Рішення

від 25.08.2022 по справі 907/855/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"25" серпня 2022 р. м. Ужгород Справа №907/855/21

За позовом Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Страйвер, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 77 822 грн 41 коп. суми одноразової виплати матеріальної допомоги суб`єктам господарювання,

Суддя господарського суду Пригара Л. І.

Секретар судового засідання Райніш М. І.

представники:

Позивача Гладинець О.І., представник у порядку самопредставництва

Відповідача Митровка Я.В., адвокат, ордер серії АО № 1046405 від 30.11.2021

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Закарпатським обласним центром зайнятості заявлено позов в особі Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Страйвер, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 77 822,41 грн суми одноразової виплати матеріальної допомоги суб`єктам господарювання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.11.2021 відкрито провадження у справі №907/855/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.12.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 за участю уповноважених представників сторін судом оголошено перерву до 02.02.2022.

Ухвалами суду від 02.02.2022 та від 02.03.2022 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2022 року закрито підготовче провадження у справі №907/855/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.06.2022.

В судовому засіданні 21.06.2022 судом за участю уповноважених представників учасників процесу оголошено перерву до 25.08.2022.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що надана відповідачу згідно з Законом України Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 одноразова матеріальна допомога в сумі 77 822,41 грн підлягає поверненню у зв`язку зі здійсненням її виплати найманим працівникам із порушенням вимог Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1231, в частині видачі вказаних коштів у готівковій формі, а не шляхом перерахування на банківські рахунки працівників.

Як стверджує позивач, зазначене порушення було зафіксовано ним в акті перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання №6 від 17.06.2021, на підставі якого в подальшому прийнято наказ від 20.07.2021 №26 Про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю Страйвер суми отриманої одноразової матеріальної допомоги.

Позивач зазначає, що листом від 21.07.2021 за вих. №714.1-19/317 повідомив відповідача про необхідність добровільного повернення грошових коштів у сумі 77 822,41 грн протягом 15 календарних днів із дня отримання вказаного повідомлення. Однак незважаючи на те, що вищезгаданий лист ТзОВ Страйвер отримало 23.07.2021, одноразову матеріальну допомогу у наведеному розмірі останнє не повернуло, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Поданим суду відзивом б/н від 30.11.2021 (вх. № 02.3.1-02/8699/21 від 30.11.2021) відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі. Зокрема, вказує на те, що кошти одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання в сумі 77 822,41 грн були виплачені найманим працівникам у готівковій формі та за цільовим призначенням, що підтверджується відомостями на виплату готівки № ВЗП-000323 та № ВЗП-000324 від 28.12.2020.

На переконання представника відповідача, форма виплати матеріальної допомоги не повинна бути перешкодою для реалізації цілей Закону України Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2.

Крім того, останній звертає увагу суду на те, що нормами вищезазначеного Закону визначені виключно дві підстави для стягнення територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, суми одноразової виплати матеріальної допомоги із суб`єкта господарювання, а саме: 1) отримання матеріальної допомоги на підставі наданих суб`єктом господарювання недостовірних даних; 2) використання матеріальної допомоги не за цільовим призначенням.

Утім, як наголошує відповідач, жодну із вказаних підстав позивачем у результаті перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги, які отримало ТзОВ Страйвер для виплати своїм найманим працівникам, встановлено не було. Крім того, зазначає, що Законом не визначається, що суб`єкт господарювання зобов`язаний виплатити одноразову допомогу саме на рахунок найманого працівника.

Із приводу посилання позивача на положення пункту 12 Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1231, яким у якості додаткової підстави для стягнення центром зайнятості одноразової матеріальної допомоги визначається неперерахування відповідних коштів найманим працівникам, зазначеним у відомостях про найманих працівників, відповідач зауважує, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, котрим виступає Закон, а не підзаконний акт, що прямо йому суперечить.

У надісланих на електронну адресу суду додаткових поясненнях б/н від 01.02.2022 (вх. № 02.3.1-02/648/22 від 02.02.2022) та б/н від 20.06.2022 (вх. № 02.3.1-02/3085/22 від 21.06.2022) представник відповідача, із посиланням на релевантну судову практику в аналогічних правовідносинах, зазначає, що поняття виплати має розумітися і застосовуватися суб`єктами цих відносин розширено з метою досягнення мети Порядку №1231 передачі коштів найманому працівнику у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, що надає йому можливість отримати ці кошти у власність (перерахування або видача готівкою в касі підприємства) та використати їх на свої потреби.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2020 до Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Страйвер із заявою про надання одноразової матеріальної допомоги суб`єкту господарювання та долучило до заяви копію наказу ТзОВ Страйвер №8 від 16.12.2020 Про скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу найманих працівників, а також копію відомості за вих. №38 від 16.12.2020, щодо яких виконуються вимоги ст. 3 Закону України Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, в якому зазначено загальний список найманих працівників у кількості 12 осіб та загальної суми одноразової матеріальної допомоги у розмірі 77 822,41 грн.

18.12.2020 позивач розглянув вищезазначені документи, подані відповідачем, та прийняв рішення щодо надання останньому одноразової матеріальної допомоги (пункт 1.1. наказу Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості №84 від 18.12.2020 Про надання виплати одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання).

Згідно із платіжним дорученням №12015 від 24.12.2020, Закарпатський обласний центр зайнятості перерахував одноразову матеріальну допомогу відповідно до Порядку №1231 у сумі 77 822,41 грн на розрахунковий рахунок ТзОВ Страйвер для подальшої її виплати найманим працівникам останнього.

Як вбачається з долучених до позову копій відомостей на виплату готівки № ВЗП-000323 та № ВЗП-000324 від 28.12.2020, відповідачем виплачено 12 працівникам ТОВ Страйвер грошові кошти в сукупному розмірі 77 822,41 грн, які одержані останніми в готівковій формі, про що свідчать їхні підписи у вказаних відомостях.

У подальшому, на виконання вимог ст. 3 Закону України Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та згідно з пунктом 13 Порядку №1231, Ужгородською районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості проведено перевірку цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги, наданої ТзОВ Страйвер, за період із 19.12.2020 по 31.01.2021, про що складено відповідний акт №6 від 17.06.2021.

Зокрема, за результатами перевірки позивачем було встановлено, що роботодавцем, у порушення п .9 Порядку №1231, виплачено кошти в сумі 77 822,41 грн найманим працівникам у готівковій формі (на руки).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до акта №6 від 17.06.2021 було подано письмові заперечення від 17.06.2021, в яких зазначено про те, що ТзОВ Страйвер проводить виплати найманим особам шляхом видачі грошових коштів через касу підприємства у зв`язку з тим, що не всі працівники мають можливість користуватися картковими рахунками, оскільки проживають у сільській місцевості, де відсутні відділення банків, а також немає терміналів і банкоматів. Відповідачем визнається, що ним 28.12.2020 було отримано на розрахунковий рахунок одноразову матеріальну допомогу для виплати працівникам в розмірі 77 822,41 грн. Того ж дня вказану суму було оприбутковано в касу підприємства та виплачено 12 найманим працівникам, свідченням чого є відомості на виплату готівки № ВЗП-000323 та № ВЗП-000324 від 28.12.2020, копії яких наступного дня пред`явлені відповідачем до центру зайнятості. Крім того, дані щодо виплат вищезазначених грошових коштів ТзОВ Страйвер були подані до територіального органу Державної фіскальної служби України у вигляді звіту форми 1-ДФ за IV квартал 2020 року. Водночас відповідач наголошує, що основною метою надання одноразової матеріальної допомоги працівникам є соціальна підтримка людини державою на період карантину, і від того, яким чином особа отримає дану виплату (на картковий рахунок чи в готівковій формі), мета одноразової матеріальної допомоги не зміниться, адже в будь-якому випадку буде досягнута. З огляду на викладене, ТзОВ Страйвер просило визнати висновки, наведені в акті перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги №6 від 17.06.2021, такими, що не відповідають чинному законодавству.

В подальшому, Ужгородською районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості було видано наказ №26 від 20.07.2021 Про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю Страйвер суми отриманої одноразової матеріальної допомоги та надіслано на адресу відповідача повідомлення від 21.07.2021 за №714.1-19/317 про відшкодування збитків у розмірі 77 822,41 грн, яке, згідно з доданим до позову рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, було отримано адресатом 23.07.2021.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на неповернення відповідачем грошових коштів у вказаному розмірі в добровільному порядку, Закарпатський обласний центр зайнятості в особі Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості звернувся до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми 77 822,41 грн одноразової матеріальної допомоги, наданої ТзОВ Страйвер для виплати найманим працівникам.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За змістом приписів ч. 2 ст. 1 Закону України від 04.12.2020 №1071-IX Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі Закон №1071-IX), однією із форм реалізації соціальної підтримки є одноразова матеріальна допомога суб`єктам господарювання, одноразова виплата держави суб`єктам господарювання задля збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб`єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону №1071-ІХ, суб`єкти господарювання юридичні особи (далі суб`єкти господарювання), які на дату набрання чинності цим Законом вимушено скоротили або можуть скоротити передбачену законодавством тривалість робочого часу працівників, у тому числі через простій, після впровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), за їх зверненням можуть отримати одноразову матеріальну допомогу для виплати таким працівникам. Розмір одноразової матеріальної допомоги, передбаченої цією статтею, визначається пропорційно робочому часу працівника, який скорочено або заплановано скоротити, у тому числі через простій, та не може перевищувати восьми тисяч гривень на одного працівника. Для отримання одноразової матеріальної допомоги, передбаченої цією статтею, суб`єкт господарювання надає територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за своїм місцезнаходженням, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань заяву та відомості за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в тому числі в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг у строки, визначені Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 8 ст. 3 вказаного Закону, порядок та строки надання одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, форма заяви та перелік документів, які подаються суб`єктом господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1231 затверджений Порядок надання одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми (далі Порядок №1231), яким визначено як процедуру виплати суб`єктами господарювання коштів, отриманих як одноразова матеріальна допомога своїм найманим працівникам, так і порядок та підстави стягнення центром зайнятості із суб`єкта господарювання суми отриманої одноразової матеріальної допомоги.

Пунктом 3 Порядку №1231, зокрема, передбачено, що одноразова матеріальна допомога надається суб`єктам господарювання, які вимушено скоротили або можуть скоротити передбачену законодавством тривалість робочого часу працівників, у тому числі через простій, після запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, для виплати найманим працівникам на підставі заяви про надання одноразової матеріальної допомоги згідно з додатком 1 та відомостей про найманих працівників згідно з додатком 2, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону.

Відповідно до п. 9 Порядку №1231, суб`єкт господарювання зобов`язаний виплатити одноразову матеріальну допомогу на рахунок найманого працівника у строк не пізніше наступного робочого дня після надходження коштів на його рахунок за окремою платіжною відомістю для виплати одноразової матеріальної допомоги (відомістю на виплату грошей).

Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє дійти висновку про те, що гарантована державою виплата працівникам допомоги на період карантину здійснюється роботодавцем, із яким оформлено трудові відносини. Водночас роботодавець здійснює лише посередницьку функцію між органом виплати одноразової матеріальної допомоги і своїми працівниками, яким адресована грошова соціальна підтримка у формі одноразової матеріальної допомоги.

У разі встановлення фактів подання недостовірних даних суб`єктом господарювання, на підставі яких надано одноразову виплату матеріальної допомоги, неперерахування ним відповідних коштів найманим працівникам, зазначеним у відомостях про найманих працівників, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону, недопущення представників центрів зайнятості до проведення перевірки та/або неподання документів для її проведення сума отриманої одноразової матеріальної допомоги стягується центром зайнятості із суб`єкта господарювання (п. 12 Порядку №1231).

Із системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що пункт 12 Порядку №1231 містить вичерпний перелік підстав, з існуванням яких у роботодавця виникає обов`язок повернути центру зайнятості суму отриманої одноразової матеріальної допомоги, однією з яких є, зокрема, неперерахування суб`єктом господарювання відповідних коштів найманим працівникам.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що під час здійснення перевірки цільового використання коштів одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання позивачем було встановлено, що ТзОВ Страйвер допустило порушення вимог Порядку №1231, оскільки не здійснило перерахування відповідних коштів на рахунок найманим працівникам, а, натомість, виплатило такі в готівковій формі.

Водночас перевіркою також встановлено, що роботодавцем виплачено одноразову матеріальну допомогу працівникам у строк та в повному обсязі, визначені законодавством: на наступний робочий день (28.12.2020) після надходження коштів на рахунок відповідача від Закарпатського обласного центру зайнятості (24.12.2020). Шляхом звіряння відомостей про найманих працівників із розрахунково-платіжними відомостями працівників відхилень не виявлено.

З викладеного вбачається, що Ужгородською районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості в акті №6 від 17.06.2021 не встановлено фактів неперерахування суб`єктом господарювання відповідних коштів особам, зазначеним у відомостях про найманих працівників, щодо яких виконуються вимоги статті 3 Закону, або використання відповідачем вказаних коштів не за цільовим призначенням.

Підстава для стягнення суми отриманої одноразової матеріальної допомоги у вигляді недопущення представників центру зайнятості до проведення перевірки та/або неподання документів для її проведення також позивачем не підтверджена, оскільки факт перевірки відповідача та подання ним документів для її проведення підтверджується актом №6 від 17.06.2021 і наданими Товариством з обмеженою відповідальністю Страйвер запереченнями до вказаного акту від 17.06.2021.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача одноразової матеріальної допомоги в сумі 77 822,41 грн є безпідставними та необґрунтованими, а відтак, задоволенню не підлягають.

Поряд із цим, слід зазначити, що Порядок №1231 передбачає визначення поняття одноразова матеріальна допомога суб`єктам господарювання одноразова виплата держави суб`єктам господарювання для збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб`єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів.

З огляду на вищенаведене, суд наголошує, що поняття виплати має трактуватися і застосовуватися суб`єктами відповідних правовідносин розширено з метою передачі коштів найманому працівнику у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, що надає йому можливість отримати ці кошти у власність (перерахування або видача готівкою в касі підприємства) та використати їх на свої потреби.

Відповідно до Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини, захист законних сподівань (очікувань) є одним із аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

У даному контексті суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема, в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Водночас Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищенаведене, стягнення перерахованих відповідачу та в подальшому переданих останнім найманим працівникам грошових коштів, які уособлюють собою державні гарантії допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, нівелюють саму мету прийняття відповідних нормативних актів, зокрема, і Порядку надання одноразової матеріальної допомоги суб`єктам господарювання, розрахунку її розміру, стягнення, повернення невикористаної її суми від 09.12.2020 №1231.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 03.10.2022.

Суддя Пригара Л.І.