Рішення

від 08.09.2022 по справі 640/17948/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року м. Київ № 640/17948/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» доГоловного управління ДПС у м. Києві треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення представники позивача - Ковальчук Н.В.;

учасників справи: відповідача - Скиба Ю.В.;

третьої особи-1 - Геращенко В.І.,

(у судовому засіданні 08.09.2022, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Українсько-турецьким товариством з обмеженою відповідальністю «Узай» (далі - позивач або ТОВ «Узай» або товариство) подано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДПС у м. Києві або контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою «Р» від 13.02.2020 № 0098050305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/17948/20, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 22.10.2020.

У цей день та 26.11.2020 судом оголошено перерви, справу призначено до розгляду на 28.01.2021.

Призначеного дня розгляд справи відкладено на 25.02.2021.

25.02.2021, 18.03.2021, 22.04.2021 та 03.06.2021 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 01.07.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (по тексту - третя особа-1) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2021 залучено Головне управління Держгеокадастру у місті Києві (в тексті - третя особа-2) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

01.07.2021 розгляд справи відкладено на 05.08.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.09.2021, в подальшому на 13.10.2021.

Судовими повістками від 13.10.2021 викликано представників сторін у судове засідання на 18.11.2021, а пізніше на 25.11.2021.

У судових засіданнях 25.11.2021, 18.01.2022, 22.02.2022 судом оголошувались перерви, надалі розгляд справи відкладено на 17.05.2022, а потім на 21.06.2022.

В призначений день та 02.08.2022 в судових засіданнях судом оголошувалась перерва, розгляд справи визначено на 08.09.2022.

У судовому засіданні у цей день представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, за викладених у ньому підстав.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зауважує на протиправному використанні контролюючим органом інформації, зазначеної у листі третьої особи-1. Також, наголошує на відсутності станом на 01.01.2017 та 01.01.2018 витягів про нормативну грошову оцінку по земельній ділянці, що перебуває у його користуванні. На його думку, відповідач перебрав на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень, що має право видавати нормативні акти по встановленню місцевих зборів та податків. Вважає, що має місце безпідставне застосування під час перевірки коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок (Кф) та кодів цільового використання землі, відмінних від тих, які містилися раніше у офіційних даних Державного земельного кадастру. Стверджує, що спірне рішення було складено контролюючим органом за результатами незаконної перевірки, у зв`язку із чим результати останньої є заздалегідь нікчемними. Відповідь на відзив містить аналогічні твердження. Заперечення на письмові пояснення третіх осіб відповідають змісту позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач звертає увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та прийнятим в межах чинного законодавства. Зокрема, контролюючим органом дотримані вимоги чинного податкового законодавства, які регулюють підстави та порядок прийняття податковим органом наказу про проведення перевірки. Вважає витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки лише відображенням відомостей в технічній документації в межах конкретного населеного пункту, складеній за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок за встановленими і затвердженими нормативами. При цьому, витяг є технічним розрахунком який заповнюється виключно на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування та наявної технічної документації на земельну ділянку, а тому при заповненні витягу відповідач не наділений повноваженнями перевіряти обґрунтованість визначення показників нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Підкреслює, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (передбачено положеннями договору оренди спірної земельної ділянки).

Пояснення третьої особи-1 зводяться до необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення з огляду на законність та відповідність нормам чинного законодавства оскаржуваного рішення.

Головне управління Держгеокадастру у місті Києві у власних письмових поясненнях та запереченнях на заперечення на такі пояснення вважає посилання позивача на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» безпідставними та законодавчо необґрунтованими, оскільки відомості про обтяження та обмеження земельної ділянки не є тотожними відомостям про цільове призначення земельних ділянок та їх код цільового призначення. На думку третьої особи-2, відображена в акті перевірки інформація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки (міститься у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку) в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 17.01.2020 № 8/1-26-15-05-03-05/24367001.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2, пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, занижено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю всього у сумі 9 869 425,18 грн., в тому числі за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 4 244 192,10 грн., за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 5 625 233,08 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 13.02.2020 № 0098050305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 12 336 781,47 грн., а саме за податковим зобов`язанням 9 869 425 грн., за штрафними санкціями 2 467 356,29 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 № 0098050305 рішенням Державної податкової служби України від 07.05.2020 № 15556/6/99-00-08-05-06-06 залишено без змін.

Незгода з податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктом оподаткування земельним податком, згідно зі статтею 270 ПК України, є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно із пунктом 274.2 статті 274 ПК України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної власності).

Як встановлено статтею 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Так, згідно із приписами статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (стаття 289 ПК України).

За змістом статей 13, 15, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV (далі за текстом - Закон № 1378-IV):

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

- підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, згідно проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку, коли об`єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Відповідна правова позиція кореспондується з висновками, які містяться в постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 640/15419/15-ц, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19 та від 04.02.2020 у справі № 922/378/19.

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 20, частини перша, третя статті 23 Закону № 1378-IV).

Грошовій оцінці земельних ділянок присвячена стаття 201 Земельного кодексу України, згідно із частиною п`ятою якої така оцінка проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (нижче - Методика), пунктами 1, 2, 21 якої визначено, що нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону № 1378-IV. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

В підсумку, витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, між Київською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки розміром 89800 кв.м., який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.03.2007 за № 79-6-00488, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, місце розташування - вул. Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 89 800 кв.м.; цільове призначення - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування виробничих будівель; кадастровий номер - 8000000000:72:277:0001.

Згідно з пунктом 2.2 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 049 143,72 грн.

Договір укладено на 50 років (пункт 3.1).

Визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київради від 21.12.2000 № 118/1095 «Про орендну плату за землю в м. Києві» встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункти 4.1-4.4).

Пунктами 4.5-4.7, 11.1, 14.2 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33214812700002, КЕКД 13050200 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: УДК у Голосіївському р-ні м. Києва, ідентифікаційний код 26077879.

Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.

Розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

Всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Невід`ємною частиною цього Договору є: план земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі земельної ділянки.

Договором від 20.01.2009 (додаткова угода № 79-6-00685від 26.01.2009) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки пункти 4.2-4.3 викладено в наступній редакції:

« 4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється:

4.2.1. У розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки на період проектування будівництва об`єкта;

4.2.2. Після введення в експлуатацію:

- 0,1 (нуль цілих і однієї десятої) відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі житлового фонду;

- 4 (чотирьох) відсотків від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі інших об`єктів комплексу. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.3. У випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п`яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п`ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.».

Окрім того, пунктами 2.1 та 2.2 Договору від 20.01.2009 про внесення змін визначено цільове призначення земельної ділянки - для проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального житлово-торговельно-розважального комплексу, а також її нормативну грошову оцінку в розмірі 11 617 357,64 грн. (витяг з технічної документації № Ю-23613/2008 від 12.11.2008).

Своєю чергою, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду позивачу, станом на 2017 та 2018 роки визначений у розмірі 151 102 127,20 грн. і 226 653 190, 74 грн. відповідно та обґрунтовується даними ГУ Держгеокадастру у м. Києві, відображеними у листі від 22.10.2018 № 05716-22521 та витязі № 6340/86-18 від 23.11.2018 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, суд примічає, що її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди земель комунальної власності про можливість такої зміни.

При цьому, станом на час здійснення ГУ ДПС у м. Києві нарахування позивачу до сплати сум орендної плати з юридичних осіб за 2017 та 2018 роки вид цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:277:0001, сформульований у відповідності до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, не був внесений до Державного земельного кадастру.

З огляду на що, для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) 3,0, що відповідає положенням Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777 (Порядок № 489), згідно із якими коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф), що дорівнює 3,0 застосовується для земельних ділянок, інформація про які не внесена до Державного земельного кадастру, або у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки розраховується з дотриманням приписів Порядку № 489 формулою, тобто за формулою:

нормативна грошова оцінка конкретної ділянки = Цн (Цнз (Цнм * Км2) * Кф * Км3) * Кі * площу земельної ділянки у кв.м, де:

- Цнм - середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту залежно від регіональних факторів місця розташування;

- Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони);

- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

- Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони;

- Кі - коефіцієнт індексації.

За результатами розрахунку значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням самостійно задекларованого товариством податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 1 799 892,99 грн. за 2017 рік та 1 799 892,99 грн. за 2018 рік., становить 9 869 425 грн., штрафні санкції - 2 467 356,29 грн., чим підтверджується правомірність податкового повідомлення-рішення за формою «Р» від 13.02.2020 № 0098050305 та відсутність підстав для його скасування.

При цьому, за відсутності вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, не заслуговують на увагу посилання відповідача на обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32019100000000229 від 19.03.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову від 04.08.2020 Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 26.09.2022.

Суддя К.С. Пащенко