Ухвала

від 03.10.2022 по справі 360/2819/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 360/2819/18

за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Києво-Мироцька, 106) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8)

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Ковальчук С.О.

Представники сторін:

від прокуратури: Філіпенко О.І. прокурор (посвідчення № 067570);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шеховцов Є.С. (ордер серія АІ № 1258477 від 28.05.2022 р).

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення про витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2022 р. підготовче засідання було призначено на 03 жовтня 2022 р.

23.08.2022 р. до Господарського суду Київської області від Бучанської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 53-3975вих22 від 19.08.2022 р. (вх. № 10980/22 від 23.08.2022 р.), за змістом якої прокурор просить суд доводи, викладені у відзиві ТОВ Новаторські рішення, визнати необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначаючи при цьому наступне.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківськоі сільської ради Фастівського району Київської області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обасті Абрамською Є.М. 21.08.2017 р. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1635 від 13.12.2017 р. ОСОБА_1 вказану земельну ділянку продав ТОВ «Новаторські рішення». Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 р. № 10-14371/15-17-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 16.08.2017 р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2017 р. № 14754, ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Новаторські рішення» серія та номер 4, виданий 22.01.2018 р., акту прийому-передачі та оцінки майна від 31.01.2018 р. ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу ТОВ «Новаторські рішення» земельну ділянку з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488. Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. за порядковим номером видавався пізніше, ніж наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київські області наказу № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 09.08.2017 р. № 14169/15-17-сг). Всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, за результатами чого останній вдруге використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488), що знаходиться в межах Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, вибула із земель запасу державної власності внаслідок повторного незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання шляхом державної реєстрації права на неї, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави. Отже, ОСОБА_1 на час видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що слугувало самостійною окремою підставою для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою та відмови у наданні спірної ділянки у приватну власність безкоштовно.

Поряд з цим, прокурор зазначав, що жодна зі сторін даного спору в судових засіданнях не заперечувала факту отримання спірної землі на підставі саме наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг та № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р., що в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України звільняє від обов`язку доказування зазначеного факту.

Крім того, прокурор відзначав, що до Бородянського районного суду відповідачем у справі - ОСОБА_1 було подано пояснення від 21.02.2020 р., згідно яких заяви і клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та щодо надання безоплатно у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3224980800:01:004:0355 та 3221088600:05:004:0488 він не писав та до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не подавав, не надавав довіреності на вчинення таких дій іншим особам. Також, довіреність на дії від свого імені на оформлення документів щодо цих земельних ділянок та на їх продаж не видавав, кошти за їх продаж не отримував, громадянина ОСОБА_2 не знає, з керівництвом та будь-якими особами ТОВ «Новаторські рішення» не знайомий. Позов визнав та просив його задовольнити.

12.09.2022 р. до Господарського суду Київської області від Бучанської окружної прокуратури надійшла заява № 15/1-600вих22 від 05.09.2022 р. (вх. № 12152/22 від 12.09.2022 р.) про заміну учасника справи його процесуальним правонаступником, відповідно до якої прокурор просить суд: 1) замінити у справі № 360/2819/18 Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру на її процесуального правонаступника - Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області (07801, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Центральна, 331, код ЄДРПОУ 04363662); 2) замінити особу, на користь якої витребовується оспорювана земельна ділянка з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 на Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області, оскільки внаслідок набуття чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України право розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території відповідної територіальної громади перейшло до органів місцевого самоврядування. Спірна земельна ділянка знаходиться на території колишньої Шибенської сільської ради, яка входить до складу Бородянської територіальної громади, яку утворено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» № 715-р від 12.06.2020 р., з огляду на що належним позивачем у даній справі є Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області.

Також 12.09.2022 р. до Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшли пояснення № 15/1-599вих22 від 05.09.2022 р. (вх. № 12159/22 від 12.09.2022 р.) щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення даного позову без розгляду, за змістом яких прокурор вважає вказане клопотання безпідставним і таким, що має бути залишеним без задоволення, з огляду на наступне.

Правова конструкція положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена виключно суб`єктом владних повноважень. Дані положення законодавства регулюють правовідносини прокурора і визначеного ним у справі в якості позивача органу, уповноваженого на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, а отже у разі незгоди з поданим прокурором позовом надають право виключно такому органу оскаржувати підстави представництва та жодним чином не наділяють таким правом інших учасників судового процесу, в тому числі і відповідачів у справі. У даній справі підстави представництва прокурором інтересів держави не оскаржувались. У письмових поясненнях особи, яка діє від імені та в інтересах позивача - Державної служби геодезії, картографії та кадастру зазначено, що вказаний орган підтримує та просить задовольнити позовну вимогу прокурора про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ «Новаторські рішення». Ця обставина також свідчить про небажання позивача оскаржувати підстави для представництва інтересів держави в його особі та достатність підстав для звернення прокурора до суду із вказаним позовом. Крім того, зазначене клопотання є неактуальним оскільки прокурором до суду подано заяву про зміну учасника справи в порядку правонаступництва згідно зі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.

Також прокурор зазначав про помилковість посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, так як її винесено набагато пізніше, ніж пред`явлено вказаний позов (11.12.2018 р.).

30.09.2022 р. до Господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника ТОВ «Новаторські рішення» надійшло клопотання б/н від 30.09.2022 р. (вх. № 13555/22 від 30.09.2022 р.) з процесуальних питань, згідно з яким відповідач зазначав, що стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, серед іншого, вимоги щодо обгрунтованості підстав та порядку представництва прокурором інтересів держави в суді. Зокрема, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Відступ від зазначеної процедури сам по собі являється порушенням вимог закону щодо підставності представництва інтересів держави прокурором, яке, за усталеною судовою практикою, має носити виключно субсидіарний характер та застосовуватись у виключних випадках. Відповідно, заявлений прокурором аргумент щодо відсутності оскарження позивачем у даній справі підстав представництва інтересів держави та навіть подальша підтримка ним позовних вимог не спростовує факту порушення процедури представництва, визначеної статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а відтак і можливості залишення позовної заяви без розгляду.

Поряд з цим, положення статті 23 Закону України «Про прокуратури» не передбачають, що право на оскарження наявності підстав для представництва інтересів держави в суді належить виключно громадянину або суб`єкту владних повноважень. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідач відзначав, що в результаті правонаступництва відбувається перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої (у даному випадку - від одного суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого подано позов прокурором, до іншого). Правонаступництво учасника не перериває процес у справі, не виправляє всі допущені учасником (в даному випадку - прокурором) недоліки та не скасовує порушення порядку представництва інтересів держави. Відтак, заміна початкового позивача - суб`єкта владних повноважень його правонаступником у спірних правовідносинах, не спростовує актуальності заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду.

Також відповідач звертав увагу суду на те, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Формування правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України у постанові від 26.05.2020 р. справі № 912/2385/18 після подання позовної заяви у грудні 2018 року, не спростовує необхідності її застосування, особливо враховуючи, що редакція вказаних норм є незмінною з моменту подання позову до сьогодні.

У судовому засіданні 03.10.2022 р. прокурор підтримував позовні вимоги та заперечував проти залишення даного позову без розгляду, зазначаючи, що будь-яких інших доказів на підтвердження звернення прокурора до позивача про намір подання даного позову до суду немає можливості надати, оскільки Бучанська окружна прокуратура згоріла внаслідок бойових дій і документи не збереглись; представник відповідача заперечував проти позовних вимог та підтримував подане до суду клопотання б/н від 02.08.2022 р. (вх. № 9656/22 від 02.08.2022 р.) про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача б/н від 02.08.2022 р. (вх. № 9656/22 від 02.08.2022 р.) про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши позицію прокурора та представника відповідача, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою залишив його без задоволення, з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а сааме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Даний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Крім того, у Постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді: з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено; прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України); участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»); щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду; підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом прокурором було визначено суб`єкта владних повноважень (Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру) та повідомлено останнього в порядку, передбаченому абзацом 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», чим, за твердженням прокуратури, було надано можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

При цьому, суд враховує, що подання даного позову у 2018 році відбувалося в порядку цивільного судочинства до Бородянського районного суду Київської області.

Судом також враховано пояснення прокурора щодо обставин, за яких прокурор не може надати додаткові докази щодо належного звернення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру завчасно до пред`явлення позову, а саме - через руйнування приміщення Бучанської окружної прокуратури Київської області.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення дій зі сторони Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо оскарження дій прокуратури при закладенні даного позову. Натомість, позивач підтримував позов прокуратури.

Також суд відзначає, що за змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві".

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви - є порушенням права на справедливий судовий захист.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залишення позову прокурора у даній справі без розгляду.

Також у судовому засіданні 03.10.2022 р., заслухавши позицію прокурора та представника відповідача, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою задовольнив заяву прокурора № 15/1-600вих22 від 05.09.2022 р. (вх. № 12152/22 від 12.09.2022 р.) про заміну учасника справи його процесуальним правонаступником, з огляду на таке.

В обгрунтування поданого клопотання прокурор зазначав, що підставою для пред`явлення даного позову слугувало порушення вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України під час видачі наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, яка знаходиться на території колишньої Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. Внаслідок видання вказаного наказу всупереч вимогам земельного законодавства, відбулася повторна безоплатна приватизація земельної ділянки одного виду використання, у зв`язку з чим вона підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідача. На момент виникнення спірних правовідносин розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення здійснювалось центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами. Таким чином, при пред`явленні позову позивачем було визначено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Однак, на даний час відбулись законодавчі зміни, в силу яких спірна земельна ділянка підлягає поверненню не в державну, а в комунальну власність, оскільки розпорядниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є відповідні органи місцевого самоврядування. Спірна земельна ділянка знаходиться на території колишньої Шибенської сільської ради, яка входить до складу Бородянської територіальної громади, яку утворено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» від 12.06.2020 р. № 715-р. Таким чином, право розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 перейшло до Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області.

Суд відзначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 р. № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 р., змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень відповідних уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.

Зокрема, відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

З урахуванням зазначеного, розпорядниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є відповідні органи місцевого самоврядування.

Як зазначалось вище та встановлено судом, у відповідності з матеріалами даної справи, спірна земельна ділянка знаходиться на території колишньої Шибенської сільської ради, яка входить до складу Бородянської територіальної громади, яку утворено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» від 12.06.2020 р. № 715-р.

Таким чином, на даний час Бородянська селищна рада є розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, в тому числі і щодо її вилучення.

Суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Таким чином, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) компетенції, визначеної Конституцією України та законами України, одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його компетенції, визначеної Конституцією України та законами України.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із відповідних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами чинного законодавства.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.12.2020 р. у справі № 805/4361/17-а, від 29.04.2021 р. у справі № 160/6782/19.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Отже, враховуючи викладене вище та наведені положення законодавства, суд зазначає, що заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури про заміну Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру її правонаступником - Бородянською селищною радою у даній справі № 360/2819/18 є такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку щодо заміни позивача у даній справі на його правонаступника та щодо зобов`язання прокуратури направити правонаступнику позивача копію позовної заяви у даній справі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, зокрема, у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 52, 167, 177, 182, 183, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення б/н від 02.08.2022 р. (вх. № 9656/22 від 02.08.2022 р.) про залишення позовної заяви без розгляду залишити без задоволення.

2. Заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури № 15/1-600вих22 від 05.09.2022 р. (вх. № 12152/22 від 12.09.2022 р.) про заміну Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на її процесуального правонаступника - Бородянську селищну раду задовольнити.

3. Замінити позивача - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру на її правонаступника - Бородянську селищну раду (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна, 331, код 04363662).

4. Відкласти підготовче засідання на 31 жовтня 2022 р. об 11:00. Засідання відбудеться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108.

5. Зобов`язати Бучанську окружну прокуратуру Київської області надіслати Бородянській селищній раді копію позовної заяви і докази надіслання надати суду.

6. Запропонувати Бородянській селищній раді надати суду письмові пояснення щодо позовних вимог у даній справі.

7. Встановити відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив до 24.10.2022 р.

8. Повідомити учасників процесу про судове засідання (присутніх прокурора та представника відповідача - під розписку).

9. Інформацію по справі учасники справи можуть отримувати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).

10. Ухвалу направити Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та Бородянській селищній раді (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна, 331).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.М. Бабкіна