Рішення

від 24.11.2022 по справі 360/2819/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 360/2819/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Києво-Мироцька, 106) в інтересах держави в особі Бородянської селищної ради (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна, 331, код 04363662)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8)

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки

секретар судового засідання: Ковальчук С.О.

Представники сторін:

від прокуратури: Філіпенко О.І. прокурор (посвідчення № 067570);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шеховцов Є.С. (ордер серія АІ № 1258477 від 28.05.2022 р).

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області від Київського апеляційного суду надійшла справа Бородянського районного суду Київської області № 360/2819/18 (вх. № 967/22 від 14.07.2022 р.) за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2022 р. у даній справі рішення Бородянського районного суду Київської області від 06.05.2021 р. в частині вирішення позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14371/15-17-сг щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 було скасоване, ухвалено в цій частині нове судове рішення, за яким у задоволенні позову в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14371/15-17-сг щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 відмовлено.

При цьому, вказаною постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2022 р. провадження у даній цивільній справі за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення про витребування земельної ділянки було закрито.

Окрім того, вказаною постановою було роз`яснено Бучанській окружній прокуратурі Київської області, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та про наявність права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.07.2022 р. на підставі приписів ч. 4 ст. 377, ч. 2 ст. 381 ЦПК України справу було направлено для розгляду за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області (вх. № 967/22 від 14.07.2022 р.).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2022 р. справу передано судді Бабкіній В.М.

Судом встановлено, що у 2018 році до Бородянського районного суду Київської області звернувся заступник керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

За змістом прохальної частини позовної заяви прокурор, зокрема, просив суд: 1) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 р. № 10-14371/15-17-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області; 2) витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

Як зазначалося вище та слідує з матеріалів справи, у вказаній справі було вирішено спір за позовною вимогою про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14371/15-17-сг щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488.

У решті позовних вимог, а саме за вимогою про витребування з незаконного володіння ТОВ Новаторські рішення на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, провадження у цивільній справі було закрито Київським апеляційним судом із зазначенням про те, що спір у справі в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2022 р. було прийнято позовну заяву заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в частині вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення про витребування з незаконного володіння ТОВ Новаторські рішення на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, до розгляду та відкрито за вказаною вимогою провадження у господарській справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено Бучанську окружну прокуратуру Київської області до участі у даній справі в якості правонаступника Фастівської місцевої прокуратури.

29.07.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.07.2022 р. (вх. № 9515/22 від 29.07.2022 р.), в якому останній вказує, що відповідач заперечує проти позову у повному обсязі, вважає позовні вимоги нормативно необґрунтованими та доказово не підтвердженими, що, на думку останнього, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Так, відповідач зазначає, що держава офіційно визнала і підтвердила той факт, що 16.08.2017 р. ОСОБА_1 вперше набув право на спірну земельну ділянку в межах норм безоплатної приватизації, тому доводи позивача про подвійне використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання із земель державної власності спірної земельної ділянки, на думку відповідача, є необґрунтованими, а відтак відсутні підстави вважати протиправним набуття права власності на спірну земельну ділянку і, як наслідок, підстави для подальшого витребування у її теперішнього власника.

02.08.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ Новаторські рішення надійшло клопотання б/н від 02.08.2022 р. (вх. № 9656/22 від 02.08.2022 р.), в якому останній просив суд залишити позовну заяву Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення про витребування з незаконного володіння земельної ділянки без розгляду.

12.08.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшли сформовані в системі Електронний суд додаткові пояснення б/н від 12.08.2022 р. (вх. № 947/22 від 12.08.2022 р.), в яких позивач просить суд долучити пояснення до матеріалів справи, задовольнити позов частково, витребувати у ТОВ Новаторські рішення земельну ділянку з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, яка розташована на території Шиберівської сільської ради Бородянського району Київської області, на користь держави. У вирішенні питання щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 р. № 10-14971/15-17-сг позивач покладається на розсуд суду.

23.08.2022 р. до Господарського суду Київської області від Бучанської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 53-3975вих22 від 19.08.2022 р. (вх. № 10980/22 від 23.08.2022 р.), за змістом якої прокурор просив суд доводи, викладені у відзиві ТОВ Новаторські рішення, визнати необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначаючи при цьому наступне.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківськоі сільської ради Фастівського району Київської області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором КП Бюро державної реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обасті Абрамською Є.М. 21.08.2017 р. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1635 від 13.12.2017 р. ОСОБА_1 вказану земельну ділянку було продано. Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 р. № 10-14371/15-17-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 16.08.2017 р.) земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2017 р. № 14754, ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Новаторські рішення серія та номер 4, виданий 22.01.2018 р., акту прийому-передачі та оцінки майна від 31.01.2018 р., ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу ТОВ Новаторські рішення земельну ділянку з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488. При цьому, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. за порядковим номером видавався пізніше, ніж наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київські області наказу № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 09.08.2017 р. № 14169/15-17-сг). Таким чином, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. ОСОБА_1 було передано земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, за результатами чого останній вдруге використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Поряд з цим, прокурор зазначав, що жодна зі сторін даного спору в судових засіданнях не заперечувала факту отримання спірних земельних ділянок на підставі саме наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг та № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р., що в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України звільняє від обов`язку доказування зазначеного факту.

Крім того, прокурор відзначав, що до Бородянського районного суду відповідачем у справі (за вимогою, яка не розглядається господарським судом) ОСОБА_1 було подано пояснення від 21.02.2020 р., згідно яких заяви і клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою та щодо надання безоплатно у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3224980800:01:004:0355 та 3221088600:05:004:0488 він не писав та до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не подавав, і не надавав довіреності на вчинення таких дій іншим особам. Також, довіреність на вчинення від свого імені дій з оформлення документів щодо цих земельних ділянок та на їх продаж не видавав, кошти за їх продаж не отримував, громадянина ОСОБА_2 не знає, з керівництвом та будь-якими особами ТОВ Новаторські рішення не знайомий. Позов визнав та просив його задовольнити.

12.09.2022 р. до Господарського суду Київської області від Бучанської окружної прокуратури надійшла заява № 15/1-600вих22 від 05.09.2022 р. (вх. № 12152/22 від 12.09.2022 р.) про заміну учасника справи його процесуальним правонаступником, відповідно до якої прокурор просить суд: 1) замінити у справі № 360/2819/18 Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру на її процесуального правонаступника - Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області (07801, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Центральна, 331, код ЄДРПОУ 04363662); 2) замінити особу, на користь якої витребовується спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, на Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області, оскільки внаслідок набуття чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України право розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території відповідної територіальної громади перейшло до органів місцевого самоврядування. Спірна земельна ділянка знаходиться на території колишньої Шибенської сільської ради, яка входить до складу Бородянської територіальної громади, яку утворено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області № 715-р від 12.06.2020 р., з огляду на що належним позивачем у даній справі є Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області.

Також 12.09.2022 р. до Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшли пояснення № 15/1-599вих22 від 05.09.2022 р. (вх. № 12159/22 від 12.09.2022 р.) щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення даного позову без розгляду, за змістом яких прокурор вважав вказане клопотання безпідставним і таким, що має бути залишеним без задоволення, з огляду на наступне.

Правова конструкція положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена виключно суб`єктом владних повноважень. Дані положення законодавства регулюють правовідносини прокурора і визначеного ним у справі в якості позивача органу, уповноваженого на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, а отже, у разі незгоди з поданим прокурором позовом, надають право виключно такому органу оскаржувати підстави представництва та жодним чином не наділяють таким правом інших учасників судового процесу, в тому числі і відповідачів у справі. У даній справі підстави представництва прокурором інтересів держави позивачем не оскаржувались. У письмових поясненнях позивача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру було зазначено, що вказаний орган підтримує та просить задовольнити позовну вимогу прокурора про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ Новаторські рішення. Ця обставина також свідчить про небажання позивача оскаржувати підстави для представництва інтересів держави в його особі та достатність підстав для звернення прокурора до суду із вказаним позовом. Крім того, на думку прокуратури, зазначене клопотання про залишення позову без розгляду є неактуальним, оскільки прокурором до суду подано заяву про зміну учасника справи в порядку правонаступництва згідно зі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.

Також прокурор зазначав про помилковість посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, так як її винесено набагато пізніше, ніж було пред`явлено вказаний позов.

30.09.2022 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від представника ТОВ Новаторські рішення надійшло клопотання б/н від 30.09.2022 р. (вх. № 13555/22 від 30.09.2022 р.) з процесуальних питань, згідно з яким відповідач зазначав, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, серед іншого, вимоги щодо обгрунтованості підстав та порядку представництва прокурором інтересів держави в суді. Зокрема, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Відступ від зазначеної процедури сам по собі являється порушенням вимог закону щодо підставності представництва інтересів держави прокурором, яке, за усталеною судовою практикою, має носити виключно субсидіарний характер та застосовуватись у виключних випадках. Відповідно, заявлений прокурором аргумент щодо відсутності оскарження позивачем у даній справі підстав представництва інтересів держави та навіть подальша підтримка ним позовних вимог не спростовує факту порушення процедури представництва, визначеної статтею 23 Закону України Про прокуратуру, а відтак і можливості залишення позовної заяви без розгляду.

Поряд з цим, положення статті 23 Закону України Про прокуратуру не передбачають, що право на оскарження наявності підстав для представництва інтересів держави в суді належить виключно громадянину або суб`єкту владних повноважень. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, відповідач відзначає, що в результаті правонаступництва відбувається перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої (у даному випадку - від одного суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого подано позов прокурором, до іншого). Правонаступництво учасника не перериває процес у справі, не виправляє всі допущені учасником (у даному випадку - прокурором) недоліки та не скасовує порушення порядку представництва інтересів держави. Відтак, заміна початкового позивача - суб`єкта владних повноважень його правонаступником у спірних правовідносинах, не спростовує актуальності заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду. Також відповідач звертав увагу суду на те, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Формування правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру та пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 після подання позовної заяви у грудні 2018 року не спростовує необхідності її застосування, особливо враховуючи, що редакція вказаних норм є незмінною з моменту подання позову до сьогодні.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача б/н від 02.08.2022 р. (вх. № 9656/22 від 02.08.2022 р.) про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши позицію прокурора та представника відповідача, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою, яку викладено в ухвалі суду від 03.10.2022 р., залишив його без задоволення.

Також у судовому засіданні 03.10.2022 р., заслухавши позицію прокурора та представника відповідача, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою задовольнив заяву прокурора № 15/1-600вих22 від 05.09.2022 р. (вх. № 12152/22 від 12.09.2022 р.) про заміну учасника справи його процесуальним правонаступником, про що зазначено в ухвалі суду від 03.10.2022 р.

20.10.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 17.10.2022 р. (вх. № 14726/22 від 20.10.2022 р.), за змістом яких відповідач зазначав, що прокурором у відповіді на відзив не наведено доводів на підтвердження подвійного використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної власності в частині спірної ділянки. Також представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив вказав, що недоведеність наявності підстав для витребування земельної ділянки у відповідача як добросовісного набувача в порядку приписів ст. 388 ЦК України у сукупності з відсутністю належного та допустимого доказового підтвердження позивачем заявлених позовних вимог, на думку відповідача, дає підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 31.10.2022 р. прокурор заявив про направлення на виконання вимог ухвали суду позивачу - Бородянській селищній раді копії позовної заяви, докази чого будуть надані суду, а також, як і присутній представник відповідача, зазначив про подання до матеріалів справи всіх наявних доказів, що мають значення для вирішення спору; представник позивача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2022 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2022 р.

У судовому засіданні 24.11.2022 р. прокурор позовні вимоги підтримував та наголошував на порушенні вимог законодавства у вигляді подвійної реалізації громадянином права на безкоштовну приватизацію спірної земельної ділянки, що і спричинило звернення до суду з вимогою про витребування її з незаконного володіння відповідача; представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, що право власності на спірну земельну ділянку було набуто з дотриманням процедури та відповідно до законодавства, з огляду на що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки в її добросовісного набувача є необґрунтованими та безпідставними. Представник позивача в судове засідання 24.11.2022 р. не з`явився, водночас, про дату та час судового засідання Бородянська селищна рада була повідомлена належно, в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 24.11.2022 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09 серпня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було винесено наказ № 10-14169/15-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", відповідно до якого вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0335) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області; право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3224980800:01:004:0335) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області.

Державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Абрамською Є.М. 21.08.2017 р. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2017 р. № 1635 ОСОБА_1 зазначену вище земельну ділянку було продано ОСОБА_3 .

Також 09 серпня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Київській області було винесено наказ № 10-14371/15-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", відповідно до якого вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області; право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. отримав у приватну власність та 16.08.2017 р. зареєстрував право на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 04.10.2017 р. ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області гр. ОСОБА_2 , який 06.10.2017 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 14754 від 04.10.2017 р. оформив на неї право власності.

На підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення", серія та номер: 4, виданого 22.01.2018 р., акту прийому-передачі та оцінки майна, виданого 31.01.2018 р., ОСОБА_2 19.02.2018 р. вніс до статутного капіталу ТОВ "Новаторські рішення" земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

Як зазначається у позові, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488), що знаходиться в межах Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, вибула із земель запасу державної власності внаслідок повторного використання гр. ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею держави як власника цих земельних ділянок.

З огляду на викладене, прокурор просить суд витребувати із незаконного володіння ТОВ «Новаторські рішення» на користь держави земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що він є власником та добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, площею 2,0000 га, цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства», що знаходиться на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, на підтвердження чого посилався на таке. Спірну земельну ділянку було сформовано та передано у власність фізичній особі - громадянину України ОСОБА_1 у порядку безоплатної передачі із земель державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.08.2017 р. При цьому, прокурор необгрунтовано посилається на те, що право власності на спірну земельну ділянку набуте ОСОБА_1 протиправно внаслідок повторного використання права на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної власності, оскільки на підставі іншого наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від тієї ж дати 09.08.2017 р. ним було безоплатно отримано із земель державної власності іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355, площею 2,0000 га, цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства», що знаходиться на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області. Проте, право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване 21.08.2017 р., тобто через 5 днів після реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Тобто, відповідні зміни і підтвердження права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 відбулися 16.08.2017 р., а щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355 - 21.08.2017 р., при реєстрації права власності на вказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, на думку відповідача, факт видачі наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність не може слугувати єдиним підтвердженням передання у власність певної земельної ділянки особі, оскільки така особа набуває прав володіти, користуватися і розпоряджатися такою земельною ділянкою не з дати видання наказу, а лише з дати державної реєстрації цих прав. Отже, доводи прокурора про подвійне використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання з земель державної власності в частині спірної земельної ділянки є необгрунтованими, а відтак і відсутні підстави для подальшого витребування у її теперішнього власника ТОВ «Новаторські рішення».

Водночас, на думку відповідача, ГУ Держгеокадастру у Київській області, розпорядившись спірною земельною ділянкою на користь ОСОБА_1 , діяло від імені держави та, виражаючи її волю, здійснювало реалізацію політики у сфері земельних відносин, що у сукупності з наведеною вище відсутністю повторного використання права на безоплатне отримання первинним власником спірної земельної ділянки із земель державної власності повністю виключає можливість застосування інституту віндикації за пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України в рамках цієї справи. Крім того, в частині 3 статті 388 ЦК України зазначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідач вважає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що добросовісний набувач ТОВ «Новаторські рішення» набув право власності на спірну земельну ділянку саме за безвідплатним правочином та у особи, яка не мала права відчужувати майно, оскільки ТОВ «Новаторські рішення» набуло право власності на спірну земельну ділянку внаслідок внесення її учасником товариства ОСОБА_2 в якості майнового внеску до статутного капіталу та, відповідно, ОСОБА_2 набув право власності на частку у статутному капіталі товариства, тобто мав місце відплатний правочин. Таким чином, відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку за оплатним правочином та в особи, яка мала право відчужувати це майно.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Зі змісту позовної заяви вбачається, що підстави для звернення до суду з позовом були встановлені Заступником керівника Фастівської місцевої прокуратури під час опрацювання Публічної кадастрової карти України в рамках здійснення заходів представницької діяльності. Однак, останній не міг отримати з Публічної кадастрової карти України інформацію про гр. ОСОБА_1 та земельні ділянки, які перебували в його власності, про накази ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р. та № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р., оскільки в ній містяться відомості лише про кадастровий номер земельної ділянки, її межі, площу, форму власності, цільове призначення згідно із класифікатором. За таких обставин, прокурор, на переконання відповідача, вийшов за межі повноважень, які передбачені частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та протиправно, без належних на те підстав та джерел походження первинної інформації, отримав відомості, які стали підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Крім того, відповідач відзначав, що до позову було додано копії наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 р. та № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 р., на які прокурор посилається як на докази в обґрунтування своєї позиції, з яких не можна було ідентифікувати інформацію, яка в них відображена.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 по суті справи від 21.02.2020 р., що зареєстровані Бородянським районним судом Київської області 25.02.2020 р. за № 2083/20. Однак, відомості, викладені у вищевказаному документі, викликають у відповідача обгрунтовані сумніви щодо їх достовірності, оскільки суперечать між собою та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, позиції сторін, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі вимоги прокурора є обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

У ст. 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Як зазначалося вище та встановлено судом, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 р. № 10-14169/15-17-сг було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Абрамською Є.М. 21.08.2017 р. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2017 р. № 1635 ОСОБА_1 вказану земельну ділянку було продано гр. ОСОБА_3 .

Поряд з цим, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 р. № 10-14371/15-17-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 16.08.2017 р.) земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2017 р. № 14754 гр. ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку гр. ОСОБА_2 , а останній, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Новаторські рішення» серія та номер 4, виданий 22.01.2018 р., акту прийому-передачі та оцінки майна від 31.01.2018 р., вніс спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 до статутного капіталу ТОВ «Новаторські рішення».

Суд відзначає, що набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Тобто, неможливість повторного отримання громадянином земельної ділянки безоплатно у власність встановлена законом стосовно передачі таких земельних ділянок, а не набуття на них права шляхом державної реєстрації.

Отже, суд констатує, що гр. ОСОБА_1 на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу від 09.08.2017 р. № 10-14371/15-17-сг щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу від 09.08.2017 р. № 10-14169/15-17-сг щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355, оскільки наказ з порядковим номером № 10-14371/15-17-сг видавався пізніше, ніж наказ з порядковим номером № 10-14169/15-17-сг.

З огляду на викладене, на момент прийняття 09.08.2017 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу № 10-14371/15-17-сг громадянину ОСОБА_1 вже було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355, що в силу приписів ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України слугувало самостійною окремою підставою для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою та відмови у наданні гр. ОСОБА_1 спірної ділянки (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, у приватну власність безкоштовно.

Як зазначалося вище, процедура оформлення права приватної власності на земельні ділянки включає в себе певний порядок та послідовність дій та рішень, який складається із дотримання строків подання документів, їх розгляду, затвердження документів та здійснення державної реєстрації прав на нерухомість.

Отримання рішення (наказу) органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою та надання у приватну власність громадянину земельної ділянки є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок та є передумовою для звернення такого громадянина до суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень про надання у приватну власність громадянину земельної ділянки (кінцевий етап) надає безперешкодне право реалізувати його через офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття речового права на земельну ділянку шляхом реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким визначаються умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (далі - Порядок).

Пунктами 6, 8 Розділу «Загальний порядок проведення державної реєстрації прав» Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви (п. 10 Розділу «Загальний порядок проведення державної реєстрації прав» Порядку).

Згідно з п. 11 Розділу «Загальний порядок проведення державної реєстрації прав» Порядку визначено, що формування та реєстрація заяв проводиться в порядку черговості звернення заявників до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

За висновком суду, обставини черговості проведення державної реєстрації права власності щодо зазначених вище земельних ділянок, отриманих гр. ОСОБА_1 , не впливають на те, що у даному випадку мала місце саме неодноразова безоплатна передача земельних ділянок одного виду використання за відповідними наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області, що прямо суперечить вищенаведеним приписам ч. 4 ст. 116 ЗК України. При цьому, факт неодноразової (другої в часі, повторної) безоплатної передачі гр. ОСОБА_1 саме спірної земельної ділянки свідчить про її вибуття з державної власності поза волею власника (держави), яким прямо заборонено таку неодноразову передачу.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Слід зазначити, що у статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Водночас, Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Поряд з цим, право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 Цивільного кодексу України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до невласника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

Відповідно до частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

Згідно статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

За змістом частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1-3 ст. 388 ЦК України).

Власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

З урахуванням викладеного, у даному випадку витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача на підставі приписів ст. 388 ЦК України здійснюється в зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України при безоплатній передачі спірної земельної ділянки у власність фізичній особі та, відповідно, у зв`язку з вибуттям спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 з володіння поза волею власника (держави).

Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованою, доведеною та не спростованою відповідачем вимогу прокурора про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення на користь держави в особі Бородянської селищної ради земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, у зв`язку з чим позовні вимоги Бучанської окружної прокуратури Київської області, які розглядалися Господарським судом Київської області, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння земельної ділянки задовольнити повністю.

2. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8, код 41229847) на користь держави в особі Бородянської селищної ради (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна, 331, код 04363662) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новаторські рішення (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8, код 41229847) на користь Київської обласної прокуратури (01014, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.12.2022 р.

Суддя В.М. Бабкіна