Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/818/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/818/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 13.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 (повний текст складено 25.01.2023)

у справі № 910/818/21 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс"

до Київської міської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Морозов С.М.) від 13.07.2021 у справі № 910/818/21 позов було задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/818/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 910/818/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" до Київської міської ради відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 270,00 грн покладено на позивача. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" на користь Київської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі 7 945, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 13.02.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/818/21, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі №910/818/21 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" до Київської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконаного органу київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує на помилковість тверджень, що позивач не дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення Договору, що свідчить про втрату ним цього права є необгрунтованими, неправомірними та такими, які не відповідають дійсності, адже процедура повідомлення згідно договору, укладеного між сторонами, була більше ніж дотримана.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що стаття 33 ЗУ «Про оренду землі» у редакції від 01.01.2008 не передбачала надсилання проекту додаткової угоди.

Також, апелянт вказує, що третя особа заперечень не надала, розробила відповідний проект, який департамент надав на розгляд відповідачу та визнав належність поданих документів під час судових розглядів, а тому дав всі підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі згідно договором та законними положеннями.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/818/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

01.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/818/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/818/21 та призначено до розгляду у судовому засіданні 29.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 відкладено розгляд апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/818/21 на 25.04.2023.

25.04.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у щорічній відпустці з 10.04.2023 по 05.05.2023.

Судді Шаптала Є.Ю. та Яковлєв М.Л. з 08.05.2023 по 09.05.2023 перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/818/21 на 06.06.2023.

В судове засіданні 13.06.2023 з`явились представники усіх сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

Рішенням Київської міської ради V сесії V скликання від 01.10.2007 № 498/3332 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 9,00 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дошкільного та шкільного закладу на Столичному шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва.

29.05.2008 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., 29.05.2008 за реєстровим № 2444 та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09.06.2008 за № 79-6-00624 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування: Столичне шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва;

- розмір - 9,0002 га;

- цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування дошкільного та шкільного закладу;

- кадастровий номер: 8000000000:90:379:0016.

Згідно з п. 3.1 Договору його укладено на 10 років, тобто до 09.06.2018.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що передача земельної ділянки здійснюється за Актом приймання передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору.

09.06.2008 сторонами було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, за змістом якого відповідач передав, а позивач прийняв у своє володіння і користування об`єкт оренди.

Відповідно до п. 11.7 Договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Листом № 12-12/01 від 12.12.2017 позивач повідомив відповідача про намір продовжити дію Договору.

30.03.2018 позивач звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору, до якого долучив, зокрема, підписаний зі свого боку проект додаткової угоди про поновлення договору та довідку про відсутність заборгованості з орендної плати.

За результатами розгляду вказаного листа-повідомлення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено проект висновку про поновлення Договору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки від 29.05.2008 року №79-6-00624, на який його було укладено, закінчився, а відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди, відповідно до положень Закону України "Про оренду землі", порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням КМР №241/2463 від 20.04.2017, та поданого позивачем відповідачу листа-повідомлення про продовження договору, договір оренди земельної ділянки від 29.05.2008 №79-6-00624 має бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до нього.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

До правовідносин оренди землі підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону № 161-XIV.

При цьому, Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом № 161-XIV (тут і надалі у редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору) врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Правове регулювання поновлення договору оренди землі визначено положеннями статті 33 Закону № 161-XIV.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону № 161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Конструкція статті 33 Закону № 161-XIV (до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019) передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону № 161-XIV).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону № 161-XIV орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За змістом частин 8, 11 статті 33 Закону № 161-XIV додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, за загальним правилом, для застосування частин 1 - 5 статті 33 Закону № 161-XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі, у тому числі продовжує приймати як належну сплату орендної плати. Отже, у такому випадку матиме місце добросовісне та належне виконання орендарем умов договору оренди та одночасне безумовне прийняття такого виконання орендодавцем.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18.

Аналіз ч. 2 ст. 33 Закону № 161-XIV дає підстави для висновку, що звернення орендаря повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Конструкція цієї норми передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та не закріплення його в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевагу має договірний строк, визначений сторонами в договорі оренди землі, а тому доводи апелянта щодо не застосування ст. 33 Закону України «Про оренду майна» ( в редакцій станом на 01.01.2008), колегією суддів відхиляються, як безпідставні.

За встановленими обставинами справи, сторони в договорі передбачили, що його укладено на 10 років (п. 3.1) і після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 11.7).

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення договору) укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк дії договору сплив 09.06.2018, а з відповідним повідомленням орендар був зобов`язаний, з урахуванням пункту 11.7 договору, звернутися не пізніше ніж до 09.03.2018.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Із наведених положень вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що вони будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звернувшись до відповідача вперше листом № 12-12/01 від 12.12.2017, всупереч вимогам ч. 3 ст. 33 Закону № 161-XIV не додав проект додаткової угоди, а при повторному зверненні 30.03.2018 із листом-повідомленням про поновлення договору на новий строк, не дотримався присічного тримісячного строку, що унеможливлює, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та умов договору, задоволення позову про поновлення договору оренди землі, оскільки орендарем було порушено процедуру повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, а також від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що звернувшись до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору поза межами встановленого договором строку (три місяці до закінчення дії договору) для повідомлення орендарем про намір продовжити строк дії договору порушено процедуру повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/818/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/818/21 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грітіс".

Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 22.06.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв