Ухвала

від 30.09.2022 по справі 904/6998/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6998/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі - ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", скаржник)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022

у справі №904/6998/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна Фірма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод"

про стягнення 419 029, 46 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна Фірма"

про стягнення 715 500, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" надіслало касаційну скаргу до Верховного Суду 14.09.2022 (згідно накладної доданої до скарги), яка надійшла до Суду через "Скриню" Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.09.2022. В касаційній скарзі ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" просить скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі №904/6998/20, справу передати повністю на новий розгляд. Крім того, скаржником в прохальній частині скарги заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", зокрема, із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №905/2122/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18. При цьому скаржник посилається на застосування норм статей 13, 86, частини п`ятої статті 236, статті 269 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначеного законом належного обґрунтування по підставам касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, у поданій касаційній скарзі ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", крім посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник також посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно досліджено докази, які були наявні в матеріалах справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до невірного встановлення фактичних обставин, проте скаржник не уточнює до якого саме пункту частини другої статті 287 ГПК України відноситься зазначена ним підстава касаційного оскарження.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Системний аналіз вище наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та навести належне обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України.

Окрім цього, положенням пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На час подання позову статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102, 00 грн.

Враховуючи оскаржувані судові рішення та вимоги касаційної скарги Суд приходить до висновку, що фактично скаржник оскаржує суму у розмірі 1 134 529, 46 грн.

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 34 035, 88 грн [(1 134 529, 46 грн х 1,5 %) х 200%].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 34 035, 88 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача (МФО) 899998;

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:

- надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у даній справі;

- надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 34 035, 88 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі №904/6998/20 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова