Постанова

від 28.09.2022 по справі 344/13702/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/13702/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/908/22

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Максимів Ю.В.,

з участю представників позивача та третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішенняІвано-Франківськогоміського судув складісудді ПастернакІ.А.,ухвалене 07червня 2022року вм.Івано-Франківську,повний текстякого складено21червня 2022року, усправі запозовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання майнових прав на квартиру,

встановив :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи, до ТОВ «Перко» про визнання майнових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири №2013-08-10-42 від 10.08.2013 відповідач зобов`язався впродовж першого кварталу 2014 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири, яка буде створена в майбутньому в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 . На виконання умов договору позивач оплатив повну вартість квартири в розмірі 228000,00 грн.

Будівництво багатоквартирного будинку завершено, він введений в експлуатацію та йому присвоєна адреса, а саме АДРЕСА_2 .

Разом з тим відповідач всупереч вимог договору не здійснив передачу квартири, чим фактично не визнає його права. Посилається на реєстр інвесторів, відповідно до якого спірній квартирі з будівельним проектним номером АДРЕСА_3 . Оскільки у відповідності до закону право власності на нерухоме майно виникає на підставі нотаріально посвідченого договору, а між сторонами було укладено простий письмовий договір, у нього виникли саме майнові права на названу квартиру.

За наведених обставин просив визнати майнові права покупця квартири АДРЕСА_4 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 листопада 2016 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самотійних вимог на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 червня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ним майнові права на квартиру АДРЕСА_5 .

Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вважає, що оскільки ТОВ «Перко» та ОСОБА_2 зобов`язувались укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна в майбутньому, то попередній договір, укладений між сторонами 10 серпня 2013 року, повинен посвідчуватись нотаріально. Відтак, вказаний договір, на думку апелянта, є нікчемним та не створює юридичних наслідків. Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №401/3856/16-ц. Крім того, законодавством прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Зазначає, що в договорі №2013-08-10-42 від 10.08.2013 року міститься волевиявлення сторін щодо надання йому сили саме попереднього договору, а отже його правове регулювання здійснюється згідно із статтею 635 ЦК України. Натомість 02 травня 2014 року між апелянтом та ПП «Екватор ІФ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №2014-05-02, за умовами якого ПП «Екватор ІФ» передає за відповідну оплату ОСОБА_1 майнове право, яке полягає в праві вимагати передачі йому у власність новозбудованої двокімнатної квартири у будинку АДРЕСА_1 ).

На думку апелянта, суд не звернув увагу, що позивач не надав належних і допустимих доказів, зокрема квитанції або касові чеки, які підтверджують оплату за нерухоме майно (квартиру). Надана ОСОБА_2 довідка №0614 від 06.03.2014 не є належним доказом факту понесення витрат. Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.09.2019 у справі №344/16724/17, яке набрало законної сили 31.10.2019, встановлено, що згідно висновку експерта №1.1.-255/18 від 17.10.2018 підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Директор ТОВ «Перко»» у названій довідці виконана не ОСОБА_3 , а іншою особою. Дана обставина, на думку апелянта, має преюдиційне значення для сторін у цьому спорі. Таким чином, позивачем не надано доказів наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання майнових прав на нерухоме майно.

Правом на подання відзиву учасники справи не скористались.

Представник відповідача ТОВ «Перко» в судове засідання повторно не з`явився. Судові повістки направлялись йому на адресу, вказану в позовній заяві та апеляційній скарзі. Інші дані щодо фактичного місця знаходження відповідача у матеріалах справи відсутні. З огляду на це його виклик у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта адвокат Мізунський М.М. доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача адвокат Сікомас С.В. доводів скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач сплатив вартість нерухомого майна та ним надано суду достатні та переконливі докази, які в своїй сукупності підтверджують заявлені позовні вимоги.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлене судом рішення не відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 10.08.2013 року між ТОВ "Перко" в особі генерального директора Перев`язка М.М. та ОСОБА_2 було укладено попередній договір №2013-08-10-42 купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються в майбутньому, в строк, обумовлений п.5.1 цього Договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири площею 60 кв.м., проектний номер 42, в 5 під`їзді на 5 поверсі), яке буде створено в майбутньому в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 . Попередня вартість майна згідно з п. 1.6 цього договору становить 228 000 грн (а.с. 2 т.1).

Відповідно до гарантійного зобов`язання від 15.11.2013 року ОСОБА_3 - генеральний директор ТОВ "Перко" засвідчив отримання коштів у громадянина ОСОБА_2 в сумі 120000,00 грн згідно укладеного попереднього договору (а.с.3 т.1).

У довідці директора товариства за №0614 від 06.03.2014 року зазначено, що ОСОБА_2 оплатив 228000,00 грн згідно умов попереднього договору (а.с.4 т.1).

02.05.2014 року між ПП «Екватор-ІФ» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2014-05-02, відповідно до умов якого приватне підприємство передало ОСОБА_4 майнове право, яке полягає у праві вимагати передачі йому у власність новозбудовану квартиру у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), а останній зобов`язався сплатити вартість квартири, яка згідно з п. 3.1. цього договору становить 232000,00 грн (а.с.59-61 т.1).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №01Т-176 від 02.05.2014 року ОСОБА_4 сплатив ПП Екватор-ІФ 232000,00 грн в якості оплати за квартиру згідно договору (а.с.62 т.1).

Багатоквартирний жилий будинок із вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 закінчений будівництвом, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації. Рішенням виконавчого комітету Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 24 квітня 2014 року №52 вказаному будинку присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 . Вказані обставини встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2017 року у справі №344/11731/15-ц та не потребують доказування (а.с. 227-232 т.1).

З копії Реєстру інвесторів станом на 01.10.2014 квартирі площею 59,9 кв.м з проектним номером 42 присвоєно адресний номер 125 (а.с. 142-зворот т.1).

Як підтвержується матеріалами справи, у серпні 2015 році ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом щодо реалізації права на набуття у власність квартири АДРЕСА_6 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду у справі №344/11731/15-ц від 18 травня 2016 року, яке залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Екватор-ІФ, ТзОВ Перко, третя осба , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

ОСОБА_2 просив суд відновити його права шляхом визнання за ним майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 .

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Згідно з частинами першою та третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Формулюючи позовні вимоги про визнання майнових прав на квартиру, ОСОБА_2 послався на те, що попередній договір, який гарантує виникнення права на квартиру, нотаріально не посвідчений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) вказано, що: «під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (див. постанову Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Матеріалами справи підтверджується, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 прийнятий експлуатації в установленому порядку, вказане майно набуло статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права, та відповідно право власності на нього підлягає державній реєстрації.

Крім того,як з`ясованов судовому засіданні апеляційного суду з пояснень представника позивача, останнім не здійснена повна оплата вартості проінвестованої квартири АДРЕСА_7 відповідно до умов попереднього договору.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

У випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Вказаний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20)

Отже, з огляду на те, що квартира АДРЕСА_6 на час розгляду справи набула статусу нерухомого майна, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання майнового права покупця квартири не призводять до відновлення прав, які позивач вважає порушеними, то такий спосіб захисту права є неефективним.

Як встановлено судом в лютому 2015 році ОСОБА_2 заявив позов до ТОВ «Перко» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_8 . Вказана справа (№344/1420/15-ц) на даний час перебуває на розгляді в Івано-Франківському міському суді, а отже ОСОБА_2 не позбавлений можливості захистити своє право у належний спосіб.

Узагальнюючи наведене, колегія приходить до висновку, що суд за встановлених обставин справи не врахував висновків Верховного Суду, викладених у вище зазначених постановах, а тому дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

А отже, апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Перко» про визнання майнових прав на квартиру.

Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 червня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання майнових прав на квартиру відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2022 року.