Ухвала

від 29.08.2023 по справі 910/5559/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5559/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Захарченко О. О., Цвєтков А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ТАСК-ІНВЕСТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (суддя Спичак О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ТАСК-ІНВЕСТ"

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна,

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ТАСК-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 09.02.2022 № 445/7.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України, яким відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" від 06.10.2021 на рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Теути Євгенії Павлівни (далі - приватний нотаріус) від 20.09.2021 № 60456668 щодо квартири 110, розташованої у м. Києві на вул. О. Бестужева, 34, є незаконним, оскільки прийнятий з порушенням передбаченої законодавством процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме, у наведеному випадку мало місце (1) неналежне повідомлення позивача про розгляд його скарги; (2) розгляд скарги здійснено регіональною колегією відповідача, тобто не за місцем знаходження нерухомого майна, дії щодо реєстрації якого, оспорюються позивачем; (3) та порушено строк розгляду скарги.

Від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, та наголошував, зокрема, на дотриманні ним порядку розгляду скарги, законності та правомірності прийняття оспорюваного наказу; належному повідомленні позивача про дату, час та місце розгляду його скарги; правомірності розгляду скарги позивача Південно-західною регіональною колегією Міністерства юстиції України, зважаючи, що такий розгляд здійснювався на виконання наказу Міністерства юстиції України "Про вжиття заходів щодо забезпечення ефективного розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації" від 27.04.2021 № 1531/5 і наказу Міністра юстиції України від 15.11.2021 597/1/48-21. Водночас відповідач звертав увагу на те, що таке процедурне порушення як недотримання строків розгляду скарги може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, що воно вплинуло чи могло вплинути на правильність рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, у позові відмовлено.

Аргументуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності обставин допущення Міністерством юстиції України під час розгляду скарги ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" порушень вимог закону.

ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме застосування судами норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17, від 09.03.2021 у справі № 910/11359/19, від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17, від 07.02.2023 у справі № 910/4314/21, від 07.12.2022 у справі № 910/21303/21 щодо питання застосування пункту 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що редакція Порядку № 1128, на яку посилаються суди попередніх інстанцій, передбачає повідомлення скаржника у один із таких способів: телефонограмою, засобами електронної пошти, або шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, натомість редакція, чинна на момент звернення зі скаргою до відповідача та її розгляду, передбачає повідомлення скаржника шляхом розміщення оголошення про час і місце проведення розгляду скарги на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково телефонограмою або засобами електронної пошти (якщо такі дані вказано у скарзі, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено із інших офіційних джерел). При цьому скаржник зазначає, що крім розміщення інформації про призначення скарги позивача до розгляду іншою колегією, ніж та, до якої скарга була адресована відповідно до місцезнаходження нерухомого майна, таку інформацію було надано телефонограмою особі, про яку не зазначено у скарзі та доданих до неї матеріалах.

Скаржник також стверджує про розгляд його скарги зі значним порушенням строку; вважає, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку змісту оскаржуваного наказу та його законності чи незаконності, вийшли за межі заявлених у позові вимог. У наведеному випадку, як зазначає скаржник, не є доцільним порушувати питання щодо оскарження прийнятого відповідачем наказу по суті, оскільки відповідно до пункту 1 Порядку № 1128 та частини 7 пункту 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора є, у першу чергу, компетенцією відповідача; у разі скасування оскаржуваного наказу судом відповідач зобов`язаний забезпечити повторний розгляд скарги.

Поза тим, ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" вказує на те, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17, на який посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не стосується правовідносин у цій справі, що розглядається, оскільки обставини справи № 826/15358/17 та цієї справи не є подібними.

Від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міністерство просить оскаржені судові рішення у справі залишити без змін як законні, а касаційну скаргу - без задоволення.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 20.09.2021 приватний нотаріус прийняв рішення № 60456668, відповідно до якого за заявником - ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

19.10.2021 ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" подало до Міністерства юстиції України скаргу на зазначену реєстраційну дію, в якій скаржник просив скасувати вказане рішення приватного нотаріуса та всі інші реєстраційні дії, які здійснені ним щодо вказаної квартири після 01.10.2021.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2022 № 445/7 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" від 06.10.2021 у зв`язку з тим, що рішення від 20.09.2021 № 60456668 прийнято приватним нотаріусом відповідно до законодавства. Підстава: висновок Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 за результатами розгляду скарги ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" від 06.10.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.2021 № СК-2565-21.

У висновку Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021, зокрема, зазначено, що на підставі оскаржуваного рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_1.

З відомостей Державного реєстру прав колегією встановлено, що приватним нотаріусом за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої ОСОБА_2 , проведено державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі договору міни квартири на пакет облігацій від 01.10.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Реверс" (далі - ТОВ "Компанія "Реверс") та ОСОБА_1 ; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.07.2021; витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.09.2021 № 66461127; повідомлення щодо реєстрації права власності від 17.09.2021 № 252/02-14.

Крім того, під час прийняття оскаржуваного рішення приватним нотаріусом було належним чином перевірено та підтверджено відомостями, розміщеними на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, погашення ТОВ "Компанія "Реверс" іменних безпроцентних (цільових) облігацій у без документарній формі, що належали ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія дійшла висновку, що приватним нотаріусом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано вимоги статей 10, 18, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, оскільки належним чином перевірено документи, які подавалися для державної реєстрації.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 09.02.2022 № 445/7 з підстав допущених відповідачем процедурних порушень розгляду скарги позивача.

Попередні судові інстанції, урахувавши, зокрема, положення статей 5, 6, 7, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 9, 10, 12, 14 Порядку № 1128 (в редакції від 21.09.2019), дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Попередні судові інстанції установили обставини дотримання відповідачем обов`язку щодо належного та своєчасного повідомлення позивача про розгляд його скарги як шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України відповідного оголошення про засідання Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги позивача на рішення приватного нотаріуса, так і телефонограмою, а також обставини наявності повноважень у вказаної колегії на розгляд скарги позивача, у зв`язку з чим відхилили доводи позивача про зворотнє.

Так, зокрема, на офіційному сайті Міністерства юстиції України 19.11.2021 було розміщено оголошення про засідання Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України, яке відбудеться 25.11.2021 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11. У вказаному оголошенні, серед іншого, вказано, що розгляд скарги ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" від 06.10.2021 (тип об`єкта нерухомого майна - квартира; адреса: м. Київ, вул. О. Бестужева, 34, кв 110; суб`єкт оскарження - приватний нотаріус; заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ТОВ "Компанія "Реверс") відбудеться о 12 год 00 хв. Крім того, суди зазначили, що, як свідчить телефонограма від 22.11.2021, відповідач повідомив представника позивача - юриста О. Майбоженка про розгляд скарги ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" 25.11.2021 о 12 год 00 хв Південно-західною регіональною колегією Міністерства юстиції України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11. Водночас суди попередніх інстанцій акцентували увагу на тому, що та обставина, що вказана особа є представником ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" було підтверджено позивачем у позовній заяві.

Разом із тим, суди установили та це підтверджено матеріалами справи, що у пункті 3 наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1531/5 "Про вжиття заходів щодо забезпечення ефективного розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації" визначено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, які надійшли на розгляд до Міністерства юстиції України та рішення за якими Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не прийнято, можуть за дорученням Міністра юстиції або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передаватися на розгляд регіональних колегій Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Відповідно до наказу Міністра юстиції України від 15.11.2021 № 597/1/48-21 скаргу ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" було передано на розгляд Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України.

За таких обставин, як установили суди, розгляд скарги позивача на рішення приватного нотаріуса здійснювався уповноваженою на те колегією Міністерства юстиції України.

Також, як свідчить зміст оскаржених судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій, розглядаючи цей спір, надали оцінку доводам позивача, які він наводив на обґрунтування своїх вимог, навівши аргументовані мотиви їх відхилення.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, серед іншого, визнали необґрунтованими доводи позивача про те, що у зв`язку з карантинними обмеженнями він не зміг особисто бути присутнім на засіданні колегії, оскільки, як зазначили суди, будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, які би свідчили про наявність труднощів представників позивача дістатись до місця розгляду скарги (м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11), позивач суду не надав. Крім того, суди надали оцінку доводам позивача щодо недотримання відповідачем строків розгляду скарги у сукупності з іншими обставинами справи та, зважаючи на встановлені обставини, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17, від 09.03.2021 у справі № 910/11359/19, від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17, від 07.02.2023 у справі № 910/4314/21, від 07.12.2022 у справі № 910/21303/21, є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах та у цій справі, що розглядається, не можуть вважатися подібними в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених ними фактичних обставин, хоча й стосуються спорів, пов`язаних з розглядом скарг у сфері державної реєстрації.

У справах, на які посилається скаржник, серед іншого, було установлено обставини, сукупність яких свідчить про порушення положень Порядку № 1128, зокрема, неналежне та несвоєчасне повідомлення Міністерством юстиції України зацікавлених осіб про надходження скарги та проведення засідання з її розгляду.

Натомість у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, попередніми судовими інстанціями було установлено обставини дотримання відповідачем обов`язку щодо належного та своєчасного повідомлення позивача про розгляд його скарги як шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України відповідного оголошення про засідання колегії, так і телефонограмою, а також наявність повноважень у регіональної колегії на розгляд скарги позивача, та надано оцінку усім доводам позивача, які він наводив, на обґрунтування своїх вимог. Доводи скаржника, наведені ним у касаційній скарзі, фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

Отже, правові висновки у перелічених скаржником у касаційній скарзі справах не доводять неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчать лише про наявність у вказаних справах і в справі, що розглядається, різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, залежно від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Тобто у кожній із зазначених справ суди оцінювали та досліджували різні докази, які сторони подавали на обґрунтування своїх вимог та заперечень, та на підставі встановлених судами обставин суди приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, унеможливлює висновок про подібність правовідносин у зазначених справах. Аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для відмови у позові, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Щодо посилань скаржника на неподібність правовідносин у цій справі, що розглядається та у справі № 826/15358/17, посилання на яку наводив відповідач, то колегія суддів зазначає, що такі доводи не охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними у частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про помилкове посилання судів на положення Порядку № 1128 в редакції від 21.09.2019, зважаючи на встановлені судами обставини справи (відсутність процедурних порушень під час розгляду скарги, зокрема, дотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про розгляд його скарги шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті відповідача та телефонограмою), а також те, що вони не вплинули висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях і на результат вирішення спору. Доводи скаржника, наведенні у касаційній скарзі, фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "КУА "ТАСК-ІНВЕСТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/5559/22.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ТАСК-ІНВЕСТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі № 910/5559/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак