Постанова

від 03.10.2022 по справі 2-571/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.10.22

22-ц/812/801/22

Єдиний унікальний номер судової справи 2-571/11

Номер провадження 22-ц/812/801/22

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2022 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Локтіонової О.О., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - Каліча Євгена Анатолійовича ухвалу, яка постановлена Березанським районним судом Миколаївської області 05 липня 2022 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщені цього ж суду, за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибна Компанія «Аквавіт», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 , в порядку цивільного судочинства, звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В своїй заяві ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2013 року у справі №2-571/11 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибна Компанія «Аквавіт» (далі - ТОВ «РК «Аквавіт») про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки. Стягнуто з ТОВ «РК «Аквавіт» на користь ОСОБА_1 65 623 грн. 85 коп. у відшкодування матеріальних збитків та 804 грн. 67 коп. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року рішення Березанського районного суду Миколаївської області змінено, стягнуто з ТОВ «РК «Аквавіт» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 14 232 грн. 40 коп. та судові витрати у розмірі 262 грн. 32 коп.

У листопаді 2021 року представник заявника - адвокат Каліч Є.А. звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області із заявою про видачу виконавчих листів по справі, проте 30 листопада 2022 року отримав відповідь, що виконавчий лист про стягнення шкоди за вказаним рішенням суду видано представнику ОСОБА_1 - адвокату Вороненко Т.М. відповідно до заяви від 29 липня 2014 року.

Представник ОСОБА_1 - Каліч Є.А. звернувся до адвоката Вороненко Т.М. з метою встановлення чи наявні в неї вказані виконавчі листи, чи зверталася вона з ними до відділу виконавчої служби або чи передавала вона їх стягувачу.

У відповідь 13 квітня 2022 року адвокат Вороненко Т.М. його повідомила листом про відсутність у неї виконавчих листів, оскільки вони були передані ОСОБА_1 , але його розписки про їх отримання не збереглися за строком давності.

ОСОБА_1 зазначає, що жодного виконавчого листа від адвоката Вороненко Т.М. він не отримував, а тому вважає, що остання недобросовісно та не до кінця виконала свої обов`язки перед клієнтом, не передавши вчасно йому виконавчі листи.

Крім того, заявник звертає увагу, що адвокат Вороненко Т.М. у свої відповіді зазначала, що передала ОСОБА_1 виконавчі листи ще у 2013 році, хоча згідно відповіді районного суду остання отримала їх лише за заявою від 29 липня 2014 року.

Згідно відповіді Чорноморського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) виконавчі листи у відділі на примусовому виконанні не знаходились.

Таким чином, заявник зазначає, що виконавчі документи було втрачено.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив:

поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів по справі №2-571/11;

видати дублікати виконавчих листів №2-571/11.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2022 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що існування поважних причин пропуску пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заявником не доведене, а тому підстави для поновлення цього строку судом не встановлені. Оскільки строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув та у його поновленні судом відмовлено, тому не підлягає задоволенню і заява про видачу дубліката виконавчого документа.

Не погодившись із судовим рішенням, представник заявника ОСОБА_1 - Каліч Є.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

З матеріалів справи убачається, що рішенням та додатковим рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2013 року та 05 квітня 2013 року у справі №2-571/11 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «РК «Аквавіт» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки, задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «РК «Аквавіт» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 65 623 грн. 85 коп., а також судові витрати в сумі 804 грн. 67 коп. (том 1 а.с.247-249,250).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2013 року відхилено, апеляційну скаргу ТОВ «РК «Аквавіт» задоволено частково. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2013 року в частині відшкодування майнової шкоди і стягнення судових витрат змінено та стягнуто з ТОВ «РК «Аквавіт» на користь ОСОБА_1 14 232 грн. 40 коп. майнової шкоди та 262 грн. 32 коп. судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін (том 2 а.с.84-85).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року відхилено та судове рішення залишено без змін (том 2 а.с.109-110).

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області набрало законної сили 15 липня 2013 року.

За вказаним рішенням на підставі заяви від 29 липня 2014 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Вороненко Т.М. отримано виконавчий лист (том 2 а.с.118).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положення ст.12 ЦПК України передбачають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з положеннями ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», а також згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід`ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною першою ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Аналогічні положення містила ст.14 ЦПК України, яка діяла на час ухвалення судового рішення.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні питання, які вирішуються судом у зв`язку з виконанням судових рішень у цивільних справах врегульовані у Розділі VI ЦПК України.

Відповідно до пунктів 5,6,7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

До набрання чинності вказаним Законом України порядок вчинення виконавчих дій було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, який втратив чинність з 05 жовтня 2016 року.

Згідно з ст.22 вищевказаного Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на час набрання законної сили рішення суду), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Положеннями ст.23 цього ж закону передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховуються.

За правилами ч.1 ст.433 ЦПК України підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст.433 ЦПК України питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В апеляційній скарзі представник заявника посилається, зокрема, на те, що адвокат Вороненко Т.М. не була уповноважена на отримання виконавчих документів, а тому районний суд видавши їй виконавчі документи не пересвідчився в її повноваженнях.

Дійсно, згідно витягу з договору на надання адвокатських послуг від 20 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Вороненко Т.М. вбачається, що ОСОБА_1 не надавав повноваження останній з отримання виконавчих документів (том 1 а.с.204).

Між тим, як при звернені до районного суду, так і під час апеляційного розгляду справи, заявник та його представник, як на поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, посилаються саме на те, що адвокат Вороненко Т.М. неналежним чином виконала умови договору з надання адвокатських послуг. Жодних доводів щодо поважності причин не звернення самим ОСОБА_1 до суду з метою отримання виконавчих листів матеріали справи не містять.

Оскільки, як встановлено вище, ОСОБА_1 не наділяв повноваженнями адвоката Вороненко Т.М. отримувати виконавчі листи по справі, то заявник мав би особисто протягом встановленого законом строку отримати виконавчі документи у районному суді та звернутися до органів виконавчої служби з метою виконання рішення суду.

Посилання заявника на те, що він проходив медичне обстеження у березні 2015 року, звертався за медичною допомогою з приводу серцево-судинних захворювань у вересні 2015 року та проходив стаціонарне лікування з приводу погіршення зору у жовтні 2015 року, не мають правого значення для вирішення справи, оскільки вказані обставини виникли вже після спливу строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, що вірно констатував і суд першої інстанції.

Помилкове посилання районного суду на виконавчі провадження за №43441851 та №43441569 не вплинуло на правильність висновків суду та не є підставою для скасування судового рішення.

За такого, у задоволені заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання слід відмовити, що правильно констатував суд першої інстанції.

Щодо вимог заяви про видачу дублікату виконавчих документів, то слід зазначити наступне.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14- 308цс19), якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Проаналізувавши зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачі дублікатів виконавчих листів, оскільки заявник мав об`єктивну можливість своєчасно вчинити процесуальну дію, як з отримання виконавчих листів у справі, так і з пред`явлення виконавчих листів до виконання, а також цікавитись стадією виконання судового рішення.

На думку колегії суддів, зазначені заявником причини пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання є неповажними.

Доводи заяви про те, що рішення суду залишається невиконаним, не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визнав за необхідне обмежити зазначений строк. Не виконання даного рішення суду не є наслідком бездіяльності суду першої інстанції, а є свідченням недобросовісної процесуальної поведінки заявника та користування ним своїми процесуальними правами.

Щодо посилань у заяві на те, що Конституцією України (ст.129-1) та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачене обов`язкове виконання судових рішень як складової права на справедливий судовий захист, то колегія суддів погоджується з наведеними нормами.

Але з урахуванням вищевикладеного, посилання стягувача в заяві на норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є загальними, в той час як у справі, що переглядається, заявнику слід було зазначити конкретні причини та докази на поважність причин пропуску строку отримання виконавчих листів з метою пред`явлення їх до виконання, чого зроблено не було.

До того ж, норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов`язковості судових рішень не скасовують обов`язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження, як шляхом діалогу, зокрема і письмового, з відповідними органами державної виконавчої служби, так і за допомогою засобів дистанційного доступу до інформації про хід виконавчого провадження.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника заявника залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - Каліча Євгена Анатолійовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.В. Локтіонова

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 04 жовтня 2022 року