Ухвала

від 22.09.2022 по справі 472/156/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 вересня 2022 року

місто Київ

справа № 472/156/21

провадження № 61-7658ск22

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора - першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури Дениса Фальченка

на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2022 року

у цивільній справі за позовом прокурора - виконуючого обов`язки керівникаВознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

Прокурор - виконуючий обов`язки керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області у лютому 2021 року в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просив скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 листопада 2019 року № 9722/0/14-19-СГ та витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 4821782500:02:000:0759, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 22 лютого 2022 року Веселинівський районний суд Миколаївської області відмовив у задоволенні позову прокурора та скасував забезпечення позову, накладене ухвалою цього суду від 25 лютого 2021 року.

Постановою від 21 липня 2022 року Миколаївський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора Миколаївської обласної прокуратури, рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов прокурора - виконуючого обов`язки керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави.

Суд витребував у ОСОБА_2 у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, загальною площею 2, 00 га, кадастровий номер 4821782500:02:000:0759, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Здійснив розподіл судових витрат.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Прокурор - перший заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури 25 серпня 2022 року із використанням системи «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 листопада 2019 року № 9722/0/14-19-СГ, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою від 31 серпня 2022 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу та надав заявнику строк для її виконання.

Від заявника 14 вересня 2022 року із використанням системи «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, надані докази надсилання листом з описом вкладення усім учасникам справи копій касаційної скарги та пояснення щодо повноважень прокурора Фальченка Д. В.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить виклад підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявник, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив, що:

- (1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 27 жовтня 2020 року у справі № 381/375/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 922/443/20, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 03 серпня 2022 року у справі № 130/1017/20, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

- (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 18 березня 2020 року у справі № 310/2647/17-ц (провадження № 61-7734св19), у яких зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення;

- (3) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 2340/4521/18, відповідно до яких надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування;

- (4) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 та від 11 серпня 2021 року у справі № 922/443/20, про те, що вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника;

- (5) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 381/375/19, від 03 серпня 2022 року у справі № 130/1017/20, в яких зазначено, що повторне незаконне отримання громадянином у власність земельної ділянки є підставою для задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру про затвердження проєкту землеустрою та надання ділянки у власність;

- (6) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 756/5018/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18, щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначив ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України.

Суд не встановив наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак