номер провадження справи 26/8/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2022 Справа № 908/713/20 (908/1472/20)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали справи № 908/713/20(908/1472/20)
за позовом Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м.Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Грааль (вул. Руставі, 12, м.Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 )
2. фізична особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ),
3. фізична особа ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ),
4. фізична особа ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_5 )
про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради частини гуртожитку (759/1000 згідно з актуальною інформацією про об`єкт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за адресою: АДРЕСА_6 , що належить на праві приватної власності ТОВ Грааль
в межах справи № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Грааль код ЄДРПОУ 32119653 (вул. Руставі, 12, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653)
Кредитори:
1/ Комунальне підприємство Водоканал (вул.Святого Миколая, 61, м.Запоріжжя, 69002; код в ЄДР 03327121)
2/ Приватне підприємство Піранья (вул.Кірова, 175, м.Мелітополь, Запорізька область, 72319; код в ЄДР 369693930)
3/ Концерн Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, 137, м.Запоріжжя, 69091, код в ЄДР 32121458)
Розпорядник майна арбітражний керуючий Загрія Р.О.
За участі представників учасників:
від позивача - Нестрижений А.В., посвідчення №1023 від 21.09.2022, посадова інструкція; ОСОБА_6 , посвідчення №1728 від 01.07.2019, відомості ЄДРЮОФОПГФ
від відповідача - ОСОБА_7 , директор, протокол загальних зборів від 01.03.2012; ОСОБА_8 , адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №001464 від 29.11.2017, довіреність від 09.02.2022
від третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_1 особисто, ОСОБА_9 , адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5 від 10.07.2007, ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 71326 від 12.08.2020
Вільні слухачі: ОСОБА_10 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 29.08.1996; ОСОБА_11 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.10.2001; ОСОБА_12 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 10.01.2002
УСТАНОВИВ:
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О. здійснював провадження у справі №908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" код ЄДРПОУ 32119653).
В межах зазначеної справи Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О. розглянув спір за позовною заявою Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Грааль про передачу у комунальну власність частини гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_6 .
Рішенням від 25.02.2021 у справі № 908/713/20(908/1472/20) Господарський суд Запорізької області позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Грааль задовольнив. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю Грааль, код ЄДРПОУ 32119653 (вул. Руставі, 12, м. Запоріжжя, 69093) передати на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (пр. Соборний, 206, м.Запоріжжя, 69105) гуртожиток по вул. Руставі, 12, м. Запоріжжя, 69063, у розмірі 759/1000 часток.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2021 у справі № 908/713/20(908/1472/20) рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у цій справі залишив без змін.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 07.12.2021 у справі № 908/713/20(908/1472/20) задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_3 на зазначені судові рішення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/713/20(908/1472/20) скасував, справу № 908/713/20(908/1472/20) направив на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Верховний Суд в п.7.3 Постанови зазначив наступне: «Отже, вирішення спору у цій справі про передачу Гуртожитку до територіальної громади міста Запоріжжя із застосуванням у спірних правовідносинах Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", може вплинути на права мешканців Гуртожитку щодо їх права на приватизацію жилих приміщень у ньому.
Натомість, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не врахували наведені положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" у спорі про його застосування у цій справі, а також правила залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що визначені положеннями статті 50 ГПК України, у зв`язку із чим:
- суд першої інстанції, залучивши, ухвалою від 15.09.2020, ОСОБА_1 , як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, за її клопотанням як мешканку Гуртожитку, однак відхиливши ухвалою від 04.08.2020 клопотання Відповідача про залучення до участі у справі інших мешканців Гуртожитку;
- а апеляційний суд, попри заперечення заявника за апеляційною скаргою проти залучення ОСОБА_1 ;
не дослідили обставини, докази та не надали оцінки матеріально-правовим підставам для участі цієї особи у справі саме як мешканки Гуртожитку, а також не дослідили обставини щодо інших мешканців Гуртожитку, у розумінні положень частин першої, третьої та четвертої статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", та з порушенням наведених положень вирішили питання щодо наявності/відсутності підстав для їх залучення до участі у цій справі.
При цьому Суд наголошує, що, зокрема суд першої інстанції, не надав оцінки та не дослідив відповідні обставини щодо наданих Відповідачем у справу разом з письмовими поясненнями від 30.07.2020 та заявою від 03.08.2020 відомостей щодо мешканців Гуртожитку та щодо підстав для їх проживання у Гуртожитку.
Апеляційний суд, в свою чергу, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на вказане процесуальне порушення уваги не звернув та не надав відповідної правової оцінки, попри заперечення в апеляційній скарзі проти залучення судом ОСОБА_1 до участі у цій справі. У цих запереченнях скаржник послався, зокрема, на судове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 15.02.2011 у справі № 2-а-29/11: про задоволення вимог за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" до Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради, визнання протиправними дії Запорізької міської ради з прийняття рішення від 16.04.2009 № 18 "Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету по вулиці Руставі, 12", скасування цього рішення, а також рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.05.2010 за 236/2 "Про державну реєстрацію будинкового комітету по вулиці Руставі,12").
Отже, в контексті вирішення спору у цій справі, суди не дослідили актуальності та не надали оцінки встановленим цим рішенням таким обставинам, що мали місце станом на час його ухвалення 15.02.2011, а саме тим обставинам, що:
-"фізичні особи, які продовжують проживати в будинку Гуртожитку до теперішнього часу, які займають кімнати в Будинку не мають жодного документу, який би на законних підставах підтверджував би законність проживання фізичних осіб у Будинку (відсутні ордери на зайняття приміщень в Будинку, рішення відповідних органів профспілок, інших можливих органів, відсутні договори оренди, які пропонувались Позивачем до укладення, тощо)";
-відсутній точний облік осіб, які проживають у Будинку, практично всі мешканці Будинку вселились самостійно, без згоди позивача (у цьому спорі Відповідача) або ВАТ "Запорізький арматурний завод";
-Позивач (Відповідач у цьому спорі) в судовому порядку займається виселенням мешканців Будинку".
За наведеного висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.3) у відповідній частині.»
У пунктах 7.9-7.10 Постанови Верховний Суд зазначив також наступне: « 7.9 Між тим, суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення по суті заявлених вимог за визначеного ними складу учасників, наведеного не врахували та, попри встановлені обставини щодо інших співвласників їх права на ті частки Гуртожитку, що не є предметом спору у цій справі (пункт 3.3), між тим не дослідили та не надали оцінки цим обставинам, зокрема, щодо правового режиму та цільового призначення тих приміщень (тієї частки Гуртожитку), що хоча і не є предметом спору та належать іншим співвласникам Гуртожитку, однак особливості правового режиму через цільове призначення яких може вплинути на правовий режим використання спірної частини Гуртожитку у разі його відчуження на користь територіальної громади міста Запоріжжя.
Наведене обумовлює той висновок, що суди, всупереч правилам залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що визначені положеннями статті 50 ГПК України, не зважаючи на відповідні аргументи як Відповідача в суді першої інстанції, так і заявника - в апеляційній скарзі, а також без врахування встановлених статтею 51 ГПК України наслідків незалучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ухвалили судові оскаржувані рішення, без дослідження та без надання оцінки тим можливим правовим наслідкам відчуження Гуртожитку для співвласників інших його часток Гуртожитку, що не є предметом спору у цій справі (пункт 3.3), не вирішивши при цьому щодо залучення відповідних осіб до участі у справі.
7.10 Звідси, Суд доходить висновку, що суд першої інстанції в ході розгляду справи з прийняттям оскаржуваного рішення допустив процесуальне порушення, що полягає в тому, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, що є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на вказане процесуальне порушення уваги не звернув та не надав відповідної правової оцінки.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1).».
У пунктах 7.11 та 7.12 Верховним Судом зроблено наступні висновки : « 7.11Поряд з викладеним Суд також зазначає, що за змістом позовних вимог та як встановлено судами згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, правовою підставою для звернення із вимогами до Відповідача стала норма підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", відповідно до якої передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється за рішенням суду на безкомпенсаційній основі за умови, що власник гуртожитку не надав своєї згоди на таку передачу гуртожитку на вимогу відповідного суб`єкта, що діє та представляє інтереси відповідної територіальної громади.
7.12 Водночас, суд першої інстанції, безпідставно відхиливши ухвалою від 04.08.2021 клопотання Відповідача про витребування доказів його відмови добровільно передати Гуртожиток на вимогу Позивача, не дослідив при цьому та не надав оцінки змісту доданим Позивачем до позовної заяви копіям листів Відповідача, зокрема від 27.10.2017, від 22.12.2017 та від 30.07.2018.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на вказане процесуальне порушення уваги не звернув та не надав відповідної правової оцінки.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.3) у відповідній частині.».
Підсумовуючи викладене, Верховним Судом у п.7.13 зроблено наступні висновки: « 7.13 У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що допущені судами процесуальні порушення
недослідження та ненадання оцінки обставинам та відповідним доказам:
- щодо матеріально-правових характеристик будівлі Гуртожитку в цілому, його спірної частини та інших окремих часток як об`єктів права власності різних співвласників;
- щодо прав мешканців - осіб, що проживають та зареєстровані за місцем проживання в Гуртожитку;
- щодо передумов для виникнення спірних правовідносин із застосуванням положень підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" - матеріально-правовим підставам для вимог Позивача щодо передачі Відповідачем Гуртожитку, а саме щодо наявності/відсутності відповідної згоди Відповідача;
а також вирішення спору без дослідження обставин щодо прав, інтересів та (або) обов`язків осіб, як тих що були залучені, так і тих що не були залучені до участі у справі; призвели до постановлення судами незаконних (передчасних) судових рішень у цій справі - про задоволення вимог Позивача щодо передачі Боржником Гуртожитку до територіальної громади міста Запоріжжя.».
Крім того, у п.7.17 Верховний Суд звернув увагу на наступне: При новому розгляді справи, у разі встановлення, на виконання вказівок в цій постанові за правилами статті 316 ГПК України, матеріально-правових підстав для застосування у спірних правовідносинах положень підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", місцевому суду також слід врахувати таке.
20.10.2021 Конституційний Суд України (Другий Сенат) у цій справі ухвалив Рішення № 7-р(ІІ)2021, яким визнав підпункт "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 № 500-VІ, зі змінами, неконституційним, та таким, що, у зв`язку із визнанням його неконституційним, утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.».
Шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/713/20(908/1472/20) визначено до розгляду судді Ніколаєнку Р.А (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022).
Ухвалою від 26.01.2022 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. справу №908/713/20(908/1472/20) за позовом Запорізької міської ради до ТОВ Грааль, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) прийняв до нового розгляду; залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Високі технології (69093, м.Запоріжжя, вул. Руставі, 12, код ЄДРПОУ 32814726), фізичну особу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ), фізичну особу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ), фізичну особу ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_5 ); ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про банкрутство, на 24.02.2022, 11.00 призначив підготовче засідання.
Після того, до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про встановлення дійсних третіх осіб у справі (б/н від 01.02.2022).
Крім того, надійшли письмові пояснення ТОВ Грааль щодо складу третіх осіб у справі № 908/713/20(908/1472/20) (б/н від 31.01.2022)
Крім того, до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Грааль про повернення позовної заяви Запорізької міської ради в порядку ч.4 ст.174 ГПК України, у зв`язку із неусуненням недоліків шляхом несплати судового збору в сумі 176680,99 грн.
Ухвалою від 07.02.2022 у справі №908/713/20(908/1472/20) суд виключив зі складу третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Високі технології (69093, м.Запоріжжя, вул. Руставі, 12, код ЄДРПОУ 32814726) та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичну особу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
Ухвалою від 08.02.2022 у справі №908/713/20(908/1472/20) в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Грааль про повернення позовної заяви Запорізької міської ради в порядку ч.4 ст.174 ГПК України суд відмовив.
Відповідачем суду надано пояснення за вих.б/н від 09.02.2022 про правову позицію ТОВ Грааль по заявленій позовній вимозі з урахуванням рішення другого сенату Конституційного суду України від 20.10.2021 року у справі №3-181/2020 (440/20) провадження №7-р (ІІ)2021. Відповідач зазначає, що позовна заява не підлягає задоволенню повністю, оскільки вона виключно подана з підстав приписів п/п б п.1 ч.3 ст.14 Закону, які на час нового розгляду справи №908/713/20 (908/1472/20) є неконституційними та є такими, що втратили чинність.
Надалі відповідач надав пояснення (правова позиція) вих.б/н від 15.02.2022 про правову позицію ТОВ Грааль по заявленій позовній вимозі з урахуванням вказівок (висновків) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених в постанові від 07.12.2021 у справі №908/713/20 (908/1472/20) з наведенням, що у разі виконання судом першої інстанції приписів ч.1 ст.316 ГПК України, виконання вказівок суду касаційної інстанції, які зазначені в постанові, то позовна заява не підлягає задоволенню ні при будь-яких обставинах. До пояснень додав актуальний перелік осіб, які проживають в будівлі по вул.Руставі, 12, станом на 15.02.2022 р. (216 осіб), докази надсилання пояснень із додатком на адресу позивача.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , за підписом представника адвоката Сльоти Д.В., 21.02.2022 року суд отримав пояснення щодо позову з позицією про доведеність позовних вимог та їх задоволення.
Позивачем електронною поштою з ЕЦП представника ОСОБА_13 24.02.2022 суду надано клопотання вих.б/н від 23.02.2022 з викладенням позиції по справі на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2022. Позивач вважає позовні вимоги у викладеній редакції належно обґрунтованими, підставними, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Наступним клопотанням вих.б/н від 24.02.2022, отриманим судом також 24.02.2022 електронною поштою з ЕЦП представника ОСОБА_13 , позивач зазначає, що 23.02.2022 Президентом України прийнято Указ №63/2022 Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України. Відповідно до пункту 4 Указу здійснення заходів по впровадженню і забезпеченню дії надзвичайного стану, передбачених цим Указом, покладається на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та відповідні військові командування у відповідності із Законом України Про правовий режим надзвичайного стану. 24.02.2022 в Україні запроваджено військовий стан. За змістом статті 216 ГПК України суд постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи, якщо учасник справи повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Враховуючи введення воєнного стану на території м.Запоріжжя та необхідністю вирішення Запорізькою міською радою задач життєзабезпечення міста, позивач просить суд визнати поважною причину неявки представника Запорізької міської ради в судове засідання 24.02.2022 у справі №908/713/20 (908/1472/20), відкласти розгляд справи.
В засідання суду 24.02.2022, яке зафіксовано аудиозаписом за допомогою звукозаписувального технічного засобу Акорд, прибув керівник відповідача ОСОБА_7
ОСОБА_7 заявив про неможливість явки у судове засідання адвоката, який представляє інтереси відповідача у даній справі, у зв`язку із неможливістю його виїзду з міста Києва. Просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку з цим.
Відступаючи, зазначається, що 24.02.2022 судом було отримано заяву (б/н від 23.02.2022) ОСОБА_3 про відвід судді Ніколаєнка Р.А. від розгляду справи № 908/713/20(908/1472/20).
Ухвалою від 24.02.2022 (суддя Ніколаєнко Р.А.) згідно з ч.3 ст.39 ГПК України суд передав заяву (б/н від 23.02.2022) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ) про відвід судді Ніколаєнка Р.А. від розгляду справи № 908/713/20(908/1472/20) на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду. Суд визнав заяву про відвід необґрунтованою.
Шляхом здійсненого повторного автоматизованого розподілу розгляд заяви про відвід визначено судді Кричмаржевському В.А. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2024).
Ухвалою від 02.03.2022 у справі № 908/713/20(908/1472/20) Господарський суд Запорізької області у складі судді Кричмаржевського В.А. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ) про відвід судді Ніколаєнка Р.А. від розгляду справи № 908/713/20(908/1472/20).
Ухвалою від 24.02.2022 (суддя Ніколаєнко Р.А.) розгляд справи суд відклав до 24.03.2022, 10.00.
В цій ухвалі суд зазначив про визнання причин неявки учасників поважними та про введення в України воєнного стану.
В Указі Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні зазначається: У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:
1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб..
Надалі, внаслідок продовження строку дії воєнного стану, суд постановив ухвалу від 21.03.2022, у якій зазначив, що на засіданні 15 березня 2022 року, Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Учасникам повідомив, що Верховний Суд 04.03.2022 оприлюднив роз`яснення про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан.
Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом.
Справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження.
З метою забезпечення безпеки учасників судових процесів і відвідувачів судів припиняється проведення особистого прийому громадян керівництвом суду й обмежується допуск у судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань.
Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.
Варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Суд вирішив засідання суду перенести на дату за межами встановленого на той час періоду дії воєнного стану, ухвалою від 21.03.2022 засідання суду, призначене на 24.03.2022, суд переніс на 05.05.2022, 10.00.
Водночас, 03.05.2022 суд отримав клопотання Запорізької міської ради (б/н від 25.04.2022), де позивач наводить, що предметом спору у справі № 908/713/20 (908/1472/20) фактично є захист реалізації конституційних прав мешканців гуртожитку. У зв`язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці учасників судового процесу, як відвідувачів суду, в умовах збройної агресії проти України, здійснення правомочностей щодо захисту як майнових, так і немайнових прав членів територіальної громади є ускладненим. Багато осіб, що мають право на ефективний захист своїх прав в суді зараз може знаходитись в евакуації, зайнято волонтерською роботою, або вступити до лав Збройних Сил України чи Територіальної оборони для забезпечення життєдіяльності переміщених осіб зокрема та захисту міста в цілому. До завдань господарського судочинства статтею 2 Господарського процесуального кодексу України віднесено справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. До основних принципів господарського судочинства віднесено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін, пропорційність тощо.
Підсумовуючи, позивач просив визнати поважною неявку представника Запорізької міської ради на засідання по справі № 908/713/20(908/1472/20) та відкласти розгляд справи № 908/713/20(908/1472/20) до закінчення воєнного стану.
Клопотання Запорізької міської ради на той час суд визнав обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, і з врахуванням тривання у державі режиму воєнного стану, клопотання позивача (б/н від 25.04.2022), роз`яснень Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, оприлюднені 04.03.2022, ухвалою від 04.05.2022 переніс засідання суду по справі, призначене на 05.05.2022, на дату після закінчення строку воєнного стану та ухвалив також визначити дату наступного засідання окремою ухвалою після припинення воєнного стану.
28.07.2022 суд отримав клопотання відповідача від 27.07.2022 вих.б/н про призначення дати судового засідання. В клопотанні відповідач наводить обґрунтування підстав для призначення судового засідання з розгляду справи № 908/713/20 (908/1472/20), вважає за необхідне продовження розгляду справи.
Враховуючи клопотання та позицію відповідача щодо руху справи, продовження строку воєнного стану Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні (Указ затверджено Законом № 2263-IX від 22.05.2022) з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022 року), суд ухвалою від 02.08.2022 призначив підготовче засідання по справі на 13.09.2022, 11.00, ухвалив сторонам, третім особам виконати вимоги ухвал суду від 26.01.2022, від 07.02.2022 (у разі невиконання), а також витребував докази з метою виконання обов`язкових вказівок, викладених у Постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у даній справі № 908/713/20(908/1472/20), якою справу передано на новий розгляд та які наведено вище, зокрема суд:
- з метою з`ясування наявності підстав та дотримання правил залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що визначені положеннями статті 50 ГПК України, визначення статусу громадян - мешканців гуртожитку (за переліком 216 осіб) позивача зобов`язав надати відповідні документи як на підтвердження належності/спростування обставин щодо цих мешканців у розумінні положень частин першої, третьої та четвертої статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків";
- зобов`язав позивача надати суду докази відмови відповідача ТОВ «Грааль» добровільно передати гуртожиток по вул.Руставі, 12, м.Запоріжжя на вимогу позивача - Запорізької міської ради;
- зобов`язав третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надати суду докази в підтвердження правового режиму та цільового призначення приміщень (тієї частки Гуртожитку), що не є предметом спору, але належать співвласникам Гуртожитку вказаним третім особам; чи належать приміщення у будівлі по АДРЕСА_6 третім особам на даний час, чи не були відчужені;
- зобов`язав третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 надати суду актуальні та наявні на даний час документи на підтвердження належності до категорії осіб у розумінні положень частин першої, третьої та четвертої статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків";
- відповідача зобов`язав надати актуалізований на даний час перелік громадян та членів їх сімей, одиноких громадян, які проживають, зареєстровані у будівлі по АДРЕСА_6 , перевірити правильність відомостей про них;
- позивача зобов`язав надати суду власний перелік громадян та членів їх сімей, одиноких громадян, які проживають у будівлі по АДРЕСА_6 , з вказанням вірних анкетних даних громадян, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, з копіями відповідних документів в підтвердження, а також з долученням всіх необхідних документів, які б на законних підставах підтверджували би законність проживання фізичних осіб у будівлі по АДРЕСА_6 ;
- розпорядника майна боржника ТОВ «Грааль» арбітражного керуючого Загрія Р.О. зобов`язав надати акт інвентаризації майна відповідача - боржника у справі про банкрутство №908/713/20 - ТОВ «Грааль».
Крім того, з метою встановлення необхідних обстави, об`єктивного та всебічного дослідження необхідних доказів та також враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.12.2021 у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, а саме:
1) документів (у паперовій формі, в належним чином засвідчених копіях) щодо первинної реєстрації права власності на будинок по АДРЕСА_6 та переходу прав власності на його окремі частини, власниками (співвласниками) яких наряду з Товариством з обмеженою відповідальністю Грааль (вул. Руставі, 12, м.Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653) наразі являються: фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ), фізична особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ), фізична особа ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ), фізична особа ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_5 );
2) реєстраційної справи (в належним чином засвідченій копії) Товариства з обмеженою відповідальністю Грааль (вул. Руставі, 12, м.Запоріжжя, 69093, код ЄДРПОУ 32119653).
Постановленою окремо ухвалою від 03.08.2022 зазначені матеріали витребувані, із супровідним листом (вих.№ 01-12/01/1281 від 26.08.2022) Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради суду представлені копії документів з реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 та нежитлове приміщення №41, що розташоване за вищезазначеною адресою, а також надано посвідчені копії документів реєстраційної справи ТОВ «Грааль» (код ЄДРПОУ - 32119653).
На дату призначеного засідання (13.09.2022) до суду надані наступні пояснення, докази.
Третьою особою на стороні відповідача ОСОБА_14 представлені пояснення на виконання ухвали від 02.08.2022 (б/н від 05.08.2022) про те, що вона є власником приміщення (квартири) АДРЕСА_7 , загальною площею 33,3 кв.м або 3/500 частин будинку, яке використовується за його цільовим призначенням - для проживання; підставою набуття права власності є нотаріально посвідчений договір дарування нерухомого майна від 19.07.2014, укладений з ОСОБА_15 . В підтвердження надані копії договору дарування, рішення державного реєстратора від 19.07.2014 про державну реєстрацію прав, витяг з державного реєстру від 19.07.2014.
Третьою особою на стороні відповідача ОСОБА_5 на виконання ухвали від 02.08.2022 надані пояснення (б/н від 08.08.2022), згідно з якими він володіє на праві власності кімнатою персоналу № НОМЕР_9 , площею 15,4 кв.м, що складає 27/10000 частин будівлі гуртожитку (літ.А-5), що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.07.2014, укладеного ним з ОСОБА_3 , приміщення використовується для власних потреб, враховуючи, що ОСОБА_5 являється фізичною особою-підприємцем. Крім того, ОСОБА_5 орендує у ТОВ «Грааль» квартиру АДРЕСА_8 , площею 18,6 кв.м, яка використовується для проживання, і яка знаходиться біля кімнати персоналу № 144. В підтвердження надані копії договору купівлі-продажу, рішення державного реєстратора та про державну реєстрацію прав, витяг з державного реєстру від 15.07.2014.
Третьою особою на стороні відповідача ОСОБА_3 на виконання ухвали суду від 02.08.2022 надані пояснення по справі (б/н від 05.09.2022), згідно з якими він отримав у власність 241/1000 частин будівлі по АДРЕСА_6 на підставі чотирьох нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу - від 19.07.2004 та трьох від 24.12.2004, укладених з ТОВ «Грааль», що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ТОВ «ЗМБТІ» 15.05.2012. Також 27.12.2013 ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення № 37 на 3 поверсі; 15.07.2014 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення № 144 (кімната персоналу) на 1 поверсі будівлі. Крім того у 2016 році ОСОБА_3 відчужено за договором дарування на користь ТОВ «Високі технології» 468,4 кв.м будівлі, власницею яких на цей час є ОСОБА_2 . На цей час у власності ОСОБА_3 перебувають 1/40 частина, 1/100 частина, 1173/10000 частина будівлі, що складає 878,5 кв.м, з яких: житлова площа приміщення на першому поверху площею 34,1 кв.м, допоміжні приміщення - 844,4 кв.м у підвалі та на 1-5 поверхах будинку.
Крім того третьою особою ОСОБА_3 надані пояснення по справі (б/н від 05.09.2022) з викладенням окремо своєї позиції по суті спору. ОСОБА_3 підтримує позицію відповідача ТОВ «Грааль» та веде мову про те, що Запорізька міська рада не вирішує необхідні питання в межах наданих їй повноважень, вважає, що позов не може бути задоволений.
Третьою особою на стороні позивача ОСОБА_1 (представником) в електронній формі подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (б/н від 08.09.2022), у якому як на виконання ухвали від 02.08.2022 пояснено, що ОСОБА_1 не мала власного житла станом на час вступу у справу в якості третьої особи, що підтверджувалося змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно від 11.08.2020 № 219910226; станом на цей час факт відсутності у ОСОБА_1 власного житла підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.09.2022 № 308951298; ОСОБА_1 не використала право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на підтвердження чого надано довідку ЗОУ АТ «Ощадбанк», видану про те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) значиться в основному списку громадян, які мають право на приватизацію житла, житловий чек не використовувала; місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою по АДРЕСА_9 (гурт) з 29.04.1988 залишається незмінним на цей час, що підтверджується відомостями паспорту ОСОБА_1 .
Відповідачем ТОВ «Грааль» надані пояснення (б/н від 01.09.2022), де приведено, що в будівлі по АДРЕСА_6 її співвласники - ТОВ «Грааль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 володіють жилими та нежилими приміщеннями будівлі впереміш, без відокремлення чи виділення в будівлі. В силу ч.1 ст.355 ЦК України ця будівля належить зазначеним особам на праві спільної власності (спільне майно), при цьому частки співвласників будівлі не виділені в натурі (ст.364 ЦК України). Частка ТОВ «Грааль» в будівлі складає 759/1000, що дорівнює площі будівлі у розмірі 4377,9 м2, ця площа не має на даний час виділу у вигляді конкретних приміщень будівлі. Нежитлові приміщення ТОВ «Грааль» площею 1020,9 м2 (871,8 м2 площі коридорів 1-5 поверхів і підвалу будівлі та 149,1 м2 площі сходів і тамбури 1-5 поверхів та підвалу будівлі) фактично є нерозподіленою спільною власністю всіх співвласників будівлі - ТОВ «Грааль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки цією площею 1020,9 кв.м користуються всі співвласники будівлі.
Також відповідачем на виконання ухвали суду від 02.08.2022 надано актуалізований на даний час перелік громадян та членів їх сімей, одиноких громадян, які проживають у будівлі по АДРЕСА_6 , із зазначенням уточнених даних, які є у розпорядженні ТОВ «Грааль» щодо анкетних даних громадян по переліку станом на 01.09.2022. Щодо наявності реєстрації чи відсутності реєстрації цих громадян у будівлі по АДРЕСА_6 , то ТОВ «Грааль» зазначило, що не має такої інформації.
Розпорядником майна у справі про банкрутство ТОВ «Грааль» - арбітражним керуючим Загрія Р.О. на виконання ухвали від 02.08.2022 надані матеріали інвентаризації майна боржника станом на 20.12.2021.
Позивачем Запорізькою міською радою по питаннях ухвали від 02.08.2022 у даній справі надані пояснення (б/н від 05.09.2022) про таке:
- щодо надання рішень про вселення в гуртожиток, ордерів, договорів на проживання громадян та інших документів, то з цього приводу позивач навів, що порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання був визначений в постанові Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 № 208, яким було затверджено Примірне положення про гуртожитки, наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, яким затверджено Положення про гуртожитки, постанові Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, якою затверджено Примірне положення про користування гуртожитками. Згідно з постановою від 03.06.1986 № 208, якою регулювалися підстави вселення до 2015 року, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. В додатку до Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою № 208 від 03.06.1986, зазначено, що ордер є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. При вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому (директору) гуртожитком підприємства, установи, організації. Ордер дійсний протягом 30 днів. З такого позивач підсумував, що запитувані документи у нього відсутні і ніколи не могли знаходитись, оскільки зберігаються на підприємстві, яке надало жиле приміщення у гуртожитку;
- щодо надання документів, які підтверджують права на безоплатну приватизацію, позивач зазначив, що виходячи з положень ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» право на приватизацію виникає у мешканців тих гуртожитків, що перебувають у комунальній власності. До передачі гуртожитку у комунальну власність мешканці гуртожитку не набувають прав на приватизацію житла. Оскільки спірний гуртожиток не перебуває у комунальній власності, то у позивача відсутні документи, що підтверджують права мешканців на приватизацію житла;
- щодо надання доказів відмови ТОВ «Грааль» добровільно передати гуртожиток на вимогу позивача останній зазначив, що таким доказом є, по-перше, наявність цього судового процесу, його затягування та позиція відповідача, викладена у всіх поясненнях та клопотаннях, поданих ним, по-друге наявний в матеріалах справи лист ТОВ «Грааль» від 24.01.2011 до Запорізької міської ради, в якому вказано, що Товариство вважає, що дії норм Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не поширюються на гуртожиток, розташований за адресою вул. Руставі, 12, а зміст листів від 27.10.2017 вих. № 182, від 02.12.2017 вих. № 191, від 30.07.2018 вих. № 58 свідчить про ухилення відповідача на надання згоди на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя гуртожитку;
- щодо надання власного переліку громадян, які проживають у будівлі по вул. Руставі, 12, позивач зазначив, що гуртожиток по вул. Руставі, 12 ніколи не перебував і не перебуває у комунальній власності, тому у позивача не було і немає відомостей чи документів про осіб, які проживають у вказаному гуртожитку. Одночасно звернув увагу на тому, що предметом розгляду даної справи є передача у комунальну власність 759/1000 частин будівлі, що є гуртожитком. У даному спорі не розглядається питання наявності чи відсутності права на приватизацію у кожного мешканця гуртожитку. У вказаному спорі не розглядається та не вирішується питання правового статусу інших 241/1000 частин гуртожитку, що перебувають у приватній власності фізичних та юридичних осіб. Тобто, рішення у даній справі не вплине на права чи обов`язки мешканців гуртожитку та співвласників іншої частини будівлі і підстав для залучення цих осіб до розгляду даної справи у якості третіх осіб немає.
Також Запорізькою міською радою подано клопотання (б/н від 08.09.2022), у якому фактично продубльовані вже надані, а також викладені і додаткові аргументи по суті спору як на підтримання заявлених вимог. Позивач стверджує, що як на гуртожиток, так і на його мешканців поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Спирається на ряд судових рішень за участі ТОВ «Грааль» та громадян мешканців гуртожитку. Зокрема звертає увагу, що у справі № 22-3039/12 в ухвалі від 07.06.2012, яка набрала чинності, Апеляційним судом Запорізької області встановлено, що в процесі приватизації (корпоратизації) підприємства і перетворення його у ВАТ «Запорізький арматурний завод» гуртожиток було включено до статутного капіталу даного товариства. Згодом ВАТ «Запорізький арматурний завод» передав цей гуртожиток до статутного фонду ТОВ «Грааль», будучи учасником останнього. При цьому правовий статус будівлі по АДРЕСА_6 не змінився, до теперішнього часу вона зареєстрована як гуртожиток. Спірний гуртожиток знаходиться в приватній власності. Проте, оскільки він був включений до статутного капіталу ВАТ «Запорізький арматурний завод», створеного в процесі приватизації (корпоратизації), на нього (гуртожиток) поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Також позивач відзначив, що у будівлі по АДРЕСА_6 як гуртожиток, в якому мешкають громадяни, використовується 759/1000 цієї будівлі і саме ця частка є предметом спору у даній справі, а перелік житлових та нежитлових приміщень в цілому не має відношення до предмету спору. Позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Крім того, від позивача Запорізької міської ради суд отримав клопотання (б/н від 05.09.2022) в порядку ст.81 ГПК України, в якому він просив витребувати від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацію про зареєстрованих осіб у будівлі гуртожитку по АДРЕСА_6 , посилаючись на те, що на його самостійне звернення за такою інформацією до Департаменту змістовної відповіді не отримано.
Окремо постановленою ухвалою від 08.09.2022 зазначене клопотання суд задовольнив та витребував від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради запитані відомості.
13.09.2022 (після засідання цього дня), суд від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на ухвалу від 08.09.2022 отримав письмову інформацію (вих.№ 01-12/01/1515 від 13.09.2022) про зареєстрованих осіб відповідно до наданих відомостей з Державного реєстру виборців, які були передані Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради для створення реєстру територіальної громади за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12 (гуртожиток), а також інформацію про зареєстрованих осіб за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12 за відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
Зазначається, що витребувані та отримані судом від департаменту Запорізької міської ради докази судом прийняті (строк для надання доказів був встановлений судом до 13.09.2022).
В засідання суду 13.09.2022, яке зафіксовано аудиозаписом за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд», з`явилися представники відповідача, підтримали надані письмові позиції, заперечення проти позову.
Представник позивача в це засідання не прибув.
При цьому, крім наведених клопотань та пояснень, Запорізькою міською радою подано клопотання (б/н від 08.09.2022), у якому позивач просив визнати поважною причину неявки представника Запорізької міської ради у справі №908/713/20(908/1472/20) та відкласти розгляд справи №908/713/20 (908/1472/20) до закінчення воєнного стану в Україні.
В цьому клопотанні позивач відзначив про приведення в ухвалі від 02.08.2022 у даній справі роз`яснень Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введений воєнний стан, оприлюднених 04.03.2022 (зміст цих роз`яснень приведений й за текстом даної ухвали вище).
Зазначив, що суд в ухвалі від 02.08.2022 дійшов до висновку про можливість відновлення провадження у справі № 908/713/20(908/1472/20), зважаючи, що військовий стан в Україні мав припинитись 23.08.2022, однак 12.08.2022 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (Указ затверджено Законом № 2500-ІХ від 15.08.2022) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тому Запорізька міська рада повторно посилається на необхідність дотримання права на правосуддя всіх учасників процесу та всіх зацікавлених осіб, а саме: Предметом спору у справі № 908/713/20(908/1472/20) фактично є захист реалізації конституційних прав мешканців гуртожитку. У зв`язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці учасників судового процесу, як відвідувачів суду, в умовах збройної агресії проти України, здійснення правомочностей щодо захисту як майнових, так і немайнових прав членів територіальної громади є ускладненим. Багато осіб, що мають право на ефективний захист своїх прав в суді зараз може знаходитись в евакуації, зайнято волонтерською роботою, або вступити до лав Збройних Сил України чи Територіальної оборони для забезпечення життєдіяльності переміщених осіб зокрема та захисту міста в цілому. До завдань господарського судочинства статтею 2 Господарського процесуального кодексу України віднесено справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. До основних принципів господарського судочинства віднесено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін, пропорційність тощо.
Суд констатує, що обґрунтування клопотання від 08.09.2022 є тотожним обґрунтуванню клопотання позивача від 25.04.2022 про визнання поважною неявки представника Запорізької міської ради на засідання по справі № 908/713/20(908/1472/20) та відкладення розгляд справи № 908/713/20(908/1472/20) до закінчення воєнного стану, яке дійсно на той час було визнано судом обґрунтованим.
Але ж слід визнати, що на цей час обставини у розгляді справи є інакшими.
У постановленій за наслідками засідання 13.09.2022 ухвалі суд наголосив, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
До того ж, ухвалою від 02.08.2022 явка учасників у підготовче засідання, призначене на 13.09.2022, 11.00, не визнавалася обов`язковою.
Учасники справи, за винятком третьої особи ОСОБА_2 , але це не є в даному випадку перешкодою для розгляду справи, після відновлення судового розгляду надали свої позиції по суті спору, пояснення по поставлених судом питаннях, тобто учасники є обізнаними про рух справи та мають змогу брати участь у розгляду справи.
Про необхідність забезпечення безпеки, дотримання права на правосуддя яких саме осіб позивач не зазначив.
Не можна залишити поза увагою, що сам позивач звинувачує відповідача у затягуванні судового розгляду справи, що слідує з наданих на ухвалу суду від 02.08.2022 пояснень у клопотанні б/н від 08.09.2022, у яких відносно доказів відмови ТОВ «Грааль» передати гуртожиток (п.3) Запорізька міська рада вказує: «По-перше, наявність вказаного судового процесу, його затягування та позиція відповідача, викладена у всіх поясненнях та клопотаннях, поданих ним, сама по собі свідчить про відсутність наміру виконати вимогу законодавства України про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитку щодо передачі гуртожитку Територіальній громаді міста Запоріжжя.».
Варто також відзначити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В існуючій на даний час ситуації у справі, відтермінування за клопотанням позивача розгляду справи до закінчення воєнного стану принципу розгляду справи у розумний строк суперечитиме, а також й порушить права інших учасників на отримання судового рішення у розумний строк.
До речі, представники відповідача в засіданні 13.09.2022 наполягали на продовженні розгляду справи.
Відносно роз`яснень Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введений воєнний стан, оприлюднених 04.03.2022, на зміст яких також звертає увагу позивач, то ці роз`яснення безумовно враховуються судом, однак в той же час ці роз`яснення не є джерелом права, носять рекомендаційний характер та застосовуються залежно від обставин у кожній конкретній справі та у конкретний час.
З огляду на викладене у сукупності, клопотання позивача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні судом було відхилено.
З питання участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та дослідження обставин щодо інших мешканців гуртожитку у розумінні ч.ч.1, 3, 4 ст.1 та ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» з метою з`ясування наявності/відсутності підстав для їх залучення до участі у справі, на що вказав Верховний Суд в постанові від 07.12.2021 у даній справі, то за наслідками вивчення матеріалів справи, наданих учасниками на ухвалу від 02.08.2022 доказів, пояснень, суд дійшов таких висновків.
Ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Стосовно участі у справі ОСОБА_1 суд, по-перше, звертає увагу, що її було залучено до участі у справі на її попередньому розгляді в іншому складі суду та за її заявою про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (заява вх. №15598/08-08/20 від 13.08.2020, ухвала від 15.09.2020).
Інші особи мешканці спірної частини будівлі по АДРЕСА_6 ні на тому розгляді, ні на новому про вступ у справу до суду не заявлялися.
Доречно зазначити, що повідомлення про ухвали від 21.03.2022, 04.05.2022, 02.08.2022 у даній справі та дати призначених засідань суд оприлюднював на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області офіційного вебпорталу Судова влада України.
На новому розгляді суд ухвалою від 02.08.2022 від ОСОБА_1 витребував докази як на підтвердження обґрунтованості вступу та участі у справі і такі докази, пояснення ОСОБА_1 надані, що відображено за текстом вище.
Також за текстом вище відображено про заходи, які суд вжив до отримання необхідних відомостей про мешканців гуртожитку від сторін, однак отримані докази, пояснення в тому числі і від позивача, не дозволяють ґрунтовно встановити необхідні обставини відносно мешканців гуртожитку у розумінні відповідних положень ст.ст.1, 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та наявність підстав для залучення мешканців до участі у справі третіми особами за недостатністю даних, але ж питання про залучення третіх осіб має вирішуватися на загальних засадах правил доказування, визначених ст.ст.73 79 ГПК України.
Наявність підстав для залучення до участі у справі інших мешканців гуртожитку не доведено наданими у справу доказами та не встановлено судом.
Однак варто відзначити, що в будь-якому разі саме по собі судове рішення зі спору у даній справі, незалежно від результату вирішення спору, будь-як не порушить існуючих прав мешканців гуртожитку на проживання у ньому.
Суд ухвалами від 26.01.2022 та 02.08.2022 зобов`язував позивача надати відповідні документи як на підтвердження належності/спростування обставин щодо мешканців гуртожитку у розумінні положень частин першої, третьої та четвертої статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", але вимога суду позивачем не виконана. Позивач на це зазначив, що за позицією Запорізької міської ради підстав для залучення мешканців до розгляду даної справи у якості третіх осіб немає, витребуваних доказів для встановлення судом підстав для такого залучення не надав.
Окрім викладеного, необхідно зазначити, що на первинному розгляду даної справи ТОВ «Грааль» у наданому відзиві на позовну заяву (вих.№ 21 від 10.07.2020), заперечуючи заявлені позовні вимоги Запорізької міської ради, наряду з іншими аргументами, зазначило про те, що позовна заява підписана та подана до суду неуповноваженою особою директором Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Зломиногою В.М., який не являється адвокатом, не наділений повноваженнями представника позивача.
На новому розгляді судом згадані доводи відповідача не залишено поза увагою.
Водночас, до поданої до суду позовної заяви насправді додані докази на підтвердження повноважень підписанта заяви (самопредставництво), зокрема Положення про Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради, яким визначені відповідні повноваження директора Департаменту, надалі у справу надані й додаткові докази на підтвердження повноважень, в тому числі відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач на новому розгляді не заперечував наявність належних повноважень представника підписанта позовної заяви.
Також необхідно зазначити, що відповідачем на первісному розгляді справи заявлено про застосування позовної давності, що судом враховується на новому розгляді.
Так, в заяві від 28.09.2020 відповідач навів, що в порушення рішення Запорізької міської ради № 24 від 19.05.2010 «Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Запоріжжя у 2010 2014 роках» та Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Запоріжжя на 2010 2014 роки будівлю по вул.Руставі, 12 в м.Запоріжжі, яка підлягала передачі до комунальної власності згідно з цими рішенням та Програмою, не було передано у комунальну власність територіальної громади в особі позивача в період 2010 - 2014 років. Таким чином, про порушення свого права на отримання цієї будівлі позивач дізнався чи міг дізнатися 01.01.2015 зі спливом визначеного на передачу строку, а позов поданий 11.06.2020, тобто з пропуском встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку, а отже підстави для задоволення позовної заяви відсутні у зв`язку з пропуском позовної давності.
За підсумками підготовчого засідання 13.09.2022 суд дійшов висновку, що питання підготовчого засідання у даній справі є вирішеними, є виконаними вказівки постанови Верховного Суду від 07.12.2021 у даній справі, витребувані відповідні докази, на які спрямував Верховний Суд, щодо чого отримано реагування учасників, а тому ухвалою від 13.09.2022 закрито підготовче провадження з розгляду позову Запорізької міської ради та призначено справу до судового розгляду по суті.
Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.09.2022 об 11.00.
Судове засідання зафіксовано аудиозаписом за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Представник позивача позов підтримав.
У судових дебатах представник позивача відзначив, що звернення Запорізької міської ради до суду зумовлено необхідністю додержання конституційних прав мешканців гуртожитку, забезпечення їх гідними умовами життя і гуртожиток по АДРЕСА_6 відповідає всім умовам, визначеним Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, для його передачі у комунальну власність, також цей Закон розповсюджується і на всіх громадян, які проживають у гуртожитку, Запорізькою міською радою надано інформацію в підтвердження того стосовно п`яти громадян Кузьменкової, Тищенко, Січкаренко, родини Матюшенко, з боку відповідача жодних доказів зворотного не надано.
Окремо представник позивача висловився про те, що Запорізька міська рада не обґрунтовує свої вимоги положеннями Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, які визнані Конституційним Судом України неконституційними, зазначив, що ст.14 цього Закону передбачає кілька способів передачі гуртожитків до комунальної власності, серед яких - передача на частково-компенсаційній основі за позовом органу місцевого самоврядування і такий спосіб передачі Конституційний Суд України неконституційним не знайшов і такий порядок існує. Також існує порядок оцінки майна на випадок передачі майна на частково-компенсаційній основі, визначений ч.4 ст.14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (Розмір компенсації вартості гуртожитків, що передаються відповідно до цього Закону у власність територіальних громад на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, з урахуванням зменшення вартості внаслідок нарахованого фізичного зносу або збільшення вартості в результаті фактично підтверджених витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їхній власності), є відомою залишкова вартість будівлі гуртожитку на дату його передачі до статутного капіталу ВАТ Запорізький арматурний завод, а відповідач не надав жодних документів, які б свідчити про проведення ним капітального ремонту спірної будівлі. З такого представник вважає, що у справі наявні всі документи для того, щоб визначити вартість майна та передати його у комунальну власність. Також представник зазначив, що правовий статус майна, що полягає у перебуванні гуртожитку у спільній власності, з передачею його частини у комунальну власність жодним чином не буде змінений, рішення суду, в разі задоволення позову не буде впливати на права співвласників.
На запитання суду щодо здійснення позивачем компенсації вартості гуртожитку у будь-якому розмірі представник позивача зазначив, що Закон не вимагає попередньої компенсації і це питання може бути вирішено вже після прийняття рішення судом. Так, міською радою повинно бути прийняте рішення, яким буде визначено суму компенсації, мова може йти, на думку представника, про часткову компенсацію та передачу гуртожитку на частково-компенсаційній основі згідно п.п. б п.2 ч.3 ст.14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, яким передбачено, що на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради, і ця норма, на відміну від передачі гуртожитків на умовах повної компенсації, не вимагає попереднього здійснення компенсації.
З огляду на свої доводи представник позивача наголосив, що Запорізька міська рада подала свій позов, обґрунтувала його ст.14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків і є важливий принцип суд знає закон і якщо місцева рада якось неправильно визначила норму, то від цього не повинні страждати третя особа на стороні позивача та інші мешканці гуртожитку і суд може сам визначити конкретну правову норму з метою захисту прав та інтересів громадян.
Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені Запорізькою міською радою позовні вимоги та доводи представника позивача, зазначивши, що є визначеною залишкова вартість гуртожитку на момент оцінки майнового комплексу на час передачі до статутного капіталу ВАТ станом на 01.01.1994 - 438945 українських карбованців. Також вважає доведеним дослідженими в судовому засіданні доказами (листами відповідача) факт відмови, ухилення відповідача від добровільної передачі гуртожитку. Наголосив, що з боку ОСОБА_1 у справу надані всі документи, що свідчать про належність їй права на приватизацію житла у гуртожитку, вважає, що якщо в гуртожитку проживає хоча б одна особа, які підпадає під дію Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, то сам гуртожиток, підпадаючи під дію цього Закону, має бути переданий до територіальної громади міста задля подальших дій з приватизації чи інших дій.
Представник відповідача зазначив про правильність на йому думку заперечень відповідача проти позову, що викладені в заявах по суті справи, вважає, що обставини, на які посилається позивач, не доведені, підстав для задоволення позовних вимог, зазначених в позовній заяві, немає і суд не вправі самостійно змінювати предмет позову.
За підсумками судового засідання 22.09.2022, після заслуховування вступного слова присутніх представників учасників справи, безпосереднього дослідження судом в засіданні матеріалів справи та судових дебатів, у нарадчій кімнаті суд ухвалив рішення, вступну та резолютивну частини якого оголосив після виходу з нарадчої кімнати та повідомив присутніх про складання повного рішення протягом десяти днів з дня оголошення скороченого тексту.
Суд на новому розгляді справи встановив наступне та дійшов таких висновків.
З пред`явленням позову Запорізька міська рада Позивач просить передати у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради частину гуртожитку - 759/1000 згідно з актуальною інформацією про об`єкт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ТОВ Грааль Відповідачу та розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12.
В обґрунтування позову Позивач посилається на положення ст.ст.2, 3, 5, 14, 18 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.
Обставини щодо прав на гуртожиток за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12 являлися предметом дослідження у справі № 5009/2087/12-5009/2773/12 та відображені у рішенні Господарського суду Запорізької області від 05.10.2012 у цій справі.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, свого часу гуртожиток належав Державному підприємству Запорізький арматурний завод у складі цілісного майнового комплексу, докази чого та хронологія корпоратизації і приватизації цього цілісного майнового комплексу державного підприємства із створенням відкритого акціонерного товариства є такі:
1. В квітні 1973 року гуртожиток введено в експлуатацію та на ДП "Запорізький арматурний завод" заведено на нього інвентарну картку № 3251 (15511) обліку основних засобів;
2. 20.10.1993 року Міністерство машинобудування, ВПК і конверсії України повідомляє вих. № 01/5-364ДП "Запорізький арматурний завод" про включення підприємства до списку, що корпоратизуються;
3. 12.11.1993 року наказом № 640 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України затверджена комісія по корпоратизації ДП "Запорізький арматурний завод";
4. 24.11.1993 року наказом № 513 ФДМУ назначається представник ФДМУ в інвентаризаційній комісії по корпоратизації ДП "Запорізький арматурний завод";
5. 03.12.1993 року наказом № 102 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України створюється експертна комісія по інвентаризації майна ДП "Запорізький арматурний завод";
6. 29.12.1993 року розпорядженням № 19 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України призначається проведення інвентаризації майна ДП Запорізький арматурний завод з 01.01.1994 року по 15.01.1994 року;
7. за результатами проведення інвентаризації майна ДП "Запорізький арматурний завод" складені описи майна, зокрема складений інвентарний опис № 4 основних засобів цеху № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток;
8. 20.01.1994 року складена Зведена відомість основних засобів ДП "Запорізький арматурний завод" станом на 01.01.1994 року, в яку увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток;
9. 20.01.1994 року комісією з інвентаризації майна ДП "Запорізький арматурний завод" підписаний протокол № 1 в яку увійшли підсумки інвентаризації майна;
10. 21.01.1994 року комісією з інвентаризації майна ДП "Запорізький арматурний завод" підписаний протокол № 2 завершена інвентаризація та оцінка вартості майна ДП "Запорізький арматурний завод" як цілісного майнового комплексу, куди увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток;
11. 28.01.1994 року Міністерством машинобудування, ВПК і конверсії України затверджений Акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП "Запорізький арматурний завод", в який увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток;
12. 28.01.1994 року Міністерством машинобудування, ВПК і конверсії України затверджений Аудиторський висновок правильності проведення інвентаризації та оцінки майна ДП "Запорізький арматурний завод", в який увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) -гуртожиток;
13. 28.01.1994 року наказом № 103 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України затверджений акт інвентаризації та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП "Запорізький арматурний завод", в які (акти) увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток;
14. 28.01.1994 року наказом № 104 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України на базі ДП "Запорізький арматурний завод" створено ВАТ "Запорізький арматурний завод";
15. 21.12.1994 року наказом № 1624 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України передані ФДМУ передані акції ВАТ "Запорізький арматурний завод", а також інші документи корпоратизації;
16. 27.12.1994 року між Міністерством машинобудування, ВПК і конверсії України та ФДМУ підписаний Акт передачі 100 % акцій ВАТ "Запорізький арматурний завод" та відповідних документів;
17. 29.12.1994 року наказом № 97-ДПК ФДМУ прийнято рішення про приватизацію об`єктів, що корпоратизовані, згідно якого наданий дозвіл на приватизацію майна об`єкту - ВАТ "Запорізький арматурний завод", який перетворено в ВАТ у процесі корпоратизації шляхом продажу акцій.
Суд установив, що згідно Указу Президента України Про корпоратизацію підприємств від 15.06.1993 № 210/93 та Положення про порядок корпоратизації, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993 № 508 наказом № 104 від 28.01.1994 Міністерство машинобудування, ВПК і конверсії України вирішило:
1) Створити на базі Державного підприємства "Запорізький арматурний завод" ВАТ "Запорізький арматурний завод";
2) Затвердити Статут ВАТ "Запорізький арматурний завод";
3) Вважати недійсним статут ДП "Запорізький арматурний завод";
4) Доручити керівнику ДП "Запорізький арматурний завод" Лянному В.А. зареєструвати статут ВАТ "Запорізький арматурний завод".
Гуртожиток, розташований за адресою м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12 належав Державному підприємству "Запорізький арматурний завод" як структурний підрозділ - цех № 49 (інвентарний № 49000011), правовідносини щодо приватизації цього гуртожитку регулювались нормами Закону України "Про приватизацію державного майна", Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995, згідно з якими на момент приватизації цього підприємства гуртожитки могли бути включені до майна підприємств, які підлягали приватизації.
Отже, зазначений гуртожиток за згаданою адресою належав Державному підприємству "Запорізький арматурний завод", в квітні 1973 року він був введений в експлуатацію, включений до основних засобів підприємства і в процесі корпоратизації підприємства та його перетворення став належати ВАТ "Запорізький арматурний завод", ввійшов до його статутного капіталу на підставі діючого на момент приватизації законодавства.
Після того ВАТ "Запорізький арматурний завод" набуло корпоративні права на долю у статутному капіталі ТОВ "Грааль" за рахунок майнового внеску будівлі літера-А-5, розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12.
Зазначене підтверджується рішенням зборів учасників ТОВ "Грааль" від 24.12.2002, протоколом № 3 про вступ до ТОВ "Грааль" в якості учасника ВАТ "Запорізький арматурний завод" із внеском до статутного фонду цього товариства гуртожитку; актом від 24.12.2002 оцінки та передачі майна будівлі гуртожитку у статутний фонд ТОВ "Грааль".
13.03.2003 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 70/12 "Про оформлення права власності на будівлю гуртожитку (літ.А-5) по вул. Руставі, 12 за ТОВ "Грааль", на підставі якого 08.04.2003 останньому було видано свідоцтво серії САА № 912165 про право власності на це майно.
12.07.2004 рішенням зборів учасників ТОВ "Грааль" було надано згоду на відчуження гуртожитку по вул.Руставі, 12 в м.Запоріжжі, який був одержаний ним у власність від ВАТ "Запорізький арматурний завод" в якості його статутного внеску до статутного капіталу ТОВ "Грааль".
На підставі вказаного рішення ТОВ Грааль продало підприємцю Баранову С.В. (ІПН НОМЕР_3 ) 241/1000 частини будівлі приміщень гуртожитку по АДРЕСА_6 , уклавши нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н.Г. договори купівлі-продажу: від 19.07.2004 - продано 17/100 частини гуртожитку, від 24.12.2004 (три договори) - продано 1/25, 1/40 та 3/500 частин гуртожитку.
У подальшому ОСОБА_3 було здійснено ряд правочинів щодо відчуження частки своєї долі нерухомого майна, зокрема: 3/100 частки на підставі договору дарування нерухомого майна серії та номер 2226 від 30.08.2016 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Високі технології" (ЄДРПОУ 32814726); 3/500 частки на підставі договору дарування нерухомого майна серії та номер 6195 від 19.07.2014 передано гр. ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_4 ); 27/10000 частки на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 5924 від 15.07.2014 передано гр. ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 ).
Про такі обставини відчуження часток будівлі гуртожитку зазначив Позивач у позовній заяві, що потягло наслідком заявлення позову відносно 759/1000 частини гуртожитку, що залишилася на праві власності за Відповідачем.
Крім того, після пред`явлення позову за актом приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ "Високі технології" у власність колишньому учаснику від 19.10.2021 належна цьому Товариству частка гуртожитку була передана у власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) у зв`язку з її виходом зі складу учасників Товариства, з метою здійснення належних розрахунків.
Наразі власниками гуртожитку по АДРЕСА_6 , наряду з Відповідачем, якому належить 759/1000 частки, є:
- ОСОБА_2 (8/100 частки);
- ОСОБА_16 (3/500 частки);
- ОСОБА_5 (27/10000 частки);
- ОСОБА_3 (1/40, 1/100, 1173/10000 частки).
Наведені обставини щодо переходу права власності на частки гуртожитку підтверджуються матеріалами реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, а саме гуртожитку, що розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12 та нежитлове приміщення № 41, що розташоване за зазначеною адресою, а також як наданими у справу учасниками, так і отриманими судом інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, витягами з реєстрів.
З 01.01.2009 набрав чинності Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (№ 500-VІ від 04.09.2008).
Позивач в позові зазначив, що прокуратура міста Запоріжжя зверталась до ВАТ "Запорізькій арматурний завод", як учасника ТОВ "Грааль" з часткою у статутному капіталі 98,619%, з питання передачі гуртожитку територіальній громаді м.Запоріжжя.
ВАТ "Запорізькій арматурний завод" у листі-відповіді на звернення (вих.№ 154 від 22.10.2008, копію додано до позову), повідомило, що зобов`язується розглянути на загальних зборах учасників ТОВ "Грааль" питання щодо передачі гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12, як цілісного майнового комплексу, у власність відповідної територіальної громади (органів місцевого самоврядування), у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" у чинній редакції сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
За положеннями ч.4 ст.1 "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
За визначенням п. 2 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом
За положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Позивач зазначив та підтвердив наданими доказами, що 19.05.2010 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 24 "Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Запоріжжя на 2010 - 2012 роки" (далі - рішення № 24 від 19.05.2010).
Згідно з пунктом 2 рішення № 24 від 19.05.2010 затверджено перелік гуртожитків, які заплановано до передачі у власність територіальної громади міста Запоріжжя у 2010 - 2014 роках та обсяг коштів, необхідний для їх передачі (додаток 2 до рішення № 24 від 19.05.2010). В розділі "Гуртожитки приватної форми власності" в пункті 27 передбачено передачу до комунальної власності міста Запоріжжя гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12.
21.06.2012 прийнято Закон України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 - 2015 роки", в загальній частині якого передбачено, що відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, які проживають у гуртожитках державної форми власності та на яких поширюється дія зазначеного Закону, можуть приватизувати займані ними житлові приміщення після передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Станом на дату подачі позову гуртожиток, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя не передано.
Листом вих.№ 90/01-37/01 від 27.01.2020 Департамент з управління житлового комунальним господарством Запорізької міської ради повідомив, що в зв`язку з набранням чинності з 04.06.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким внесені зміни до Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків", що стосуються поширення сфери дії Закону на гуртожитки, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, які у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, департаментом з управління житлово-комунальним господарством міської ради на адресу департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації у 2017, 2018, 2019 роках було надано перелік адрес гуртожитків м.Запоріжжя, що увійшли до статутних капіталів підприємств для включення до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад. До переліку гуртожитків був включений також гуртожиток за адресою: вул.Руставі,12.
Листом вих.№ 0222/01-14 від 14.02.2020 Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Запорізької обласної державної адміністрації надано інформацію, що формування адресного переліку гуртожитків по м. Запоріжжю має забезпечити виконавчий комітет Запорізької міської ради та подати на затвердження ради.
Позивач вказує, що в рішенні № 24 від 19.05.2010 органами місцевого самоврядування сформовано перелік гуртожитків для передачі у власність територіальної громади міста Запоріжжя; рішення № 24 від 19.05.2010 не виконано повністю; Загальнодержавна цільова програма передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2020 рік відсутня, Проект Закону знаходиться на розгляді Верховної Ради України.
Зазначає, що на виконання рішення № 24 від 19.05.2010 передача гуртожитку, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, має здійснюватись відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", наводячи положення ст.3 цього Закону, згідно з якою ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування, та зазначаючи, що відповідно до ст.7 цього ж Закону у комунальну власність передаються безоплатно, зокрема гуртожитки.
Пояснює, що 24.01.2011 Відповідачем - ТОВ "Грааль" направлено лист до Запорізької міської ради, в якому визначено, що Товариство вважає, що дії норм Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" не поширюються на гуртожиток, розташований за адресою м. Запоріжжя вул. Руставі, 12.
Далі, зазначає Позивач, на всі звернення та ініціативи органів місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків ТОВ "Грааль" надані відповіді про відмову у передачі до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя гуртожитку, зокрема:
- лист від 27.10.2017 вих. № 182;
- лист від 02.12.2017 вих. № 191;
- лист від 30.07.2018 вих. № 58.
З такого Позивач робить висновок, що єдина можливість забезпечити дотримання та захист прав мешканців гуртожитку на реалізацію їх конституційних прав та гарантій на житло за поданням органів місцевого самоврядування є вирішення спору в судовому порядку.
По-перше, суд зазначає, що будівля по вул.Руставі, 12 в м.Запоріжжі у її визначенні є гуртожитком, такий статус будівлі (часток) не змінювався, що слідує з реєстраційної справи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) № 159049023101 на гуртожиток літ.А-5 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, буд.12,
інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Гуртожиток збудований до 01.12.1991, (введений в експлуатацію в 1973 році), будівництво здійснювалось за кошти державного підприємства, гуртожиток був включений до статутного капіталу створеного в процесі корпоратизації ВАТ "Запорізький арматурний завод", надалі цим Товариством гуртожиток переданий в якості внеску до статутного фонду ТОВ "Грааль".
Відтак, спірна будівля гуртожитку в силу наведених вище положень ч.4 ст.1, п.2 ст.1-1 Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" за характеристиками підпадає під категорію гуртожитків, на які розповсюджується дія цього Закону.
Так, виходячи зі змісту ч.4 ст.1 Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" його дія поширюється на гуртожитки, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.
Статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначені особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Так, відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в редакції, чинній на час пред`явлення позову Запорізькою міською радою, гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:
1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються:
а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням;
б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;
2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються:
а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради;
б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;
3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються:
а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку;
б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.
Таким чином, гуртожитки державної форми власності передаються в комунальну власність виключно на безкомпенсаційній основі, а гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, що має місце у даній справі, на безкомпенсаційній основі може бути передано за згодою власника гуртожитку (за його власним рішенням) або без його згоди за рішенням суду.
П.4 ч.1 ст.5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" унормовано, що передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
Згідно з п.19 ч.1 ст.18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону.
Аналіз приведених положень ст.ст.5, 14, 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" доводить до висновку, що примусове передавання гуртожитків у комунальну власність здійснюється в судовому порядку за позовом органів місцевого самоврядування в разі відмови власника гуртожитку від його передавання на добровільних (договірних) умовах.
В даному випадку, зі змісту позовної заяви Запорізької міської ради та покладених у її підставу обставин, фактів та аргументів однозначно слідує, що позовні вимоги полягають у передачі у власність територіальної громади належної Відповідачу частини гуртожитку на безкомпенсаційній основі, як то передбачалося пп. "б" п.1 ч.3 ст.14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", чинного на час подання позову.
Варто також відзначити, що такий висновок не заперечив Верховний Суд, зазначивши в постанові від 07.12.2021, якою справу № 908/713/20(908/1472/20) передано на новий розгляд, про те, що "… Суд також зазначає, що за змістом позовних вимог та як встановлено судами згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, правовою підставою для звернення із вимогами до Відповідача стала норма підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", відповідно до якої передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється за рішенням суду на безкомпенсаційній основі за умови, що власник гуртожитку не надав своєї згоди на таку передачу гуртожитку на вимогу відповідного суб`єкта, що діє та представляє інтереси відповідної територіальної громади." (п.7.11 цієї постанови).
Додатково слід відзначити, що Позивач в позовній заяві будь-яким чином (прямо чи опосередковано) не веде мову про компенсацію/часткову компенсацію вартості гуртожитку, про спір між сторонами саме з такого приводу не заявлено на вирішення суду, не свідчать про таке й додані до позовної заяви, а також й надалі у справу Позивачем документи та матеріали. Натомість, за текстом заяви Позивач спирається на законодавчі норми (Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") щодо безоплатної передачі гуртожитків до комунальної власності. Це відображено за текстом рішення вище.
Також за текстом рішення вище відображено, що як на підтвердження відмови Відповідача передати до комунальної власності спірної частини гуртожитку Позивачем зазначені та додані до позовної заяви лист ТОВ "Грааль" б/н від 24.01.2011 на адресу Запорізької міської ради, листи ТОВ "Грааль" на ім`я заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Запорізької міської ради від 27.10.2017 вих. № 182, від 22.12.2017 вих. № 191 та від 30.07.2018 вих. № 58.
Судом вивчено змістовне навантаження цих листів та з`ясовано таке.
У листі б/н від 24.01.2011 ТОВ "Грааль", з посиланням на те, що стало обізнаним про прийняття Запорізькою моською радою рішення № 24 від 19.05.2010 "Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Запоріжжя на 2010 2014 роки" зазначає, що ТОВ "Грааль" являється приватним власником гуртожитку по вул.Руставі, 12 в м.Запоріжжі, передання якого включено до Програми, і згідно положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" на цей гуртожиток дія цього Закону не поширюється. В цьому листі ТОВ "Грааль" звернулося до Запорізької міської ради з проханням надати йому інформацію та її документальне підтвердження стосовно того, якими нормами чинного законодавства керувалась Запорізька міська рада при прийнятті рішення № 24 від 19.05.2010 та компетенції Запорізької міської ради щодо прийняття такого рішення з зазначенням підстав для розпорядження приватною власністю ТОВ "Грааль".
Щодо цього листа суд звертає увагу, що відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" у його первинній редакції, яка діяла на час складання листа, цей Закон не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування.
Безумовно, це однозначно спростовує обґрунтованість посилання Позивача на цей лист при зверненні з позовом у 2020 році, таке посилання не має сенсу в полі актуальних обставин та чинності Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в іншій редакції.
У листі від 27.10.2017 вих. № 182 ТОВ "Грааль" веде мову про належність йому 759/1000 частини будівлі гуртожитку, до складу яких не входить підвал з всіма комунікаціями, про комунальні борги мешканців гуртожитку, про відсутність у мешканців будівлі документів на право вселення та проживання. При цьому пояснює, що "не тримається" за свою частку, згодне діяти в межах діючого законодавства, однак за умови вирішення необхідних, поставлених ним питань, зазначає про очікування відповіді по цих питаннях, а також просить посприяти укладенню прямих договорів на постачання комунальних послуг між постачальниками цих послуг та мешканцями будинку.
У листі від 22.12.2017 вих. № 191 та повторно у листі від 30.07.2018 вих. № 58 ТОВ "Грааль" наполягає працівникам Запорізької міської ради врахувати питання з приводу: перебування гуртожитку у співвласності кількох осіб, отриманої від ВАТ "Запорізький арматурний завод" інформації про втрату права на проживання в гуртожитку працівниками заводу через припинення трудових відносин, суспільної необхідності передачі гуртожитку у комунальну власність в розрізі вимог Конституції України, визначення розміру суми та способу її виплати як відшкодування вартості частини будівлі в разі її примусового відчуження на користь територіальної громади, а також питання заборгованості мешканців по комунальних послугах в розмірі більш як 2 млн.грн. В цих листах ТОВ "Грааль" також зазначив про згоду діяти в межах законодавства та за умови вирішення необхідних питань, про очікування ним відповідей по поставлених в цих листах, а також у листі від 27.10.2017 вих.№ 182 питаннях.
Слід визнати, що ці листи ТОВ "Грааль" (2017, 2018 років) також не означають однозначну відмову від передачі гуртожитку, а містять намагання вирішити певні питання, за можливості досягти згоди по них, в тому числі відносно передачі належної ТОВ "Грааль" частини гуртожитку на компенсаційній основі.
Окремо звертається увага, що відносно недослідження та невитребування доказів відмови ТОВ "Грааль" передати гуртожитку (спірну частину) зробив зауваження Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції на первинному розгляді справи, зазначивши у п.7.12 постанови від 07.12.2021, що "… суд першої інстанції, безпідставно відхиливши ухвалою від 04.08.2021 клопотання Відповідача про витребування доказів його відмови добровільно передати Гуртожиток на вимогу Позивача, не дослідив при цьому та не надав оцінки змісту доданим Позивачем до позовної заяви копіям листів Відповідача, зокрема від 27.10.2017, від 22.12.2017 та від 30.07.2018. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на вказане процесуальне порушення уваги не звернув та не надав відповідної правової оцінки.".
Враховуючи це, приймаючи справу №908/713/20(908/1472/20) до нового розгляду, ухвалою від 26.01.2022 суд зобов`язав Позивача надати листування з відповідачем щодо предмета спору.
Однак, будь-які додаткові докази Позивачем не надані.
Після відновлення розгляду справи, ухвалою від 02.08.2022, прямо зазначаючи про висновки п.7.12 постанови Верховного Суду від 07.12.2021 у даній справі, суд зобов`язав Позивача надати суду докази відмови Відповідача ТОВ "Грааль" добровільно передати гуртожиток по вул.Руставі, 12, м.Запоріжжя на вимогу Позивача - Запорізької міської ради.
Проте знов таки, Позивач будь-яких додаткових доказів відносно цього не надав, однак при цьому на ухвалу суду від 02.08.2022 надав письмові пояснення (б/н від 05.09.2022), де щодо надання доказів відмови ТОВ "Грааль" добровільно передати гуртожиток на вимогу Позивача зазначив, що докази відмови ТОВ "Грааль" добровільно передати гуртожиток на вимогу Позивача вже знаходяться в матеріалах даної справи. Зокрема, це лист ТОВ "Грааль" від 24.01.2011 до Запорізької міської ради, в якому вказано, що Товариство вважає, що дія норм Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширюється на гуртожиток, розташований по вул.Руставі, 12. Також Позивач вказав, що зміст листів від 27.10.2017 вих. № 182, від 22.12.2017 вих. № 191, від 30.07.2018 вих. № 58 свідчить про ухилення Відповідача від надання згоди на передачу до комунальної власності територіальної громади міста гуртожитку.
Крім того у наданому письмовому клопотанні (фактично пояснення, б/н від 08.09.2022) відносно доказів відмови ТОВ "Грааль" передати гуртожиток Запорізька міська рада зазначила, що по-перше, наявність цього судового процесу, його затягування та позиція Відповідача, викладена у всіх поясненнях та клопотаннях, поданих ним, саме по собі свідчить про відсутність наміру виконати вимогу законодавства України про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитку щодо передачі гуртожитку територіальній громаді міста. По-друге, Запорізькою міською радою додано до позовної заяви листування з Відповідачем. В листі ТОВ "Грааль" від 24.01.2011 до Запорізької міської ради вказано, що Товариство вважає, що дії норм Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширюються на гуртожиток, розташований за адресою вул. Руставі, 12, що фактично є рівнозначним відмові передати гуртожиток територіальній громаді для забезпечення конституційних прав 216 громадян. Зміст листів від 27.10.2017 вих. № 182, від 22.12.2017 вих. № 191, від 30.07.2018 вих. № 58 свідчить про ухилення відповідача на надання згоди на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя гуртожитку. А приймаючи до уваги, що відносно ТОВ "Грааль" було розпочато справу про банкрутство, подальше листування могло призвести до серйозних наслідків і проблем 216 членів територіальної громади міста, тому звернення Запорізької міської ради до суду щодо захисту прав членів територіальної громади є обґрунтованим та правомірним.
Таким чином, Позивач наполягає на достатності доданих до позовної заяви доказів відмови Відповідача добровільно передати належну йому частину гуртожитку, навіть попри зауваження щодо цього Верховного Суду, проте суд знаходить ці твердження такими, що не мають під собою підґрунтя з огляду на наведені мотивування суду відносно дослідження листів ТОВ "Грааль".
Суд акцентує, що зазначення у щойно згаданому клопотанні Позивача (б/н від 08.09.2022) про надання ним у справу листування з Відповідачем не відповідає дійсності, адже листування як таке являє собою взаємні листи-звернення(вимоги)/відповіді на них.
Зміст листів ТОВ "Грааль" від 27.10.2017 вих. № 182, від 22.12.2017 вих. № 191 та від 30.07.2018 вих. № 58 свідчить про те, що їх надано як у відповідь на листи Запорізької міської ради від 13.10.2017 вих.№ 12607/02-18/06, від 01.12.2017 вих.№ 14607/02-18/06 та від 05.07.2018 вих.№ 06/03-22-01774 відповідно.
Водночас, Позивач навіть на надав цих своїх листів на адресу ТОВ "Грааль", будь-як не пояснюючи таке замовчування.
Рівно так, хоча на сьогодні це не має значення, Позивач не надав і свого реагування на лист ТОВ "Грааль" б/н від 24.01.2011, який хибно та безпідставно покладає в основу доказів ухилення, відмови Відповідача передати гуртожиток у комунальну власність.
Зазначення Позивачем про припинення листування з Відповідачем через відкриття справи про банкрутство ТОВ "Грааль" та можливість настання у зв`язку з цим серйозних наслідків для громадян будь-як не пояснено та не є зрозумілим які саме наслідки могло спричинити листування, чому Позивач зі свого боку не прискорив заходи до отримання гуртожитку у комунальну власність.
При цьому ж не можна залишити поза увагою, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Грааль" № 908/713/20 було відкрито 11.06.2020, тобто за спливом близько двох років після останнього листа ТОВ "Грааль", який надано у справу (від 05.07.2018).
За вимогами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ч.2 ст.74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Слід визнати, що Позивачем не доведено наданими доказами обставини відмови, ухилення Відповідача передати належну йому частину гуртожитку у комунальну власність на його (Позивача) вимоги, пропозиції.
Такі обставини, що являються передумовою для виникнення спірних правовідносин із застосуванням положень підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та матеріально-правовою підставою для вимог Позивача щодо передачі Відповідачем гуртожитку та судового розгляду спору, не встановлені судом у даній справі.
Дослідженням наданих доказів та обставин щодо прав мешканців, які проживають у належній Відповідачу частині гуртожитку по вул.Руставі, 12 в м.Запоріжжі, у розумінні положень частин першої, третьої та четвертої статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", встановлення яких є також необхідним для вирішення спору щодо передачі гуртожитку у комунальну власність, про що поряд з іншим зауважив Верховний Суд в постанові від 07.12.2021 у даній справі, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Виходячи з положень ч.ч.3, 4 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (зміст наведений за текстом ухвали вище) на гуртожиток по вул.Руставі, 12 в м.Запоріжжі за його визначенням дія цього Закону поширюється.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.
У розумінні Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме:
а) у відомчих гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;
б) у гуртожитках колишніх державних і комунальних підприємств та організацій, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі масової приватизації та корпоратизації:
до включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств та після передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР;
після включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств до передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР, або на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України на вимогу власника гуртожитку (його представників), за умови, що мешканець гуртожитку або його сім`я були вселені у гуртожиток на підставі спеціального ордера та проживали у гуртожитку за договором найму жилого приміщення (п.14 ст.1-1 Закону);
За приписами п.2 ч.2 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" цей Закон не поширюється на громадян, які мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом.
Суд на новому розгляді справи, з урахуванням зауважень постанови Верховного Суду від 07.12.2021 у даній справі, вжив заходів до отримання відповідних доказів у справу, ухвалою про прийняття справи до нового розгляду, ухвалою від 02.08.2022 витребував від Позивача докази щодо поширення на мешканців гуртожитку, які за наданими у справу даними Відповідача станом на 15.02.2022 проживають в будівлі по АДРЕСА_6 (за переліком 216 осіб), дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Також суд задовольнив клопотання Позивача про витребування доказів та ухвалою від 08.09.2022 витребував від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацію про зареєстрованих осіб у будівлі гуртожитку по АДРЕСА_6 .
Зміст наданих Позивачем на ухвалу від 02.08.2022 письмових пояснень (б/н від 05.09.2022), клопотання (б/н від 08.09.2022, фактично пояснень) відображений в описовій частині рішення.
Окремо зазначається, що відносно доказів на підтвердження того, що у гуртожитку мешкають громадяни, на яких поширюється сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", Позивач послався на надане ним у справу колективне звернення мешканців гуртожитку, а також на наданий Відповідачем у справу перелік осіб, які станом на час розгляду справи мешкають в гуртожитку, та зазначив, що до зазначених звернення та переліку включені громадяни ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , інш.
Слід визнати, що колективне звернення від 27.05.2019 до Запорізької міської ради мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 за підписом 71 особи з проханням подати позовну заяву про передачу будівлі гуртожитку до комунальної власності і в подальшому прийняти гуртожиток до комунальної власності міста не є належним доказом та підтвердженням розповсюдження на мешканців спірної частини гуртожитку дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", список підписантів не несе необхідного доказового навантаження.
Відносно згаданих осіб Позивач зазначив, що гр. ОСОБА_11 проживає у спірному гуртожитку з 07.02.1995, що підтверджується копією наданого у справу договору найму, а відсутність власного житла та невикористання нею права на приватизацію підтверджується наданим витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Гр. ОСОБА_1 наданими нею у справу доказами підтверджено наявність прав приватизацію житла у гуртожитку ( ОСОБА_1 дійсно у справу надані відповідні докази, про це відображено в описовій частині рішення).
Також позивач зазначив, що гр. ОСОБА_18 та гр. ОСОБА_20 проживають у спірному гуртожитку з 1983 та з 1977 року, гр. ОСОБА_19 з 1995 року, відсутність власного житла та невикористання права на приватизацію цими особами підтверджується наданим витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, відносно цих осіб Позивач послався на судові рішення у цивільних справах - № 22-3039/12 від 07.06.2012 та № 2-129/2011 від 15.03.2011 та встановлені цими судовими рішеннями факти.
Так, в ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 07.06.2012 у справі № 22-3039/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" до ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 про виселення з жилого приміщення гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, якою залишено без змін рішення Ленінського районного суду від 15.03.2011 у цій справі про відмову в позові, встановлено, що спірний гуртожиток раніше належав Державному підприємству "Запорізький арматурний завод". В процесі приватизації (корпоратизації) підприємства і перетворення його у ВАТ "Запорізький арматурний завод" гуртожиток було включено до статутного капіталу даного товариства. Згодом ВАТ "Запорізький арматурний завод" передав цей гуртожиток до статутного фонду ТОВ "Грааль", будучи учасником останнього. При цьому правовий статус будівлі по АДРЕСА_6 не змінювався, до теперішнього часу вона зареєстрована як гуртожиток. Відповідачі ОСОБА_18 та ОСОБА_20 не мають власного житла, зареєстровані та проживають в спірному гуртожитку з 1983 та 1977 року відповідно. Гуртожиток надавався їм для проживання, як працівникам ДП "Запорізький арматурний завод". Відповідачі ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , будучи їх повнолітніми дітьми, зареєстровані та проживають в гуртожитку від дня свого народження. Тому по справі відсутні підстави вважати вселення відповідачів до спірного гуртожитку самовільним.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11.07.2011 у справі № 22-3683/2011, за результатами перегляду рішення Ленінського районного суду від 15.03.2011 у справі № 2-129/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" до ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 про усунення перешкод у користування власністю, виселення із житлового приміщення гуртожитку без наданні іншого жилого приміщення, апеляційний суд, підтримуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, встановив, що ОСОБА_19 з жовтня 1980 року по вересень 2003 року працювала на державному підприємстві "Запорізький арматурний завод", яке у 1994 році реорганізовано у ВАТ "Запорізький арматурний завод"; з 1982 року перебувала квартирному обліку. У березні 1995 року сім`я ОСОБА_19 вселилась до кімнати 35 у гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_6 , який перебував на балансі ВАТ "Запорізький арматурний завод". Факт постійного проживання сім`ї відповідачів у зазначеній кімнаті підтверджується також записом про реєстрацію в паспортах відповідачів. Гуртожиток по вулиці Руставі, 12 був включений до статутного фонду ВАТ "Запорізький арматурний завод" у процесі приватизації, а у грудні 2003 року переданий останнім до статутного фонду ТОВ "Грааль". Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Грааль", суд першої інстанції керувався тим, що відповідачі набули право на проживання в гуртожитку на законних підставах, ОСОБА_19 перебувала у трудових відносинах з попереднім власником гуртожитку ВАТ "Запорізький арматурний завод" більше 20 років, її сім`я проживає в ньому більше 15 років, іншого житла не має, тому не підлягають виселенню з підстав ст. 132 ЖК України без надання іншого житлового приміщення. Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку. Відсутність в архівах ВАТ "Запорізький арматурний завод" протоколів і профкому і адміністрації про розподіл житлової площі у гуртожитку обґрунтовано прийнята судом першої інстанції до уваги, оскільки з 1995 року ВАТ як власник гуртожитку не оспорював підстави вселення і проживання сім`ї Січкоренко в спірне приміщення, приймав від неї відповідні платежі за користування житлом. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачами порушується право власності ТОВ "Грааль", безпідставні. При набутті у 2003 році права власності на спірну нерухомість ТОВ "Грааль" було добре обізнане про статус приміщення, його цільове призначення. Відповідно до ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Посилання апелянта (ТОВ "Грааль") на те, що спірне житло втратило статус гуртожитку не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивач (ТОВ "Грааль") являється власником саме гуртожитку, а не будинку. В передбаченому законом порядку статус спірного житла не змінювався.
Підсумовуючи такі факти та доводи, Позивач Запорізька міська рада вказує, що вибірковий аналіз переліку мешканців спірного гуртожитку, наданого Відповідачем, доводить, що у спірному гуртожитку мешкають особи, які відповідають вимогам Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та на яких дія цього Закону поширюється.
Одразу зазначається, що Відповідач - ТОВ "Грааль" в обґрунтування заперечень проти позову послався на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.02.2011 у справі № 2-а-29/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" до Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення Запорізької міської ради від 16.04.2009 за №18 "Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету по вулиці Руставі, 12" та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.05.2010 за №236/2 "Про державну реєстрацію будинкового комітету по вулиці Руставі, 12".
Верховний Суд в постанові від 07.12.2021 про передачу даної справи № 908/713/20(908/1472/20) на новий розгляд зробив зауваження, що в контексті вирішення спору у цій справі, суди не дослідили актуальності та не надали оцінки встановленим згаданою постановою у справі № 2-а-29/11 обставинам, що мали місце станом на час її ухвалення 15.02.2011.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15.02.2011 у справі № 2-а-29/11 позов ТОВ "Грааль" задоволено. При цьому встановлені такі обставини: З 2004 р. Будівля належить виключно двом приватним власникам Позивачу та ПП Баранову С.В. Фізичні особи, які продовжують проживати в Будинку до теперішнього часу, які займають кімнати в Будинку не мають жодного будь-якого документу, який би на законних підставах підтверджував би законність проживання фізичних осіб у Будинку. Тобто, у мешканців Будинку відсутні ордери на займання приміщень в Будинку, рішення відповідних органів профспілок, інших можливих органів, відсутні договори оренди, які пропонувались Позивачем до укладення, тощо. Також відсутній точний облік осіб, які проживають у Будинку, практично всі мешканці Будинку вселились самостійно, без згоди Позивача або ВАТ "Запорізький арматурний завод". Крім того судом встановлено, що на даний час Позивач в судовому порядку займається виселенням мешканців Будинку. Таким чином, у всіх фізичних осіб, які приймали участь у створенні органу самоорганізації населення "Будинковий комітет по вулиці Руставі, 12", відсутні жодні будь-які законні документи на проживання в Будинку, тобто вони проживають незаконно. Також з матеріалів справи вбачається, що в порушення положень Закону України "Про органи самоорганізації населення" Рішення № 18 прийнято Відповідачем 1 без згоди Позивача та без наявності документів, які б підтверджували би законність проживання фізичних осіб у будівлі гуртожитку по вул. Руставі, 12, що є власністю Позивача. При таких обставинах, ані Відповідач-1 ані Відповідач-2 при прийнятті Рішення № 18 та Рішення № 236/2 не перевірили, не витребували належних документів, не надали належну правову оцінку ситуації, а також не повідомили Позивача про надання дозволу та створення "Будинкового комітету" і як слідство - порушили приписи ст.ст.2, 7 Закону "Про органи самоорганізації населення".
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ч.5 ст.75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
За правилами ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Як слідує з наданих Позивачем суду у клопотанні б/н від 23.02.2022 аргументів та пояснень, судові рішення стосовно сімей Січкоренко та Матюшенко, які підкріплені апеляційною інстанцією, представлені ним в розрізі положень ч.ч.5, 7 ст.75 ГПК України як на спростування преюдиціальності фактів, встановлених Орджонікідзевським районним суду м.Запоріжжя у справі № 2-а-29/11, як судом першої інстанції.
Суд не поділяє такий підхід Позивача, згадані судові рішення набрали законної сили у визначеному законом порядку, безумовно прийняті на підставі наявних у справах доказів.
Суд вважає, що з аналізу обставин відносно мешканців гуртожитку (в тому числі і встановлених судовими рішеннями 2011, 2012 років) у сукупності слідує висновок, що у належній Відповідачу частині гуртожитку проживають як особи, які підпадають під сферу застосування Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", так і особи, на яких дія цього Закону не поширюється.
Зазначається, що наряду з переліком мешканців, наданого у справі Відповідачем, отримано витребувані відомості про мешканців від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі Департамент).
Департаментом надано інформацію про зареєстрованих осіб відповідно до наданих відомостей з Державного реєстру виборців, які були передані Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради для створення реєстру територіальної громади за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12 (гуртожиток) Перелік осіб із зазначенням прізвищ, імен, по-батькові, дат народження та із застереженням, що у зв`язку з тим, що у Департаменті на цих осіб за переліком відсутні картки реєстрації осіб, підтвердити або спростувати інформацію не є можливим.
Також надано інформацію про зареєстрованих осіб за адресою: м.Запоріжжя, вул.Руставі, 12 за відомостями самого Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Перелік осіб із зазначенням прізвищ, імен, по-батькові, дат народження, а також дат реєстрації місця проживання за наявності таких відомостей (охоплює період 1981 по 2021 р.р.) або із застереженням про неможливість підтвердити або спростувати інформацію у зв`язку з відсутністю карток реєстрації особи.
Однак отримані докази, пояснення не дозволяють ґрунтовно встановити, в тому числі безпосередньо самостійно суду на підставі наявних даних (за допомогою державних реєстрів, тощо), необхідні обставини у розумінні відповідних положень ст.ст.1, 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" відносно мешканців частини будівлі гуртожитку, яка належить Відповідачу.
Додатково зазначається, що задля підтвердження розповсюдження на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян мешканців належної Відповідачу частини гуртожитку сфери застосування Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" має буди доведено, що ці мешканці:
- не мають власного житла,
- не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду,
- на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток,
- фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу (сукупно 5 і більше років.
Такі докази щодо всіх мешканців, які проживають та належній Відповідачу 579/1000 будівлі гуртожитку відсутні.
Висновок Позивача про те, що вибірковий аналіз переліку мешканців спірного гуртожитку, доводить, що у спірному гуртожитку мешкають особи, які відповідають вимогам Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та на яких дія цього Закону поширюється, суд не поділяє.
Обсяг доведеності необхідних обставин в цій частині проживання на правових підставах, визначених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" декількох осіб у порівнянні з кількістю мешканців більш як 200 осіб, є недостатнім.
Відтак, не є доведеними Позивачем та встановленими судом обставини щодо розповсюдження на всіх мешканців спірної частини гуртожитку сфери застосування Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Іншими словами, не є доведеними обставини щодо використання мешканцями всієї, належної Відповідачу, 579/1000 будівлі гуртожитку на правових підставах у розумінні Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Крім того, суд звертає увагу на таке правове регулювання та такі правові висновки.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".
Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 того ж Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 Цивільного кодексу України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.
Такий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду та викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц.
Таким чином, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Такі правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17 та від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18.
У розумінні Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків":
допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення) (п.3 ст.1-1 Закону);
жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла, призначеного для постійного проживання у ньому (п.6 ст.1-1 Закону);
нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів, навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), що входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать (не віднесені) до жилих (житлових) приміщень і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин (п.11 ч.1-1 Закону);
житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об`єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців) (п.7 ч.1-1 Закону).
Позивач був заздалегідь достеменно обізнаний, що гуртожиток по АДРЕСА_6 перебуває у спільній частковій власності.
В тому числі про це повідомляв Позивача Відповідач у листах 27.10.2017 вих. № 182, від 22.12.2017 вих. № 191 та від 30.07.2018 вих. № 58.
На час пред`явлення позову наряду з власником 759/1000 будівлі гуртожитку - ТОВ "Грааль" співвласниками являлися ТОВ "Високі технології", ФОП Баранов С.В., ФО ОСОБА_4 , ФО ОСОБА_5 .
На час вирішення спору на новому розгляді права власності на частки гуртожитку по АДРЕСА_6 зареєстровані за такими особами з такими частками:
- ТОВ "Грааль" (759/1000 частки);
- ОСОБА_2 (8/100 частки);
- ОСОБА_4 (3/500 частки);
- ОСОБА_5 (27/10000 частки);
- ОСОБА_3 (1/40, 1/100, 1173/10000 частки).
Судом було витребувано та отримано від співвласників нерухомості третіх осіб у даній справі (крім ОСОБА_2 , але матеріали щодо набуття цією особою частки у будівлі гуртожитку по вул. Руставі, 12 наявні в матеріалах реєстраційної справи, які надані суду - т.12 а.с.265 - 270) пояснення щодо набуття, правового режиму та цільового призначення належних їм приміщень, також пояснення (б/н від 01.09.2022) щодо спільного використання жилих та нежилих приміщень гуртожитку з доданням технічного паспорту будівлі по АДРЕСА_6 надані Відповідачем, і з аналізу цих пояснень (наведені в описовій частині ухвали), які також знаходять своє підтвердження матеріалами реєстраційної справи на гуртожиток, інформацією з державних реєстрів прав, слідує, що співвласники використовують як жилі, так і нежилі приміщення, як в житлових, так і не в житлових цілях, не всі частки є єдиними, виокремленими, частки не виділені в натурі згідно ст.364 ЦК України.
Окремо слід звернути увагу на права та користування допоміжним приміщення підвалу будівлі гуртожитку.
Так, згідно з поясненнями Відповідача, у підвалі будівлі ТОВ "Грааль" належать нежитлові приміщення площею 154,6 м2: сходи та тамбури у підвал площею 24,8 м2, електрощитова всієї будівлі площею 9,1 м2, тепловий вузол всієї будівлі площею 21,5 м2, склад (камера схову) будівлі площею 18,6 м2, загальний коридор всього підвалу будівлі площею 80,6 м2. Площа підвалу будівлі (без сходів) - 922,1 м2, з яких ТОВ "Грааль" належить 129,8 м2, ОСОБА_3 - 323,9 м2 (склади, приміщення магазину секонд-хенд, приміщення колишньої ветеринарної клініки, туалет, електрощитова), ОСОБА_2 - 468,4 м2 (актовий зал, туалети, камері схову, склади, елеваторний вузол).
Позивач, пред`явивши до суду позов саме до Відповідача про передання до комунальної власності 759/1000 будівлі гуртожитку, належних Відповідачу, не визначив механізму, способу передачі цих 759/1000 будівлі гуртожитку у вигляді цілісного об`єкту житлового комплексу гуртожитку (п.7 ст.1-1 Закону) з урахуванням характеру використання жилих та нежилих, допоміжних приміщень співвласниками та з урахуванням належних співвласникам (крім Відповідача) прав власності на їх окремі частки будівлі гуртожитку.
З приведених вище мотивувань та обґрунтувань слідує висновок, що внаслідок недоведення Позивачем та невстановлення судом необхідних, з огляду на приписи Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обставин, в тому числі щодо передумов заявлення спору на вирішення суду, позовні вимоги про передачу 759/1000 будівлі гуртожитку на безкомпенсаційній основі, як про те заявлено Запорізькою міською радою з пред`явленням позову, задоволені бути не можуть.
Наряду з цим зазначається, що на час вирішення спору на новому розгляді мають місце наступні обставини.
20.10.2021 Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу № 3-181/2020(440/20) за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 4 вересня 2008 року № 500-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 46, ст. 323) зі змінами та дійшов висновку, що підпункт пункту 1 частини третьої статті 14 Закону № 500-VІ, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.
Ухваленим рішенням № 7-р(ІІ)2021 у цій справі підпункт "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 № 500-VІ, зі змінами визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином наразі механізм правового регулювання передачі гуртожитку на безкомпенсаційній основі за рішенням суду, що був передбачений підпунктом "б" пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", під правове регулювання якого, виходячи зі змісту позову Запорізької міської ради, підпадають спірні правовідносини, відсутній.
Відтак, на цей час такий механізм не може бути застосований судом.
За таких обставин у їх сукупності в позові відмовлено.
Правила позовної давності, про що заявлено Відповідачем, судом не застосовуються, оскільки в позові відмовлено по суті.
Беручи до уваги аргументи та доводи представника Позивача, а також і представника третьої особи, які наведений в описовій частині рішення, судом додатково зазначається таке.
Не зважаючи на те, що за змістом позову та покладених в його обґрунтування обставин та доказів позовні вимоги Запорізької міської ради спрямовані на отримання 759/1000 частин гуртожитку на безкомпенсаційній (безоплатній) основі, представник Позивача в судовому засіданні став вести мову про необхідність дотримання принципу "суд знає закон" та передачу частини гуртожитку на частково-компенсаційній основі на підставі п. "б" п.2 ч.3 ст.14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та за визначеним згідно з матеріалами справи безпосередньо судом розміром компенсації вартості майна.
Вбачається, що розуміння принципу "суд знає закон" представник в даному випадку викривлює.
Згідно з ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч.2 тієї ж статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За приписами ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд дійсно може застосувати інакше, ніж зазначає позивач, правове регулювання, визначити норми права, які підлягають застосуванню, однак безумовно лише в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Самостійно змінювати предмет позову, до чого фактично схиляють суд представник Позивача та третьої особи на стороні Позивача, суд не вправі.
Встановлені у справі обставини, що послугували пред`явленню позову, суд об`єктивно змінити не може.
Правом на зміну предмета позову наділений виключно Позивач і останнім про таке на новому розгляду справи не заявлялося.
Крім того, варто зазначити, що сам представник Позивача зазначив, що відносно розміру компенсації Запорізькою міською радою має бути прийнято рішення.
Безумовно, будучи обізнаною про Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)2021 від 20.10.2021 (принаймні з постанови Верховного Суду від 07.12.2021) Запорізька міська рада була не позбавлена права вжити відповідних заходів.
Також, враховуючи чисельні надані учасниками пояснення, аргументи, слід привести, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. Водночас, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 20, 129, 194, 196, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Копії рішення надіслати учасникам спору за позовом, розпоряднику майна ТОВ Грааль арбітражному керуючому Загрія Р.О., кредиторам у справі про банкрутство (за наявності у суду відомостей на електронні адреси за ЕЦП судді).
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2022.
Суддя Р.А.Ніколаєнко
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2022 |
Оприлюднено | 28.03.2024 |
Номер документу | 106581026 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні