Ухвала

від 28.09.2022 по справі 320/8822/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 вересня 2022 року справа № 320/8822/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області з вимогами:

- поновити позивачу строк для звернення до суду з позовом та прийняти дану позовну заяву до розгляду;

- визнати незаконним та скасувати Рішення №2189-16-VІІІ Кагарлицької міської ради від 03.02.2022 "Про розгляд заяви щодо включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2022 році та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (0,1200 га).

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши позовну заяву на предмет її відповідності положенням Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Так, у п. 1 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд поновити йому строк для звернення до суду з позовом та прийняти дану позовну заяву до розгляду, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі 639/8782/16-а).

Досліджуючи питання пропуску строку звернення до суду Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 липня 2021 року у справі № 9901/89/21 зазначила про таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Так, предметом спору у даній справі є рішення №2189-16-VІІІ Кагарлицької міської ради від 03.02.2022 "Про розгляд заяви щодо включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2022 році та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (0,1200 га)".

Судом встановлено та підтверджується даними Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", що 21.09.2022 позивачем направлено дану позовну заяву засобами поштового зв`язку до Київського окружного адміністративного суду.

У той же час, у позовній заяві позивач не зазначає, коли саме ним було отримано спірне рішення, будь-яких доказів на підтвердження отримання оскаржуваного рішення позивач не надав, що вказує на необґрунтованість поданого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Враховуючи викладене, суд не може встановити дату відліку шестимісячного строку для звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому, в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивач посилається на введений по всій території України воєнний стан у зв`язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, з приводу чого суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжено:

- з 05 год. 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14 березня 2022 року;

- з 05 год. 30 хв. 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18 квітня 2022 року;

- з 05 год. 30 хв. 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента № 341/2022 від 18 травня 2022 року.

Однак, суд зауважує, що позивачем до поданого суду клопотання не надано належних та допустимих доказів неможливості вчинення відповідної процесуальної дії.

Так, для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими поясненнями та документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

За пунктом 3 частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Суд зауважує, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому, однак, в даному випадку, між пропуском строку звернення до суду і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли сплинув строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися до суду з позовом.

У позовній заяві позивачем не наведено доводів та не надано належних та допустимих доказів про те, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати позовну заяву.

Зокрема, судом не встановлено обставин, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із даним позовом вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду у розумні строки, у зв`язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно вказати, коли саме позивач отримав копію оскаржуваного рішення та надати докази такого отримання, а також зазначити обставини, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із даним позовом вчасно.

Також, згідно з частиною 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Дослідивши позовну заяву разом із доданими до неї документами, судом встановлено, що позивачем до копії позовної заяви для відповідача не додано копію додатку під номером 10 - проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із припискою у додатку "лише для суду".

Відтак в матеріалах справи відсутня копія додатку позовної заяви під номером 10 - проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для відповідача.

При цьому позивачем не обґрунтовано, чому позивач надає копію вказаного додатку - проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лише для суду.

У зв`язку з цим, позивачу необхідно надати копію додатку позовної заяви під номером 10 - проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, для направлення відповідачу.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У той же час, у позовній заяві всупереч вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не вказано його реєстраційний номер облікової картки платника податків.

У зв`язку з цим, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати уточнену позовну заяву із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Протягом десяти днів з дня отримання (вручення) ухвали про залишення позовної заяви без руху (або її тексту) позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, в якій зазначити, коли позивач отримав копію оскаржуваного рішення та надати докази такого отримання, а також із зазначенням обставин, що перешкоджали позивачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із даним позовом вчасно;

- надати копію додатку до позовної заяви під номером 10, а саме копію проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, для направлення відповідачу;

- надати уточнену позовну заяву (два примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме, зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача.

4. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.