Постанова

від 20.02.2023 по справі 911/794/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2023 р. Справа№ 911/794/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком»

на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022

у справі №911/794/22 (суддя А.Ф. Черногуз)

за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком»

до Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області

про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» (далі, позивач або Укртелеком) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (далі, відповідач або Рада) про стягнення 37 725,34 грн, з яких 32 510,00 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 4 458,86 грн інфляційних втрат та 756,15 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законом зобов`язань з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2022 у справі №911/794/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі пред`явлено позов до неналежного відповідача, а обов`язок по відшкодуванню витрат оператора зв`язку покладено на розпорядника бюджетних коштів Міністерства соцполітики - Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 21.10.2022 через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022 у справі №911/794/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що при вирішенні даного спору суд неправильно застосував Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1101, дія якого за твердженнями скаржника не поширюється на правовідносини, які є предметом даного спору, оскільки цим порядком не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв`язку за рахунок коштів державного бюджету.

Також, в оскаржуваному рішенні суд безпідставно посилається на те, що правонаступником Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської райдержадміністрації, яке поширювало свою компетенцію на територію нині підпорядковану Чабанівській ОТГ, є Управління соціального захисту населення Фастівського району. Насправді, відповідно до Переліку районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, утворених як нові юридичні особи публічного права (Додаток 3), який затверджений розпорядженням КМУ від 16.12.2020 №1635-р, Києво-Святошинська райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до Новоутвореної Бучанської райдержадміністрації Київської області.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 07.12.2021 внесений запис про припинення Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ 20591492), в результаті реорганізації і правонаступником є Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ 43918358).

Проте, в даній справі вказане правонаступництво не має ніякого значення, оскільки в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не врахував, що з 01.01.2021 у зв`язку зі зміною адміністративно-територіального устрою України (з децентралізацією) змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад.

Виходячи з системного аналізу Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з 01.01.2021 саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету. Отже, відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання населенню Чабанівської територіальної громади послуг зв`язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету.

Також за доводами скаржника суд в оскаржуваному рішенні не врахував, що відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, накази Мінсоцполітики, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами. Отже, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 №868 «Деякі питання адміністрування надання місцевими державними адміністраціями і територіальними громадами соціальної підтримки у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей» Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій (Рекомендації 1) та Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей (Рекомендації 2) носять не рекомендаційний характер, як зазначено в рішенні суду, а є обов`язковими для виконання органами місцевого самоврядування.

Посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на непідтвердження останніми інформації в актах звіряння розрахунків за спірний період не заслуговує на увагу та є проявом ухилення від виконання функцій, встановлених законодавством, оскільки вирішення даних питань знаходиться в межах компетенції самого відповідача, адже відповідно до пункту 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 29.01.2003 №117, та Рекомендацій 1 і 2 передбачено право органів місцевого самоврядування на отримання інформації, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, для забезпечення надання пільг особам, які мають на них право.

Суд також не взяв до уваги, що відзив на позовну заяву та заперечення підписано не повноважним представником відповідача Гарагулею Надією Олексіївною на підставі довіреності від 04.01.2022 в порядку самопредставництва, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, повноваження у такої особи відсутні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відзив

06.12.2022 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Відповідач у відзиві наголосив на наступному:

- Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1101, визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою «Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення», а отже розповсюджується на спірні правовідносини;

- пунктами 2, 3 Порядку №1101 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики, а розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення. Таким чином, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів (Мінсоцполітики) є Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації Київської області, яке зобов`язано здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які проживають на території Фастівського району Київської області та згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги;

- відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 29.01.2003 №117, Рекомендацій 1 уповноваженими органами, які здійснюють облік осіб, що мають право на пільги, збирають, систематизують і зберігають інформацію щодо зазначених осіб, а також забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати, й ведуть Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад. Чабанівська селищна рада, у свою чергу, не має доступу до реєстру пільговиків, у зв`язку з чим відомості щодо осіб-пільговиків не можуть бути перевірені селищною радою;

- стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов`язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв`язку. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема тієї ж статті 91;

- наказом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 № 688 «Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення» затверджено лише Типовий перелік бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення», і жодного механізму здійснення фінансування пільг з оплати послуг зв`язку за рахунок місцевих бюджетів зазначеним Наказом не передбачено;

- Рекомендації 1 та 2 не мають імперативного характеру;

- Гарагуля Н.О. повноважна представляти інтереси Чабанівської селищної ради у судових органах в порядку самопредставництва.

09.12.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких позивач наголосив на тому, що посилання відповідача на відсутність механізму здійснення фінансування пільг з оплати послуг зв`язку не заслуговує на увагу, тому що одержувачу послуг не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право, оскільки законодавством не встановлена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України. Отже, чинне законодавство України передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян і при цьому не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. При цьому, ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу (відповідача у справі) витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням послуг пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням позивача всупереч частині 1 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 14 Цивільного кодексу України до безплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/ обмеження у надані таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає статті 3 Конституції України, зважаючи на чинність законів, якими ці пільги запроваджені та гарантуються.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів, у межах означених функцій, спрямованих на вирішення питання щодо фінансування відшкодування витрат позивача, щодо яких заявлені позовні вимоги. При цьому, проблеми, які виникають у держави через бюджетну децентралізацію в таких відносинах (у тому числі щодо розмежування функцій та повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування відносно забезпечення належного функціонування державних програм соціального захисту та підтримки) в контексті означеного принципу «належного урядування», не тільки не звільняють позивача від виконання встановленого державою обов`язку з надання послуг пільговим категоріям населення (без права стягувати з них оплату), але й не звільняють державу, в особі відповідача як уповноваженого органу, від обов`язку здійснити відповідну компенсацію у відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» у справі №911/794/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/794/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022 у справі №911/794/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

17.11.2022 матеріали справи №911/794/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022 у справі №911/794/22, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №911/794/22 є вимоги про стягнення 37 725,34 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 про відкриття апеляційного провадження, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси сторін у справі (ІНФОРМАЦІЯ_1, chabany.rada@ukr.net), зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 строків на подання сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком», як оператор телекомунікації, на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» та ін. передбачено право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв`язку. Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Позивач стверджує, що органом, уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах на території Чабанівської селищної територіальної громади, до складу якої входять смт. Чабани і с. Новосілки, є Чабанівська селищна рада.

При цьому позивач посилається на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» №907-ІХ від 17.09.2020, який введено в дію з 01.01.2021, внесено зміни до статей 85, 86 і 89 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

Відповідно до абз. 3 п. 5 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» №1009-IX від 17.11.2020 з 01.01.2021 до внесення відповідних змін до законів виконавчі органи новообраних сільських, селищних, міських рад набувають додаткових повноважень, віднесених законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад.

Акціонерне товариство «Укртелеком» посилається на положення статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Позивач вказує, що з 01.01.2021 у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (з децентралізацією) змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад.

Для забезпечення єдиного підходу до виконання повноважень з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей територіальними громадами наказом Міністерства соціальної політики України №868 від 30.12.2020 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей. Відповідно до пункту 1.3. цих рекомендацій для виконання цієї функції у структурі виконавчого органу територіальної громади має бути утворений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або визначені відповідні уповноважені посадові особи.

Перелік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, міститься у Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги, який відповідно до положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, є автоматизованим банком даних, що створений для забезпечення єдиного державного обліку осіб, що мають право на пільги за Законами України. За твердженнями позивача, інформація з цього реєстру використовується для здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг.

Із наведених вище правових норм, за твердженнями позивача, випливає, що виконавчі органи усіх сільських, селищних, міських рад набули повноважень компенсувати витрати на пільги з послуг зв`язку з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, тобто з 01.01.2021 органом, уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах на території Чабанівської селищної територіальної громади є Чабанівська селищна рада.

З метою компенсації понесених витрат позивачем було надіслано відповідачу листи з проханням надати інформацію, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння розрахунку видатків з інформацією, яка міститься в Реєстрі. До листів було додано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня 2021 року по грудень 2021 року (включно), а також акти звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення, на які надаються пільги (форми « 3-пільга»).

Чабанівською селищною радою отримано листи із документами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями описів вкладення у цінні листи та копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, в яких направлялись вказані документи.

Вартість витрат на надання пільг на послуги зв`язку на загальну суму за період 01.01.2021 по 31.12.2021 Чабанівською селищною радою позивачу не відшкодовано, в зв`язку з чим останній звернувся до суду із позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та заперечень на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

У силу положень Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Закон України №1789-VIII від 20.12.2016 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив пунктом 20-4 частину 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Згідно з частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1101 від 24.12.2019 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення (далі, Порядок № 1101).

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою «Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення» (далі - бюджетні кошти).

Враховуючи викладене, всупереч доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі, названий Порядок розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки передбачає процедуру компенсації витрат на послуги, які надаються окремим категоріям громадян, що мають встановлені законодавством пільги, в тому числі й на послуги зв`язку.

Пунктами 2, 3 Порядку №1101 (у редакції, чинній у спірний період) визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.

Пунктами 7-9 Порядку №1101 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць.

Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.

Підпунктом 10 пункту 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-ІХ від 17.07.2020 постановлено ліквідувати у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Разом із тим, п.п. 10 пункту 1 цієї ж постанови Верховної Ради України у Київській області утворено Фастівський район (з адміністративним центром у місті Фастів) у складі територій Бишівської сільської, Боярської міської, Гатненської сільської, Глевахівської селищної, Калинівської селищної, Кожанської селищної, Томашівської сільської, Фастівської міської, Чабанівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Фастівського району Київської області (зокрема, на території Чабанівської територіальної громади), належало до компетенції Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.

Зазначене підтверджується також Положенням «Про Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації», затвердженим розпорядженням голови Фастівської РДА від 11.06.2018 №304-од, згідно пункту 5.30. якого Управління у сфері соціальної підтримки населення, забезпечення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян виконує координаційно-методичні функції та проводить моніторинг у сфері надання та виплати, зокрема, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв`язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу, пільг на проїзд окремим категоріям громадян тощо.

Також на офіційному інтернет-ресурсі Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області розміщено повідомлення про те, що з метою забезпечення якісного та ефективного соціального захисту населення Чабанівської селищної територіальної громади, створено відділ соціального захисту, який почав надавати соціальні послуги мешканцям громади з 27.01.2021. До адміністративно-територіальної реформи, послуги, що надавалися Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської райдержадміністрації, передалися на новостворені об`єднані територіальні громади. База даних передалася з Управління соціального захисту Києво-Святошинського району, який ліквідований, в Управління соціального захисту Фастівського району.

Крім того, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 №117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі, Положення № 117).

Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей (пункт 1 Положення №117).

Відповідно до пункту 3 названого Положення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 №868 затверджені Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій (Рекомендації 1) та Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей (Рекомендації 2).

Зокрема, пп. 30 пункту 4.5. розділу 4 Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, передбачено, що місцевий структурний підрозділ соціального захисту населення в межах своїх повноважень забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Місцевим структурним підрозділом соціального захисту населення відповідно до пункту 4.1. зазначених рекомендацій є структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації.

Отже, відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, уповноваженими органами, які здійснюють облік осіб, що мають право на пільги, збирають, систематизують і зберігають інформацію щодо зазначених осіб, а також забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати, й ведуть Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приймає до уваги доводи Ради стосовно того, Чабанівська селищна рада не є розпорядником коштів, призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв`язку, не має доступу до реєстру пільговиків, у зв`язку з чим відомості щодо осіб-пільговиків не могли бути перевірено відповідачем належним чином, а тому листи позивача з переліком осіб, яким надавались послуги зв`язку й перенаправлялися належному адресату - Управлінню соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації.

Колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника на те, що понесені позивачем витрати на надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення Чабанівської ОТГ дійсно можуть бути відшкодовані за рахунок місцевого бюджету, як вважає позивач, однак, як випливає зі змісту пункту 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, відшкодування таких витрат здійснюється сільською радою не в силу обов`язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки сільська рада не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117.

Посилання скаржника на Рекомендації 1 та 2 в якості підтвердження його доводів щодо належності Ради як відповідача в даній справі судом апеляційної інстанції відхиляються, враховуючи наступне.

Рекомендації 1 містять основні положення, що рекомендуються для застосування при розробленні положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, міських, районних держадміністрацій, і не стосуються селищних рад.

Саме на зазначені вище структурні підрозділи з питань соціального захисту населення держадміністрацій покладені завдання забезпечення ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

У свою чергу Рекомендації 2 не регулюють питання ведення органами місцевого самоврядування, зокрема, селищними радами, Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, а лише рекомендують у структурі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради передбачити утворення підрозділів з питань соціального захисту населення.

Так, у нинішній час відділом соціального захисту Чабанівської селищної ради реалізується можливість звернення громадян для отримання соціальних послуг, зокрема, шляхом координування мешканців ОТГ, надання консультацій, зокрема, у вигляді взаємодії з Управлінням соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем пред`явлено позов про стягнення 32 510,00 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 4 458,86 грн інфляційних втрат та 756,15 грн 3% річних до неналежного відповідача. Селищна рада може бути відповідачем у випадку укладення відповідного договору з оператором, шляхом взяття на себе договірних зобов`язань відшкодовувати пільги на телекомунікаційні послуги або ж у разі прийняття відповідного рішення на сесії ради та у випадку можливості здійснювати такі витрати з бюджету ОТГ. Тобто в даному випадку відшкодування витрат на послуги зв`язку є правом, а не обов`язком ради.

Разом із цим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Однак позивач не скористався наданим йому частиною 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення з клопотанням щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, позовну вимогу про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) на пільгових умовах в сумі 32 510,00 грн, надання яких не підтверджено належними та допустимими доказами, пред`явлено до неналежного відповідача, в зв`язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 458,86 грн інфляційних втрат та 756,15 грн 3% річних, нарахованих позивачем на заявлену до стягнення суму боргу за допущене, на його думку, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання послуг на пільгових умовах, також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Поруч із вищенаведеним, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) на пільгових умовах у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 32 510,00 грн додав до позовної заяви акти звіряння за формою 3-пільга та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, в тому числі з поіменним списком абонентів та зведені розрахунки.

Як вже зазначалось, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

У пункті 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, передбачалося, що Мінсоцполітики затверджує форми « 1-пільга», « 4-пільга», « 5-пільга», « 6-пільга», « 7-пільга»; форму « 2-пільга» - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму « 3-пільга» - з Мінфіном.

Пункт 12 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №373 від 17.04.2019, яка згідно з пунктом 5 вказаної постанови застосовується з 01.10.2019.

Отже, з 01.10.2019 виключено пункт 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ №117 від 29.01.2003, на основі якого було затверджено форму Акта звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою « 3-пільга».

Відтак, Акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги (форма « 3-пільга») не є, на переконання колегії суддів, доказом у розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки складання таких документів не передбачено діючим законодавством у спірний період.

Крім того, наявні в матеріалах справи Акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форма « 3-пільга» оформлені позивачем в односторонньому порядку, відповідачем не погоджені та не підписані.

Щодо тверджень скаржника про відсутність повноважень у представника відповідача Гарагулі Н.О. на підписання відзиву на позовну заяву та заперечень від імені відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Таким чином, аналіз положень зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті), інструкції було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Як підтверджується матеріалами справи, Гарагуля Надія Олексіївна призначена на посаду начальника юридичного відділу (копія витягу з розпорядження від 30.04.2021 №72-К «Про зарахування в штат за результатами конкурсу» додана до відзиву на позовну заяву).

Відповідно до пункту 2.11. Посадової інструкції начальника юридичного відділу виконавчого комітету Чабанівської селищної ради, затвердженої рішенням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 24.03.2021 №37, начальник юридичного відділу у порядку самопредставництва здійснює захист прав і інтересів Чабанівської селищної ради та її виконавчого комітету в судах всіх інстанцій (копія Посадової інструкції додана до відзиву).

Також до відзиву додана довіреність від 04.01.2022 на представництво Гарагулею Н.О. інтересів Чабанівської селищної ради у судах усіх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Гарагуля Н.О. повноважна представляти інтереси Чабанівської селищної ради в даному спорі.

Відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, на що посилається скаржник, не впливає на наявність у нього прав представляти інтереси довірителя за умови належного підтвердження повноважень згідно статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022 у справі №911/794/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2022 у справі №911/794/22 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком».

Матеріали справи №911/794/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка