Ухвала

від 17.08.2023 по справі 910/818/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/818/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023

у справі № 910/818/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс"

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" (далі - ТОВ "Компанія "Грітіс", позивач, скаржник) 26.07.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 910/818/21; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також до матеріалів касаційної скарги додана заява про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2023 для розгляду справи № 910/818/21 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І.С. - головуючий, Рогач Л.І., Краснов Є.В.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

У поданій касаційній скарзі скаржник із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували висновки суду, що не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем у даній справі. При цьому, скаржник вказує, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій Позивачем неодноразово було надано вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду по справам № 903/1030/19, № 159/5756/18, № 594/376/17-ц, № 910/8798/18, обґрунтовуючи це тим, що суд при вирішенні справи має застосовувати норми договору, укладеного між сторонами та брати норми законодавства, що діяли на час укладення договору.

Хоча скаржник у касаційній скарзі і зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду по справам № 903/1030/19, № 159/5756/18, № 594/376/17-ц, № 910/8798/18, однак вказує, що висновки у вказаних справах не можуть бути застосовані до правовідносин даної справи, тоді як пунктом 2 частини другої статті 287 та абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що скаржник має вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином, скаржником у касаційній скарзі не вмотивовано обґрунтування необхідності відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України по справам № 903/1030/19, № 159/5756/18, № 594/376/17-ц, № 910/8798/18, у зв`язку з чим не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає частина друга статті 287 та пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга в частині визначеної підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу враховуючи вищевикладені недоліки.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Компанія "Грітіс" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

1) касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу;

2) доказів надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам даної справи.

При цьому суд відмічає, що відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Тому, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини другої статті 287 ГПК України.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Окрім цього, додана до матеріалів касаційної скарги заява про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження буде розглянута судом після належного усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 910/818/21 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О.Копиленка, 6, м. Київ, 01016., або через підсистему "Електронний суд".

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Міщенко І.С.