Постанова

від 29.09.2022 по справі 2-166/11

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-166/11

Провадження № 22-ц/4808/924/22

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Баркова В.М., Максюти І.О.,

за участю секретаря - Шандалович В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , Коломийська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2022 року, постановлену у складі судді Калинюк О.П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Коломийської міської ради про визнання недійсним державного акту на право власності, повернення самовільно захопленої земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Коломийської міської ради про визнання незаконним рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності, повернення самовільно захопленої земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року для будівництва і обслуговування будинку їй виділена земельна ділянка площею 0.1052 га, на частину якої площею 0,10 га 19 червня 1996 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а частину земельної ділянки, що залишилась, їй виділено в користування для садівництва. Зазначала, що в серпні 2007 року відповідачка розпочала будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, зрізала фруктові дерева та насадження, повідомивши, що частина ділянки вилучена та рішенням Коломийської міської ради від 21 березня 2007 року передана їй у власність, площею 33,74 кв. м., про що видано Державний акт. Також вказала, що ОСОБА_2 рішенням Коломийської міської ради за № 110 від 29 червня 2006 року передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , межі якої згідно плану, накладаються на належну їй ділянку.

ОСОБА_1 просила скасувати рішення Коломийської міської ради № 464-13/2007 від 21 березня 2007 року, рішення Коломийської міської ради № 110 від 29 червня 2006 року та Державні акти про право приватної власності на землю серії ЯД № 689771/012729700488 та ЯД № 855/22, видані на ім`я ОСОБА_2 , зобов`язати відповідачку повернути земельну ділянку з приведенням її в придатний до використання стан зі знесенням будівель та споруд.

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року, визнання не чинним Державного акту на право приватної власності на землю.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним рішення Коломийської міської ради від 21 березня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,003374 га та державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, виданий 23 травня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 .. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити зайняту нею частину земельної ділянки площею 0,062 га з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан та знесенням розташованих на ній будівель і споруд. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн відшкодування моральної шкоди. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних від 14 вересня 2011 скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2010 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2012 року справи за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним Державного акту на право власності, повернення самовільно захопленої земельної ділянки та позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року, визнання не чинним Державного акту на право приватної власності на землю, об`єднані в одне провадження.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2019 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року, визнання нечинним Державного акту на право приватної власності на землю, в зв`язку з повторною неявкою позивачки в судове засідання.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради від 21 березня 2007 року № 464-13/2007 про передачу у власність ОСОБА_2 33,74 кв.м. земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 689771/012729700488 виданий ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради від 29 червня 2006 року № 110 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 855/22 виданий 25 січня 2007 року ОСОБА_2 ..

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 52 кв. з приведенням її у придатний для використання стан зі знесенням будівель і споруд.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2019 року скасовано, а справу в частині позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року і ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2020 року залишено без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року та ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності, повернення самовільно захопленої земельної ділянки направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

10 лютого 2022 року представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 заявлено клопотання про призначення судової земельно- технічної експертизи.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2022 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи накладається та якою площею земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849 та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,0034 га. для ведення садівництва, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 869771?

2) Чи накладається та в якій частині і якою площею земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849 та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 865122?

3) Чи накладається та в якій частині і якою площею земельна ділянка, що перебуває відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 93 від 18 квітня 1996 року в користуванні ОСОБА_1 площею 52 кв.м та земельні ділянки ОСОБА_2 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 865122 та площею 0,0034 га. для ведення садівництва, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 869771?

4) Чи розміщені та в якій частині і якою площею споруди ОСОБА_2 на земельній ділянці, що перебуває відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 93 від 18 квітня 1996 року в користуванні ОСОБА_1 площею 52 кв. м, земельній ділянці площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849?

Проведення даної експертизи доручено Чернівецькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Провадження в справі зупинино на час проведення експертизи. Оплату за проведення даної експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2022 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду задовольнив клопотання про призначення експертизи. Суд в порушення приписів ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи, без встановлення строку для досягнення взаємної згоди між сторонами для визначення експертної установи, не враховуючи заперечення представника скаржниці, які висловлювались ним у судовому засіданні від 21 червня 2022 року щодо доручення проведення експертизи експертній установі Київського незалежного інституту судових експертиз, самостійно, на власний розсуд визначив експертну установу.

Крім того звертає увагу на те, що за результатами двох висновків, які містяться в матеріалах справи, а саме: висновку судової будівельно-технічної експертизи №0592 від 14 вересня 2010 року, що була проведена Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновку №627 судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні №12013090180001591, складений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 25 квітня 2017 року, вказано про не допуск відповідачки ОСОБА_2 експертів для проведення дослідження на належних їй на підставі оскаржуваних актів земельних ділянок, суд не врахував положення ст.109 ЦПК України.

У судовому засіданні представники ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що відсутні підстави для її задоволення.

Представник Коломийської міської ради у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає приходить до наступного.

Відповідно до статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Призначаючи у справі судову земельно-технічну експертизу, суд першої інстанції врахував висновки , які викладені у постанові Верховного Суду у даній справі від 31 березня 2021 року та дійшов висновку що для повного та всебічного з`ясування обставин по справі, які входять до предмету доказування, необхідні спеціальні знання в галузі земельно-технічних відносин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно дост. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, у разі проведення експертизи висновок експерта разом з іншими наданими учасниками справи доказами підлягатиме оцінці як окремо, так і в їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1 - 5ст. 103 ЦПК Українисуд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Відповідно до вимог ч.5 ст.411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції і передаючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди не встановили в якій частині та якою площею накладається земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849 та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,0034 га. для ведення садівництва, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 869771; не встановили в якій частині та якою площею накладається земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849 та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 865122; не встановили в якій частині та якою площею накладається земельна ділянка, що перебуває відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 93 від 18.04.1996 року в користуванні ОСОБА_1 площею 52 кв.м. та земельні ділянки ОСОБА_2 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 865122 та площею 0,0034 га. для ведення садівництва, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 869771; не встановили в якій частині та якою площею споруди ОСОБА_2 розміщені на земельній ділянці, що перебуває відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 93 від 18 квітня 1996 року в користуванні ОСОБА_1 площею 52 кв. м, земельній ділянці площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849.

Виходячи ізхарактеру спірнихправовідносин,у ційсправі впершу чергупідлягають встановленнюобставини,чи накладаються(перетинаються)земельна ділянка,що належитьпозивачці,земельнаділянка,що знаходитьсяу користуванняпозивачки,та земельніділянки,передані увласність ОСОБА_2 . Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивача на земельну ділянку.

Враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку про наявність у суду першої інстанції підстав для задоволення клопотання представника позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Суд першої інстанції при задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи дотримався положень ст. ст.103,104 ЦПК Українита вірно застосував їх до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Частиною першою статті 103ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Передбачене статтями 12, 13, 49ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 189 ЦПК Українизавданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини другоїстатті 197 ЦПК Україниу підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

За змістом положень статей102,103 ЦПК Українидля з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Колегія суддів зазначає, що клопотання про призначення експертизи у справі, за правиламистатті 189 ЦПК України, повинні бути заявлені на стадії підготовчого провадження. Разом із тим, із огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів, дійшла висновку, що відмова у цій справі у призначенні судом земельно-технічної експертизи для визначення в якій частині та якою площею накладаються земельні ділянки ОСОБА_1 та земельні ділянки ОСОБА_2 не дозволило б установити дійсні обставини по справі. Встановлення, обставин того, чи є накладення земельних ділянок, мають істотне значення для вирішення цієї справи. Із урахуванням наведеного, призначення земельно-технічної експертизи в цій справі, на стадії розгляду справи по суті, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині того, що суд в порушення норм ЦПК України не встановив строк сторонам для досягнення згоди для визначення експертної установи, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що представником відповідачки ОСОБА_6 в судовому засіданні 10 лютого 2022 року було заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, просив суд проведення експертизи доручити Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Представник позивачки заперечував та було запропоновано Львівське відділення. Тобто, під час судового засідання судом з`ясовувалася думка учасників справи щодо установи проведення експертизи, згоди між учасниками справи не було. По справі було оголошено перерву та надано час представнику позивачки для підготовки письмових заперечень. Під час судового засідання 21 червня 2022 року представник відповідачки ОСОБА_3 просив проведення експертизи доручити Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а представник позивачки ОСОБА_4 заперечував та просив проведення експертизи доручити Київському приватному центру, на що заперечував представник відповідачки. Колегія суддів вважає, що у сторін з 10 лютого 2022 року по 21 червня 2022 року було достатньо часу для узгодження експертної установи, однак такої згоди ними не було досягнуто, тому суд відповідно до вимог ч.3 ст.103 ЦПК України самостійно визначив експертну установу.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що суд не звернув уваги на те, що за результатами двох висновків, які містяться в матеріалах справи, а саме: висновку судової будівельно-технічної експертизи №0592 від 14 вересня 2010 року, що була проведена Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновку №627 судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні №12013090180001591, складений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 25 квітня 2017 року, вказано про не допуск відповідачки ОСОБА_2 експертів для проведення дослідження на належних їй на підставі оскаржуваних актів земельних ділянок, суд не врахував положення ст.109 ЦПК України, оскільки в даному випадку судом вирішувалося клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні. Всі ці питання зясовуються судом при ухвалені рішення у справі.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: призначення судом експертизи. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правомірним зупинення судом першої інстанції провадження у справі у зв`язку з призначенням експертизи.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2022 року є законною і обґрунтованою, постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись ст. ст.259,367,374,375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2022 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: Барков В.М.

Максюта І.О.