Постанова

від 28.09.2022 по справі 296/7869/15-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7869/15-ц Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В.

Категорія 76 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря судового засідання Кузьменко А.О.

з участю представника заявника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс»

на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 08 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Петровської М.В.

у цивільній справі №296/7869/15-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про зміну дати звільнення, витребування трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування поданої заяви зазначало, що заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Полімер Системс» задоволено. 16 березня 2016 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист №296/7869/15, який перебував на примусовому виконанні Корольовського ВДВС у м.Житомирі та Дніпровського РВДВС в м.Києві. Оскільки строки пред`явлення ОСОБА_1 виконавчого документа спливли, на початку 2020 року стягувач не зверталась із заявами про його поновлення, то виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Внаслідок цього у боржника ТОВ «Полімер Системс» відновиться можливість розпоряджатися належним йому майном, на яке в межах виконавчого провадження було накладено заборону відчуження.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 08 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про зміну дати звільнення, витребування трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі.

У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» просить вказану ухвалу суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення заяви. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» у заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню зауважило, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Строк пред`явлення виконавчого документу ОСОБА_1 сплив на початку 2020 року і стягувач з відповідними заявами про поновлення строку відповідно до ч.6 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» не зверталась.

Зазначає, що внаслідок відкриття виконавчого провадження ТОВ «Полімер Системс» винесено заборону на відчуження майна, що перешкоджає боржнику розпоряджатися належним йому майном.

Вважає, що пред`явлення виконавчого документа до виконання є дією, яка залежить лише від волі стягувача. Добросовісний боржник жодним чином не може вплинути на це. Також відповідно до ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник не наділений правом скасувати заборони на відчуження належного йому майна. Отже, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є єдиним способом відновити право відповідача розпоряджатися своїм майном.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про зміну дати звільнення, витребування трудової книжки та стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду заяви встановлено відсутність передбачених ч.2 ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року у цивільній справі №296/7869/15-ц, яке набрало законної сили 29.02.2016, позов ОСОБА_1 задоволено: змінено дату звільнення ОСОБА_1 з роботи на посаді оператора термопластавтоматів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» - на 25 листопада 2015 року; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» видати ОСОБА_1 її трудову книжку; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» на користь ОСОБА_1 39 884 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 86 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів і податків, з яких: невиплачена основна заробітна плата в сумі 23 751,00 грн., за час вимушеного прогулу заробітна плата в сумі 14 198,40 грн. та компенсація за невикористані щорічні відпустки в сумі 1935,46 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» в дохід держави судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

На виконання вищевказаного рішення 10.03.2016 Корольовським районним судом м.Житомира було виписано два виконавчі листи №296/7869/15 (зобов`язального характеру та щодо стягнення судового збору).

З акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26 лютого 2021 року, затвердженого начальником Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), вбачається, що на підставі розпорядження №19.22-27/3 від 12.01.2021, виданого начальником Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) проведено знищення виконавчого провадження №54780824, відкритого 25.09.2017 на виконання виконавчого листа №296/7869/15 від 16.03.2016, виданого Корольовським районним судом м.Житомира, яке завершено 26.09.2017. Вказаний виконавчий лист 26.09.2017 повернуто стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче повадження».

28.10.2016 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Федоріною А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52763112 з виконання виконавчого листа №296/7869/15, виданого 16.03.2016 Корольовським районним судом м.Житомира про зобов`язання ТОВ «Полімер Системс» видати ОСОБА_1 її трудову книжку.

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Федоріної А.М. від 21.02.2017 виконавчий лист №296/7869/15, виданий 16.03.2016 Корольовським районним судом м.Житомира повернуто стягувачу із застереженням про можливість його повторного пред`явлення для виконання в строк до 21.02.2020. Підставою для повернення слугувало те, що боржника - юридичну особу ТОВ «Полімер Системс» не розшукано (ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче повадження»).

Розділом VI ЦПК України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

В силу положень частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судові рішення в силу вимог статті 14 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 18 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми, єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Згідно з ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц та у постанові від 16 вересня2020 року у справі № 308/6024/14.

Такі висновки викладені в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі і його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення пред`явлення цього листа до виконання.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слугувала постанова про повернення виконавчого документу від 21.02.2017 на підставі ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред`явлення якого сплив 21.02.2020.

Разом з тим, факту пред`явлення стягувачем виконавчого листа №296/7869/15 до виконання після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання у цій справі не встановлено.

Суд правильно звернув увагу на те, що саме по собі закінчення строку на повторне пред`явлення цього виконавчого листа до виконання, про що зазначено у постанові державного виконавця від 21.02.2017, не може слугувати правовою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки не є такою в розумінні ч.2 ст.432 ЦПК України.

Також суд вірно зазначив, що у відповідності до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Постановлене судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що подана заява задоволенню не підлягає, оскільки підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не вбачається.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційний суд не вбачає, оскільки вона постановлена судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 08 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: