Постанова

від 21.09.2022 по справі 910/818/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/818/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання Денисевича А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 (Морозов С.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 (Шаптала Є.Ю., Куксов В.В., Хрипун О.О.) у справі №910/818/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" до Київської міської ради, третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеною додаткової угоди

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач), третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №75-6-00624 від 29.05.2008.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неправомірне ухилення Відповідача від підписання додаткової угоди до договору про продовження строку дії договору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022, позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.05.2008, укладеного між Позивачем та Відповідачем та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.06.2008 №75-6-00624 в редакції, зазначеній в пункті 2 резолютивної частини рішення.

4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що Позивач до закінчення строку дії договору повідомив Відповідача в установлений пунктом 11.7 договору строк про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строку (поновлення договору оренди землі). Відповідач протягом місяця не розглянув надісланий Позивачем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, додаткову угоду не підписав, не повідомив Позивача про наявність заперечень щодо укладення додаткової угоди до договору, а тому вимоги Позивача про визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

5. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, яка подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. Суди попередніх інстанцій невірно застосували частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду у справах №594/376/17-ц, №903/1030/19, №910/15776/20, №910/7864/20, №915/1003/20.

7. Судами залишено поза увагою те, що, виходячи з умов пункту 11.7 договору, Позивач мав обов`язок повідомити Відповідача про намір поновити орендні відносини не пізніше 09.03.2018, однак звернення Позивача датується 30.03.2018, що є порушенням умов договору.

Позиція Позивача та Третьої особи у відзивах на касаційну скаргу

8. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій у цій справі - без змін.

9. Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

Інші документи

10. Позивачем та Відповідачем надано до Верховного Суду письмові пояснення, які приєднані до матеріалів справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) 29.05.2008 укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація договору 09.06.2008 №79-6-00624), за умовами якого об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування: Столичне шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м.Києва; розмір - 9,0002 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування дошкільного та шкільного закладу; кадастровий номер 8000000000:90:379:0016.

Договір укладено на 10 років (пункт 3.1 договору).

Сторонами договору 09.06.2008 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку передбачену пунктом 2.1 договору.

Відповідно до підпункту 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

11.1. Позивач 30.03.2018 звернувся до Відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого долучив, зокрема, підписаний зі свого боку проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та довідку про відсутність заборгованості з орендної плати.

11.2. Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, термін дії договору оренди закінчився 09.06.2018.

11.3. Однак, Відповідач протягом місяця вказаний вище лист-повідомлення Позивача (з проєктом додаткової угоди) не розглянув та не повідомив Позивача про наявність заперечень та про своє рішення.

12. Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідач, заперечуючи проти позову та в апеляційній скарзі не оспорював права Позивача на укладення договору оренди, а лише стверджував про необхідність реалізації цього права у порядку, визначеному рішенням Відповідача №241/2463 від 20.04.2017, а тому суди, надавши оцінку положенням "Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві", затвердженого рішенням Відповідача №241/2463 від 20.04.2017, застосувавши норми статті 33 Закону України "Про оренду землі", дійшли висновку, що, оскільки Позивач до закінчення строку дії договору повідомив Відповідача в установлений пунктом 11.7 договору строк про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк (поновлення договору оренди землі), але Відповідач протягом місяця не розглянув пропозицію Позивача та не повідомив про наявність заперечень, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

13. Проте, колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

14. Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма та дев`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

15. З викладених вище положень Закону слідує, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання обома сторонами договору оренди встановленої процедури і строків.

16. Важливість дотримання як строку звернення орендаря до орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, так і відповіді орендодавця на таке звернення неодноразово підкреслювалось Верховним Судом (справи №594/376/17-ц, №903/1030/19, №910/15776/20).

16.1. Щодо визначення конкретного строку звернення, якого мають дотримуватись сторони договору оренди, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та не закріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно в статті 33 Закону - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Водночас, користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення орендаря на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у справах №915/1003/20, №910/7864/20.

17. З огляду на викладене Суд вважає, що наведені скаржником в касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження (пункт 6 постанови), оскільки у визначенні подібності правовідносин Суд виходить з того, що правовідносини у справах №594/376/17-ц, №903/1030/19, №910/15776/20, №915/1003/20, №910/7864/20 та у цій справі №910/818/21 є подібними щодо правового регулювання спірних правовідносин (стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в частині дотримання процедури і строку звернення орендаря до орендодавця та відповіді орендодавця на таке звернення) (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах №233/2021/19, №696/1693/15-ц).

18. Верховний Суд також звертає увагу на доводи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою порушення Орендарем умов договору щодо строку звернення до Орендодавця про намір продовжити дію договору (пункт 7 цієї постанови).

19. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

20. Здійснюючи розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши оцінку матеріалам справи, дійшли висновку, що Позивач до закінчення строку дії договору повідомив Відповідача в установлений пунктом 11.7 договору строк про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строку (поновлення договору оренди землі).

21. Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено своєчасне, в установлений умовами договору строк, повідомлення Орендарем Орендодавця про намір продовжити строк дії договору, а скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що, виходячи з умов пункту 11.7 договору, Позивач мав обов`язок повідомити Відповідача про намір поновити орендні відносини не пізніше 09.03.2018, однак звернення Позивача датується 30.03.2018, що є порушенням умов договору (пункт 7 постанови).

22. Згідно зі статтею 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Водночас, суд касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

24. Оскільки суперечність між встановленими судами обставинами своєчасності повідомлення Орендарем про намір продовжити дію договору та посиланням скаржника щодо несвоєчасності такого повідомлення не може бути перевірено та усунуто судом касаційної інстанції в силу закону (стаття 300 ГПК України) через самостійне дослідження і оцінку доказів та встановлення відповідних обставин, тому колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи та відповідним доказам, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Згідно із частиною першою статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

26. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

27. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог передчасним, тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

28. При новому розгляді справи судам слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, дослідити подані сторонами докази та надати їм відповідну оцінку, та в залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

Щодо судових витрат

29. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі №910/818/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий

Суддя І. Берднік

Суддя В. Зуєв