість надати зазначений лист для дослідження суду першої інстанції, оскільки він виготовлений на запит Управління, зроблений після ознайомлення зі змістом постанови Верховного Суду від 15.06.2022 року у даній справі, є необґрунтованими, так як останнім не наведено жодних обставин, які б свідчили про неможливість звернення до ОКП ЛОР БТІ та ЕО з відповідним запитом раніше, тобто під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, лист ОКП ЛОР БТІ та ЕО № 2360 від 12.09.2022 року не може бути прийнятий та досліджений судом апеляційної інстанції, оскільки скаржник у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу не надав доказів неможливості подання такого листа до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наслідками апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що при ухваленні оскарженого судового рішення суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому його необхідно скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційні скарги, судові витрати у справі покладаються на позивача згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н та дати (вх. № 01-05/2850/21 від 20.08.2021 року); Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради б/н від 25.05.2021 року (вх. № 01-05/2887/21 від 26.08.2021 року) задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2021 року у справі №914/379/21 скасувати. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі №914/379/21 покласти на позивача.

Стягнути Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша хата» (79013, м. Львів, вул. Японська, 8, код ЄДРПОУ 32712334) на користь Територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) 17025,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Стягнути Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша хата» (79013, м. Львів, вул. Японська, 8, код ЄДРПОУ 32712334) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 17025,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех