Ухвала

від 20.09.2022 по справі 2-2245/11

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2245/11

6/705/34/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Уманський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про те, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2014 року за поданням Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції задоволено та було обмежено її, боржника, у праві виїзду за межі України до виконання покладених на неї судовим рішенням зобов`язань.

Підставною звернення виконавчої служби стало наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2245-11 2/2318/293/12 від 03.12.2013 року.

В справі №2-2245-11 2/2318/293/12 було постановлено ухвалу від 17.09.2014 року, якою затверджено мирову угоду, у відповідності до якої ОСОБА_2 в строк 5-ти днів з дня набуття сили мирової угоди має подати заяву до Уманського МВ ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції, про повернення виконавчого документу виконавчого листа за №2-2245-11 2/2318/293/12. На даний час ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2014 року вступила в законну силу, але тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 не скасовано.

Інші виконавчі провадження відносно неї відсутні.

У зв`язку з цим, просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлене ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2014 року.

Заявник ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд справу слухати у їхню відсутність, вимоги заяви підтримують в повному об`ємі та просять суд її задовольнити.

Представник Уманського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшло заперечення, в якому просять відмовити в задоволенні зави ОСОБА_1 та не скасовувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, яке застосовано відносно неї, оскільки на даний час умови мирової угоди затвердженої ухвалою від 17.09.2014 року у справі №2-2245-11 2/2318/293/12 - не виконані.

Вивчивши наявні матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 441 Цивільного процесуального кодексу Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Тобто, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути скасовано судом за вмотивованою заявою боржника.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 8 статті 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення виїзду з України або в`їзду в Україну осіб, яких згідно із законодавством тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Крім інших, покладених на органи державної прикордонної служби України завдань, вони також мають право, зокрема, застосовувати підстави в`їзду в Україну або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2014 року у справі № 705/2194/14 6/705/102/14 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , було обмежено у праві виїзду за межі України до виконання покладених на неї судовим рішенням зобов`язань.

Згідно письмових заперечень представника Уманського міського відділу ДВС ЦМУМЮ від 20.09.2022 року начальника відділу Гудзовського О.О. на підставі виконавчого листа № 2-2245-11 2/2318/293/12 було відкрито два виконавчих провадження №41090690 та № 41091236.

12.05.2015 року ВП № 41091236 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 410000,00 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» - затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

14.05.2015 року ВП№41090690 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1820 грн. На користь ОСОБА_2 завершено на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього законом заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

На даний час боржницею не виконані вимоги виконавчих документів, щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 41000,00 грн. та витрат виконавчого провадження.

Крім того не виконані умови мирової угоди, затвердженої Уманським міськрайонний судом, на підставі якої було завершено виконавче провадження №410091236 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 410000,00 грн.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права на виїзд за кордон осіб, які є громадянами України, а також випадки тимчасового обмеження права на виїзд за кордон регулюютьсяЗаконом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд не бере до уваги заперечення начальника Уманського міського відділу ДВС ЦМУМЮ Гудзовського О.О., оскільки ВП № 41091236 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 410000,00 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» - затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення та ВП№41090690 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1820 грн. на користь ОСОБА_2 завершено на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього законом заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому суд враховує, що будь-яких інших виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в межах виконавчого листа № 2-2245-11 2/2318/293/12 в органах ДВС не відкрито, а отже відсутні законні підстави для застосування до заявника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України як заходу забезпечення виконання судового рішення.

Таким чином, суд вважає, що оскільки стягувачем повторно не направлено виконавчий лист № 2-2245-11 2/2318/293/12 щодо стягнення із заявника коштів, а також на даний час відсутні відомості про наявне відносно заявника виконавче провадження, в межах якого було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, тому відсутні підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення, яке порушує права заявника, а тому таке обмеження підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», ст. ст. 258-261, 263, 353, 441 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скасуватитимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , застосоване ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2014 року.

Ухвалу суду направити для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів.

Суддя Р. В. Піньковський