Рішення

від 28.09.2022 по справі 910/5559/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2022Справа № 910/5559/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест»

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна

про визнання протиправним та скасування наказу

Представники учасників справи:

від позивача: Цветков А.М.;

від відповідача: Панчишен А.Р.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.07.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» надійшла позовна заява з вимогами до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2022 №445/7.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ані телефонограмою, ані на електронну адресу позивач не повідомлявся про призначення та розгляд поданої ним скарги. Крім того, позивачу не зрозуміло, з яких підстав розгляд його скарги здійснювався Південно-західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, а не Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, хоча нерухоме майно заходиться у місті Києві. При цьому, позивач вказує, що у зв`язку з карантинними обмеженнями виявилось проблематичним дістатись до місця розгляду його скарги. Таким чином, за твердженням позивача, він був позбавлений можливості бути особисто присутнім на засіданні колегії, ознайомитись з поясненнями та копіями документів, які були надані приватним нотаріусом. Крім того, позивач зазначає, що в порушення п. 14 Порядку №1128 скарга розглядалась з порушенням строку, передбаченого для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 відкрито провадження у справі №910/5559/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенію Павлівну; підготовче засідання призначено на 03.08.2022; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

01.08.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він належним чином повідомляв позивача про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест». При цьому, розгляд скарги було здійснено колегією Мінюсту, уповноваженою на вчинення відповідних дій.

У підготовчому засіданні 03.08.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2022.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.09.2022.

09.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2022 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2022 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання 28.09.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 28.09.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенією Павлівною (державним реєстратором) було прийнято рішення №60456668, відповідно до якого за заявником - ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

19.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» до Міністерства юстиції України було подано скаргу на вказані реєстраційні дії державного реєстратора, в якій скаржник просив скасувати рішення державного реєстратора №60456668 від 20.09.2021 та скасувати всі інші реєстраційні дії, які здійснені державним реєстратором щодо вказаної квартири.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2022 №445/7 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» від 06.10.2021 у зв`язку з тим, що рішення від 20.09.2021 №60456668 прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П. відповідно до законодавства.

У Висновку Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 зазначено, що на підставі рішення державного реєстратора від 20.09.2021 №60456668 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_1 .

З відомостей Державного реєстру прав колегією встановлено, що приватним нотаріусом за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої ОСОБА_2 , проведено державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі договору міни квартири на пакет облігацій від 01.10.2010, укладеного між ТОВ «Компанія «Реверс» та ОСОБА_1 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.07.2021, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №66461127 від 16.09.2021, повідомлення щодо реєстрації права власності №252/02-14 від 17.09.2021.

Крім того, під час прийняття оскаржуваного рішення приватним нотаріусом було належним чином перевірено та підтверджено відомостями, розміщеними на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, погашення ТОВ «Компанія «Реверс» іменних безпроцентних (цільових) облігацій у без документарній формі, що належали ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія дійшла висновку, що приватним нотаріусом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано вимоги ст.ст. 10, 18, 27 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки належним чином перевірено документи, які подавалися для державної реєстрації.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що ані телефонограмою, ані на електронну адресу позивач не повідомлявся про призначення та розгляд поданої ним скарги. Крім того, позивачу не зрозуміло, з яких підстав розгляд його скарги здійснювався Південно-західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, а не Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, хоча нерухоме майно заходиться у місті Києві. При цьому, позивач вказує, що у зв`язку з карантинними обмеженнями виявилось проблематичним дістатись до місця розгляду його скарги. Таким чином, за твердженням позивача, він був позбавлений можливості бути особисто присутнім на засіданні колегії, ознайомитись з поясненнями та копіями документів, які були надані приватним нотаріусом. Крім того, позивач зазначає, що в порушення п. 14 Порядку №1128 скарга розглядалась з порушенням строку, передбаченого для її розгляду.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що він належним чином повідомляв позивача про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест». При цьому, розгляд скарги було здійснено колегією Мінюсту, уповноваженою на вчинення відповідних дій.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Згідно з п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Відповідно до п. 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Щодо тверджень позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд Мінюстом скарги, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Використання прислівника «обов`язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №910/11019/20, на яку посилається позивач у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, на офіційному сайті Мінюсту 19.11.2021 було розміщено оголошення про засідання Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України, яке відбудеться 25.11.2021 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11.

У вказаному оголошенні, зокрема, вказано, що розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» від 06.10.2021 (тип об`єкта нерухомого майна - квартира; адреса: АДРЕСА_2 ; суб`єкт оскарження - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна; заінтересовані особи - ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Реверс») відбудеться о 12:00 год.

Крім того, як вбачається з телефонограми від 22.11.2021, відповідачем було повідомлено представника позивача - юриста Олега Майбоженка про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» 25.11.2021 Південно-західною регіональною колегією Міністерства юстиції України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11.

Та обставина, що Олег Майбоженко є представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» було підтверджено позивачем у позовній заяві.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, відносно того, що вказаний представник та його номер телефону не були зазначені у поданій до Мінюсту скарзі, не спростовують обставин належного виконання відповідачем обов`язку з повідомлення скаржника про розгляд скарги по суті.

При цьому, враховуючи доводи позивача про те, що він належним чином не був повідомлений про розгляд скарги, суд зазначає, що скарга до Мінюсту була подана самим позивачем у даній справі (Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест»), з огляду на що скаржник як зацікавлена особа, яка не тільки обізнана про суть скарги, її підстави, осіб, яких вона стосується, а й очікує на вирішення скарги по суті та отримання захисту своїх порушених прав, на переконання суду вважається належним чином повідомленим про розгляд скарги шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Мінюсту, що і було зроблено відповідачем.

Враховуючи викладені обставини, судом відхиляються доводи позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд скарги по суті колегією Мінюсту 25.11.2021.

Відносно доводів позивача про безпідставність розгляду його скарги Південно-західною регіональною колегією Міністерства юстиції України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Мінюстом створюються центральна колегія та регіональні колегії.

Центральна колегія Мінюсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мінюсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної колегії Мінюсту.

Пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 №1531/5 «Про вжиття заходів щодо забезпечення ефективного розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації» встановлено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, які надійшли на розгляд до Міністерства юстиції України та рішення за якими Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не прийнято, можуть за дорученням Міністра юстиції або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передаватися на розгляд регіональних колегій Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Відповідно до наказу Міністра юстиції України від 15.11.2021 №597/1/48-21 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» від 19.10.2021 було передано на розгляд Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України.

За наведених обставин, судом відхиляються доводи позивача про те, що Південно-західна регіональна колегія Міністерства юстиції України не мала повноважень розглядати скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест», яка стосується речових прав щодо нерухомого майна, яке знаходиться у місті Києві.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з карантинними обмеженнями він не зміг особисто бути присутнім на засіданні колегії судом визнаються необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про наявність труднощів представників позивача дістатись до місця розгляду скарги (м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11), позивачем суду не надано.

Відносно доводів позивача, що відповідачем не було дотримано строку розгляду скарги, суд зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Згідно з п. 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

У ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Позивач у позовній заяві зазначив, що скарга була отримана відповідачем 19.10.2021, розглянута 25.11.2021, наказ прийнято 09.02.2022, а опубліковано - 17.02.2022.

Суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Враховуючи викладені обставини, суд зазначає, що недотримання відповідачем строків при розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» не є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2022 №445/7, так як вони не вплинули на законність прийнятого відповідачем наказу від 09.02.2022 №445/7.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест».

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позовів.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 03.10.2022.

Суддя О.М. Спичак