Рішення

від 05.10.2022 по справі 910/3017/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 910/3017/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/3017/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРО ТРУБ ПОЛІМЕР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗФАЄР ІНВЕСТ"

про стягнення 162 800,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРО ТРУБ ПОЛІМЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗФАЄР ІНВЕСТ" про стягнення 162800,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на завдання йому збитків на суму 162800,00 грн, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 030118 від 03.01.2018.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

Відповідач ухвалу суду від 06.04.2022. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 29.04.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.

18.04.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗФАЄР ІНВЕСТ" через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРО ТРУБ ПОЛІМЕР" про зобов`язання вчинити дії.

Крім того, 19.04.2022 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 у справі № 910/3017/22 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗФАЄР ІНВЕСТ" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

30.05.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9250,00 грн.

10.06.2022 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

23.06.2022 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі №910/3017/22 на підставі ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав зустрічну позовну заяву неподаною, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

03.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" (за договором - продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест" (за договором - покупець) уклали Договір № 030118, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та оплачувати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором.

У відповідності до п. 1.2. договору, асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 1.3. договору, оплата покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).

Відповідно до п. 2.1 договору, товар відвантажується продавцем покупцю за погодженими цінами, зазначеними по кожному виду продукції в рахунках/специфікаціях до цього договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що ціна договору визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупця згідно товарно-супровідних документів протягом терміну дії даного договору.

У відповідності до п. 3.1. договору, ціна на товар вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Сторонами досягнуто домовленості, що покупець здійснює оплату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у національний валюті на поточний рахунок продавця у 100% розмірі, якщо інше не передбачено в рахунках, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору, днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Товар, за цим договором, передається у власність покупця на умовах EXW згідно з "Інкотермс" (в редакції 2010 року), за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км. Перехід ризиків випадкової втрати і ушкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від продавця і підписання товарно-супровідних документів (перехід права власності на товар). Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної (п.п. 4.6., 4.7. договору).

З договору вбачається, що сторони погодили поставку товару на умовах EXW згідно з Інкотермс (в редакції 2010 року), за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км. Перехід ризиків випадкової втрати і ушкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від продавця і підписання товарно-супровідних документів (перехід права власності на товар). (п. 4.6.Договору).

Умови EXW згідно з Інкотермс означають (англ. ex works, франко-склад, франко-завод).

"Самовивезення" або категорія перевезень, де точкою франко, тобто місцем переходу відповідальності від постачальника до одержувача, є безпосередньо склад продавця.

Франко-склад значить, що, згідно з базисом поставки, право власності на товар переходить від продавця до покупця вже на складі (фабриці, заводі, інший торговій точці).

Тобто, продавець зобов`язаний в обумовлену дату або в межах обумовленого строку надати невідвантажений в будь-який транспортний засіб товар у розпорядження покупця в названому місці поставки. При відсутності в договорі таких вказівок, продавець зобов`язаний здійснити поставку в звичайні для постачання аналогічних товарів місце і терміни. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька, то продавець може вибрати найбільш підходящий для нього пункт в місці поставки (А.4)

Продавець зобов`язаний повідомити покупця достатнім чином про дату і місце, коли і де товар буде наданий у його розпорядження. (А.7.)

Якщо покупець має право визначати дату у рамках погодженого періоду та/або місце прийняття товару, то він зобов`язаний направити продавцю необхідне повідомлення щодо цього (Б.7.)

Таким чином, умовами договору сторони погодили, що поставка товару відбувається на складі продавця.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом календарного року, фактично припиняє свою дію після повного розрахунку і виконання сторонами свої зобов`язань по даному договору (п. 9.2. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" 03.01.2018 виставило відповідачу рахунок на оплату № 1 на суму 3 827 498,40 грн. за поставку товару у кількості 3 620 м .

При цьому, в рахунку на оплату № 1 від 03.01.2018 строк поставки товару сторони не визначали, специфікації до договору, за твердженням сторін, не укладалися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест" здійснило оплату вказаного рахунку на суму 3 827 498,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1549 від 03.01.2018 на суму 1 327 498,40 грн, № 1551 від 04.01.2018 на суму 1 250 000,00 грн, № 1553 від 05.01.2018 на суму 1 250 000,00 грн.

24.10.2018 покупцем (позивачем у даній справі) здійснено поставку товару на суму 781 339,19 грн., що підтверджується видатковою накладною № 628 від 24.10.2018.

В подальшому, ТОВ "Газфаєр Інвест" надіслало на адресу ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" лист за № 04/10-1 від 04.10.2019 щодо повернення суми попередньої оплати. Проте, ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" відповіді на вказаний лист не надало, суму передоплати не повернуло.

25.11.2019 відповідач направив на адресу позивача вимогу № 85 про сплату боргу, в якій просив протягом семи банківських днів з дня отримання цієї вимоги повернути суму передоплати. ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" відповіді на вимогу також не надало, суму передоплати не повернуло.

Оскільки ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" не повернуло суму попередньої оплати, ТОВ "Газфаєр Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про повернення суми передоплати за непоставлений товар у розмірі 3 046 15,30 грн., 126 137,54 грн. - 3% річних, 180 637,25 грн. - інфляційних втрат.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 у справі № 904/1707/20, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 у справі № 904/1707/20 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Газфаєр Інвест" з посиланням на те, що позивач, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором, доказів звернення до останнього з вимогою про поставку товару суду не надав, отже, прострочення боржника відсутнє. Рішення суду залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест" повторно звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило: розірвати Договір №030118 від 03.01.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест", з 22.11.2020; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" заборгованість у розмірі 3 352 934,09 грн., з яких: 3 046 159,30 грн. - попередня оплата, яка підлягає поверненню; 126 137,54 грн. - відсотки за користування чужими коштами; 180 637,25 грн. - інфляційне збільшення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі №904/7140/20 прийнято відмову ТОВ "Газфаєр Інвест" від позовних вимог в частині визнання договору від 03.01.2018 № 030118 з 22.11.2020 розірваним, закрито провадження у справі в цій частині та відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" 3 352 934,09 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення 3 352 934,09 грн, господарський суд виходив з того, що відбулося прострочення кредитора, оскільки ТОВ "Газфаєр Інвест" не забрало вже виготовлену на його замовлення продукцію зі складу продавця, фактично товар був виготовлений до дати припинення договору (25.01.2021), сума попередньої оплати використана відповідачем за призначенням, відтак, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати задоволенню не підлягає, а відповідно, не підлягає задоволенню вимога про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.

Так, під час розгляду справи № 904/7140/20 господарський суд, зокрема, зазначив, що ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" неодноразово, в період дії договору звертався до ТОВ "Газфаєр Інвест" з проханням забрати виготовлену продукцію: лист від 04.10.2019 за №37, лист від 05.05.2020 за № 71 АБ/вих., лист від 14.12.2020 №145.

Факт отримання вказаних листів ТОВ "Газфаєр Інвест" встановлено судами у справах № 904/1707/20 та № 904/7140/20.

Однак, жодних дій з вивезення продукції зі складу продавця ТОВ "Газфаєр Інвест" не вчинило, товар не отримало.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Газфаєр Інвест" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі №904/7140/20 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2021 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газфаєр Інвест" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, Верховного Суду України щодо застосування норм права, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 904/7140/20.

В силу приписів ч.5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі №904/7140/20, також не підлягають повторному доведенню при розгляді іншої справи.

У зв`язку з закінченням розгляду справи № 904/7140/20, ТОВ "Газфаєр Інвест" 08.02.2022 надіслало на адресу позивача лист за вих. №08/02/2022-01 із вимогою повідомити про дату і час, коли можна забрати виготовлений товар за Договором №030118 від 03.01.2018 на загальну суму 3 046 159,30 грн., а саме: трубу ПЕ 100 газ SDR 17.6 250x14.2 у кількості 3610 метрів.

18.02.2022 на адресу відповідача надійшла відповідь-вимога ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" за №351 АБ/вих., в якій позивач зазначив, що за період поки тривали вирішення спорів у справах № 904/1707/20 та № 904/7140/20 спірний товар зберігався на орендованому складі, у зв`язку з чим ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" понеслло додаткові витрати у вигляді орендної плати за зберігання продукції ТОВ "Газфаєр Інвест" на складі, що належить ПП «Барва». Отже, після відшкодування ТОВ "Газфаєр Інвест" понесених ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" додаткових витрат у вигляді орендної плати на суму 236 400,00 грн, ТОВ "Газфаєр Інвест" зможе отримати свій товар.

Таким чином, оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував понесені позивачем додаткові витрати, які виникли у зв`язку зі зберіганням товару, що належить відповідачу, ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Газфаєр Інвест" 162 800,00 грн збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору №030118 від 03.01.2018 та складаються з суми орендної плати, сплаченої позивачем на користь ПП «Барва» за оренду складу у період з березня 2019 року по грудень 2020 року.

На підтвердження понесених збитків позивачем до справи надано копії: договору оренди №3 від 02.10.2017; акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.10.2017; акту обстеження №1 від 28.12.2018; договору оренди №3 від 02.01.2019; акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.01.2019; акту обстеження №2 від 27.12.2019; договору оренди №3 від 02.01.2020; акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.01.2020; акту обстеження №3 від 20.12.2020; повідомлення про негайне отримання товару № 37 від 04.10.2019, листа про готовність постачання товару №145 від 14.12.2020; повідомлення про негайне отримання товару №71 АБ/вих. від 05.05.2020; повідомлення про розірвання договору №121 від 28.12.2020; відповіді відповідача щодо повідомлення про розірвання договору від 24.01.2020; видаткової накладної №628 від 24.10.2018; акту звірки за період з 01.01.18 по 18.12.20, складеного між ТОВ "Торговий Дім "Євро Труб Полімер" та ПП «Барва»; журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 за 01.01.18-18.12.20; рішення суду у справі №904/1707/20 від 13.07.2020; рішення суду у справі № 910/7140/20 від 14.07.2021.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що будь-які посилання позивача на завдані йому збитки не підтверджується фактичним допустимими доказами, зокрема жодним судом не досліджувався факт знаходження товару на будь-якому складі, в тому числі належному ПП «Барва», або факт оплати позивачем послуг зберігання на складі саме товару, виготовленого згідно з Договором № 030118 від 03.01.2018. При цьому, надані позивачем докази, не підтверджують факту нанесення будь-яких збитків позивачу з боку відповідача, адже не містять жодної інформації, яка стосується правовідносин між позивачем та відповідачем відповідно до Договору № 030118 від 03.01.2018, яким до того ж не встановлено жодних обов`язків відповідача щодо компенсації зберігання товару позивачем.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків (п.4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено застосування у сфері господарювання наступних видів господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Судом встановлено, що 03.01.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 030118, який за своєю правовою природою є договором поставки та з огляду на статтю 174 Господарського кодексу України, статтю 11 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених ним..

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі №904/7140/20 було встановлено, що ТОВ «Торговий Дім «Євро Труб Полімер» виконало взяті на себе зобов`язання з виготовлення обумовленої сторонами продукції та неодноразово повідомляло ТОВ "Газфаєр Інвест" про можливість отримати свій товар на складі, розташованому за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.

Однак, ТОВ "Газфаєр Інвест" дій з вивезення продукції зі складу позивача не вчинив, товар не отримав, у зв`язку із цим відбулося прострочення кредитора, що звільняє боржника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 14.07.2021 по справі №904/7140/20, суд дійшов висновку, що саме внаслідок бездіяльності ТОВ "Газфаєр Інвест" товар, який виступав предметом поставки за Договором № 030118 від 03.01.2018, тривалий час зберігався на складі, розташованому за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.

Суд також звертає увагу на п. 4.6. договору, яким визначено, що товар, за цим договором, передається у власність покупця на умовах EXW згідно з "Інкотермс" (в редакції 2010 року), за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км.

Крім того, у доданих до матеріалів справи повідомленні про негайне отримання товару № 37 від 04.10.2019, листі про готовність постачання товару №145 від 14.12.2020; повідомленні про негайне отримання товару №71 АБ/вих. від 05.05.2020; повідомленні про розірвання договору №121 від 28.12.2020 також зазначалось про знаходження виготовленої продукції та можливість її отримати на орендованому позивачем складі за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км.

Позивачем до позовної заяви були додані копії: договору оренди №3 від 02.10.2017; акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.10.2017; акту обстеження №1 від 28.12.2018; договору оренди №3 від 02.01.2019; акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.01.2019; акту обстеження №2 від 27.12.2019; договору оренди №3 від 02.01.2020; акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.01.2020; акту обстеження №3 від 20.12.2020.

З наданих суду доказів вбачається, що ТОВ «Торговий Дім «Євро Труб Полімер» орендувало у ПП «Барва» нерухоме майно - частину мостіння № 1, площею 1162,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км. Актами обстеження № 1 від 28.12.2018, № 2 від 27.12.2019, № 3 від 20.12.2020, складених ТОВ «Торговий Дім «Євро Труб Полімер» спільно з ПП «Барва», засвідчено зберігання матеріалів, а саме: труби ПЕ 100 газ SDR 17.6.250х14.2, що належить ТОВ "Газфаєр Інвест" на підставі договору № 030118 від 03.01.2018.

Також, у повідомленні про розірвання договору №121 від 28.12.2020 позивач, у черговий раз, вимагав забрати зі складу за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км, придбаний відповідачем товар та відшкодувати витрати у вигляді орендної плати за зберігання товару.

Таким чином, враховуючи листування, яке відбувалося між сторонами на протязі 2019-2021 років, та спори, які розглядалися Господарським судом Дніпропетровської області, відповідач був обізнаний про місце знаходження свого товару та те, що він зберігається на орендованому складі.

Щодо розміру заявлених збитків, суд вважає доведеним тільки зберігання придбаного відповідачем товару у період з жовтня 2019 року по грудень 2020 року на суму 113 800,00 грн, оскільки жодного доказу на підтвердження знаходження товару на складі за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км, починаючи з березня 2019 року матеріали справи не містять. При цьому, суд виходив з наявності першої вимоги позивача про негайне отримання товару № 37 від 04.10.2019.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за ст. 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 78 ГПК України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17), на які посилається відповідач.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, здійснивши оцінку наданих учасниками справи доказів та пояснень за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено усі елементи складу правопорушення, що є підставою для покладення на відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків у розмірі 113800,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач у позовній заяві навів попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 25.824,80 грн.

В подальшому надіслав на адресу суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9250,00 грн.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії: Додаткової угоди № 4 від 04.02.2022 до договору про надання юридичних послуг № 6 АБ/2019 від 16.09.2019; Акту № 1 від 02.05.2022 приймання-передачі наданих юридичних послуг до додаткової угоди № 4 від 04.02.2022 року до договору про надання юридичних послуг № 6 АБ/2019 від 16.09.2019; рахунку на оплату № 1/22ТД від 02 травня 2022 р.; платіжного доручення № 2815 від 02 травня 2022 р. на суму 9250,00 грн; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4379 від 05.07.2019, видане на ім`я Кучерука А.В., та оригінал ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ № 1127991 від 25.03.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву та заперечення на відзив підписані представником позивача - адвокатом Кучеруком А.В.

Таким чином, зібраними у справі доказами доведено надання правничої допомоги позивачу адвокатом Кучеруком А.В., що діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ № 1127991 від 25.03.2022.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідачів витрат позивача на оплату послуг адвоката в заявленому розмірі 6465,91 грн, що є доведеним та співмірним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗФАЄР ІНВЕСТ" (02217, м. Київ, пр. Маяковського, 30-А, кв. 183; код ЄДРПОУ 36463916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРО ТРУБ ПОЛІМЕР" (49000, м. Дніпро, вул. Янтарна, 40, кв. 174; код ЄДРПОУ 40245229) 113 800,00 грн збитків, 1734 грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору та 6465 грн 91 коп. витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.10.2022.

СуддяА.І. Привалов