Постанова

від 09.03.2023 по справі 910/5559/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Справа№ 910/5559/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Гунька О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (повний текст підписано 03.10.2022)

у справі № 910/5559/22 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест»

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна

про визнання протиправним та скасування наказу

В судовому засіданні 09.03.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

06.07.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» надійшла позовна заява з вимогами до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2022 №445/7.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ані телефонограмою, ані на електронну адресу позивач не повідомлявся про призначення та розгляд поданої ним скарги. Крім того, позивачу не зрозуміло, з яких підстав розгляд його скарги здійснювався Південно-західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, а не Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, хоча нерухоме майно заходиться у місті Києві. При цьому, позивач вказує, що у зв`язку з карантинними обмеженнями виявилось проблематичним дістатись до місця розгляду його скарги. Таким чином, за твердженням позивача, він був позбавлений можливості бути особисто присутнім на засіданні колегії, ознайомитись з поясненнями та копіями документів, які були надані приватним нотаріусом. Крім того, позивач зазначає, що в порушення п. 14 Порядку №1128 скарга розглядалась з порушенням строку, передбаченого для її розгляду.

01.08.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він належним чином повідомляв позивача про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест». При цьому, розгляд скарги було здійснено колегією Мінюсту, уповноваженою на вчинення відповідних дій.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/5559/22 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з недоведеності заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 21.10.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи та невірним дослідженням та оцінкою доказів сторін, висновки в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- неправильними є висновки суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем положень пункту 11 Порядку, оскільки публікація оголошення про розгляд скарги позивача на сайті Південно-Західної регіональної колегії Міністерства юстиції України 19.11.2021, не свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд скарги, про факт пересилання скарги до розгляду іншою регіональною колегією відповідача позивач дізнався 22.11.2021, коли його колега отримав таку інформацію телефоном;

- суд зробив неправильний та нічим не підтверджений висновок про те, що О.Майбоженко є представником позивача, а його повідомлення телефонограмою можна вважати доказом належного та завчасного повідомлення позивача про розгляд його скарги відповідачем, як це передбачено частиною 1 пункту 11 Порядку №1128;

- скарга містила адресу електронної пошти позивача, а також його представника, адвоката Цвєткова А.М., повідомлення про призначення скарги до розгляду за вказаними у скарзі електронними адресами не надходило;

- у порушення пункту 14 Порядку №1128, скарга розглядалась із значним порушенням строку, передбаченого для її розгляду (отримана 19.10.2021, розглянута 25.11.2021, наказ прийнято 09.02.2022, опубліковано 17.02.2022).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5559/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5559/22.

23.11.2022 матеріали справи №910/5559/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/5559/22, розгляд справи призначено на 26.01.2023.

26.01.2023 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м.Києві судове засідання у справі №910/5559/22 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 розгляд справи №910/5559/22 призначено на 10 год. 00 хв. 09.03.2023.

Судом отримано до матеріалів справи відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якій останній повністю заперечує доводи апеляційної скарги.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.03.2023 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з відстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.03.2023 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа/представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 09.03.2023 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка третьої особи /представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенією Павлівною (державним реєстратором) було прийнято рішення №60456668, відповідно до якого за заявником - ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

19.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» до Міністерства юстиції України було подано скаргу на вказані реєстраційні дії державного реєстратора, в якій скаржник просив скасувати рішення державного реєстратора №60456668 від 20.09.2021 та скасувати всі інші реєстраційні дії, які здійснені державним реєстратором щодо вказаної квартири.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2022 №445/7 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» від 06.10.2021 у зв`язку з тим, що рішення від 20.09.2021 №60456668 прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П. відповідно до законодавства.

У Висновку Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 зазначено, що на підставі рішення державного реєстратора від 20.09.2021 №60456668 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_2

З відомостей Державного реєстру прав колегією встановлено, що приватним нотаріусом за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої ОСОБА_1 , проведено державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі договору міни квартири на пакет облігацій від 01.10.2010, укладеного між ТОВ «Компанія «Реверс» та ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.07.2021, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №66461127 від 16.09.2021, повідомлення щодо реєстрації права власності №252/02-14 від 17.09.2021.

Крім того, під час прийняття оскаржуваного рішення приватним нотаріусом було належним чином перевірено та підтверджено відомостями, розміщеними на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, погашення ТОВ «Компанія «Реверс» іменних безпроцентних (цільових) облігацій у без документарній формі, що належали ОСОБА_2 .

Таким чином, колегія дійшла висновку, що приватним нотаріусом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано вимоги ст.ст. 10, 18, 27 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки належним чином перевірено документи, які подавалися для державної реєстрації.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що ані телефонограмою, ані на електронну адресу позивач не повідомлявся про призначення та розгляд поданої ним скарги. Крім того, позивачу не зрозуміло, з яких підстав розгляд його скарги здійснювався Південно-західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, а не Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, хоча нерухоме майно заходиться у місті Києві. При цьому, позивач вказує, що у зв`язку з карантинними обмеженнями виявилось проблематичним дістатись до місця розгляду його скарги. Таким чином, за твердженням позивача, він був позбавлений можливості бути особисто присутнім на засіданні колегії, ознайомитись з поясненнями та копіями документів, які були надані приватним нотаріусом. Крім того, позивач зазначає, що в порушення п. 14 Порядку №1128 скарга розглядалась з порушенням строку, передбаченого для її розгляду.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що він належним чином повідомляв позивача про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест». При цьому, розгляд скарги було здійснено колегією Мінюсту, уповноваженою на вчинення відповідних дій.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Згідно з п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Відповідно до п. 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Щодо тверджень позивача про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд Мінюстом скарги, судом встановлено наступне.

Згідно з п. 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до п. 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Використання прислівника «обов`язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №910/11019/20, на яку посилається позивач у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, на офіційному сайті Мінюсту 19.11.2021 було розміщено оголошення про засідання Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України, яке відбудеться 25.11.2021 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11.

У вказаному оголошенні, зокрема, вказано, що розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» від 06.10.2021 (тип об`єкта нерухомого майна - квартира; адреса: АДРЕСА_1; суб`єкт оскарження - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна; заінтересовані особи - ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Реверс») відбудеться о 12:00 год.

Крім того, як вбачається з телефонограми від 22.11.2021, відповідачем було повідомлено представника позивача - юриста Олега Майбоженка про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» 25.11.2021 Південно-західною регіональною колегією Міністерства юстиції України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11.

Та обставина, що Олег Майбоженко є представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» було підтверджено позивачем у позовній заяві.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, відносно того, що вказаний представник та його номер телефону не були зазначені у поданій до Мінюсту скарзі, вірно відхилені судом першої інстанції, оскільки не спростовують обставин належного виконання відповідачем обов`язку з повідомлення скаржника про розгляд скарги по суті.

Враховуючи доводи позивача про те, що він належним чином не був повідомлений про розгляд скарги, суд обґрунтовано зазначено, що скарга до Мінюсту була подана самим позивачем у даній справі (Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест»), з огляду на що скаржник як зацікавлена особа, яка не тільки обізнана про суть скарги, її підстави, осіб, яких вона стосується, а й очікує на вирішення скарги по суті та отримання захисту своїх порушених прав, на переконання суду вважається належним чином повідомленим про розгляд скарги шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Мінюсту, що і було зроблено відповідачем.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд скарги по суті колегією Мінюсту 25.11.2021 не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відносно доводів позивача про безпідставність розгляду його скарги Південно-західною регіональною колегією Міністерства юстиції України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, судом встановлено наступне.

Згідно з п. 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Мінюстом створюються центральна колегія та регіональні колегії.

Центральна колегія Мінюсту розглядає усі скарги, розгляд яких належить до компетенції Мінюсту, крім тих, що за дорученням Міністра юстиції України або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передано на розгляд регіональної колегії Мінюсту.

Пунктом 3 наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 №1531/5 «Про вжиття заходів щодо забезпечення ефективного розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації» встановлено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, які надійшли на розгляд до Міністерства юстиції України та рішення за якими Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не прийнято, можуть за дорученням Міністра юстиції або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передаватися на розгляд регіональних колегій Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Відповідно до наказу Міністра юстиції України від 15.11.2021 №597/1/48-21 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» від 19.10.2021 було передано на розгляд Південно-західної регіональної колегії Міністерства юстиції України.

За наведених обставин, доводи позивача про те, що Південно-західна регіональна колегія Міністерства юстиції України не мала повноважень розглядати скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест», яка стосується речових прав щодо нерухомого майна, яке знаходиться у місті Києві, також не ґрунтуються на матеріалах справи та підлягають відхиленню.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з карантинними обмеженнями він не зміг особисто бути присутнім на засіданні колегії судом визнаються необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про наявність труднощів представників позивача дістатись до місця розгляду скарги (м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11), позивачем суду не надано.

Відносно доводів позивача, що відповідачем не було дотримано строку розгляду скарги, суд зазначено, що відповідно до п. 4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Згідно з п. 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

У ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Позивач у позовній заяві зазначив, що скарга була отримана відповідачем 19.10.2021, розглянута 25.11.2021, наказ прийнято 09.02.2022, а опубліковано - 17.02.2022.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Враховуючи викладені обставини, недотримання відповідачем строків при розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест», не є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2022 №445/7, так як вони не вплинули на законність прийнятого відповідачем наказу від 09.02.2022 №445/7.

Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест».

Суд зазначено, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирався на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №910/13407/17.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/5559/22.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/5559/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/5559/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-Інвест».

4. Матеріали справи №910/5559/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська