Постанова

від 25.03.2024 по справі 320/8822/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8822/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області в якому просив визнати незаконним та скасувати Рішення №2189-16-VІІІ Кагарлицької міської ради від 03.02.2022 "Про розгляд заяви щодо включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2022 році та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (0,1200 га)».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року провадження у справі закрито, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог ст. 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України).

При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення позивач придбав у Кагарлицького районного споживчого товариства у власність нежитлове приміщення загальною площею 320,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці, площею 0,1644 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222210100:01:463:0001 розташовано: зазначений на плані за літерою «А»( - приміщення сітроцеху (а.с. 12-14, Т-1).

У зв`язку з тим, що придбане позивачем нежитлове приміщення розташовувалося на земельній ділянці загальною площею 0,1644 га (кадастровий номер 3222210100:01:463:0001), яка є комунальною власністю, 09.08.2019 позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки №466 (а.с. 15-18, Т-1), відповідно до умов якого Кагарлицька міська рада (Орендодавець) на підставі рішення Кагарлицької міської ради №543-04-LV1-VII від 08.08.2019, із земель комунальної власності передала в оренду позивачу (Орендар) земельну ділянку загальною площею 0,1644 га (кадастровий номер 3222210100:01:463:0001) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Кагарлицької міської ради, в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 . Відповідно до п.8 даного договору договір укладається строком на три роки з щорічним переглядом розміру орендної плати. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди земельної ділянки за даним договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.09.2019 № 17952124 щодо земельної ділянки, площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001, суб`єктом іншого речового права зазначено - Орендаря: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата державної реєстрації: 29.08.2019 (а.с. 19, Т-1).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, враховуючи, що право оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 09.08.2019 №466 щодо земельної ділянки, площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.08.2019, право оренди позивача щодо цієї земельної ділянки виникло з моменту державної реєстрації цих прав, а саме з 29.08.2019. Враховуючи положення цього договору щодо строку його дії таке право мало закінчитися 28.08.2022.

У подальшому, позивач, користуючись своїм правом на викуп означеної земельної ділянки площею 0,1644 га, вчиняв певні дії.

13.05.2021 Кагарлицькою міською радою прийнято рішення №754-07-VII «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_1 », яким позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована в АДРЕСА_1 , та перебуває в оренді згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.08.2019 на три роки, державна реєстрація від 29.08.2019 року, номер запису про ІРП 33047913 на цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

На виконання вказаного рішення на замовлення позивача ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» було виготовлено «Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території АДРЕСА_1 ».

Даний проект позивачем було надано до відповідача на затвердження.

Проте, 30.07.2021 Кагарлицька міська рада своїм рішенням №1181-09-VII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території АДРЕСА_1 » (0.1644 га), вирішила відмовити у затвердженні даного проекту із землеустрою.

29.09.2022 Кагарлицька міська рада прийняла рішення №2614-27-VII «Про розгляд заяви щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 (0,1644 га)», яким розірвала договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 09.08.2019 №466, укладений між Кагарлицькою міською радою та ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням терміну оренди земельної ділянки. Також вказаним рішенням надано дозвіл виконавчому комітету Кагарлицької міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельної ділянки площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 на дві окремі ділянки орієнтовною площею 0,1200 га та 0,0444 га без зміни цільового призначення з присвоєнням окремих кадастрових номерів.

Підставою для прийняття вказаного рішення стала заява начальника відділу земельних відносин, екології та сільського господарства Кагарлицької міської ради Орел Ж.О. від 14.09.2022.

24.11.2022 Кагарлицька міська рада прийняла рішення №2639-28-VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 », яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 , а саме в результаті поділу:

- земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером: 3222210100:01:463:0057, площею 0,1200 га в АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером: 3222210100:01:463:0056, площею 0,0444 га в АДРЕСА_1 .

Доручено Кагарлицькій міській раді здійснити державну реєстрацію права власності на утворені в результаті поділу земельні ділянки.

При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що необхідність поділу земельної ділянки, площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001 в АДРЕСА_1 на дві окремі ділянки зумовлена об`єктивними причинами та має на меті дотримання прав суміжних землекористувачів щодо користування їхніми земельними ділянками та жодним чином не порушує права позивача.

На підтвердження вказаного відповідач звертає увагу, що позивачем до позовної заяви додано копію рішення Кагарлицької міської ради від 19.12.2019 №598-38-LХІІІ-VII «Про встановлення безоплатного строкового земельного сервітуту на частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 », що підтверджує обізнаність позивача із існуванням прав третіх осіб на користування частиною земельної ділянки, яка була передана йому в користування за договором оренди.

Судом встановлено, що 05.09.2022 Кагарлицька міська рада як власник земельної ділянки зареєструвала інше речове право - земельний сервітут на частину земельної ділянки площею 0,0444 га (загальна площа земельної ділянки 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.10.2022 №313515712, відповідно до якої підставою для державної реєстрації став договір про встановлення сервітуту від 30.08.2022 на строк 49 років (дата закінчення дії: 30.08.2071), відомості про суб`єкта іншого речового права: Правокористувач, Сервітуарій: ТОВ «Група компаній «Агротехпроект», код ЄДРПОУ 34341129; опис об`єкта іншого речового права: земельний сервітут встановлюється на частину земельної ділянки площею 0,0444 га (загальна площа 0,1644 га) кадастровий номер 3222210100:01:463:0001, сервітут передбачає право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Позивач зазначає, що твердження відповідача, що останній, прийнявши рішення щодо поділу спірної земельної ділянки, таким чином забезпечив захист прав всіх суміжних землекористувачів, зокрема компанії ТОВ «Група компаній «Агротехпроект», не відповідає дійсності, так як в даному випадку порушено переважне право ОСОБА_1 на оренду земельної ділянки та викуп даної земельної ділянки.

Таким чином, підставами позову щодо протиправності оскаржуваного рішення зазначено про переважне право на земельну ділянку загальною площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку є спір про право користування та володіння щодо земельної ділянки, площею 0,1644 га, кадастровий номер 3222210100:01:463:0001, частину якою площею 0,0444 га передано у користування ТОВ «Група компаній «Агротехпроект» згідно договору про встановлення сервітуту.

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №184/2470/13, в постанові від 06.06.2018 у справі №826/631/15.

Так, у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, зазначено, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зробила такий правовий висновок: "Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір про визнання незаконним та скасування Рішення №2189-16-VІІІ Кагарлицької міської ради від 03.02.2022 "Про розгляд заяви щодо включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2022 році та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (0,1200 га)» не є публічно-правовим, а є спором про цивільне право на земельну ділянку (стосується приватноправових відносин), а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя О.В.Карпушова