Рішення

від 05.10.2022 по справі 911/794/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р.

м. Київ

Справа № 911/794/22

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Акціонерного товариства Укртелеком (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766)

в особі Київської міської філії акціонерного товариства Укртелеком (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, код ЄДРПОУ 01189910)

до Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (08162, Київська обл., Фастівський р-н, селище міського типу Чабани, вул. Машинобудівників, будинок 4-А, код ЄДРПОУ 04362160)

про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальні обставини справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства Укртелеком до Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2022 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного (загального або спрощеного) провадження. Як визначено ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, відповідна справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки є малозначною. Таким чином, суд відкрив розгляд справи ухвалою за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судом встановлено строки для подання: відповідачу відзиву на позов, позивачу відповіді на відзив, відповідачу заперечення.

До суду 11.07.2022 надійшов відзив № 02-20/1358 від 07.07.2022 на позовну заяву.

У клопотанні № 11/77 від 19.07.2022, яке подано позивачем через електронний суд позивач долучив до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків, який приймається судом до розгляду.

Також, 19.07.2022 до суду подано відповідь на відзив. Відповідачем у свою чергу сформовано свою позицію щодо спору у запереченнях № 02-20/1523 від 26.07.2022, які подано до суду 01.08.2022 та долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на те, що жодних додаткових документів в межах справи № 911/794/22 до суду не подано, враховуючи строк відведений на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

2. Обставини спірних правовідносин, позиції учасників справи

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд з`ясував, що позивач, Акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором з електронних комунакацій, який відповідно до чинного на момент подання позову Закону України "Про електронні комунікації" здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та є постачальником електронних комунікаційних послуг.

Позивач вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України за місцем їх проживання з дня пред`явлення документа, що підтверджує право на пільги.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 17.09.2020 № 907-ІХ, який введено в дію з 01.01.2021, внесено зміни до статей 85, 86 і 89 Бюджетного кодексу України відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» № 1009-IX від 17.11.2020 з 01.01.2021 до внесення відповідних змін до законів виконавчі органи новообраних сільських, селищних, міських рад набувають додаткових повноважень, віднесених законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад.

АТ "Укртелеком" посилається на положення статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" відповідно до якої виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Позивач вказує, що з 01.01.2021 у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (з децентралізацією) змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад.

Для забезпечення єдиного підходу до виконання повноважень з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей територіальними громадами, наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 № 868 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей. Відповідно до п. 1.3 цих рекомендацій для виконання цієї функції у структурі виконавчого органу територіальної громади має бути утворений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або визначені відповідні уповноважені посадові особи.

Позивач вважає, що з 01.01.2021 органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Чабанівської селищної територіальної громади до складу якої входять смт. Чабани і с. Новосілки є Чабанівська селищна рада.

Перелік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою міститься у Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги, який відповідно до положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, є автоматизованим банком даних, що створений для забезпечення єдиного державного обліку осіб, що мають право на пільги за Законами України. За твердженнями позивача, інформація з цього реєстру використовується для здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг.

Окрім того позивач посилається на те, що Міністерство соціальної політики України листом N 8052/0/290-20/56 від 25.08.2020 повідомило, що в умовах децентралізації та розширення повноважень органів місцевого самоврядування, враховуючи положення ст.91 Бюджетного кодексу України, відшкодування витрат за надання пільг з оплати послуг зв`язку, проїзду та інших передбачених законодавством пільг окремим категоріям громадян, має розглядатися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, за рахунок коштів виділених на цю мету з відповідних місцевих бюджетів, і змінювати джерело фінансування цих витрат є недоцільним.

З наведених вище правових норм, за твердженнями позивача, випливає, що виконавчі органи усіх сільських, селищних, міських рад набули повноважень компенсувати витрати на пільги з послуг зв`язку з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, тобто з 01.01.2021 органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах на території Чабанівської селищної територіальної громади є Чабанівська селищна рада Фастівського району Київської області.

У період з 01.01.2021 по 31.12.2021 АТ "Укртелеком" було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню смт Чабани та села Новосілки у відповідності до наявних у справі розрахунків видатків за кожен місяць 2021 року.

АТ "Укртелеком" направляло Чабанівській селищній раді Фастівського району Київської області листи щодо компенсації пільг мешканцям ОТГ. Разом з листами позивачем надсилались розрахунки видатків та акти звіряння розрахунків. Докази надсилання цих листів містяться в матеріалах справи: копії описів вкладення, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. У вказаних листах позивач просив провести звіряння інформації, що міститься в Реєстрі, у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику направити їх позивачу та оформити акт звіряння.

АТ "Укртелеком" зазначає, що інформація щодо розбіжностей в частині загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику за спірний період 2021 року, від відповідача не надходила; відповідач акти звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах не оформив; витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 не відшкодував. Зважаючи на те, що норми Законів України, якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку, не втратили чинність, визначені в цих законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а держава зобов`язана компенсувати витрати позивача позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу.

Позивач вказує, що розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг та акти звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства та акти звіряння розрахунків за послуги на пільгових умовах за спірний період, які надсилалися позивачем відповідачу на суму 32510,33 грн є підставою для відшкодування витрат за надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів.

Чабанівська селищна рада не погоджується з позовом та вважає, що він пред`явлений до неналежного відповідача, про що йдеться у відзиві.

Відповідач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування, зокрема, телефоном, залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами. Уповноваженими органами, які виконують спеціальні дії, спрямовані на реалізацію положень цього порядку, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.

Стосовно Методичних рекомендацій щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей (затверджених наказом Міністерства соціальної політики України) на які посилається позивач, відповідач акцентує увагу на тому, що зокрема, пп. 30 п. 4.5 розділу 4 цих рекомендацій передбачено, що місцевий структурний підрозділ соціального захисту населення в межах своїх повноважень забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Чабанівська селищна рада пише, що у ради відсутні повноваження щодо ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, й відповідно відсутній доступ до нього.

За твердженнями відповідача місцевим структурним підрозділом соціального захисту населення відповідно до п. 4.1 вищевказаних Методичних рекомендацій є структурний підрозділ соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації. Тому відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт Чабани і с. Новосілки послуг зв`язку на пiльгових умовах, повинно здійснюватися Управлінням соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області, яке є розпорядником коштів бюджетного Фінансування вищевказаних соціальних пільг і має обов`язок відшкодовувати вартість телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення.

Чабанівська селищна рада, запевняє відповідач, може здійснювати відшкодування зазначених витрат лише за власною ініціативою, а не в силу закону, оскільки не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

У запереченнях відповідач вказує, що виконавчі органи з питань новообраних міських рад до складу території яких входять міста обласного значення та районних у містах (у разі їх утворення) рад продовжують здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, до реформування систем соціального захисту населення. Проте немає жодних посилань на повноваження виконавчих органів з питань соціального захисту населення селищних рад в зазначеному аспекті.

Відповідач посилається на ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України (далі БК України), відповідно до якої бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Рада також посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1101, якою затверджено «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення». Пунктами 2, 3 цього порядку визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 БК України.

Тому відповідач вважає, що саме Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми Мінсоцполітики, а отже, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соцiальнi пiльги.

Разом з тим селищна рада стверджує, що Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей не регулюють ведення органами місцевого самоврядування реєстру осіб, які мають право на пільги; рекомендації виконавчим відділам рад взаємодіяти з органом соціального захисту населення районної державної адміністрації носять виключно рекомендаційний характер.

3. Висновки господарського суду, застосовані

норми та мотиви прийнятого рішення

Згідно чинної на момент спірних правовідносин редакції ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" та ін. передбачено право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв`язку. Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Частиною 1 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

В силу положень Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 БК України, одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Частиною 6 статті 48 БК України передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Закон України від 20.12.2016 року № 1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" доповнив п. 20-4 ч. 1 ст. 91 БК України відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 2 ст. 97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення (далі - Порядок № 1101).

Пунктами 2, 3 Порядку № 1101 (в редакції, чинній у спірний період) визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 БК України.

Відповідно до п. 5 цього Порядку, розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.

Пунктами 7-9 Порядку № 1101 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць.

Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.

Також суд бере до уваги доводи відповідача про те, що правонаступником Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської райдержадміністрації, яке поширювало свою компетенцію на територію нині підпорядковану Чабанівській ОТГ, є Управління соціального захисту населення Фастівського району. Обов`язок по відшкодуванню витрат оператора зв`язку покладено на розпорядника бюджетних коштів Міністерства соцполітики Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області.

Підпунктом 10 п.3 Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 №807-ІХ постановлено ліквідувати у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Разом з тим, підпунктом 10 пункту 1 цієї ж Постанови Верховної Ради України у Київській області утворено Фастівський район (з адміністративним центром у місті Фастів) у складі територій Бишівської сільської, Боярської міської, Гатненської сільської, Глевахівської селищної, Калинівської селищної, Кожанської селищної, Томашівської сільської, Фастівської міської, Чабанівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Фастівського району Київської області, належало до компетенції Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.

На офіційному інтернет-ресурсі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області розміщено повідомлення про те, що з метою забезпечення якісного та ефективного соціального захисту населення Чабанівської селищної територіальної громади, створено відділ соціального захисту, який почав надавати соціальні послуги мешканцям громади з 27.01.2021. До адміністративно-територіальної реформи, послуги, що надавалися Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської райдержадміністрації, передалися на новостворені об`єднані територіальні громади. База даних передалася з Управління соціального захисту Києво-Святошинського району, який ліквідований, в Управління соціального захисту Фастівського району.

Вбачається, що відділом соціального захисту населення Чабанівської селищної ради надаються послуги соціальної підтримки різних категорій осіб. Вказано, що мешканці ОТГ можуть отримати адміністративні послуги соціального характеру за місцем проживання. Мешканцям громади не потрібно звертатися особисто до Управління соціального захисту Фастівського району Київської області, вони можуть оформити необхідну допомогу у відділі соціального захисту Чабанівської селищної ради.

Понесені позивачем витрати на надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення Чабанівської ОТГ дійсно можуть бути відшкодовані за рахунок місцевого бюджету, як вважає позивач. Водночас, суд звертає увагу позивача, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо дійсності перебування осіб, що визначені у списку тих кому було надано послуги, у статусі пільговиків. За твердженнями викладеними у відзиві та запереченнях рада не має доступу до реєстру пільговиків. Відомості щодо осіб-пільговиків не могли бути перевірено відповідачем належним чином, тому той і перенаправляв листи позивача з переліком осіб, яким надавались послуги зв`язку належному, на думку селищної ради, адресату Управлінню соціального захисту населення.

Таким чином, оскільки Чабанівська селищна рада не є розпорядником коштів призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв`язку, не має доступу до реєстру пільговиків, ці повноваження не відносяться до повноважень ради відповідач не має змоги перевірити дійсність заявлених вимог щодо оплати телекомунікаційних послуг.

Суд підкреслює, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 20-4 частини першої статті 91 БК України. Тобто, стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов`язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв`язку. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема тієї ж статті 91.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 8.18 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18 норма статті 91 БК України трактується подібним чином. Також вказано: якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватись видатки на фінансування пільг з послуг зв`язку,? інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов`язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв`язку та інших пільг

Органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Суд погоджується з доводами селищної ради, що відшкодування витрат здійснюється сільською радою не в силу обов`язку покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки сільська рада не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.

В нинішній час відділом соціального захисту Чабанівської селищної ради реалізується можливість звернення громадян для отримання соціальних послуг, зокрема шляхом координування мешканців ОТГ, надання консультацій, зокрема, у вигляді взаємодії з Управлінням соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача. Селищна рада може бути відповідачем у випадку укладення відповідного договору з оператором, шляхом взяття на себе договірних зобов`язань відшкодовувати пільги на телекомунікаційні послуги або ж у разі прийняття відповідного рішення на сесії ради та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ. Тобто в даному випадку відшкодування витрат на послуги зв`язку є правом, а не обов`язком ради.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Також суд зазначає у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 у справі №226/817/19 (провадження №61-6327св20) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Розглядаючи цей спір суд з`ясував, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у справі.

4. Вирішення питання щодо судових витрат, підсумки розгляду справи

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Витрати пов`язані зі сплатою судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз