Постанова

від 07.02.2023 по справі 360/2819/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 360/2819/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участі представників сторін:

представник відповідача: адвокат Шеховцов Є.С., - ордер серії АІ № 1321564 від 19.12.2022

Інші учасники явку своїх представників у судове засідання не забезпечили

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення»

на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022, (повний текст складено 05.12.2022)

у справі № 360/2819/18 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області,

в інтересах держави в особі: Бородянської селищної ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення»

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. У грудні 2018 року прокурор звернувся до Бородянського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення", ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 №10-14169/15-17-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) та передано у його власність для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області.

1.3. Також на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг ОСОБА_1 отримав у приватну власність (право зареєстровано 16.08.2017) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, яку на підставі договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2017 року продав ОСОБА_2 .

1.4. В свою чергу, ОСОБА_2 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Новаторські рішення» серія та номер 4, виданий 22.01.2018, акта прийому-передачі та оцінки майна від 31.01.2018 вніс вказану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Новаторські рішення».

1.5. Оскільки незаконна видача одночасно двох наказів громадянину щодо безоплатного надання земельних ділянок для аналогічних потреб понад норму, встановлену Земельним кодексом України, одна з яких після реєстрації прав на неї незаконно вибула із земель державної власності та в подальшому відчужена, не може оцінюватися як воля держави, прокурор просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року №10-14371/15-17-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Шибенської сільської ради та витребувати із незаконного володіння ТОВ «Новаторські рішення» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

1.6. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 06.05.2021 позов задоволено. Визнано недійсним наказ головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 №10-14371/15-17-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. Стягнуто з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення" на користь Бучанської окружної прокуратури Київської області по 1762 (одній тисячі сімсот шістдесят дві) гривні судових витрат.

1.7. Постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2022 рішення Бородянського районного суду Київської області від 06.05.2021 в частині вирішення позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг, щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення: відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг, щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488; закрито провадження у цивільній справі за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» про витребування земельної ділянки.

1.8. 14.07.2022 до Господарського суду Київської області від Київського апеляційного суду надійшла справа Бородянського районного суду Київської області № 360/2819/18 за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення», ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2022 позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння земельної ділянки задоволено повністю. Витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» на користь держави в особі Бородянської селищної ради земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» на користь Київської обласної прокуратури 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. 19.12.2022 ТОВ "Новаторські рішення" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № б/н від 19.12.2022, в якій суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022 у справі № 360/2819/18 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. У поданій апеляційній скарзі апелянт стверджує, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області 12.06.2017 за вх. № 9297/0/5-17, у той час як клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області зареєстровано 12.06.2017 за вх. № 9465/0/5-17.

4.2. На переконання апелянта, факт видачі наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність не може слугувати єдиним підтвердженням передання у власність певної земельної ділянки особі, оскільки, така особа не набуває прав володіти, користуватись і розпоряджатись такою земельною ділянкою з дати видання наказу, а лише з дати державної реєстрації цих прав.

4.3. Стверджує, що обставина, - наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг має більш пізній реєстраційний номер, ніж наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 № 10-14169/15-17-сг, з урахуванням черговості подання клопотань ОСОБА_1 щодо передачі останньому у власність безоплатно земельних ділянок державної власності, свідчить лише про недоліки в органі державної влади та не спростовує факту набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку лише після його державної реєстрації.

4.4. Звертає увагу, що держава офіційно визнала та підтвердила той факт, що лише 16.08.2017 ОСОБА_1 вперше набув право власності на спірну земельну ділянку в межах норм безоплатної приватизації, а тому висновки суду про подвійне використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земель державної власності в частині спірної земельної ділянки є нормативно необґрунтованим.

4.5. Враховуючи невірність висновків суду про подвійне використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земель державної власності, апелянт вважає, що у даному випадку відсутнє й вибуття земельної ділянки з володіння держави саме всупереч її волі, відтак відсутні підстави для застосування статті 388 ЦК України та витребування на користь держави спірної земельної ділянки у відповідача як добросовісного набувача.

4.6. Звертає увагу на те, що документ, позначений як письмові пояснення ОСОБА_1 , містить недостовірну інформацію, яка суперечить сама собі та не може братись судом до уваги.

4.7. Апелянт вказує на те, що позивач вийшов за межі повноважень, які передбачені ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та протиправно, без належних на те підстав та джерел походження первинної інформації отримав відомості, які стали підставою для звернення до суду з позовною заявою.

4.8. Наголошує на тому, що суд першої інстанції всупереч положенням статті 226 ГПК України та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, не залишив позовну заяву без розгляду.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. 30.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Бучанської окружної прокуратури Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Новаторські рішення", а рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022 у справі № 360/2819/18 - без змін.

5.2. Пояснив, що на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області наказу від 09.08.2017 № 10-14169/15-17-сг.

5.3. Таким чином, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг громадянину ОСОБА_1 вже було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355, що в силу приписів ч. 4 ст. 116 ЗК України є окремою підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою та відмови у наданні ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, у приватну власність безоплатно.

5.4. Зазначені обставини свідчать про те, що всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488, за результатами чого останній вдруге використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

5.5. Вважає, що до спірних правовідносин має бути застосована підстава витребування майна від добросовісного набувача, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦПК України, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника внаслідок рішення органу державної влади, прийнятого з порушенням законодавства. При цьому, ТОВ "Новаторські рішення" не позбавлене можливості відновити порушене право, пред`явивши вимогу до особи, в якої вона придбала цю ділянку, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України.

5.6. Стверджує, що не відповідають дійсним обставинам справи доводи апелянта про неправомірність отримання відомостей, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом, з огляду на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

5.7. Звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було ініційовано питання щодо підтвердження факту надання пояснень ОСОБА_1 .

5.8. Наголошує на тому, що у даній справі визначеним прокурором позивачем підстави представництва інтересів держави не оскаржувались. Крім цього, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є неактуальним, з огляду на заміну первинного позивача належним в порядку ст. 52 ГПК України. При цьому, вважає помилковими посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, так як її винесено набагато пізніше, ніж пред`явлено вказаний позов.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2022, матеріали апеляційної скарги ТОВ "Новаторські рішення" у справі № 360/2819/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 зобов`язано Господарський суд Київської області направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 360/2819/18.

6.3. 12.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 360/2819/18.

6.4. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023, в зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ТОВ "Новаторські рішення" у справі № 360/2819/18, визначено колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 360/2819/18 за апеляційною скаргою ТОВ "Новаторські рішення" № б/н від 19.12.2022 на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022 та повідомлено учасників справи, що розгляд справи № 360/2819/18 за даною апеляційною скаргою відбудеться 31.01.2023.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 розгляд справи відкладено та повідомлено сторін, що наступне судове засідання відбудеться 07.02.2023.

7.2. 03.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Новаторські рішення» Шеховцова Є.С. надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти тверджень прокурора.

7.3. В судовому засіданні 07.02.2023 представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022 у справі № 360/2819/18 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

7.4. Прокуратура та позивач належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, проте явку своїх представників у судове засідання 07.02.2023 не забезпечили.

7.5. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. 09.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийнято наказ № 10-14169/15-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", відповідно до якого вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0335) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області; право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3224980800:01:004:0335) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

8.2. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14169/15-17-сг від 09.08.2017 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області.

8.3. 21.08.2017 державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Абрамською Є.М. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

8.4. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2017 № 1635 ОСОБА_1 зазначену вище земельну ділянку було продано ОСОБА_3 .

8.5. Також 09.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийнято наказ № 10-14371/15-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", відповідно до якого вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області; право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

8.6. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-14371/15-17-сг від 09.08.2017 отримав у приватну власність та 16.08.2017 зареєстрував право на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

8.7. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 04.10.2017 ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області гр. ОСОБА_2 , який 06.10.2017 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 14754 від 04.10.2017 оформив на неї право власності.

8.8. На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Новаторські рішення", серія та номер: 4, виданого 22.01.2018, акта прийому-передачі та оцінки майна, виданого 31.01.2018, ОСОБА_2 19.02.2018 вніс до статутного капіталу ТОВ "Новаторські рішення" земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області.

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1. Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав повернення державі земельної ділянки, що вибула з власності поза волею власника.

9.2. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про подвійне використання ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земель державної власності, а також вважає, що судом першої інстанції не перевірено підстави представництва прокурором інтересів держави.

9.3. З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області вбачається, що клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області 12.06.2017 за вх. № 9297/0/5-17, у той час як клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області зареєстровано 12.06.2017 за вх. № 9465/0/5-17.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу від 09.08.2017 р. № 10-14169/15-17-сг щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355, оскільки наказ з порядковим номером № 10-14371/15-17-сг видавався пізніше, ніж наказ з порядковим номером № 10-14169/15-17-сг.

10.2. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини черговості проведення державної реєстрації права власності щодо зазначених вище земельних ділянок, отриманих гр. ОСОБА_1 , не впливають на те, що у даному випадку мала місце саме неодноразова безоплатна передача земельних ділянок одного виду використання за відповідними наказами Го Держгеокадастру у Київській області, що прямо суперечить вищенаведеним приписам ч. 4 ст. 116 ЗК України. При цьому, факт неодноразової (другої в часі, повторної) безоплатної передачі гр. ОСОБА_1 саме спірної земельної ділянки свідчить про її вибуття з державної власності поза волею власника (держави), яким прямо заборонено таку неодноразову передачу.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки обставинам щодо черговості подання ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що вказані обставини не спростовують факту подвійної передачі останньому земельних ділянок одного виду використання.

11.2. Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, який складається з наступних етапів: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

11.3. Так, громадяни не позбавлені права звертатись з декількома клопотаннями про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, проте, у випадку надання декількох дозволів на розроблення документації, слід виходити зі встановлених законом норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

11.4. Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

11.5. Згідно з частиною четвертою статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

11.6. Таким чином, подання ОСОБА_1 одночасно двох клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а в подальшому подання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 3224980800:01:004:0335 та 3221088600:05:004:0488 у власність, не може свідчити про добросовісність останнього під час проходження процедури безоплатної передачі земельної ділянки у власність.

11.7. У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу від 09.08.2017 № 10-14371/15-17-сг громадянину ОСОБА_1 вже було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355, що в силу приписів ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України слугувало самостійною окремою підставою для відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою та відмови у наданні гр. ОСОБА_1 спірної ділянки (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, у приватну власність безкоштовно.

11.8. Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 зареєстровано 16.08.2017, тобто раніше, ніж ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0355, оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

11.9. Таким чином, обставини черговості проведення державної реєстрації права власності щодо зазначених вище земельних ділянок, отриманих гр. ОСОБА_1 , не впливають на те, що у даному випадку мала місце саме неодноразова безоплатна передача земельних ділянок одного виду використання за відповідними наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що прямо суперечить вищенаведеним приписам ч. 4 ст. 116 ЗК України.

11.10. Щодо посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, колегія суддів звертає увагу, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

11.11. Звертаючись до суду з даним позовом, Фастівська місцева прокуратура зазначила, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,маючи у розпорядженні відомості щодо повторного надання безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га, понад рік не вживали процесуальних заходів щодо повернення зазначеної земельної ділянки, яка протиправно вибула із земель державної власності.

11.12. Колегія суддів вважає, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивача про звернення з позовною заявою, висновки суду першої інстанції, відповідають правовим висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 910/21377/17.

11.13. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

12.1. Порушено право власності держави на землі сільськогосподарського призначення.

12.2. Земельна ділянка вибула з власності держави без законних підстав.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»

13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»

13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.»

13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»

13.6. Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

13.7. Відповідно до статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

13.8. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

13.9. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).

13.10. Частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

13.11. Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

13.12. Відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

13.13. Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким визначаються умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (далі - Порядок).

13.14. Пунктами 6, 8 Розділу «Загальний порядок проведення державної реєстрації прав» Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

13.15. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

13.16. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви (п. 10 Розділу «Загальний порядок проведення державної реєстрації прав» Порядку).

13.17. Згідно з п. 11 Розділу «Загальний порядок проведення державної реєстрації прав» Порядку визначено, що формування та реєстрація заяв проводиться в порядку черговості звернення заявників до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

13.18. Враховуючи положення ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

13.19. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

13.20. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

13.21. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

13.22. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

13.23. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

13.24. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

13.25. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

13.26. Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 Цивільного кодексу України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до невласника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі. Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

13.27. Відповідно до частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю. Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною. Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

13.28. Згідно статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

13.29. За змістом частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

13.30. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1-3 ст. 388 ЦК України).

13.31. Власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

13.32. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

13.33. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

13.34. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

13.35. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

13.36. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

13.37. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

13.38. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

13.39. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

13.40. Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ «Новаторські рішення» з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

13.41. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

13.42. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України).

13.43. Висновки суду по суті спору в цій справі узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20 та висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.04.2022 у справі № 676/196/20.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022. у справі № 360/2819/18 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022. у справі № 360/2819/18 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат:

15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022. у справі № 360/2819/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2022. у справі № 360/2819/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Справу № 360/2819/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко