Ухвала

від 02.02.2023 по справі 2-166/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 2-166/11

провадження № 61-1025ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року

у цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю

«Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із заявою прозаміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у цивільній справі

№ 2-166/11 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги заявник мотивував тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2011 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 травня 2011 року, стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитними договорами.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2018 року замінено стягувача ПАТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк». У подальшому ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за двома кредитними договорами № 11135117000 від 30 березня 2007 року та

№ 11045852000 від 25 вересня 2006 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

ТОВ «Діджи Фінанс» просило замінити ПАТ «Дельта Банк» на його у якості правонаступника.

Разом з тим, заявник зазначив, що звертаючись до суду у серпні 2018 року із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ПАТ «Дельта Банк» просило видати оригінали виконавчих листів та поновити строки на пред`явлення їх до виконання. Однак суд ухвалою від 20 серпня

2018 року в частині вимог про поновлення вказаного строку відмовив, посилаючись на передчасне звернення заявника з такими вимогами, оскільки йому ще не видавалися виконавчі листи, заяву ПАТ «Дельта Банк» в частині вимог про видачу виконавчих листів передав до канцелярії суду.

08 жовтня 2018 року, як зазначає заявник, ПАТ «Дельта Банк» було видано виконавчі документи, що підтверджується листом суду першої інстанції від 23 липня 2021 року № 17499, однак дата видачі у виконавчих листах вказана - 08 січня 2012 року. На думку заявника, виконавчі листи були виготовлені ще 08 січня 2012 року, однак не направлені стягувачу, а видані вже 08 жовтня 2018 року при фактичному зверненні заявника із заявою про видачу виконавчих листів. Оскільки, зазначена дата видачі у виконавчому листі не відповідає фактичній даті отримання виконавчих листів, то складається враження, що строки пропущені, що у свою чергу перешкоджає заявнику пред`явити виконавчі листи до виконання, у зв`язку з чим він звернувся із заявою про поновлення строків на пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року заяву ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено. Замінено стягувача виконавчого провадження ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у зобов`язаннях за двома кредитними договорами № 11135117000 від

30 березня 2007 року та № 11045852000 від 25 вересня 2006 року та поновлено ТОВ «Діджи Фінанс» строки на пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання залишено без задоволення.

20 січня 2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року (повний текст якої складено

26 грудня 2022 року), і залишити в силі ухвалу Суворовського районного суду

м. Одеси від 29 листопада 2021 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа не з`ясував належним чином всі причини пропуску такого строку, їх характер та не врахував, що неможливість вчинення певний дій ТОВ «Діджи Фінанс» не залежала від його волевиявлення, у зв`язку з чим помилково застосував положення норм матеріального та процесуального права. Заявник вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і відновлення порушених прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб. Судом не прийнято до уваги документально підтверджені фактичні обставини справи щодо неможливості отримання з поважних причин попереднім стягувачем виконавчого листа і наявність в ньому описок, які не могло виправити ТОВ «Діджи Фінанс», оскільки не набув ще статусу нового кредитора. Заявник вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, висловлені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-36227/09, у відповідності до яких заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Крім того, не враховано правову позицію Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 2-844/10.

Згідно з частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість.

Судами встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси

від 28 квітня 2011 року стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11135117000 від 30 березня

2007 року станом на 07 квітня 2009 року у розмірі 763 538,73 грн. Стягнуто

у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11045852000 від 25 вересня 2006 року станом на 25 березня 2010 року у розмірі 301 282,05 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року

№ 606-XIV «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 наведеного Закону України «Про виконавче провадження» передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58).

Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Для цього пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII (від 02 червня 2016 року) до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що для виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2011 року, що набрало законної сили 30 листопада 2011 року, початком перебігу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є 01 грудня 2011 року, а 01 грудня 2012 рокусплив однорічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання (за Законом № 606-XIV, який діяв на той час).

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

У постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження

№ 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні зави ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у справі № 2-166/11 у виконавчому провадженні та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, апеляційний суд, враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду, дійшов обґрунтованого висновку, що заява ТОВ «Діджи Фінанс» до задоволення не підлягає, оскільки заявник не обґрунтував підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, що тягне за собою відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача.

Звертаючись у червні 2021 року до суду із відповідною заявою, ТОВ «Діджи Фінанс» не обґрунтувало обставини та поважні причини значного пропуску (з грудня 2012 року) строку пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Апеляційний суд правильно виходив із того, що заміна стягувача у виконавчому документі чи заміна сторони виконавчого провадження є неможливою, якщо заява правонаступника про це подана за відсутності відкритого виконавчого провадження та після спливу строків на пред`явлення виконавчого документа до виконання, і цей строк не був поновлений судом.

Із урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів у цивільній справі № 2-166/11 до виконання, а отже і про відмову у заміні сторони виконавчого провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, не виявлено порушення судом апеляційної інстанцій норм Закону України «Про виконавче провадження», ЦПК України. Правильність застосування апеляційним судом вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами першою, другою статті 389, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович