Рішення

від 27.09.2022 по справі 380/23542/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

справа №380/23542/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Ізьо М.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Борщевського О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів, Департамент екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, ТзОВ «Автолазня», ОСОБА_2 , про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство державний інститут проектування міст "Містопроект" мЛьвів, Департамент екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, ТзОВ «Автолазня», ОСОБА_2 , згідно з якою позивач просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 02 червня 2021 року №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця», а саме п.8 вказаного рішення «Затверджено детальний план території в районі АДРЕСА_1 », розроблений «Інститутом містобудування та архітектури» - ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення Відповідача від 02.06.2021 року №165, яким затверджено детальний план території в районі АДРЕСА_1 , що позначений в Генеральному плані с.Сокільники - квартал К-9, фактично змінює функціональне призначення даних земельних ділянок з адміністративних і громадських установ та їх території на території об`єктів обслуговування, торгівлі та придорожнього сервісу, що свідчить про невідповідність Генеральному плану с.Сокільники на момент затвердження вищевказаного рішення. Вказує, що відповідачем не здійснено оприлюднення у двотижневий строк прийнятого рішення щодо розроблення проекту містобудівної документації шляхом опублікування такого рішення у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради; відповідачем не здійснено оприлюднення розробленого проекту містобудівної документації, а саме проекту детального плану території в районі АДРЕСА_1 », розроблений «Інститут містобудування та архітектури» (текстові та графічні матеріали детального плану території) на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради. Позивач стверджує, що матеріали детального плану території та повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації не було розміщено відповідачем на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради, а повідомлення яке розміщено відповідачем у газеті «Голос Народу» від 18.12.2020 №50 містить лише коротку інформацію про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території в районі АДРЕСА_1 , однак не містить іншої необхідної та деталізованої інформації. Відповідачем не забезпечено дотримання визначеного законом механізму подання пропозицій громадськості та проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації. Затвердження спірного детального плану території в селі Сокільники, мешканкою якого є Позивач, з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на права мешканців населеного пункту, права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». вважає, що рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 02 червня 2021 року №165 «Про затвердження детального плану території», а саме п.8 вказаного рішення «Затверджено детальний план території в районі АДРЕСА_1 », розроблений «Інститут містобудування та архітектури»- ОСОБА_2 прямо порушує права Позивача, як мешканки села Сокільники.

ОСОБА_1 надала до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що проведення вказаного виду експертизи не вимагало присутності Відповідача. Матеріали надані для дослідження були отримані Позивачем у визначений чинним законодавством України спосіб. В процесі розробки та подальшого затвердження спірного Детального плану території розробник в п.5 даного документу щодо основних принципів планування та забудови території зазначає, що в межах детального планування проектована ділянка сільськогосподарського призначення змінює своє функціональне призначення на транспортної інфраструктури (арк.6). В спірному детальному плані території розробник зазначає, що згідно намірів замовника та інвесторів, проектом пропонується зміна функціонального призначення ділянки з територій сільськогосподарського призначення на території транспортної інфраструктури, що за словами розробника не суперечить рішенню генплану с.Сокільники та відповідає проекту внесення змін до Генерального плану с.Сокільники (арк.7). Також у п.7 спірного детального плану території подаються характеристики видів використання території. Проектована територія включає в себе: -території транспортної інфраструктури; -сільськогосподарську територію; -озеленені території загального користування; -території з обмеженим використанням; -землі загального користування вулиці, проїзди. Проектне функціональне призначення ділянки території транспортної інфраструктури та цільове призначення 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, що не суперечить рішенню генерального плану с.Сокільники та відповідає рішенням проекту внесення змін до Генерального плану с.Сокільники. Площа на яку розроблявся спірний детальний план території становить орієнтовно, 1,8 га та розроблявся додатково на іншу земельну ділянку і ОСОБА_2 не є її власником. Позивач стверджує, що річка Сокільничанка (Малечковича) протікає по межі земельної ділянки, на якій фактично проживає, яка є її приватною власністю в напрямку вул.Наварійської і входить у єдину систему водойм на території села Сокільники. Затвердивши спірний детальний план території Сокільницька сільська рада прямо порушила права позивача, оскільки будівництво даних об`єктів негативно вплине на довкілля та буде завдано значної шкоди системі водойм на території с.Сокільники. Як видно з доступних публічних карт територія, на яку розроблявся даний спірний детальний план території має стратегічне значення, оскільки в даному районі сходяться водойми з двох сторін від вул.Садової до вул.Наварійської та від вул.Сірка до вул.Наварійської і важко уявити, які негативні наслідки для земельної ділянки позивача та інших територій через які водойма проходить матиме їх знищення чи засипання землею. Саме таким чином, як вже було зазначено вище, порушені права та інтереси та права ОСОБА_1 та інтереси мешканців села Сокільники, зокрема право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, гарантоване статтею 9 Законом України Про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмовий відзив, у якому зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Стверджує, що оскаржуваним рішенням сільської ради не порушено прав та інтересів позивача. Вважає, що Сокільницька сільська рада мала обсяг повноважень для розгляду і вирішення питання про надання дозволу на розробку детального плану територій та на затвердження такого детального плану територій. При цьому, Сокільницька сільська рада, в особі виконавчого комітету, була замовником містобудівної документації, яка була розроблена фахівцем в даній галузі - Інститутом містобудування та архітектури. Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області позову не визнає та просить Львівський окружний адміністративний суд ухвалити рішення, яким повністю відмовити в задоволені позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації надала суду пояснення на позов та зазначила наступне. До департаменту екології на природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації надійшов лист Сокільницької сільської ради щодо розгляду проекту внесення змін у генеральний план та звіт про стратегічну екологічну оцінку проекту внесення змін у генеральний план с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області та надання зауважень та пропозицій. Департамент розглянув проект документа державного планування та звіт про стратегічну екологічну оцінку і надав свої зауваження та пропозиції - лист від 10.07.2020 № 31-5118/0/2-20, де у пунктах 4 та 5 зазначено: передбачити санітарно-захисні зони від СТО, об`єктів придорожнього сервісу, каналізаційних насосних станцій, очисних споруд дощової каналізації, столярної майстерні, прибережно-захисні смуги водних об`єктів та забезпечити дотримання планувальних обмежень забудови території; для захисту водного басейну від забруднення та засмічення у відповідності до ст. 87, 88 Водного кодексу України передбачити розробку проектів водоохоронних зон водних об`єктів, їх створення та дотримання відповідного режиму використання цих територій. Детальний план території в районі вул. Садова - Наварійська в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області процедуру стратегічної екологічної оцінки у Департаменті не проходив. Заява про визначення обсягу CEO та детальний план території і звіт про стратегічну екологічну оцінку детального плану території на розгляд у Департамент не надходили. Третя особа Департамент екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації.

Третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство державний інститут проектування міст "Містопроект" мЛьвів надала суду пояснення на позов та зазначила, що замовником розробки генерального плану та змін до нього є Сокільницька сільська рада, якою сформовано завдання на проектування та передано розробнику генерального плану - Державному підприємству Державний інститут проектування міст «Містопроект». При проектуванні розробником генерального плану (ДП ДІПМ «Містопроект») були враховані вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН 5.1.1-15:2012 " Склад та зміст генерального плану населеного пункту», ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів», ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів. Стверджує, що процедура розробки та погодження генерального плану і змін до нього була дотримана відповідно до вимог законодавства України. За функціональним використанням на проектованій території села виділені селищна зона (житлові квартали, громадські об`єкти, зелені насадження), територія інженерної та транспортної інфраструктури, територія рекреаційного призначення. Вказує, що громадянка ОСОБА_1 за період 2020-2021 років неодноразово надсилала до ДП ДІПМ «Містопроект» запити на отримання інформації та заяви щодо надання різноманітної інформації та містобудівної документації що стосується розробленого генерального плану на замовлення Сокільницької сільської ради, зокрема інформації, що є предметом позову. На усі письмові запити та інші звернення громадянки ОСОБА_1 до ДП ДІПМ «Містопроект» Позивачу відповідно до вимог чинного законодавства України надавались обґрунтовані та вичерпні відповіді по суті звернень, копії запитуваних документів, а також можливість ознайомлення з наявною у ДП ДІПМ «Містопроект» містобудівною документацією.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, ТзОВ «Автолазня», ОСОБА_2 пояснення суду не надали.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивачка у своєму позові зазначає про вплив спірного рішення не лише на свої права, але і на права мешканців с.Сокільники. Відповідач стверджує, що позивачка не є представником мешканців населеного пункту та не має повноважень звертатися від їх імені чи стверджувати у суді про їхні порушені права, свободи чи інтереси. Вказує, що позивачка не навела жодних аргументів, окрім декларативних, та не надала жодних доказів, які б вказували, що вона зазнала порушення своїх прав, свобод та законних інтересів, внаслідок прийняття спірного рішення, а саме що порушено її право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та право на безпечне природне середовище. Оскаржуване рішення не спричинило негативного впливу на позивачку і вона не зазнала жодної реальної шкоди. Порушення спірним рішенням прав, свобод та інтересів позивача ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодними належними доказами. Доводи позивачки про порушення її прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірного рішення Сокільницької сільської ради від 02.06.2021 року, а саме п.7 на її конкретні реальні індивідуально-виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з указаним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу. Додатково зазначає, що у відповідь на звернення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області №359 від 11.02.2022 щодо детального плану території в районі вул. Садова - Наварійська в с. Сокільники (розроблений «Інститут містобудування та архітектури», затверджений рішенням Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області №165 від 02.06.2021 року), сільською радою було отримано відповідь ДП ДІПМ «Містопроект» за вих.№114/12-1 від 05.04.2022 року про те, що «детальний план не суперечить затвердженій містобудівній документації, а точніше чинному генеральному плану с.Сокільники». 17.05.2021 року на офіційному сайті Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (https://sokilnyky-rada.gov.ua/news/1621255511), було розміщено повідомлення про громадські слухання детальних планів територій на 26.05.2021 року. 26.05.2021 року відбулись громадські слухання на котрих були присутні 33 учасника, в тому числі, позивачка (№17 в переліку присутніх на громадських слуханнях 26.05.2021 року). Письмові пропозиції чи зауваження, в тому числі від позивачки, не надходили. Усні пропозиції були розглянуті на громадських слуханнях. За наслідками громадських слухань було складено Протокол громадських слухань від 26.05.2021 року за №24, у якому відображено хід громадських слухань та обговорення детального плану території в районі вул. Садова - Наварійська в с. Сокільники Пустомитівського району. Зауваження до протоколу, в тому числі, від позивачки, не надходили. Громадські слухання були відкритими, мешканці були повідомлені про їх проведення, мали можливість ознайомитись з усіма матеріалами містобудівної документації і приймали участь в обговоренні та подавали свої пропозиції.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення щодо висновку експерта по результатах проведення будівельно-технічної експертизи по заяві замовленню громадянки ОСОБА_1 №33/22 від 14.06.2022, в яких зазначив наступне. Як вбачається з топогеодезичних вишукувань, виконаних ФОП ОСОБА_3 у 2020 році земельна ділянка, кадастровий номер №4623686400:01:006:1044 розташована за межами прибережно-захисних смуг, оскільки прибережно-захисна смуга становить 25,0 м., а відстані як це можна побачити з топогеодезичних знімань, становлять: з західної сторони ( в бік озера) 25 м., азі сходу ( в сторону елементу довкілля, в якому зосереджуються води ) 25,3 м. До того ж експерт зазначає, що р.Сокільничанка є водотоком, що перебуває на балансі Державного водного агенства України і відображена на кадастровій мапі Державного водного агенства. Всупереч цьому зазначаємо, що в с.Сокільники не протікає річка Сокільничанка. Річка Щирка протікає через с.Басівка та с.Годовиця, селом Сокільники така не протікає. Витік річки Малечковича розпочинається в районі вул.Сірка-вул. Лемківська. В своєму висновку експерт зазначає перелік об`єктів та документів, що підлягають дослідженню, серед яких ...Генеральні плани с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області 2008,2014,2021 років. Однак дана інформація не відповідає дійсності, оскільки, генеральний план с.Сокільники в 2008 році не затверджувався. Висновок експерта, наданий позивачем, викликає сумніви у своїй достовірності та обгрунтованості щодо відповідності чинному законодавству. В даному висновку експерта не враховано положення ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», яка діяла на період затвердження ДПТ, не враховані топографічні знімання, з яких видно, що земельні ділянки, які опрацьовані в ДПТ розташовані за межами прибережних захисних смуг. У висновку відсутні відомості в чиїй присутності проводилась експертиза. Не відомо, які саме матеріали були надані зацікавленою стороною (позивачем) для проведення такої експертизи, чи були надані оригінали документів для проведення такої. Сільська рада не була повідомлена про проведення даної експертизи, хоча є замовником даної містобудівної документації.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі з врахуванням особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, визначених у ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних у відзиві, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство державний інститут проектування міст "Містопроект" мЛьвів, Департамент екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, ТзОВ «Автолазня», ОСОБА_2 не прибули.

Суд, заслухавши думку позивача, та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Пунктом 1.21 рішення Сокільницької сільської ради від 13.07.2020 №932 «Про надання дозволу на розробку детального плану території» надано дозвіл на розробку детального плану території в районі АДРЕСА_1 .

02 червня 2021 року Сокільницькою сільською радою було прийнято рішення №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця».

Не погодившись з п.8 вказаного рішення, яким затверджено детальний план території в районі вул. Садова-Наварійська в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області», розроблений «Інститут містобудування та архітектури» - Головко Володимир Михайлович, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

Вирішуючи вказаний спір суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України 2»).

Європейський суд з прав людини у п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З урахуванням наведених правових норм суд здійснює розгляд справи по суті, оскільки іншого порядку розгляду зазначеної категорії справ діючим законодавством не встановлено.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, визначено статтею 264 КАС України, відповідно до частини першої якої встановлені нею правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Затверджуючи своїм рішенням детальний план території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що рішення Відповідача від 02.06.2021 року №165, яким затверджено детальний план території в районі вул. Садова- Наварійська в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, що позначений в Генеральному плані с.Сокільники - квартал К-9 , має ознаки нормативно-правового акта.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 02 червня 2021 року №165 «Про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця», проте не вказує відомості про застосування оскаржуваного рішення до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано це рішення міської ради.

Щодо порушення прав позивача у зв`язку з прийняттям спірного рішення суд зазначає наступне.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що спірне рішення прямо порушує права Позивача, як мешканки села Сокільники. Позивач вказує, що затвердження спірного детального плану території в селі Сокільники, мешканкою якого є Позивач, з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на права мешканців населеного пункту, права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 6 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є "національним законодавством, що стосується навколишнього середовища" у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються: б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Зазначена позиція відповідає правовим висновкам, що містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 802/1145/17-а, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16 та від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 та № 280/988/19.

Суд у цій справі також враховує висновки Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема, у своєму рішенні у справі «Дубецька та інші проти України» (заява № 30499/03, пункт 105) ЄСПЛ дійшов висновку, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого. Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи.

Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання, чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom, заява № 36022/97, пункт 98), та рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia, заява № 55723/00).

Крім того, ЄСПЛ звертає увагу, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom), заява № 36022/97, пункти 100, 119 та 123).

Суд встановив, що ОСОБА_1 є мешканкою села Сокільники. Будинок позивачки, як вона сама стверджує знаходиться на відстані біля 500 м від земельної ділянки, на якій буде здійснюватися будівництво.

Суд вважає, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.

Позивач у судовому засіданні стверджує, що будівництво на підставі детального плану, затвердженого спірним рішенням, виданому з порушенням містобудівного законодавства, посягає на її екологічні права, а саме на безпечне для життя і здоров`я довкілля, оскільки на її думку, будуть здійснюватися шкідливі викиди в річку Сокільничанка.

Представник відповідача надав суду пояснення, в яких зазначив, що в с.Сокільники не протікає річка Сокільничанка. Річка Щирка протікає через с.Басівка та с.Годовиця, селом Сокільники така не протікає. Витік річки Малечковича розпочинається в районі вул.Сірка-вул. Лемківська.

Суд зазначає, техніко-економічні показники будь-яких викидів від роботи станції технічного обслуговування легкових автомобілів, шиномонтажу та автомийки на даному етапі відсутні, оскільки мова йде не про будівництво, а про планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі.

В свою чергу будівництво станції технічного обслуговування, шино монтажу та автомийки буде здійснюватися, починаючи з розроблення технічної та проектної документації з урахуванням діючого законодавства, в тому числі і природоохоронного.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент екології та природніх ресурсів Львівської обласної державної адміністрації надала суду пояснення на позов та зазначила, що необхідно передбачити санітарно-захисні зони від СТО, об`єктів придорожнього сервісу, каналізаційних насосних станцій, очисних споруд дощової каналізації, столярної майстерні, прибережно-захисні смуги водних об`єктів та забезпечити дотримання планувальних обмежень забудови території; для захисту водного басейну від забруднення та засмічення відповідно до ст. 87, 88 Водного кодексу України передбачити розробку проектів водоохоронних зон водних об`єктів, їх створення та дотримання відповідного режиму використання цих територій.

Суд вважає, що твердження ОСОБА_1 про те, що станцією технічного обслуговування будуть здійснюватися шкідливі викиди в атмосферу та річку є голослівними та будуються виключно на припущеннях.

Крім того, суд враховує ту обставину, що земельна ділянка позивачки не межує з майбутнім будівництвом, а знаходиться на відстані біля 500м.

Крім того, суд зазначає, що позивач не надав суду та суд не здобув і в матеріалах справи відсутні будь які докази та висновки контролюючих органів (які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, екологічний контроль, екологічна інспекції, екології та природних ресурсів та інших державних органів) про те, що будівництво вказаних об`єктів може призвести до погіршення екологічної ситуації та забруднення суміжних ділянок, що використовуються мешканцями громади.

Суд зазначає, що жодного питання у ОСОБА_1 не виникне, оскільки оскаржувана шкода (на думку позивача) є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному селі.

Суд, оцінюючи ті твердження позивача про порушення в майбутньому її екологічних інтересів, також зазначає, що в містах, селах і селищах функціонують та будуються такі об`єкти як станції технічного обслуговування, автомийки, шиномонтаж, однак це ще не свідчить про те, що екологічна небезпека від їх будівництва та експлуатації досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності мешканців користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя.

Зокрема, у постанові від 28 лютого 2017 року у справі № 21-3829а16 Верховний Суд України дійшов висновку, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вирішуючи спір, суд дослідив та пересвідчився у належності ОСОБА_1 відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є вона належним позивачем у справі та про наявність права на позов у матеріальному розумінні) та прийшов до висновку що екологічні права та інтереси позивача не порушено.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про застосування чи бодай можливе застосування спірного рішення відповідача у правовідносинах, в яких бере участь позивач.

Суди дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів порушення його прав чи інтересів спірним рішенням, а також не наведено, які конкретно права ОСОБА_1 порушені, не наведено цього і в позовній заяві.

Щодо відповідності ДПТ Генплану суд зазначає наступне.

Повноваження Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в України», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною першою статті 19 Закону №3038-VI встановлено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Суд звертає увагу на те, що, «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні генерального плану, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста, визначеної містобудівною документацією, зокрема генеральним планом, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Так, стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства регіонального розвиту, будівництва та житлово- комунального господарства України від 12 березня 2012 року №107 затверджено ДБН 5.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території" (далі - ДБН).

Пунктом 4.1 ДБН визначено, що детальний план розробляється зокрема з метою: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; формування принципів планувальної організації забудови; комплексного благоустрою та озеленення.

Пункт 4.2 ДБН визначає, що детальний план розробляється: на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Відповідно до пункту 1.1 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 вересня 1997 року № 164 генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.

Згідно з пунктом 3.12 ДБН Б. 1-3-97 на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту, а саме: а) межа населеного пункту (міська межа); б) магістральні, жилі вулиці і площі у червоних лініях (з назвами) та транспортні розв`язки в одному та різних рівнях; в) території житлової забудови (садибної, мало: поверхової, середньоповерхової, багатоповерхової); г) території цивільної забудови та громадські центри загальноміського і районного значення; д) озеленені території загального користування та спеціального призначення; е) промислові, комунальні і складські території та їх розподіл у відповідності з санітарною класифікацією підприємств; ж) території міського та зовнішнього транспорту; з) території спеціального призначення; й) природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні території; к) курортні території; л) території садівничих товариств та дачної забудови; м) території сільськогосподарських підприємств; н) ліси, лісопарки, лугопарки, водойми, водотоки; о) території, на яких заплановано здійснення загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки і захисту територій, природозахисних заходів та розміщення відповідних споруд і пристроїв; п) території, передбачені для розміщення головних споруд інженерної інфраструктури; р) території пріоритетного розвитку на першу чергу реалізації; с) резервні території для розвитку населеного пункту за його межами.

Така правова природа детального плану території характеризує його як складову планування території на місцевому рівні, яка уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, детальний план повинен відповідати довгостроковій стратегії планування та забудови території населеного пункту в цілому.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі №803/71/18.

Суд встановив, що рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області №523 від 15.02.2014 року затверджено внесення змін до генерального плану с.Сокільники, який був чинним на момент розроблення зазначеного ДПТ. Відповідно до цього генерального плану дана територія була визнана, як територія громадського призначення.

Державні будівельні норми «Громадські будинки та споруди» (ДБН В.2.2-9:2018) у п.3.6. визначають «громадські будинки та споруди» - загальна назва будинків і приміщень, які призначенні для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі).

В ДПТ пропонується розміщення в центрі ділянки адміністративної будівлі, автостоянки, в західній частині - дві будівлі СТО, влаштування порохотягів, тобто, будинки та споруди, які призначенні для надання послуг населенню, що відповідає загальній назві п.3.6. «громадські будинки та споруди» ДБН В.2.2-9:2018.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що Генпланом передбачено розвиток напрямів використання територій села, а не її стале використання, у зв`язку з чим судом не приймаються посилання позивача на наявні розбіжності між Генпланом та детальним планом території, затвердженим оскаржуваним рішенням.

Суд зазначає, що 11.02.2022 Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області звернулася до ДП ДІПМ «Містопроект» із зверненням №359 щодо детального плану території в районі вул. Садова - Наварійська в с. Сокільники (розроблений «Інститут містобудування та архітектури», затверджений рішенням Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області №165 від 02.06.2021 року).

Сокільницька сільська рада отримала відповідь ДП ДІПМ «Містопроект» за вих.№114/12-1 від 05.04.2022, у якій вказується про те, що «детальний план не суперечить затвердженій містобудівній документації, а точніше чинному Генеральному плану с.Сокільники».

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2019 у справі №826/11046/16 зазначив, що Генпланом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, у зв`язку з чим судом не приймаються посилання позивачів на наявні розбіжності між Генпланом та детальним планом території, затвердженим оскаржуваним рішенням. Крім того, суд вважає, що невідповідність двох актів органу місцевого самоврядування, зокрема, Генплану та детального плану території, затверджених рішеннями одного й того ж органу, не може бути підставою для скасування одного з них, за відсутності встановлених актами вищої юридичної сили безпосередніх вказівок про це.

Стосовно експертизи детального плану території суд зауважує, що на місцевому рівні планування територій здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина перша статті 16 Закону № 3038-VI), а експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст (частина дванадцята статті 17 Закону № 3038-VI), детальний план території не підлягає експертизі (частина дев`ята статті 19 Закону № 3038-VI).

Щодо посилань позивача на порушення порядку проведення громадських слухань обговорення ДПТ слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

За змістом ч. 3 ст. 21 Закону №3038-VI сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з ч. 5-6 вказаної статті оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Відповідно до частини восьмої статті 21 Закону №3038-VI для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія. Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються шляхом, зокрема, оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднє подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації є результатом двостороннього процесу. За відсутності факту реалізації громадськістю свого права на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку у відповідача відсутній обов`язок з їх розгляду та, відповідно, врахування.

Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі №826/14323/16.

Згідно з п.4.10. Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, розробник містобудівної документації на місцевому рівні: бере участь у розгляді пропозицій громадськості до проекту генерального плану, плану зонування території, детального плану території в процесі проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів; доопрацьовує в разі необхідності проект містобудівної документації за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських слухань щодо врахування громадських інтересів.

Відповідно до ч. 11 ст. 21 Закону № 3038-VІ порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі - Порядок № 555).

Згідно з п. 4, 5 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Відповідно до п. 3 Порядку № 555 сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Судом встановлено, що розроблений проект детальний план території виносився на громадське обговорення.

Витягом (на стор.8) з газети «Голос Народу» за 18.12.2020 року №50 (1809) підтверджується, що опублікованим було повідомлення про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану територій для будівництва об`єктів громадської забудови в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 за рішенням №932 від 13.07.2020 року. Газета «Голос Народу» є публічно доступною.

Рішення Сокільницької сільської ради від 13.07.2020 року №932 «Про надання дозволу на розробку детального плану території» у цьому спорі не є предметом оскарження, тому твердження ОСОБА_1 , що інформація про прийняте рішення не була належним чином оприлюднена до уваги судом не береться, оскільки не стосується предмету спору.

17.05.2021 року на офіційному сайті Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (https://sokilnyky-rada.gov.ua/news/1621255511), було розміщено повідомлення про громадські слухання детальних планів територій на 26.05.2021 року, а саме:

«Сокільницька сільська рада інформує мешканців Сокільницької ОТГ, представників підприємств та організацій про проведення громадських слухань, щодо детальних планів території (далі ДПТ):

- Детальний план території в районі вул. Садова - Наварійська в с. Сокільники Пустомитівського району:

розробник ДПТ - ПП «ІМТА»,

підстава розроблення ДПТ - рішення Сокільницької сільської ради від 13.07.2020р. №932.

Мета розроблення детального плану:

-уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану с. Сокільники;

-встановлення червоних ліній;

-визначення всіх планувальних обмежень використання території, згідно з державними будівельними нормами;

-формування принципів планувальної організації забудови;

-зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального призначення.

До повідомлення були додані графічні матеріали: Схема розташування території в плані населеного пункту (Викопіювання з генплану), Проектний план (Схема прогнозованих планувальних обмежень).

Твердження позивача про те, що на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради не було опубліковано текстових та графічних матеріалів проекту детального плану території є голослівним та не підтверджується жодними доказами і спростовується матеріалами справи.

У повідомлені було зазначено, що «Громадські слухання зазначених ДПТ відбудуться 26 травня о 16:00 в приміщені Народного дому ( АДРЕСА_2 ). Відповідальний за організацію слухань - виконавчий комітет Сокільницької сільської ради. Ознайомитись з матеріалами ДПТ можна в приміщені Сокільницької сільської ради (с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1) у відділі архітектури та містобудування. Додаткова інформація за телефоном (032) 227 06 45».

26.05.2021 року відбулись громадські слухання на котрих були присутні 33 учасники, в тому числі, позивач (№17 в переліку присутніх на громадських слуханнях 26.05.2021 року).

Письмові пропозиції чи зауваження, в тому числі від позивача, не надходили.

Позивачем не надано доказів звернення із зауваженнями та/або пропозиціями щодо проекту ДПТ, представленого для обговорення чи доказів того, що зауваження та/або пропозиції громадськості щодо проекту ДПТ не розглянуті та/або не враховані.

Судом встановлено, що до Сокільницької сільської ради не надходили пропозиції до детального плану території від позивача у визначені строки, що також свідчить про відсутність факту порушення прав та інтересів позивача.

За наслідками громадських слухань було складено Протокол громадських слухань від 26.05.2021 року за №24, у якому відображено хід громадських слухань та обговорення детального плану території в районі вул. Садова - Наварійська в с. Сокільники Пустомитівського району та у висновку якого зазначено, «детальний план території в районі вул. Садова-Наварійська в с.Сокільники Пустомитівського району», розроблений ПП «ІМТА» - рекомендується на розгляд відповідних комісій сільської ради».

Зауваження до протоколу, в тому числі, від позивачки, не надходили.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що громадські слухання були відкритими, мешканці були повідомлені про їх проведення, мали можливість ознайомитись з усіма матеріалами містобудівної документації і приймали участь в обговоренні та подавали свої пропозиції, що підтверджується відеозаписом громадських слухань, долучених позивачем до матеріалів справи та досліджених судом в судовому засіданні.

Отже відповідачем було забезпечено дотримання визначеного законом механізму подання пропозицій громадськості та проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час затвердження проекту детального плану території в районі вул. Садова-Наварійська в с.Сокільники.

Суд за наслідками судового розгляду позовних вимог підсумовує, що позивач не погоджуються в цілому з майбутньою подією будівництва станції технічного обслуговування.

У цьому сегменті вимог суд не погоджується з тим, що будівництво станції технічного обслуговування в селі чи місті (на певній території), тягне за собою безумовне погіршення становища осіб, що вже проживають на цій території, та не погоджується з потенційним впливом (втручанням) в певні права таких осіб рішенням, на підставі яких відбувається будівництво.

У вимірі цих вимог суд застосовує положення статті 8 Конституції України, частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», норми-принципи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, зважає на судову практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Наталія Михайленко проти України», «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року та інші і для цілей цього спору визначив, що порушення права володіння майном, поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних так і не матеріальних.

Можливість осіб користуватися певними площами та річкою села, їх мешкання в таких умовах є тим активом, що охоплюється поняттям «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції. Втручання в право особи на мирне володіння майном в аспекті гарантій статті 1 Першого протоколу можливе, коли таке втручання є законним; переслідує «суспільний», «публічний» інтерес; є пропорційним визначеним цілям.

Під критерієм «пропорційності», який був застосований у цій справі, суд використав визначене ЄСПЛ розуміння, яке полягає в досягненні пропорції між елементами керованих і керуючих процесів, збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства, держави; передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

З огляду на означені критерії суд дійшов висновку, що обґрунтування відповідача про наявність суспільного інтересу громади села Сокільники, який полягає у будівництві станції технічного обслуговування (для обслуговування потреб мешканців села в ремонті та технічному обслуговуванні автомобілів, автостоянки для легкових автомобілів), в правовій ситуації, що складалася у зв`язку з поданням цього позову, правильно (домірно, пропорційно) співвідноситься з становищем позивача мешканки села Сокільники, ділянка якої безпосередньо не буде межувати з станцією технічного обслуговування.

Крім того суд зазначає, що незважаючи на публікацію оголошення про судовий розгляд даної справи у виданні, де було оприлюднено оскаржуваний акт, до суду не надійшло позовних заяв про визнання оспорюваного рішення нечинним.

Позивач зазначив, що Детальний план території в районі вул. Садова-Наварійська в с.Сокільники може призвести до негативних наслідків.

При цьому суд зазначає, що обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача.

Разом з тим, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Стосовно доводів позивача про порушення її прав як мешканки села Сокільники суд зазначає, що посилання виключно на ймовірне порушення у майбутньому прав позивача суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 квітня 2012 року у справі №21-1115во10, та Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 01.02.2018 у справі 800/502/17 (800/659/16), від 27 лютого 2018 року у справі № 821/778/17, від 19.06.2018 у справі № 805/2979/17-а, від 27.11.2018 у справі №826/5221/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 807/20/18 (П/9901/457/18) та від 30.10.2018 у справі № 800/473/17 (П/9901/464/18), від 15.11.2018 у справі № 9901/751/18

Верховний Суд неодноразово наголошував, що Суди повинні дотримуватись встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб. Не допускається постановлення рішень, що передбачають: неправомірне обмеження прав, свобод та законних інтересів інших осіб, у тому числі обмеження публічної компетенції державних органів, їх посадових чи службових осіб; задоволення вимог осіб, які не є суб`єктами відповідних правовідносин.

Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду. Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Наведені законодавчі положення в сукупності з установленими обставинами щодо поінформованості громадськості про проект забудови території на сайті відповідача, надання зауважень та пропозицій її представниками, що нівелюють формальні порушення процедурного характеру, суд зазначає про дотримання в цілому Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області, встановленого порядку оприлюднення детального плану території, а також виконання вимоги щодо проведення громадських слухань, дотримання відповідачем встановленого порядку розроблення ДПТ, його відповідність чинному Генплану та врахування перспективи розвитку території, визначеної у проекті Генплану, що у сукупності дає підстави дійти до висновку про правомірність оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги обставини цієї справи, їхню фактичну та юридичну природу суд за наслідками дослідження фактичних обставин справи дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 264, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2022 року.

СуддяР.М. Брильовський