Постанова

від 01.12.2022 по справі 904/6998/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6998/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторгівельна Фірма" (далі - Товариство, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) - не з`явився,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі - Завод, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, скаржник) - Колодочка І.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заводу

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 (головуючий - суддя Кеся Н.Б.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022 (головуючий - суддя Березкіна О.В., судді Іванов О.Г., Дармін М.О.)

у справі №904/6998/20

за первісним позовом Товариства

до Заводу

про стягнення 419 029,46 грн

та за зустрічним позовом Заводу

до Товариства

про стягнення 715 500 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення із Заводу, зокрема, боргу за виконані підрядні роботи та наявність/відсутність підстав для зменшення вартості вказаних робіт.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Заводу про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і 3% річних.

1.2. Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав умови договору підряду, а саме не здійснив повного розрахунку за виконані ремонті роботи.

1.3. Завод звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства, в якій просив пропорційно зменшити розмір вартості робіт за договором на суму вартості робіт, що необхідно вчинити для усунення дефектів верстату, у зв`язку з неналежним ремонтом та стягнення безпідставно отриманих коштів.

1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позов виконав роботи з ремонту верстату неналежно, внаслідок чого необхідно вчинити дії для його відновлення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022, первісний позов задоволено частково; стягнуто з Заводу на користь Товариства 44 292,35 грн основного боргу, 43 089,32 грн пені, 14 660,97 грн інфляційних втрат, 7 695,36 грн 3% річних; зустрічний позов задоволено частково; пропорційно зменшено розмір вартості робіт за договором на суму вартості робіт у розмірі 290 707,65 грн, що необхідно вчинити для усунення дефектів верстату, у зв`язку з наслідком неналежного ремонту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Завод, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі №904/6998/20, передати справу на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції Завод (у касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків) із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушили норми процесуального права, а саме положення статей 86 та 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження судом доказів у справі; місцевим та апеляційним господарськими судами положення статей 86 та 236 ГПК України застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №905/2122/18 та від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Товариства відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Товариством (виконавець) і Заводом (замовник) 19.08.2019 укладено договір №690/1208 (далі - Договір), за умовами якого:

- виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту механічної, гідравлічної частин колесо токарного та електричної частини верстату мод. 1836 Б (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх (пункт 1.1 Договору);

- якість наданих виконавцем послуг за Договором та технічно-експлуатаційні характеристики повинні відповідати вимогам Керівництва з експлуатації верстату колісно-токарного мод. 1836 Б. Відповідальність за якість запасних частин і матеріалів, які використовуються при виконанні послуг несе виконавець (пункт 2.1 Договору);

- виконавець гарантує якість наданих послуг протягом 12-ти місяців з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних послуг за умови працездатності електричної частини верстату (двигуна та електричного приводу) та за умови виконання замовником встановлених вимог експлуатації верстату відповідно до Керівництва з експлуатації верстату колісно-токарного мод. 1836 Б (пункт 3.1 Договору);

- якщо протягом гарантійного терміну верстат колісно-токарний мод.1836 Б вийшов з ладу через неякісно виконаний ремонт та надані послуги виконавцем, виконавець зобов`язаний на вимогу замовника за свій рахунок протягом 1-го календарного дня з моменту отримання повідомлення, виправити виявлені дефекти шляхом їх усунення або заміни дефектної частини верстату колісно-токарного мод.1836 Б на нову доброякісну (пункт 3.2 Договору);

- орієнтовна вартість послуг складає 780 000 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 130 000 грн, а саме:

1 етап - 60 000 грн, у тому числі ПДВ 20 %;

2 етап - 720 000 грн, у тому числі ПДВ 20 % (пункт 5.1 Договору);

- замовник здійснює оплату:

1 етап: 100 % передоплата впродовж 5-ти календарних днів після підписання Договору

2 етап: 50 % передоплата впродовж 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг по 1 етапу робіт та узгодження обсягу послуг, вартості і кількості запасних частин/комплектуючих; 50 % - оплата впродовж 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг по 2 етапу робіт (пункт 6.1 Договору);

6.2. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що укладений сторонами Договір є договором підряду на виконання робіт, оскільки Договором на виконавця (Товариство) покладається обов`язок виконати роботу, яка завершується досягненням певного матеріального результату з його передачею замовнику (заводу), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.

6.3. На виконання умов Договору Товариством виставлено рахунок від 27.08.2019 №106 на передоплату 1-го етапу в сумі 60 000 грн, який оплачений Заводом платіжним дорученням від 29.08.2019 №3473

6.4. Позивачем за первісним позовом роботи за 1-им етапом виконано в повному обсязі, про що свідчить акт здачі-прийняття наданих послуг від 27.09.2019 №1 на суму 60 000 грн, у тому числі ПДВ 20%, який підписано сторонами без зауважень.

6.5. За результатами проведення 1 етапу, як того вимагає пункт 5.2 Договору, 05.11.2019 сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору, якою сформовано вартість послуг. Остаточна вартість за Договором склала 1 430 000 грн, у тому числі ПДВ 20%, а саме: 1 етап - 60 000 грн, у тому числі ПДВ 20%; 2 етап - 1 370 000 грн, у тому числі ПДВ 20%.

6.6. Відповідно до пункту 6.1 Договору Товариством на адресу Заводу виставлено рахунок від 05.11.2019 №173 на 50 % передоплати 2-го етапу в сумі 685 000 грн, який оплачений відповідачем за первісним позовом платіжним дорученням від 13.12.2019 №392.

6.7. Ремонтні роботи, передбачені 2-им етапом, виконані у повному обсязі, про що свідчить акт здачі-прийняття наданих послуг від 13.02.2020 №2 на суму 1 370 000 грн, який підписано сторонами без зауважень.

6.8. На підставі вказаного акту позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом рахунок на оплату від 13.02.2020 №18 на суму 685 000 грн.

6.9. Пунктом 6.1 Договору визначено порядок розрахунку після підписання сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг по 2-му етапу, за умовами якого замовник зобов`язаний провести розрахунки впродовж 10-ти календарних днів після підписання сторонами акту, а саме до 23.02.2020 включно.

6.10. Проте, станом на 12.05.2020 розрахунки за виконані роботи по 2-му етапу Заводом не виконані.

6.11. Позивачем за первісним позовом на адресу скаржника направлено лист від 13.05.2020 вих.№690/128 з пропозицією виконати умови Договору.

6.12. Відповідач за первісним позовом листом від 19.05.2020 вих.№262 визнав заборгованість у повному обсязі та взяв зобов`язання погасити заборгованість в терміни до 15.06.2020 в сумі 300 000 грн і до 30.06.2020 в сумі 385 000 грн.

6.13. Проте, Завод платіжним дорученням від 21.05.2020 №1249 сплатив 50 000 грн і платіжним дорученням від 02.07.2020 №1391 - 300 000 грн.

6.14. З метою досудового врегулювання спору Товариство направило на адресу Заводу претензію від 15.07.2020 вих.№690/143 про проведення розрахунків за виконані роботи та про сплату заборгованості за Договором у сумі 440 341,11 грн, з урахуванням пені та інфляційних втрат, яка відповідачем за первісним позовом отримана 20.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і залишена без відповіді та задоволення.

6.15. Судом першої інстанції зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору, позивач за первісним позовом виконав капітальний ремонт механічної, гідравлічної частини колісотокарного та електричної частини верстату мод. 1836 Б.

6.16. Проте, у порушення умов Договору, відповідач за первісним позовом, розрахунки за виконані роботи по 2-му етапу у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість за Договором складає 335 000 грн, на яку позивачем за первісним позовом нараховані 48 857,18 грн пені, 23 365 грн інфляційних і 11 807,28 грн 3% річних.

6.17. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що в процесі експлуатації колісотокарного верстату мод. 1836 Б, в період гарантійного строку, в роботі колісотокарного верстату мод. 1836 Б почали відбуватися збої, про що позивач за зустрічним позовом письмово декілька разів повідомив відповідача за зустрічним позовом, усунути які Товариство відмовилося.

6.18. Технічним директором ОСОБА_2, директором по колісному виробництву ОСОБА_3, в.о. начальника цеху ОСОБА_4, інженером-технологом ОСОБА_5, токарем КЗТС ОСОБА_1 складено без номера і дати "Акт встановлення прихованих дефектів при огляді технічного стану колесотокарного верстата мод.1836 (КЗТС)", в якому зазначено, що 25.06.2020 в колісному цеху Заводу здійснений огляд технічного стану верстата колісотокарного мод. 1836 інв.№43369 в процесі його роботи.

6.18.1. За результатами огляду виявлені такі невідповідності:

1. З гідравлічної системи верстату постійно витікає масло через порушення герметичності з`єднувальних шлангів та прокладок, що призводить до збільшення його витрат і необхідності частого прибирання розлитого масла навколо верстату;

2. У зв`язку з течею масла із верстату на правому супорті в гідросистемі з`являється повітря, через що, для усунення вібрації в супорті і втрати точності обробки, виникає необхідність у зтравлюванні повітря декілька разів на день;

3. При обробці поверхні катання колеса правим супортом, показник жорсткості поверхні має нестабільні показники, у зв`язку з непропорційною (різкою) зміною подачі правого супорта при регулюванні швидкості обробки (шаг не пропорційний оборотам регулювальної рукоятки);

4. Механізм аварійної зупинки супорта не працює в штатному режимі, що може призвести до виходу з ладу гідрокопіювальних датчиків у випадку наїзду на копір;

5. При обробці внутрішньої межі ободу щуп гідрокопіювального датчика правого супорта не прилягає до копіру, що призводить до відхилення від необхідних розмірів і призводить до неправильної обробки профілю колеса;

6. При встановленні колісної пари в станок, перевищення тиску гідросистеми планшайби правої бабки над лівою, згідно показників встановлених манометрів складає більше 50 кг/см. У керівництві з експлуатації тиск гідросистеми планшайби повинен бути в межах від 30 до 65 кг/см2. Відповідно для якісного затиснення ободу колеса лівої бабки до 30 кг/см2 тиск на правій бабці буде складати більше 85 кг/см2, що може призвести до підвищеного зносу підшипників правої бабки і виходу їх з ладу;

7. При встановленні колісної пари у верстат биття по внутрішній межі ободу колеса відхиляється від номінального в діапазоні від 1 до 2 мм з причин биття колеса з боку правої бабки. Для його усунення і отримання необхідного профілю, необхідна додаткова обробка внутрішньої межі. З боку лівої бабки таке відхилення відсутнє або виражене слабо. Дана невідповідність призводить до підвищеної трудомісткості при обробці колісної пари і негативно впливає на якість геометрії профілю колеса, що призводить до частих переточок колеса. Також було виявлено, що при зменшенні тиску притиску кулачка правої бабки в обід колеса, зменшується торцеве биття колеса;

8. При вмиканні гідросистеми верстату виявлено самовільне поперечне і поздовжнє переміщення правого супорта верстату зі швидкістю 0,5 мм/хв.

6.18.2. За висновком вказаної комісії вищевказані зауваження є наслідком неякісно виконаних робіт при ремонті.

6.19. Представниками Товариства та Заводу 01.07.2020 підписано акт огляду верстату колісотокарного мод.1836Б, зав. №62, 1982р., в якому зазначено, що в процесі інспектування роботи верстату виявлено таке:

1. Замовник не володіє знаннями вимог Керівництва з експлуатації, а саме, не вірно проводить стравлювання повітря з гідросистеми верстату;

2. Не працюють манометри на гідростанціях, що не дає змоги визначитись з фактичним тиском в гідравлічній системі, а це призводить до витоків мастила, деформації манжет, неконтрольованих гідроударів та забруднення гідроапаратури, датчиків і гідросистеми вцілому, про що свідчать пошкоджені фільтроелементи;

3. Відбувається заклинювання лівої пінолі від накопиченого бруду та абразиву;

4. Поряд з колесотокарним верстатом знаходиться верстат, від роботи якого пил і бруд подають в гідросистему та розносяться мастилом в гідроапаратуру та датчики.

6.19.1. Всі вищезазначені дефекти в технічному стані верстату не є гарантійним випадком, оскільки виникли з вини замовника, а саме, не додержання ним вимог Керівництва з експлуатації верстату.

6.20. Директором по колісному виробництву ОСОБА_3 03.07.2020 складено особисту думку до зазначеного акту огляду верстату колісотокарного (мод.1836Б, зав. №62) від 01.07.2020, де зазначено таке:

1. По дефекту, вказаному у пункті 6 акта прихованих дефектів: при обточуванні колісної пари різниця в показниках манометра гідросистеми правої та лівої бабок склала більше ніж 50 кг/см; членами комісії виражено припущення, що дана різниця пов`язана з виходом з ладу манометра правої бабки, а після заміни манометра на справний даний дефект буде усунений; 02.07.2020 манометр правої і лівої бабок верстату поміняні містами, проте при черговому затисненні колісної пари ситуація повторилася, що свідчить про справність манометра;

2. По дефекту, вказаному в пункті 7 акта прихованих дефектів: перед обточуванням колісної пари, після її встановлення у верстат і затисненні кулачками, були проведені заміри параметрів биття ободів коліс перед обточуванням; вони склали: по правій стороні - 0,8мм, по лівій - 0,2мм. Після цього проведена обточка колісної пари із зняттям металу на поверхні катання, а також: із внутрішньої межі обода колеса зі сторони правої бабки з метою усунення її биття і непенпендикулярності щодо осі центрів. Зі сторони лівої бабки внутрішня межа не сточувалась. Після обточування були проведені заміри колісної пари і показники биття склали: по правому колесу - 0,1мм, по лівому колесу - 0,2 мм. Після цього було здійснено повне розведення бабок і зняття колісної пари з центрів верстату. Після повторного встановлення цієї ж колісної пари в центрах і кулачках верстату, здійснено чергові заміри биття, яке склало: по лівій бабці - 0,2 мм, на правій бабці - 1,5 мм. Тобто відхилення на правій бабці стало більше ніж було після обточування. 02.07.2020 після проведення додаткового обстеження верстату, виявлено нерівномірний вихід кулачків після прижимання їх в обід колеса. Після стравлювання повітря із системи солідолу із кулачків правої бабки нормальна робота верстату була відновлена. Крім того, показники манометра лівої і правої бабок зрівнялись. Дефекти в роботі верстату по пунктам 1 і 2 усунені;

3. По дефекту, вказаному в пункті 8 акта прихованих дефектів: комісією не виявлена причина, яка проводить до самовільного переміщення супорта правої бабки;

4. По дефекту, вказаному у пункті 4 акта прихованих дефектів: не встановлена і не усунена причина виходу з ладу механізму аварійної зупинки супорта;

5. Щодо пункту 3 акта огляду слід звернути увагу, що при обточуванні колісної пари виникає постійне виділення окатий і пилу. Проте комісії верстат пред`явлено без її наявності на поверхностях пінолей. Хоча слід відмітити, що протягом останніх двох місяців експлуатації верстату мало місце періодичні затримки (в межах 1 секунди) у висуненні пінолі при розжимі колісної пари, причини виникнення не встановлені. Відповідно, існує загроза почастішання і посилення проявів цього дефекту, що робить роботу верстату не прогнозованою;

6. У керівництві з експлуатації, наданого нам за Договором, на жаль, порядок усунення дефектів по пунктам 3, 4 і 5 даної особливої думки не описаний.

6.21. Завод 14.08.2020 листом за вихідним №508 запросило спеціалістів виконавця на 19.08.2020 для приймання участі в повторному обстеженні та випробуванні верстату колісотокарного мод. 1836Б за участю сторонньої експертної організації з метою встановлення причин дефектів і невідповідностей в його роботі. Крім того, даним листом замовник просив виконавця надати копії документів, що підтверджують факт придбання вузлів, деталей та їх якість, що були встановлені на верстат колісотокарний мод. 1836Б під час його ремонту.

6.22. Листом від 17.08.2020 №690/204 виконавець відмовився в прийнятті участі в повторному обстеженні за участю сторонньої організації з підстав того, що перелічені в листі від 14.08.2020 №508 дефекти та невідповідності в роботі верстату колісотокарного мод. 1836Б вже проінспектовані спільно спеціалістами Заводу та Товариства 01.07.2020, а за результатами інспекції складено акт, в якому зафіксовано, що всі дефекти в технічному стані верстату не є гарантійним випадком, оскільки виникли з вини позивача за зустрічним позовом.

6.23. Акт приймання-передачі виконаних робіт підписано сторонами 13.02.2020, а тому гарантійний строк діє по 13.02.2021.

6.24. Відповідно до пункту 3.2 Договору якщо протягом гарантійного терміну верстат колісотокарний мод. 1836 Б вийшов з ладу через неякісно виконаний ремонт та надання послуг виконавцем, виконавець зобов`язався на вимогу замовника за свій рахунок протягом 10- ти календарних днів з моменту отримання повідомлення, виправити виявлені дефекти шляхом їх усунення або заміни дефектної частини верстату колісотокарного мод. 1836 Б на нову доброякісну.

6.25. Судом першої інстанції, встановлено що відповідну вимогу замовник направляв виконавцю 14.08.2020 та 26.01.2021, тобто в межах дії гарантійного строку. виконавець відмовився від виконання гарантійних зобов`язань.

6.26. На території Заводу 19.08.2020, за участю спеціалістів Одеського національного політехнічного університету (далі - ОНПУ), проведені незалежні випробування верстату колісотокарного мод. 1836Б після ремонту з метою встановлення наявності чи відсутності дефектів верстату, та у випадку їх наявності встановлення причинно-наслідкового зв`язку між виявленими дефектами та неповним або неякісним виконання ремонту, та/або неправильної експлуатації верстату після ремонту.

6.26.1. За результатами випробувань спеціалістами ОНПУ складено звіт від 04.09.2020 №1801-31 з проведення випробувань (обстеження) верстата колісотокарного мод. 1836 Б після ремонту (далі - Звіт), згідно з яким спеціалістами ОНПУ встановлено таке:

- при проведенні ремонту не були повністю відновлені до нормального функціонування верстату гідромеханічна система, електрообладнання та автоматика;

- окремі роботи з ремонту, що визначені додатком 1 до Договору не були виконанні в повному обсязі;

- під час проведення обстеження було зафіксовано ряд невідповідностей, але для встановлення їх причин необхідно виконати додаткові дослідження;

- поточний стан обладнання має вигляд, що не відповідає стану "після ремонту;

- через відсутність супроводжувальних документів, які не були надані на момент проведення обстеження неможливо перевірити якість і відповідність нових комплектуючих та вузлів, встановлених на верстат при виконанні ремонту (мається на увазі товаросупровідні документи на вузили і комплектуючі та їх якість, які виконавець придбав і встановив на верстат під час ремонту верстату та які не надав замовнику).

6.26.2. Зокрема, у Звіті спеціалістами ОНПУ у зазначено таке.

1. Щодо незадовільної роботи гідрокопіювальних датчиків, а саме під час обробки колісної пари має місце відхід гідрокопіювальних датчиків від котру, тобто вони не відпрацьовують повністю по заданому циклу обробки профілю колеса (пункт 3.1.4 Звіту): фактичну причину встановити неможливо; причина невідповідної роботи може полягати як у не якісному ремонті (використання для ремонту неякісних комплектуючих, та неякісний їх монтаж), так і через забруднення гідросистеми під час експлуатації; причину відходу датчиків можливо встановити тільки під час повної ревізії гідравлічної системи верстату;

2. Щодо несправності системи аварійного вимикання переміщення супортів. Система аварійного вимикання переміщення супортів не спрацьовує при наїзді щупа гідрокопіювального датчика на перешкоду (пункт 3.2.4 Звіту): можлива причина - неякісний ремонт; причина не спрацювання автоматики полягає у несправності елементів автоматики, які не буди відновлені під час ремонту; необхідно виконати ремонт ланцюгів управління гідросистеми верстата;

3. Щодо бруду, стружки внутри цилиндрів суппортів, від бруду позалипали поршневі кольца... (пункт 4 Дефектної відомості). При цьому дефектів не виявлено. Робоча рідина (олива И-40А) відповідає вимогам діючих стандартів [ГОСТ 20799-88, ДСТУ ГОСТ 33-2003, ГОСТ 6370-83, ГОСТ 2477-65, ГОСТ 3900-85 та ГОСТ 11362-76] (пункт 3.3 Звіту): немає потреби встановлювати причинно-наслідковий зв`язок з неякісним ремонтом або неправильною експлуатаціє;

4. Щодо забруднення гідросистеми верстату металевим пилом. Встановлено, що робоча рідина має забруднення металевим пилом (пункт 3.4.4 Звіту): фактичну причину встановити не можливо; однак, зважаючи на зовнішній вигляд фільтру можливо стверджувати, що він не був замінений під час ремонту, що свідчить про не проведення робіт з відновлення системи фільтрації робочої рідини гідросистеми верстату в повному обсязі; причину наявності, металевої стружки можливо встановити тільки під час повної ревізії гідравлічної системи верстату;

5. Щодо несправності системи охолодження робочої рідини. Температура робочої рідини насосної станції бабок становила 66 °С, що на 10°С вище рекомендованої (пункт 3.5.4 Звіту): можлива причина - неякісний ремонт; зважаючи на зовнішній стан гідростанцій можливо стверджувати, що система охолоджування робочої рідини не була відновлена; необхідно відновити систему охолодження верстату;

6. Щодо підшипників шпиндельних, які до ремонту знаходились в задовільному стані, крім упорних 8272, на них є сколи і раковини, решта підшипників мають ізношення і дефекти і потребують заміни (пункт 2 Дефектної відомості). Стан на час проведення обстеження: дефектів не виявлено. Підшипники правої та лівої бабки змащуються задовільно. Зношені підшипники замінені на нові (пункт 3.6.4 Звіту). Немає потреби у встановленні причинно-наслідкового зв`язку з неякісним ремонтом або неправильною експлуатацією;

7. Щодо несправності гідроклапанів на насосній станції бабок. Повертання регулюючих гвинтів гідроклапанів в насосній станції бабок не призводить до зміни тиску в гідросистемі (пункт 3.7.4 Звіту): фактичну причину встановити неможливе; причину можливо встановити тільки під час повної ревізії гідравлічної системи верстату; однак, з високою вірогідністю можливо стверджувати, що в разі належної роботи системи фільтрації робочої рідини гідроклапани функціонували б належним чином;

8. Щодо вібрації стрілок манометрів. Тиск в гідросистемах насосних станціях бабок та супортів підтримується на заданому рівні, однак встановлено, то має місце надмірна вібрація стрілок манометра насосної станції бабок, що призводить до швидкого виходу з ладу манометрів (пункт 3.8.4 Звіту): можлива причина - неякісний ремонт; під час ремонту не встановлено золотники на манометри; потрібно встановити золотники;

9. Щодо несправності системи змащування напрямних правої та лівої бабок. Система змащування не забезпечує належне змащування напрямних правої та лівої бабок (пункт 3.9.4 Звіту): фактичну причину встановити неможливо; причину не належного змащування можливо виявити шляхом розбирання, та перевірки всіх елементів системи змащування, однак забруднення системи змащування за час експлуатації після ремонту є малоймовірним;

10. Щодо відсутності повстяного кільця. Ущільнення встановлені на напрямних бабок та супортів. На лівій пінолі відсутнє ущільнююче кільце (пункт 3.10.4 Звіту): можлива причина-неякісний ремонт; повстяне кільце під час ремонту не встановлено; потрібно встановити кільце;

11. Щодо невідповідності електропроводки вимогам державних стандартів. Незважаючи на те, що електрообладнання верстату є у робочому стані, не можливо стверджувати, що електропроводка відновлена та відповідає вимогам безпеки встановленим в державному стандарті ДСТУ ЕN 60204-1:2015 (пункт 3.11.4 Звіту): можлива причина - неякісний ремонт; зважаючи на зовнішній стан електрообладнання, зокрема, проводів, можливо стверджувати, що електрообладнання не було відновлено в повній мірі; необхідно привести і електричну проводку верстату у відповідність з умовами ДСТУ ЕN 60204-1:2015;

12. Щодо самовільного руху правого супорта. Під час випробувань встановлено самовільний рух правого супорта в подовжньому напрямі, самовільного переміщення лівого супорту не встановлено (п. 3.12 Звіту): фактичну причину встановити неможливо. Зважаючи на неможливість встановлення точної причини самовільного переміщення супортів, самовільний рух супорта зв`язати з неякісним ремонтом або невідповідною експлуатацією неможливо; причину можливо встановити тільки під час повної ревізії гідравлічної системи верстату;

13. Щодо повітря в гідросистемі верстату. Під час відкривання: заглушок гідросистем правого та лівого супортів з системи виходила невелика кількість повітря (пункт 3.13 Звіту): причина - незадовільна експлуатація; під час експлуатації повинні були прийняті міри з усунення негерметичності гідросистеми; необхідно виконати ревізію гідросистеми верстату на наявність негерметичних з`єднань та місць витікання масла та усунути їх;

14. Щодо тиску в гідросистемі відповідає встановленим нормам, однак існує можливість неконтрольованої зміни тиску через неможливість регулювання: тиску насосної станції бабок (дивись пункт 3.7 Звіту), а також неможливість підтримання необхідної температури робочої рідини (дивись пункт 3.5 Звіту): немає потреби у встановленні причинно-наслідкового зв`язку з неякісним ремонтом або правильною експлуатацією, оскільки дефект не встановлено, однак через несправність системи регулюванням тиску (дивись пункт 3.7 Звіту) та системи підтримання температури (дивись пункт 3.5 Звіту), такий стан не є стабільним;

15. Відсутність супроводжувальних документів, які не були надані на момент проведення обстеження, неможливо перевірити якість і відповідність встановлених на верстат комплектуючих та вузлів (пункт 3.15 Звіту): в зв`язку з ненаданням замовником виконавчих документів на замінені при ремонті верстату вузлів та комплектуючих неможливо виконати перевірку їх якості;

16. Окремі роботи з ремонту не виконані. Роботи з переупакування технологічних вікон шпиндельних бабок, регулювання подачі супортів та відновлення системи охолодження на кожній станції під час ремонту не можливо вважати повністю завершеними (пункт 3.15 Звіту): можлива причина - неякісний ремонт; необхідно виконати переупакування технологічних вікон.

6.26.3. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував таке: Звітом встановлено, що виконані виконавцем (Товариством) роботи містять відступи від умов Договору, які роблять її непридатною для використання за призначенням.

6.26.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що, аналізуючи Звіт ОНПУ, у тому числі, зведений перелік параметрів, які перевірені під час виконання обстеження верстату та можливий причинно-наслідковий зв`язок встановлених дефектів з неякісним ремонтом та/або неправильною експлуатацію верстату, суд першої інстанції дійшов висновку, що із 16 перевірених параметрів у роботі верстату встановлено 6,5 випадків [пункти 3.2 (1), 3.4 (0,5), 3.5 (2), 3.8 (3), 3.10 (4), 3.11 (5), 3.15 (6) Звіту], які пов`язані із неякісним ремонтом, що складає 40,63%, в той час як решта пов`язана із відсутністю дефектів або неправильною експлуатацією верстату замовником (Заводом).

6.27. На підставі висновків ОНПУ відповідач за первісним позовом замовив незалежну оцінку вартості усунення дефектів.

6.27.1. Відповідно до висновку товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕКСПЕРТ" (далі - Висновок) загальна вартість усунення дефектів, які є наслідком неналежного ремонту згідно з Договором і визначені у Звіті складає 601 500 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 114 000 грн, разом з ПДВ - 715 500 грн.

6.28. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що наданими у справі найбільш вірогідними доказами підтверджено, що виконані виконавцем (Товариством) роботи на 40,63% містять відступи від умов Договору, які роблять її непридатною для використання за призначенням.

6.29. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що у співвідношенні до ціни, на яку замовник просить зменшити вартість виконаних робіт (715 500 грн), 40,63% складає 290 707,65 грн, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано виснував про наявність підстав для часткового задоволення і зустрічних позовних вимог в частині пропорційного зменшення вартості робіт за Договором, необхідних для усунення дефектів верстату, у зв`язку з наслідком неналежного ремонту, виконаного виконавцем (позивачем за первісним позовом) на суму вартості таких робіт у розмірі 290 707,65 грн.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №904/6998/20 на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. На електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.12.2022 від Товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке не містить кваліфікований електронний підпис, про що складено начальником відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу суду відповідну довідку від 01.12.2022 №47.

7.3. Протокольною ухвалою від 01.12.2022 вказане клопотання залишено без розгляду, з огляду на приписи частин п`ятої, шостої та восьмої статті 42 та статті 170 ГПК України та, враховуючи відсутність кваліфікованого електронного підпису.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення оплати за виконані ремонтні роботи та належної/неналежної якості виконаного ремонту.

8.2. Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду від 15.08.20219 у справі №905/2122/18 та від 25.06.2020 у справі №924/233/18, зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статей 86 та 236 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.5. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.6. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.7. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.8. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.9. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.10. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.11. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.12. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.13. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.14. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.15. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.17. Предметом розгляду у справі №905/2122/18 є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та про державну реєстрацію іншого речового права.

8.17.1. Позовні вимогу у справі №905/2122/18 мотивовані тим, що рішення державного реєстратора щодо реєстрації права оренди земельної ділянки є протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже зареєстровано.

8.17.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанції не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №905/2122/18, такого змісту:

"За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 236 зазначеного Кодексу судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків".

8.18. Предметом розгляду у справі №924/233/18 є стягнення заборгованості за договором поставки молока.

8.18.1. Позовні вимоги у вказаній вище справі обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як покупцем взятих на себе зобов`язань за договором поставки молока, відповідно до якого позивачем поставлено товар за який відповідач розрахувався лише частково.

8.18.2. На підтвердження факту поставки молока позивачем долучено до матеріалів справи №924/233/18 товарні накладні за формою №1-ТН (МС), товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, видаткові накладні, акти звірки розрахунків, податкові накладні.

8.19. Скаржник вказує, що судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, такого змісту:

"62. Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

63. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

64. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

65. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

66. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

67. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

68. 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

69. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

70. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

71. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

72. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

73. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

74. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

75. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

76. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

77. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

78. Втім наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

79. Висновок про відсутність підстав для задоволення позову суди обґрунтували не доведенням позивачем наявності заборгованості за Договором, оскільки надані ним видаткові накладні за вересень-листопад 2017 року не містять підписів і відтиску печатки відповідача та в них зазначено ціну на продукцію, яка не узгоджується із ціною узгодженою сторонами у протоколі погодження договірної ціни від 23.08.2017 № 18. Водночас долучені товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні за формою № 1-ТН (МС) та приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини суди визнали такими, що не дають можливість встановити достовірні, правильні та точні кількість і вартість поставленого товару за Договором, оскільки вони містять зведені відомості про загальну кількість і вартість поставленого відповідачу молока у цей період, а податкові накладні не є первинними документами, тоді як тоді як акти звірки не можуть бути доказом підтвердження заборгованості.

80. Тобто в основу оскаржуваних рішень судами покладено висновок про недоведеність позивачем заявлених вимог первинними документами у справі, та невідповідністю решти документів критеріям доказів, які можуть підтверджувати ці вимоги.

81. Однак такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки.

82. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

83. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

84. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

85. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

86. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

87. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

88. Разом з тим наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за Договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України".

8.20. Водночас предметом розгляду у даній справі є:

- первісні позовні вимоги про стягнення із замовника, у тому числі, основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання замовником умов Договору в частині оплати виконаних виконавцем ремонтних робіт;

- зустрічні позовні вимоги про пропорційне зменшення вартості робіт за Договором на суму вартості робіт, що необхідно вчинити для усунення дефектів верстату як наслідків неналежного ремонту проведеного виконавцем.

8.21. Крім того, в підтвердження позовних вимог Товариство та Завод подавали суду, зокрема, акти огляду верстату, Звіт щодо проведення його випробувань, Висновок, тощо.

8.22. Таким чином, справи №905/2122/18, №924/233/18 і №904/6998/20 не є подібними ні за предметом спору, ані за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли на підставі, у тому числі, різних правочинів (договір підряду [справа №904/6998/20], договір поставки молока [справа 924/233/18]).

8.23. Також, різними у вказаних справах є і докази, якими учасники процесу підтверджували свої вимоги та заперечення, і які суди в силу приписів статті 86 ГПК України оцінювали за своїм внутрішнім переконанням.

8.24. Разом з тим, застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти, об`єктивності, безпосередності дослідження та оцінки доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

8.25. Верховний Суд, вважає за необхідне зазначити, що процесуальні норми, у тому числі, щодо доказів і доказування (глава 5 "Докази та доказування" ГПК України), є універсальними під час розгляду господарських справ, водночас у кожній конкретній справі подаються (стаття 80 ГПК України), досліджуються (стаття 210 ГПК України) та оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.

8.26. Отже, проаналізувавши постанови Верховного Суду, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм процесуального права у правовідносинах, які є універсальними для правовідносин у цих справах, водночас які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки названі справи суттєво відрізняються за предметом і підставою позову, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.

8.27. З огляду на викладене, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №905/2122/18 та від 25.06.2020 у справі №924/233/18, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

8.28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.29. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної скаржником на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

8.30. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.31. Відхиляючи доводи Заводу щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.32. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

8.33. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

8.34. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

8.35. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи Заводу про порушення судами норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам скаржника, за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а також ураховуючи міркування суду, викладені вище.

8.36. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказу (Звіту) і встановлених на його підставі обставин (кількість дефектів, які є наслідком неналежного ремонту), та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цього доказу та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для збільшення вартості робіт, які необхідно провести для усунення дефектів, які є наслідком саме неналежного ремонту.

8.37. У справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.38. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.39. Отже, позивачем за зустрічним позовом не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема, отримання доказів та/або дослідження доказів, з огляду на статі 76 - 79 ГПК України

8.40. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, в частині підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд відсутні.

8.41. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.42. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.43. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.44. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.45. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Заводу в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287, касаційну скаргу відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287, касаційну скаргу Заводу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі №904/6998/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі №904/6998/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі №904/6998/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос