Постанова

від 04.10.2022 по справі 578/886/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м.Суми

Справа №578/886/21

Номер провадження 22-ц/816/838/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 11 лютого 2022 року, у складі судді Зері Ю.О., ухвалене у селищі міського типу Краснопілля, повний текст якого складено 17 лютого 2022 року,

в с т а н о в и в:

13 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок від 07.04.2021 він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, як суміжний землекористувач, порушуючи принципи добросусідства, чинить йому перешкоди у користуванні власністю шляхом самовільного встановлення на його земельній ділянці дерев`яного паркану, за яким ростуть зелені насадження. Звернення до органів місцевого самоврядування з метою розв`язання спору до позитивних результатів не призвели, у зв`язку з цим просив суд: зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер: 5922385400:01:009:0187, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленого дерев`яного паркану та дикорослих насаджень (кущів та дерев), що знаходяться на цій земельній ділянці, стягнути з відповідача на його користь 155000 грн відшкодування завданої моральної шкоди та покласти на відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 11 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер: 5922385400:01:009:0187, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановленого дерев`яного паркану та дикорослих насаджень (кущів та дерев), що знаходяться на цій земельній ділянці.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншому відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 923,00 грн, 8222,00 грн витрат на оплату експертного висновку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Грицик Г.О., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому зазначає, що суд не залучив до участі в справі орган місцевого самоврядування - Краснопільську селищну раду, до якої позивач звертався з запитом. Вважає, що причиною спору є те, що земельну ділянку позивача невірно зареєстрували в Державному земельному кадастрі. Неякісне формування земельної ділянки у 2007 році частково під об`єктами 1986 року будівництва відповідача, не порушує права позивача, зазначені у позовній заяві. Під час розгляду справи порушена процедура подання, витребування доказів, процедура проведення експертного дослідження. Ставить під сумнів результати експертизи, вказуючи на низку процесуальних та технічних помилок здійснених експертом під час надання висновку, зокрема, недостовірність документів, які досліджував експерт, порушення права відповідача на присутність під час проведення експертного дослідження. Заперечуючи проти доказів, досліджених судом першої інстанції, надає та просить дослідити нові докази.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Оніщенко О.В. не погодився з доводами апеляційної скарги, вважав рішення законним та обґрунтованим, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Грицика Г.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Оніщенка О.В., які проти скарги заперечували, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 07.04.2021 позивач придбав у власність нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,0581 га, кадастровий номер: 5922385400:01:009:0186, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу, земельна ділянка загальною площею 0,0581 га відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови: цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - приватна, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за земельними угіддями: прибудинкова територія - 0,0581 га. Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, площею 0,0581 га, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу НВ-0006598692021, підготованому та наданому державним адміністратором Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» СМР ОСОБА_3 від 31.03.2021, відчужувана земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 ; від Б до В - Самотоївської сільської ради (вулиця); від В до Г - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ; від Г до А - ОСОБА_5 . Цей договір зареєстрований у реєстрі за № 1757.

Також, відповідно до умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.04.2021, позивач придбав у власність земельну ділянку загальною площею 0,1731 га, кадастровий номер: 5922385400:01:009:0187, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.2 договору, цільове призначення земельної ділянки: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форма власності - приватна, вид використання земельної ділянки: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, форма власності - приватна, за земельними угіддями: рілля: 0,1731.

Відповідно до п. 1.4 договору згідно з кадастровим планом земельної ділянки, площею 0,1731 га, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу НВ-0006598642021, підготованому та наданому державним адміністратором Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» СМР ОСОБА_6 від 31.03.2021, відчужувана земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ; від Б до ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 ; від В до А ОСОБА_5 . Цей договір зареєстрований у реєстрі за № 1760.

Обидва договори купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 07.04.2021 недійсними не визнавались, на даний момент є чинними.

Відповідач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи, що вказана обставина сторонами не заперечується, суд вважає її встановленою з огляду на те, що відповідачем та її представником жодних доказів на підтвердження права власності відповідача суду не подано.

Відповідач, як суміжний землекористувач, відмовилась підписати Акти від 21.04.2021 прийому-передачі межових знаків не зберігання, які складались під час встановлення меж земельних ділянок, належних позивачу. Іншими суміжними користувачами вказані акти прийому-передачі межових знаків на зберігання підписані без зауважень.

Таку відмову відповідача її представник у судовому засіданні не пояснив, зазначивши лише, що вважає, що кадастровий номер земельній ділянці позивача визначений невірно.

27 травня 2021 року позивач звертався до Краснопільської селищної ради з проханням допомогти у вирішенні конфліктного питання з сусідкою ОСОБА_2 стосовно межі між сусідніми земельними ділянками, оскільки відповідач неправомірно встановила на земельній ділянці, належній позивачеві, дерев`яний паркан та допустила вирощення чагарників, а на будь-які спроби прибрати паркан та дикоростучі дерева і рослини чи домовитись мирним шляхом, остання реагує шляхом висловлення погроз.

За результатом розгляду звернення позивача, Краснопільською селищною радою була надана відповідь № 110-04/3 від 25.06.2021 про те, що дане звернення було розглянуто комісійно з виїздом на місце. Також у відповіді зазначено, що згідно актів прийому-передачі межових знаків на зберігання, належні позивачеві земельні ділянки закріплені межовими знаками невстановленого зразка (дерев`яні кілки). Акти підписані представником СРФДП «Центр ДЗК», селищної ради та землевласником. Підпис суміжного користувача, з яким виник спір за межу, в актах відсутній. При огляді місцевості встановлено, що суміжний користувач ОСОБА_2 використовує землю поза встановлених дерев`яних кілків та не погоджується із встановленими межовими знаками. У зв`язку з неможливістю вирішити межовий спір позивачу рекомендовано звернутись до суду.

Відповідно до висновків експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, виходячи зі складеного графічного Додатку №1 арк. 1, фактичне землекористування у виді паркану та умовних меж за адресою по АДРЕСА_1 , на підставі даних топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки, розроблених ТОВ «Полюс-С», не відповідає межам відповідно до правоустановчих документів та зареєстрованих в Державному земельному кадастрі (обмінного файлу) на цю ділянку (кадастровий номер - №5922385400:01:009:0187). Виходячи зі складеного графічного Додатку №1 арк.2, фактичне землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , не відповідає даним Державного земельного кадастру кадастрового номера 5922385400:01:009:0187 (обмінного файлу) по відношенню до суміжної земельної ділянки АДРЕСА_3 , де жовтим кольором відображені контури суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_3 (згідно фактичного використання по встановленому паркану та умовним межам), накладаються на територію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , межі якої визначені відповідно до правоустановчих документів та зареєстровані в Державному земельному кадастрі (обмінного файлу) на цю ділянку (кадастровий номер - № 5922385400:01:009:0187), загальною площею 153 м2 в найбільш лінійних розмірах -2,55м, 1,02м, 1,28м. Виходячи зі складеного графічного Додатку №1 арк.2 дерев`яна огорожа (паркан) та металеві стовпи (які на схемі відображені чорним кольором (лінія без розривів), позначені цифрою «1») та насадження (кущі та дерева) (які на схемі відображені зеленим кольором позначені цифрою «2»), безпосередньо знаходяться на території земельної ділянки АДРЕСА_1 , межі якої визначені відповідно до правоустановчих документів та зареєстровані в Державному земельному кадастрі (обмінного файлу) на цю ділянку (кадастровий номер -№5922385400:01:009:0187).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача демонтувати самовільно встановлений паркан та дикорослі насадження (кущі та дерева), що знаходяться на земельній ділянці, належній позивачу, суд виходив з того, що позивач відповідно до приписів статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном, оскільки право власності на будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , виникло у нього на законних підставах і зареєстровано у встановленому законом порядку, а у ході судового розгляду доведено, що відповідач умисно чинить позивачу перешкоди у користуванні належною йому ділянкою.

Частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд, враховуючи встановлені обставини справи, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на нематеріальний характер моральних страждань та відсутність чітких критеріїв майнового вираження душевного болю, дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 1000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як передбачено ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник, згідно зі ст. 319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У ст. 321 ЦК України йдеться про те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За нормами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з аналізу вказаної норми матеріального права, можна дійти висновку, що власник має право вимагати усунення будь яких порушень свого права від будь яких осіб і будь яким шляхом, що є прийнятним для власника. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до п. п. «г» , «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України вбачається, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Зі змісту п. «е» ч. 1 ст. 96 ЗК України вбачається, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Таким чином, вказані вище норми права та встановлені в справі обставини дають підстави вважати, що позивач, як власник суміжної земельної ділянки, має право вимагати усунення перешкод у користуванні його земельною ділянкою.

В суді першої інстанції жодних доказів на підтвердження заперечень позовним вимогам (як то правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідача, докази, що підтверджують неправомірність визначення меж земельної ділянки позивача, генеральний план населеного пункту, докази визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07.04.2021) ані відповідачем, ані його представником протягом розгляду справи надано не було, як не було заявлено у підготовчому провадженні й відповідних клопотань про витребування доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що суд не залучив до участі в справі орган місцевого самоврядування - Краснопільську селищну раду є безпідставними, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції ні від відповідача, ні від його представника не надходили клопотання про залучення до участі у справі Краснопільської селищної ради. При цьому представник скаржника в апеляційній скарзі не зазначає процесуальний статус, в якості якого, на його думку, необхідно було залучити до участі у справі вищезазначений орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. ч. 2-3, 8 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).

Всупереч наведеному, представник відповідача надав до апеляційного суду нові докази, зокрема, архівну копію рішення Самотоївської сільської ради від 21 вересня 1993 року №17, свідоцтво про право власності, технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , будівельний паспорт, а також докази, які здобуті вже після ухвалення рішення судом першої інстанції: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно сформований 22.07.2022, лист Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 29.07.2022, лист Міністерства юстиції України від 01.08.2022, лист ТОВ «Аналітика» від 25.07.2022, проте не довів, що відповідач чи його представник не мали можливості їх подати у вказаний процесуальним законом строк з причин, що не залежали від них, тому, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України вони колегією суддів не приймаються.

Доводи апеляційної скарги про порушення процедури подання, витребування доказів, процедури проведення експертного дослідження не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів про неправильне формування належної позивачу земельної ділянки під кадастровим № 5922385400:01:009:0187, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то судом першої інстанції правильно встановлено, що ним на законних підставах, згідно договору купівлі-продажу від 07 квітня 2021р., придбано цю земельну ділянку. Правомірність її формування, походження та набуття позивачем у власність жодною зацікавленою особою, в тому числі і відповідачем у встановленому законом порядку не оспорювалася. При цьому, предметом позову у даній справі являється усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим № 5922385400:01:009:0187, позивач у позовній заяві не заявляв жодних вимог щодо того, що належна відповідачу нерухомість заважає йому у користуванні земельною ділянкою, тому відповідно вказані обставини судом не досліджувалися та не можуть бути предметом апеляційного перегляду.

Посилання представника скаржника на те, що даний спір повинен був розглядатися судом в рамках можливості-неможливості встановлення меж належної позивачу ділянки з кадастровим № 5922385400:01:009:0187, не заслуговують на увагу, так як обрання способу захисту порушеного права чи інтересу належить особі, що звертається до суду, тобто позивачу, який самостійно обирає підстави та предмет такого захисту.

В апеляційній скарзі представник скаржника наводить численні, на його думку, порушення при проведенні судової експертизи по справі, вважаючи, що таке експертне дослідження не може бути прийняте судом як доказ, бо є недопустимим.

Так, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.

Висновок експертизи судом оцінений з точки зору його належності, допустимості та достатності, в сукупності з іншими доказами.

Суд у своєму рішенні зазначив, що будь-яких зауважень до висновку від сторін не надходило, клопотань про призначення у справі додаткової чи повторної експертизи від учасників справи також не надходило.

Колегія суддів не вбачає таких процесуальних та технічних помилок, які могли б ставити під сумнів результати експертизи.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність спричинення моральної шкоди внаслідок порушення прав позивача. При цьому, встановлюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд визначив його залежно від обставин справи, глибини душевних страждань, враховуючи при цьому вимоги розумності і справедливості.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанцій, зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку представника відповідача свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно оцінив докази в їх сукупності та ухвалив правильне по суті рішення на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича залишити без задоволення.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 11 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

О. І. Собина