Постанова

від 05.10.2022 по справі 910/18284/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Справа№ 910/18284/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.10.2022 у справі №910/18284/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022, повний текст якого складено 21.02.2022

у справі №910/18284/21 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 441 324,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача сплачених за банківською гарантією №21716/18-ГВ від 09.11.2018 коштів в сумі 441 324,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було порушено строки виконання робіт за укладеним з відповідачем договором про надання послуг № 1811000593 від 23.11.2018, так як у період дії вказаного договору були наявні форс-мажорні обставини (карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України), що свідчить про продовження для позивача строків виконання робіт за спірним договором, а відтак, підстави для направлення відповідачем вимоги до гаранта щодо сплати банківської гарантії були відсутні, і, як наслідок, отримання відповідачем грошових коштів за банківською гарантією, які в подальшому були відшкодовані гаранту позивачем, є безпідставним збагаченням відповідача за рахунок позивача та підлягають стягненню з останнього на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

У позові позивач зазначив про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом цієї справи в сумі 60 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив пославши на те, що:

- отримані відповідачем від гаранта грошові кошти в порядку виконання гарантійних зобов`язань не можуть вважатись безпідставно набутим майном, а відтак, обраний позивачем спосіб захисту його цивільних прав про повернення безпідставно набутого майна у порядку ст. 1212 ЦК України є неналежним;

- в порушення умов договору про надання послуг від 23.11.2018 позивач не повідомив відповідача у встановлений строк про форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим втратив право посилатись на такі обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2022, повний текст якого складений та підписаний 21.02.2022, у справі №910/18284/21 позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено кошти у розмірі 441 324,00 грн. та судовий збір в сумі 6 619,86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції:

- враховуючи встановлені форс-мажорні обставини, що виникли з незалежних від позивача причин, приймаючи до уваги існування форс-мажорних обставин у період з 12.03.2020 та умови розділу 7 спірного договору, встановив відсутність порушення (неналежного виконання) позивачем зобов`язань за договором № 1811000593 від 23.11.2018, та дійшов висновку, що у відповідача, як бенефіціара за банківською гарантією №21716/18-ГВ від 09.11.2018 та замовника за договором № 1811000593 від 23.11.2018, були відсутні підстави для звернення до гаранта (ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень») для виплати суми банківської гарантії №21716/18-ГВ від 09.11.2018;

- відхилив заперечення відповідача щодо не повідомлення позивачем останнього про форс-мажорні обставини в строки передбачені п. 7.2 спірного договору, пославшись на те, що позивач мав змогу підтвердити настання форс-мажорних обставин лише з моменту отримання сертифіката №5301-20-0916 від Полтавської Торгово-промислової палати, тобто після 03.06.2020, що позивачем і було вчинено;

- виходив з того, що загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання, тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі;

- визнав, що перерахування гарантом грошових коштів в сумі 441 324,00 грн. на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з договором № 1811000593 від 23.11.2018 та банківською гарантією №21716/18-ГВ від 09.11.2018, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаними договором і гарантією (гарантійний випадок не настав, роботи за договором прийняті), і інших способів повернення коштів закон, договір № 1811000593 від 23.11.2018 не передбачають;

- дійшов висновку про те, що отримані відповідачем в результаті здійснення платежу за банківською гарантією грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку є такими, що набуті безпідставно.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18248/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зупинення дії оскаржуваного судового рішення.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що прийняте при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і у суді першої інстанції, а саме на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та на те, що позивачем у визначений спірним договором строк не було повідомлено відповідача про форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим останній втратив право посилатись на такі обставини.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022, вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2022 витребувано у Господарського суду міста Київ матеріали справи №910/18284/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/18284/21.

25.05.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21 залишено без руху, а також надано Акціонерному товариству «Укртрансгаз» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 9 929,79 грн. та надсилання копії апеляційної скарги позивачу - Товариству з обмежено відповідальністю Будівельна фірма «Хімзахист».

07.06.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі 9 929,79 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу - Товариству з обмежено відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21, апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21 до перегляду його в апеляційному порядку, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.09.2022 о 11:30 год.

19.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З 20.09.2022 по 22.09.2022 суддя Куксов В.В. перебував у відпустці, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2784/22 від 20.09.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18284/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2022 о 14:30 год.

Станом на 05.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

23.11.2018 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір про надання послуг №1811000593 (далі Договір) в п. 1.1 якого сторони погодили, що виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: Фарбування та скління (Відновлення антикорозійного покриття технологічного обладнання та трубопроводів ГЗП-2 ОВС Стрийського ВУПЗГ) (п. 1.1 Договору).

Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, визначається технічними вимогами та якісними характеристиками, що є додатком №1 (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.3 Договору строк виконання зобов`язань за цим Договором згідно графіку надання послуг, додаток №2.

У Графіку надання послуг, що є Додатком №2 до Договору, сторони погодили найменування об`єкту надання послуг: Стрийське ВУПЗГ, відновлення антикорозійного покриття технологічного обладнання та трубопроводів ГЗП-2 ОВС Стрийського ВУПЗГ; строки надання послуг: 18 місяців з дати укладання договору; документи, які надаються за результатами надання послуг: акти (форма КБ-3, КБ-2в) передавання-приймання послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору за надання передбачених цим договором послуг замовник виплачує виконавцю 8 826 480,00 грн., в т. ч. ПДВ - 1 471 080,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 30 календарних днів, після отримання оригіналів первинних документів, які підтверджують надання послуг і є підставою для оплати згідно умов договору.

За змістом п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Договору розміри оплати за надані послуги визначаються сумами, вказаними в Актах здавання-приймання наданих послуг за формами КБ-3, КБ-2в, згідно кошторисів (Додатки №3). Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляються Актом здавання-приймання наданих послуг за формами КБ-3, КБ-2в, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг по кожному об`єкту замовника. Підписання Акту здавання-приймання наданих послуг за формами КБ-3, КБ-2В уповноваженим представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє 18 місяців з дати укладання, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 11.1 Договору).

У п. 6.1 Договору сторони погодили, що виконання зобов`язань виконавцем за цим Договором забезпечується безвідкличною і безумовною банківською гарантією шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком про задоволення вимог замовника за цим договором у розмірі 5% вартості цього договору, а саме 441 324,00 грн., у всіх випадках, коли виконавець не виконає вказане у цьому договорі повне зобов`язання, або виконає його неналежно в т.ч. з порушенням щодо вимог якості, комплектності і/чи строків виконання, що є обов`язковим у випадках, які є предметом цього договору.

Строк дії банківської гарантії завершується не швидше 1 місяця після завершення дії цього Договору (п. 6.2 Договору).

На виконання вимог Договору, Публічним акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (банк-гарант) надано банківську гарантію №21716/18-ГВ від 09.11.2018, відповідно до якої банк-гарант безумовно та безвідклично зобов`язався протягом п`яти робочих днів заплатити бенефіціару (Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» АТ «Укртрансгаз») повну гарантійну суму у розмірі 441 324,00 грн., після отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара із зазначенням у вимозі, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань у відповідності до договору, зокрема невиконання або неналежне виконання учасником-переможцем прийнятих на себе зобов`язань відповідно до договору про закупівлю.

Така письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 25.06.2020 включно.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

Наказом позивача «Нанесення захисного покриття (Відновлення, антикорозійного покриття технологічного обладнання та трубопроводів ГЗП-2 ОВС Стрийського ВУПЗГ))» № 28 від 08.04.2020 призначено склад бригади з проведення робіт, що виконаються за Договором, у складі 12 осіб.

Наказом позивача «Про внесення змін до казану № 28 від 08.04.2020» № 28/1 від 08.04.2020 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» внесено зміни до пункту 1 наказу № 28 від 08.04.2020, а саме: через введені Кабінетом Міністрів України карантинні обмежувальні заходи та неможливість доставки працівників з м. Світловодська Кіровоградської області, їх розміщення та проживання у м. Стрий Львівської області, скорочено склад бригади визначений наказом №28 від 08.04.2020 та залучено для робіт на об`єкті працівників підприємств, які на даний час знаходяться у м. Львові та м. Стрий Львівської області, у складі 5 осіб з дотриманням заходів безпеки життю та здоров`ю. Скороченому складу бригади дозволено приступити до роботи на об`єкті з 04.05.2020 з дотриманням карантинних заходів безпеки життю та здоров`ю. Вирішення питання про доповнення складу бригади працівниками, вирішити після зняття Кабінетам міністрів України карантинних обмежувальних заходів.

Листом вих.№2020/05/13-1 від 13.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив, що у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID-19 в Україні з 17.03.2020 введені обмежувальні карантинні заходи згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, що унеможливлює переміщення персоналу, безперебійне придбання та поставку матеріалів на об`єкт, що станом на 13.05.2020 обмежувальні карантинні заходи в України продовжуються і спрогнозувати точну дату їх закінчення неможливо, а також просив. з метою завершення робіт на об`єкті, продовжити дію Договору до 31.08.2020, для чого внести зміни до п. 11.1 Договору шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідач на вказаний лист не відповів, відповідна додаткова угода сторонами підписана не була.

З матеріалів справи слідує, що у період з травня 2019 року по червень 2020 року позивачем у повному обсязі виконано роботи за Договором на загальну суму 8 533 757,03 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується наявними у справі актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1 за травень 2019 року від 31.05.2019, №2 за серпень 2019 року від 28.08.2019, №3 за жовтень 2019 року від 16.10.2019, №4 за листопад 2019 року від 29.11.2019, №5 за червень 2020 року від 22.06.2020 та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за травень 2019 року від 31.05.2019, за серпень 2019, за жовтень 2019 року від 16.10.2019, за листопад 2019 року від 29.11.2019.

18.06.2020 відповідач звернувся до гаранта-Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» із письмовою вимогою сплатити на підставі банківської гарантії №21716/18-ГВ від 09.11.2018 протягом 5 робочих днів грошові кошти в розмірі 441 324,00 грн. на вказаний гарантом рахунок, посилаючись на те, що принципал (позивач) неналежно виконав свої зобов`язання за Договором, а саме - порушив строк виконання зобов`язання згідно Графіку надання послуг.

Листом вих. №03-9/02/5436 від 24.06.2020 Публічне акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» звернулося до позивача з проханням сплатити кошти у сумі 441 324,00 грн.

Позивачем Публічному акціонерному товариству «Банк інвестицій та заощаджень» платіжними дорученнями №622 від 08.07.2020, №63 від 07.08.2020, №3471 від 02.10.2020, №3720 від 15.12.2020, №3786 від 30.12.2020, №3888 від 04.02.2021, 3804 від 05.01.2021 відшкодовано виплачену останнім відповідачу гарантію в сумі 441 324,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ним не було порушено зобов`язання за Договором, так як у період дії Договору були наявні форс-мажорні обставини (карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України), що свідчить про продовження для позивача строків виконання робіт за Договором, а відтак, підстави для направлення відповідачем вимоги до гаранта щодо сплати банківської гарантії були відсутні, і, як наслідок, отримання відповідачем грошових коштів за банківською гарантією в сумі 441 324,00 грн., які в подальшому були відшкодовані гаранту позивачем, є безпідставним збагаченням відповідача за рахунок позивача та підлягають стягненню з останнього на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом положень ст. 200 ГК України:

- гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні (ч. 1);

- зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторонни (ч. 2);

- гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч. 3);

- до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 4).

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Частина 1 ст. 563 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Частиною 2 ст. 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Отже, для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи були порушені позивачем умов Договору, зокрема, в частині своєчасного виконання робіт.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено вище, у Графіку надання послуг, що є Додатком №2 до Договору, сторони погодили строки надання послуг, що становлять 18 місяців з дати укладання Договору, тобто роботи мали бути позивачем виконані до 23.05.2020 року включно, проте наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що у повному обсязі роботи виконані 22.06.2020 (дата підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт - примітка суду), тобто з порушенням, встановленого Договором строку.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач посилається на те, що у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID-19 в Україні згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ введені обмежувальні карантинні заходи, що унеможливило переміщення персоналу, безперебійне придбання та поставку матеріалів на об`єкт, а у період з березня по травень 2020 року працівники позивача, які направлялися на об`єкти відповідача для виконання робіт за Договором, були у відпустці без збереження заробітної плати через обмежувальні карантинні заходи.

Розділом 7 Договору визначено, що:

- сторона звільняється від відповідальності невиконання чи неналежне виконання зобов`язань по цьому договору, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили, як то: стихійні лиха, повені, пожежі, війни чи військові дії, страйки, масові безпорядки і хвилювання, акти органів державної влади і /чи управління, які спричиняють неможливість виконання договору, підтверджуючих у встановленому законодавством України порядком (п. 7.1.);

- у випадку наступлення вищевказаних обставин непереборної сили, сторона повинна протягом 5-ти днів будь-яким способом повідомити про них іншу сторону з представленням документів, виданих уповноваженими органами і підтверджуючих факт наступлення вказаних обставин. У випадку відсутності вказаних умов сторона не вправі посилатись на форс-мажорні обставини (п. 7.2.);

- строк виконання зобов`язань по цьому Договору автоматично продовжується на час дії вищевказаних обставин непереборної сили, при умові, що сторона своєчасно повідомила іншу сторону про їх настання. У випадку коли обставини непереборної сили і/чи їх наслідки продовжуються більше одного місяця і/чи при настанні даних обставин стає зрозумілим, що вони будуть діяти більше цього строку, сторони проведуть переговори з метою виявлення прийнятих для них способів виконання цього договору (п. 7.3.).

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин; заборонено, зокрема, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 щодо застосування ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ внесено зміні до ст.. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та доповнено її частину 2 після слів «введення комендантської години» словами «карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України».

Отже, за змістом положень чинного законодавства, встановлений Кабінетом Міністрів України карантин є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили)

Слід зазначити і про те, що позивачем надано сертифікат Полтавської Торгово-промислової палати №5301-20-0916 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. №188/02-06 від 03.06.2020 зі змісту якого слідує, що 01.06.2020 позивач звернувся до Полтавської Торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання) позивача у термін 23.05.2020 за Договором.

У даному сертифікаті зазначено про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період з 12.03.2020 та, які станом на 01.06.2020, ще тривають.

Сертифікатом Полтавської Торгово-промислової палати засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції який, оцінивши сертифікат Полтавської Торгово-промислової палати №5301-20-0916 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. №188/02-06 від 03.06.2020, визнав його належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, який документально підтверджує наявність об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання робіт за Договором та встановлює наявність у період виконання позивачем своїх зобов`язань форс-мажорних обставин.

З матеріалів справи слідує, що листом вих. №2020/06/05-1 від 05.06.2020 позивач повідомив відповідача про настання з 12.03.2020 форс-мажорних обставин та автоматичне продовження строку дії Договору до 12.08.2020 на підставі п. 7.3. Договору, а також направив йому вказаний сертифікат Полтавської Торгово-промислової палати №5301-20-0916 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. №188/02-06 від 03.06.2020.

Суд першої інстанції цілком вірно відхилив заперечення відповідача щодо неповідомлення позивачем останнього про форс-мажорні обставини в строки передбачені п. 7.2 Договору, пославшись на те, що оскільки позивач мав змогу підтвердити настання форс-мажорних обставин лише з моменту отримання сертифіката №5301-20-0916 від Полтавської Торгово-промислової палати, тобто після 03.06.2020, що позивачем і було вчинено.

Отже, враховуючи встановлені форс-мажорні обставини, що виникли з незалежних від позивача причин, приймаючи до уваги існування форс-мажорних обставин у період з 12.03.2020 та умови розділу 7 Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність встановленого порушення (неналежне виконання) зобов`язання позивача за Договором, що, в свою чергу свідчить про те, що у відповідача, як бенефіціара за банківською гарантією №21716/18-ГВ від 09.11.2018 та замовника за Договором, були відсутні підстави для звернення до гаранта (ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень») для виплати суми банківської гарантії №21716/18-ГВ від 09.11.2018, проте відповідачем такі кошти були отримані від гаранта, а позивачем останньому відшкодовані.

Таким чином, відповідачем в результаті здійснення платежу за банківською гарантією були отримані грошові кошти за відсутності настання гарантійного випадку, тобто такі кошти є такими, що набуті безпідставно.

Щодо обраного позивачем способу захисту колегія суддів зазначає про таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, перерахування гарантом грошових коштів в сумі 441 324,00 грн. на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з Договором та банківською гарантією №21716/18-ГВ від 09.11.2018, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочинами (гарантійний випадок не настав, роботи за договором прийняті). При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо стягнення з АТ «Укртрансгаз» банківської гарантії, від 14.11.2020 у справі №906/192/18, від 18.08.2021 у справі №910/1798/20, від 20.10.2020 у справі №910/13503/19 щодо застосування у подібних правовідносинах ст.. 1212 ЦК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача сплачених за банківською гарантією №21716/18-ГВ від 09.11.2018 коштів в сумі 441 324,00 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс І» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/18284/21.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18284/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 06.10.2022.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко