Рішення

від 03.10.2022 по справі 922/965/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022м. ХарківСправа № 922/965/22Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Бичков В.В., адвокат,

відповідача: Маркосян М.В., адвокат,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт», місто Дніпро,

до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод», місто Харків,

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Такт, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства Харківський тракторний завод, про стягнення основної заборгованості в розмірі 265 842,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 28 312,18 грн. Також позивачем заявлено до відшкодування судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 4 412,31 грн. та 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

04 липня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Такт до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/965/22. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання відзиву на позовну заяву; підготовче засідання призначено на 01 серпня 2022 року о 10:30.

07 липня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Такт (вх. № 6199/22 від 06 липня 2022 року) задоволено та ухвалено судове засідання 01 серпня 2022 року о 10:30 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме адвокат Бичков Володимир Вячеславович, який є представником Товариства з обмеженою відповідальністю Такт.

26 липня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено в задоволенні заяв (вх. №№ 7028, 7016 від 21.07.2022 р.) ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку з тим, що суду не представлено документи на підтвердження повноважень особи, яка надала заяви в порядку ст. 197 ГПК України. Додатково суд зауважив про необхідність скерування зазначеної заяви учасникам справи та подання її до суду у строк, що не перевищує п`ять днів до судового засідання.

26 липня 2022 року, іншою ухвалою господарського суду Харківської області, розглянуто питання про долучення відзиву на позовну заяву (вх. № 6797) до матеріалів справи, за результатами розгляду якого надано Приватному акціонерному товариству Харківській тракторний завод/його представнику строк до 02 серпня 2022 року для скерування на поштову/електрону адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" примірника відзиву, а також доказів на підтвердження повноважень Маркосян М.В., а такі докази представити суду до 05 серпня 2022 року.

01 серпня 2022 року, протокольними ухвалами господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду з залученням до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, встановлено відповідачу строк до 15 серпня 2022 року на подання заперечень, відкладено підготовче засідання на 22 серпня 2022 р. о 12:00.

01 серпня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (вх. № 6199/22 від 06 липня 2022 року) та вирішено судове засідання 22 серпня 2022 року о 12:00 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме адвокат Бичков Володимир Вячеславович, який є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт".

12 серпня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства Харківський тракторний завод (вх. № 8155/22 від 11 серпня 2022 року) та вирішено судове засідання 22 серпня 2022 року о 12:00 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме адвокат Маркосян Марина Володимирівна, яка є представником Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод".

22 серпня 2022 року засідання не відбулося у зв`язку із наявною інформацією щодо можливих терористичних дій в період з 22 по 24 серпня 2022 року по місту Харкову та з метою недопущення загрози життю та здоров`ю учасників даної справи, апарата суду та судді та ухвалою господарського суду Харківської області від 25 серпня 2022 року визначено дату судового засідання - 05 вересня 2022 р. об 11:15.

05 вересня 2022 року протокольними ухвалами суду, долучено до матеріалів справи заперечення відповідача, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті на 19 вересня 2022 року о 12:10.

Також, 05 вересня 2022 року ухвалою господарського суду Харківської області клопотання ТОВ "Такт" (вх. № 6199/22 від 06 липня 2022 року) задоволено та ухвалено судове засідання 19 вересня 2022 року о 12:10 проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме адвокат Бичков Володимир Вячеславович, який є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт".

12 вересня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, враховуючи ураження системи критичної інфраструктури, перебої електричної енергії, обстріли центральної частини м. Харкова в районі розташування Господарського суду Харківської області, з метою недопущення загрози життю та здоров`ю учасників даної справи, апарата суду та судді, судове засідання, призначене на 19 серпня 2022 року о 12 год. 10 хв. визначено не проводити. Визначено іншу дату судового засідання 03 жовтня 2022 року об 11 год. 35 хв.

03 жовтня 2022 року суд розпочав розгляд справи по суті. До матеріалів справи відповідачем подано клопотання про надання відстрочення виконання судового рішення проти якого позивачем представлено суду заперечення на клопотання, вказані клопотання та заперечення протокольною ухвалою долучено до матеріалів справи. Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 03 жовтня 2022 року були присутні та підтримали позиції, викладені в заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Як зазначено у позовній заяві, між позивачем, ТОВ ТАКТ (постачальник), та відповідачем, ПрАТ Харківський тракторний завод (покупець), укладено договір поставки № 3802-Т від 04 січня 2021 року (надалі договір), з урахуванням протоколу розбіжностей від 19 лютого 2021 року (надалі протокол розбіжностей), згідно якого постачальник (позивач) взяв на себе зобов`язання передавати у власність покупцю металопрокат в асортименті (надалі товар), а покупець (відповідач) зобов`язався своєчасно приймати цей товар та сплачувати його вартість на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, номенклатура в межах асортименту, вага (кiлькiсть) товару що підлягає постачанню, ціна за одиницю товару, коди ТНЗЕД, тощо узгоджуються (зазначаються) сторонами в специфікаціях до цього договору. Відповідно до п. 10 Протоколу розбіжностей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. Відповідно до пунктів 1.2, 4.1. договору сторонами узгоджено низку специфікацій щодо поставки металопрокату в асортименті на умовах FCA франко-перевізник, склад постачальника: м. Дніпро, згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р., в тому числі: 1) специфікацію № 14 від 8 червня 2021 року на суму 486 400,03 грн. (з ПДВ); 2) специфікацію № 23 від 06 жовтня 2021 року на суму 1 084 387,55 грн. (з ПДВ); 3) специфікацію № 24 від 11 жовтня 2021 року на суму 169 730,00 (з ПДВ). У відповідності до всіх специфікацій умови оплати товару однакові, а саме 100 % оплата протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. На виконання специфікації № 14 від 08 червня 2021 року позивачем був виставлений рахунок на оплату № СФ-004803 від 08 червня 2021 року на суму 486 400,03 грн. в т.ч. ПДВ. У відповідності до листа відповідача від 07 лютого 2022 року № 67/72, яким зроблено запит на відвантаження товару, останній отримав товар згідно видаткових накладних № РН-000868 від 08 лютого 2022 року на суму 98 070,41 грн. та № РН-000869 від 08 лютого 2022 року на суму 210 003,22 грн. та додатково надано рахунок-фактуру № СФ-004803/РН-000868 від 08 лютого 2022 року та рахунок-фактуру №СФ-004803/РН-000869 від 08 лютого 2022 року. Товар був переданий перевізнику на підставі товарно-транспортної накладної № 496 від 08 лютого 2022 року. Відповідач без зауважень за кількістю та якістю отримав вказаний товар на загальну суму, однак свої грошові зобов`язання з оплати вказаного товару не виконав належним чином. 14 лютого 2022 року відповідач частково сплатив за товар за рахунком-фактурою № СФ-004803/РН-000868 від 08 лютого 2022 року у сумі 33 070,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1158 від 14 лютого 2022 року. З посиланням в призначенні платежу на рахунок-фактуру № СФ-004803/РН-000869 від 08 лютого 2022 року, відповідач сплатив 43 929,59 грн. (платіжне доручення № 1157 від 14 лютого 2022 року), 70 000,00 грн. (платіжне доручення № 1307 від 16 лютого 2022 року), 50 000,00 грн. (платіжне доручення № 1489 від 23 лютого 2022 року). А всього сплатив за товар відповідно до видаткової накладної № РН-000869 від 08 лютого 2022 року 163 929,59 грн. (43 929,59 грн. + 50 000,00 грн. + 70 000,00 грн.). Як зазначає позивач, станом на день звернення з позовом за видатковою накладною № РН-000869 від 08 лютого 2022 року на суму 210 003,22 грн. виник основний прострочений борг в сумі 46 073,63 грн. (210 003,22 163 929,59 грн.), а за видатковою накладною № РН-000868 від 08 лютого 2022 року на суму 98 070,41 грн. виник основний прострочений борг в сумі 65 000,00 грн. (98 070,41 грн. - 33 070,41 грн.). На виконання специфікації № 23 від 06 жовтня 2021 року позивач виставив рахунок на оплату № СФ-008071 від 06 жовтня 2021 року на суму 1 084 387,55 грн. У відповідності до листа відповідача від 07 лютого 2022 року № 67/72, яким зроблено запит на відвантаження товару, відповідач отримав: товар за видатковою накладною № РН-000873 від 08 лютого 2022 року на суму 111 472,39 грн. та рахунок-фактуру № СФ-008071/РН-000873 від 08 лютого 2022 року. Товар був переданий перевізнику на підставі товарно-транспортної накладної № 497 від 08 лютого 2022 року. Відповідач без зауважень отримав вказаний товар за кількістю та якістю, однак свої грошові зобов`язання з оплати вказаного товару не виконав належним чином. Як вказує позивач, станом на день звернення з позовом за видатковою накладною № РН-000873 від 08 лютого 2022 року виник основний прострочений борг в розмірі 111 472,39 грн. На виконання специфікації № 24 від 11 жовтня 2021 року позивач виставив рахунок на оплату № СФ-008181 от 11 жовтня 2021 року на суму 169 730,00 грн. Відповідач отримав товар за видатковою накладною № РН-000870 від 08 лютого 2022 року на суму 7 332,00 грн., № РН-000871 від 08 лютого 2022 року на суму 35 964,00 грн. та рахунок-фактуру № СФ-008181/РН-000870 від 08 лютого 2022 року та рахунок-фактуру №СФ-008181/РН-000871 від 08 лютого 2022 року. Товар був переданий перевізнику на підставі товарно-транспортної накладної № 497 від 08 лютого 2022 року. Відповідач без зауважень отримав товар за кількістю та якістю, однак свої грошові зобов`язання з його оплати не виконав. Як вказує позивач, за видатковою накладною № РН-000870 від 08 лютого 2022 року на суму 7 332,00 грн. та видатковою накладною № РН-000871 від 08 лютого 2022 року на суму 35 964,00 грн. наявний прострочений основний борг в розмірі 43 296,00 грн. (7332,00 грн. + 35 964,00 грн.). Загальна сума основного боргу за спірними специфікаціями, видатковими накладними складає 265 842,02 грн. (65 000,00 грн. + 46 073,63 грн. + 111 472,39 грн. + 43 296,00 грн.). Як вказує позивач, ним було проведено перемовини з відповідачем, які не призвели до вирішення спору, а відтак позивач був вимушений звернутися до суду. Згідно умов пункту 3.8 договору відповідач мав можливість розрахуватися за товар та припинити власні грошові зобов`язання за договором шляхом видачі простого векселя, але не скористався цим правом та навіть не запропонував припинити у такий спосіб їх. Також, позивачем зазначається, що він враховує обставину впровадження воєнного стану та, користуючись своїм правом, не ставить питання про стягнення штрафних санкцій, відсотків, припускаючи що відповідач не мав можливості з невідомих позивачу причин ініціювати переказ грошових коштів в оплату поставленого товару. Однак, у відповідності до ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період часу березень - травень 2022 року, розрахунок яких міститься у позовній заяві.

18 липня 2022 року до суду надійшов відзив (вх. №6797/22) від представника відповідача - Маркосян М.В. Як вказує відповідач, позовна заява подана в зв`язку із невиконанням, на думку позивача, АТ «ХТЗ» своїх зобов`язань по оплаті товару, який був поставлений по таким специфікаціям: № 14 від 08 червня 2021 року, № 23 від 06 жовтня 2021 року, № 24 від 11 жовтня 2021 року. У відповідності до всіх специфікацій умови оплати однакові, а саме 100% оплата протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. Допускається відхилення у поставці -/+10% від узгодженої в специфікації кількості (п. 4.2 договору). Специфікація № 14 від 08 червня 2021 року передбачала поставку товару на загальну суму 486 400,03 грн. протягом червня-серпня 2021 року. За цією специфікацією, як зазначає позивач, було поставлено товар на загальну суму 493 756,84 грн., що з урахуванням допустимого відхилення відповідає умовам договору, однак не відповідає умовам специфікації щодо строків поставки товару, оскільки всі поставки відбулись поза межами узгоджених строків, а саме в жовтні 2021 та лютому 2022 року. Специфікація № 23 від 06 жовтня 2021 року передбачала поставку товару на загальну суму 1 084 387,55 грн. протягом жовтня 2021 року. За цією специфікацією, як зазначає позивач, було поставлено товар на загальну суму 993 602,42 грн., що з урахуванням допустимого відхилення відповідає умовам договору, однак не відповідає умовам специфікації щодо строків поставки товару, оскільки поставки відбулись в жовтні, листопаді 2021 та лютому 2022 року. Специфікація № 24 від 11 жовтня 2021 передбачала поставку товару на загальну суму 169 730,00 грн. протягом жовтня-листопада 2021 року. За цією специфікацією, як зазначає позивач, було поставлено товару на загальну суму 147 918,00 грн., що з урахуванням допустимого відхилення не відповідає умовам договору, а також не відповідає умовам специфікації щодо строків поставки товару, оскільки не було поставлено всього обсягу товару, а остання партія товару була поставлена замість жовтня-листопада 2021 в лютому 2022 року. Відповідач вказує, що як вбачається з позову та доданих до нього документів, заборгованість по оплаті поставленого товару виникла по поставкам, які були здійснені позивачем із суттєвим порушенням строків, які були узгоджені сторонами, а по специфікації № 24 взагалі поставка не була завершена у кількості, визначеної у самій специфікації. Відповідач наголошує, що згідно умов договору та умов специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, обов`язок сплатити за поставлений у специфікації товар виникає у АТ «ХТЗ» протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. Відповідно до умов пунктів 1.2, 1.3, 3.1, 4.3 договору поставки умови оплати, поставки та відповідальність сторони пов`язують саме із специфікацією до договору. Як зазначано у відзиві, термін оплати в 21 календарний день пов`язаний із виконанням самим позивачем свого обов`язку по поставці товару за всією специфікацією, який за специфікацією № 24 не був ним виконаний. Після поставки всієї узгодженої партії товару, встановленого специфікацією № 24 від 11.10.2021, у АТ «ХТЗ» розпочнеться відлік терміну на оплату поставленого товару, наразі це зобов`язання ще не виникло, оскільки весь товар згідно з специфікацією ще не поставлений. Щодо специфікацій № 14 та № 23, дійсно позивач поставив за ними товар, кількість якого відповідає умовам договору поставки, з урахуванням відхилень. Однак поставка товару була завершена з суттєвим порушенням строків договору згідно пункту 4.3 договору. У зв`язку з цим та на підставі ч. 3 ст. 220 ГК України, відповідач прийшов до висновку, що заборгованість по оплаті поставленого товару виникла по поставкам, які були здійснені позивачем із суттєвим порушенням строків, які були узгоджені сторонами. В свою чергу відповідач вказує, що на даний час не може виконати зобов`язання по оплаті поставленого товару в зв`язку із обставинами непереборної сили, а саме після 24 лютого 2022 року порушення зобов`язань по оплаті поставленого товару сталося внаслідок дії непереборної сили - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України. У випадку своєчасної поставки товару самим позивачем в строки, які були узгоджені специфікаціями, прострочення виконання зобов`язання по оплаті товару з боку відповідача не відбулось би. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами адміністративні та виробничі будівлі АТ «ХТЗ» зазнали руйнувань, знаходження на робочих місцях з 24 лютого 2022 року та по цей час є фактично неможливим для працівників підприємства, навіть з метою збору документів та доказів у цій судовій справі. Також, є значно утрудненим отримання та надіслання електронних листів через сервери підприємства. Військові дії унеможливили не лише виробничу діяльність та сплату за поточними зобов`язаннями, а також розсилку листів контрагентам, користування рахунками та інші види господарської діяльності. Ці обставини АТ «ХТЗ» підтверджує наказом про простій на АТ «ХТЗ» від 24 лютого 2022 № 09/1 та наказом № 10 від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудових договорів всіх працівників АТ «ХТЗ». Також, відповідач зазначає, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за поставлений товар. На підставі наведеного АТ «ХТЗ» вважає, що встановлення у позовній заяві вимог щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 28 312,18 грн. є безпідставним, оскільки, по-перше, відповідно до статті 625 ЦК України стягнення з боржника, що прострочив виконання грошового зобов`язання інфляційних витрат є одним із видів господарсько-правової відповідальності, від якої АТ «ХТЗ» повинно бути звільнене в зв`язку із тим, що порушення відбулось під впливом обставин непереборної сили, по-друге, 21 календарний день за поставками, які відбулись 08 лютого 2022 сплинув 01 березня 2022 (останній день), тобто інфляційні витрати необхідно рахувати не за весь березень, як це зробив позивач.

24 липня 2022 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує на те, що відзив, після прохальної частини, містить різну інформацію про підписанта з огляду на те, що в тексті відзиву представник відповідача вказала себе адвокатом, але без подання суду документів, які підтверджують, що вона скористалася цим спеціальним статусом та без подання у справу копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Також, зазначено, що відзив містить інформацію (квитанція № 11941 від 18 липня 2022 року та квитанція № 11942 від 18 липня 2022 року) про направлення Маркосян М.В. сама собі та особі інтереси якої вона представляє, тоді як за правилами ст. 165 ГПК України відповідач має подати суду докази направлення відзиву іншій стороні у справі (позивачу). Відносно фактів, викладених у відзиві, позивач зазначає наступне. Заперечення відповідача про недопоставку товару до 08 лютого 2022 року за спірними специфікаціями не пов`язано з порушеннями позивачем (постачальником) умов договору, адже товар постачається, як зазначено вище, в залежності від забезпечення покупцем (відповідачем) подання транспортного засобу. Щодо невірного тлумачення частини 3 статті 220 Господарського кодексу України, то відповідач безпідставно стверджує, що не мав зобов`язання з оплати кожної партії товару через прострочення кредитора, адже покупець (відповідач) прийняв виконання договору (поставку) без зауважень, від товару не відмовився та не скористався правами наданим ст. 670 ЦК України якщо вважав що постачальник не передав товар у кількості відповідно до умов поставки, позивач не відмовлявся поставити товар (ст. 665 ЦК України), а відповідач не вважав що у нього виникнули права передбачені ст. 620 ЦК України. Що стосується неможливості відповідача виконати зобов`язання по оплаті поставленого товару в зв`язку із обставинами непереборної сили, то поставка товару у лютому 2022 року відбулася після того, як покупець виявив намір отримати товар та подав транспортний засіб, адже до обов`язків постачальника не входить зобов`язання з доставки (перевезення) товару. Впровадження простою, призупинення роботи заводу стосується виробничої діяльності, а не звільнення відповідача від виконання всіх грошових зобов`язань. Також, позивач вказує на невідповідність вимогам Закону наказу від 29 квітня 2022 р. № 10 «Про зупинення трудових договорів» та наказу генерального директора АТ «ХТЗ» № 09/1 від 24.02.2022 р. «Про режим роботи АТ «ХТЗ».

17 серпня 2022 року судом зареєстровано заперечення відповідача від 15 серпня 2022 року на відповідь на відзив. У цьому запереченні відповідач вказує, що посилання позивача на те, що повноваження представника відповідача Маркосян М.В. не підтверджені належним чином спростовуються поданими до відзиву додатками. Щодо не направлення позивачу відзиву на позовну заяву, відповідач вказує, що після того, як було з`ясовано, що підсистемою «Електронний суд» не було направлено відзив саме позивачеві, АТ «ХТЗ» направило відзив поштою з описом вкладення, докази чого надано суду у справу № 922/965/22. Окрім цього, представник відповідача зазначає, що за однією із специфікацій (№ 24) не настав термін оплати за поставлений товар, оскільки термін оплати в 21 календарний день пов`язаний із виконанням самим позивачем свого обов`язку по поставці товару за всією специфікацією, який за специфікацією № 24 не був ним виконаний. Після поставки всієї узгодженої партії товару, встановленого специфікацією № 24 від 11.10.2021 у АТ «ХТЗ» розпочнеться відлік терміну на оплату поставленого товару, наразі це зобов`язання ще не виникло, оскільки весь товар згідно з специфікацією ще не поставлений. Зазначає, що висновок позивача про те, що поставка товару (передача його перевізнику) залежить від виконання покупцем своїх зобов`язань, не відповідає правилам ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Щодо форс-мажорних обставин, відповідач підтримує свої заперечення, які зазначені в відзиві на позов.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію № 14 від 08 червня 2021 року на суму 486 400,03 грн., специфікацію № 23 від 06 жовтня 2021 року на суму 1084 387,55 грн., специфікацію № 24 від 11 жовтня 2021 року на суму 169 730,00 грн. У відповідності до всіх специфікацій умови оплати товару однакові, а саме 100 % оплата протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. Відповідно до п. 4.1. договору товар постачається на умовах FCA франко-перевізник, склад постачальника: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 98а; вул. Курсантська, 1Р; вул. Курсантська, 1Д; м. Харків, пр. Московський, 301, згідно Міжнародних правил інтерпретації торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, якщо інше не узгоджено специфікацією. У всіх специфікаціях містяться однакові умови постачання FCA, м. Дніпро. Відповідно до п. А4 Міжнародних правил інтерпретації торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року продавець зобов`язаний передати перевізнику або іншій особі, що визначена покупцем, товар в узгодженому пункті.

Щодо специфікації № 14 від 08 червня 2021 року суд зазначає наступне. У цій специфікації вказаний термін постачання: червень-серпень 2021 року. Водночас, прохання відповідача щодо поставки товару за рахунком № СФ-004803 від 08 червня 2021 року було вказано листом № 67/22 від 07 лютого 2022 року. У цьому листі визначено, що товар має бути переданий через водія ОСОБА_2 , автомобіль МАН, д.н.з НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , автоперевізник ТОВ «ВЕЛА-ТРАНС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41450500). Як вбачається з позовної заяви, товар за цим рахунком був переданий згідно видатковими накладними № РН-000868 від 08 лютого 2022 року на суму 98 070,41 грн. та № РН-000869 від 08 лютого 2022 року на суму 210 003,22 грн. та разом з цими накладними були передані нові сформовані рахунки-фактури до цих накладних № СФ-004803/РН-000868 від 08 лютого 2022 року на суму 98 070,41 грн. та рахунок-фактуру № СФ-004803/РН-000869 від 08 лютого 2022 року на суму 210 003,22 грн, однак до суду ці видаткові накладні та рахунки-фактури не надані. Водночас, до суду надано товарно-транспорту накладну № 496 від 08 лютого 2022 року згідно якої вбачається наступне: автомобільний перевізник ТОВ «ВЕЛА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 41450500); автомобіль МАН д.з.н. НОМЕР_1 ; водій ОСОБА_2 ; вантожовідправник позивач; вантажоотримувач відповідач; пункт навантаження м. Дніпро, вул. Курсантська, 1-Д; супровідні документи на вантаж, зокрема: рахунок-фактура № СФ-004803/РН-000868 від 08 лютого 2022 року та рахунок-фактуру № СФ-004803/РН-000869 від 08 лютого 2022 року. У відомостях про вантаж міститься посилання про те, що транспортується товар за видатковою накладною № РН-000868 від 08 лютого 2022 року (сума без ПДВ 81 725,34 грн.) та за видатковою накладною № РН-000869 від 08 лютого 2022 року (сума без ПДВ 175002,68 грн.). У цій товарно-транспортній накладній містяться підписи представника позивача та водія ОСОБА_2 , який прийняв до перевезення товар. Отже, згідно наданої до суду ТТН № 496 від 08 лютого 2022 року вбачається, що 08 лютого 2022 року позивач, як того вимагають умови договору та FCA ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, передав визначеному відповідачем вантажоперевізнику товар відповідно до видаткової накладної № РН-000868 від 08 лютого 2022 року на суму 98 070,41 грн. (з ПДВ) та № РН-000869 від 08 лютого 2022 року на суму 210 003,22 грн. (з ПДВ), тобто позивач належним чином виконав свій обов`язок по передачі товару. Хоча до суду не надано платіжні доручення, на які посилається позивач (№ 1157 від 14 лютого 2022 року на суму 43 929,59 грн, № 1307 від 16 лютого 2022 року на суму 70000,00 грн, № 1489 від 23 лютого 2022 року на суму 50 000,00 грн), які підтверджують часткову оплату товару за видатковою накладною № РН-000869 від 08 лютого 2022 року на суму 163 929,59 грн, та платіжне доручення № 1158 від 14 лютого 2022 року на суму 33 070,41 грн., що підтверджує часткову оплату за видатковою накладною № РН-000868 від 08 лютого 2022 року, сторонами визнається цей факт. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Враховуючи, що передача товара відбулася 08 лютого 2022 року, він повинен був сплачений до 01 березня 2022 року (включно). Відповідачем не надано доказів, що товар за вищезазначеними накладними був оплачений в повному обсязі. Таким чином, за видатковою накладною № РН-000869 від 08 лютого 2022 року на суму 210 003,22 грн виник основний прострочений борг в сумі 46 073,63 грн (210 003,22 163 929,59 грн), а за видатковою накладною № РН-000868 від 08 лютого 2022 року на суму 98 070,41 грн виник основний прострочений борг в сумі 65 000,00 грн (98 070,41 грн - 33 070, 41 грн).

Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Закон України «Про автомобільний транспорт»та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженінаказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05 липня 2018 року по справі № 921/49/17-г/3

Щодо специфікації № 23 від 06 жовтня 2021 року суд зазначає наступне. У цій специфікації вказаний термін постачання: жовтень 2021 року. Водночас, прохання відповідача щодо поставки товару за рахунком № СФ-008071 від 06 жовтня 2021 року було вказано також листом № 67/22 від 07 лютого 2022 року, про який зазначено вище. Товар був переданий 08 лютого 2022 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-000873 від 08 лютого 2022 року на суму 111 472,39 грн, товаро-транспортною накладною № 497 від 08 лютого 2022 року. Відомості про автомобіль, перевізника, водія зазначені у ТТП співпадають з відомостями, зазначеними у листі № 67/22 від 07 лютого 2022 року. Товар, вказаний у видатковій накладній співпадає з товаром, зазначеним у ТТН. Відповідачем не надано доказів, що товар за вищезазначеною накладною був оплачений. Таким чином, за видатковою накладною № РН-000873 від 08 лютого 2022 року на суму 111 472,39 грн виник основний прострочений борг в сумі 111 472,39 грн.

Щодо специфікації № 24 від 11 жовтня 2021 року суд зазначає наступне. У цій специфікації вказаний термін постачання: жовтень-листопад 2021 року. Водночас, прохання відповідача щодо поставки товару за рахунком № СФ-008181 от 11 жовтня 2021 року було вказано також листом № 67/22 від 07 лютого 2022 року, про який зазначено вище. Товар був переданий 08 лютого 2022 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-000870 від 08 лютого 2022 року на суму 7 332,00 грн., видатковою накладною № РН-000871 від 08 лютого 2022 року на суму 35 964,00 грн. та товаро-транспортною накладною № 497 від 08 лютого 2022 року. Відомості про автомобіль, перевізника, водія зазначені у ТТП співпадають з відомостями, зазначеними у листі № 67/22 від 07 лютого 2022 року. Товар, вказаний у видаткових накладних, співпадає з товаром, зазначеним у ТТН. Відповідачем не надано доказів, що товар за вищезазначеними накладними був оплачений. Таким чином, за видатковою накладною № РН-000870 від 08 лютого 2022 року виник основний прострочений борг в сумі 7 332,00 грн., а за видатковою накладною № РН-000871 від 08 лютого 2022 року - 35 964,00 грн. Загальний розмір боргу за цими двома накладними складає - 43 296,00 грн (7 332,00 грн + 35 964,00 грн).

Таким чином, загальна сума основного боргу за спірними специфікаціями, видатковими накладними складає 265 842,02 грн (65 000,00 грн + 46 073,63 грн + 111 472,39 грн + 43 296,00 грн).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як передбачено частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника із застосуванням платіжних доручень на умовах зазначених в специфікації. У відповідності до всіх специфікацій умови оплати товару однакові, а саме 100 % оплата протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.

Позивач виконав свій обов`язок з поставки товару на наступний день після отримання листа відповідача № 67/22 від 07 лютого 2022 року з проханням поставити товар. Товар, у відповідності до умов FCA ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, був поставлений належним чином відповідачу, адже переданий у місці, що встановлено договором, вантажоперевізнику, який визначений відповідачем.

Враховуючи викладене, покупець зобов`язаний був оплатити за товар, поставлений 08 лютого 2022 року за вищевказаними видатковими накладними, до 01 березня 2022 року (включно).

Відносно посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язання з оплати товару у зв`язку із настанням 24 лютого 2022 року обставин непереборної сили, тобто форс-мажорної обставини, суд зазначає наступне. Дійсно, Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року військову агресію Російської Федерації проти України засвідчено в якості форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили). Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення форс-мажорних обставин, які не залежать від сторін. До п. 6.2. договору обставини форс-мажору включають в себе: оголошення воєнного стану. Факти, викладені в повідомленні, мають бути підтверджені сертифікатом Торгівельно-промислової палати України. Відповідно до п. 6.3. договору зацікавлена сторона негайно повідомляє іншу сторону письмово про початок і припинення такої обставини. Відповідно до п. 6.4. договору не повідомлення або невчасне повідомлення, порушення зобов`язань, передбачених п. 6.1. договору позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину як на підставу, що звільняє її від відповідальності за договором, а також за завдання шкоди (збитків).

З вищенаведеного вбачається, що договором передбачена певна процедура повідомлення іншої сторони про початок дії щодо неї форс-мажорних обставин. Тобто, одного лише факту настання форс-мажорних обставин та засвідчення цього факту ТПП України, в даному випадку, недостатньо для констатування факту початку дії щодо сторони договору форс-мажорних обставин. У випадку недотримання зазначеної процедури визначені чіткі наслідки - позбавлення сторони права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє її від відповідальності за договором. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач належним чином повідомляв позивача про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин. Повідомлення про форс-мажорні обставини № 85-41 від 01 червня 2022 року було подане відповідачем лише разом з заявою про відстрочення виконання рішення суду та не покладено в основу обгрунтування позицій, викладених в заявах по суті справи. Також, до суду не надані документи, що підтверджують отримання цього повідомлення позивачем. Окрім цього, як вбачається з п. 6.3. договору, зацікавлена сторона повідомляє іншу сторону письмово про початок і припинення такої обставини - негайно. В свою чергу, форс-мажорні обставини, як про те зазначає відповідач, виникли ще з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем не дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє від відповідальності за договором. Суд окремо звертає увагу, що за наявності такого повідомлення, відповідач має право ставити питання лише про звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору. Однак, відповідач посилається на форс-мажорні обставини, як на об`єктивну підставу невиконання обов`язку з оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно дост. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року по справі № 922/2475/21 констатував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Також, неможливість сплати грошових коштів за поточними зобов`язаннями відповідач аргументує впровадженням простою на підприємстві, що підтверджується наказом про простій на АТ «ХТЗ» від 24 лютого 2022 № 09/1 та наказом № 10 від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудових договорів всіх працівників АТ «ХТЗ».

Суд вказує, що зазначені накази є неналежними доказами, адже впровадження простою, призупинення роботи заводу стосується неможливості здійснювати відповідачем виробничої діяльності, що не впливає на обов`язок виконання грошового зобов`язання за вже поставним товаром, за якими строк оплати настав. Тобто, обов`язок зі сплати вже поставленого товару за господарським договором між двома незалежними юридичними особами (підприємствами) жодним чином не залежить від внутрішньої організації трудового колективу відповідача. Договором не визначено як обставину непереборної сили - впровадження простою на підприємстві, що є підставою для звільнення від виконання зобов`язання з оплати товару.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат за період березень-травень 2022 року.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідач у відзиві вказує про те, що нарахування інфляційних втрат за березень 2022 є неправомірним, адже повинно відбуватися не за весь місяць.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палата Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19 роз`яснила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; -час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи, що інфляційні втрати нараховуються з 02 березня 2022 року, що перевищує 15 днів, то інфляційні втрати нараховуються за повний місяць.

Перевіривши розрахунок позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення стягнення суми інфляційних втрат у сумі 28 308,10 грн., адже позивачем при розрахунку здійснені арифметичні помилки.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру у розмірі 4 412,25 грн.

03 жовтня 2022 року під час судового засідання представником позивача зазначено, що до суду будуть надані докази щодо понесення витрат на правову (правничу) допомогу. У зв`язку з цим, розподіл витрат на правову (правничу) допомогу буде здійснено у додатковому рішенні.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відносно заяви про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 10966).

Додатково до вищезазначеного, суд звертає увагу, що 03 жовтня 2022 року представником відповідача до суду була подана заява про відстрочення виконання рішення суду (вх. №10966) на один рік з моменту набрання рішенням суду законної сили. Заява аргументована тим, що у відзиві на позов АТ «ХТЗ» заявило про те, що через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами адміністративні та виробничі будівлі АТ «ХТЗ» зазнали руйнувань, знаходження на робочих місцях з 24.02.2022 та по цей час є фактично неможливим для працівників підприємства, навіть з метою збору документів та доказів у цій судовій справі. Також, є значно утрудненим отримання та надіслання електронних листів через сервери підприємства. Військові дії унеможливили не лише виробничу діяльність та сплату за поточними зобов`язаннями, а також розсилку листів контрагентам, користування рахунками та інші види господарської діяльності. Ці обставини АТ «ХТЗ» підтвердило наказом про простій на АТ «ХТЗ» від 24.02.2022 № 09/1 та наказом № 10 від 29.04.2022 про призупинення дії трудових договорів всіх працівників АТ «ХТЗ», копії яких додало до відзиву. Крім того, АТ «ХТЗ» додало довідку ТПП України від 28.02.2022 щодо встановлення форс-мажорних обставин на всій території України. Додатково, у якості підтвердження неможливості виконання своїх зобов`язань і можливого рішення суду у справі № 922/965/22, вказано про надання копії файлів фотофіксації руйнувань виробничих та складських приміщень АТ «ХТЗ», довідку про залишки коштів на рахунках та посилання на повідомлення про обставини непереборної сили. Як вказує відповідач, цими доказами останній підтверджує критичний стан, у якому опинилось підприємство за незалежних від нього обставин, необхідність проведення ремонтних робіт об`єктів, зруйнованих внаслідок агресії Російської Федерації, з метою дотримання балансу інтересів сторін у справі, а також інших контрагентів АТ «ХТЗ».

В свою чергу, 03 жовтня 2022 року від представника позивача надійшли заперечення (вх. № 10969) на заяву про відстрочення виконання рішення суду, де зазначено, що позивач заперечує проти задоволення вказаного клопотання виходячи із наступного. Клопотання представника відповідача суперечить правовій позиції відповідача у справі (відповідач наполягає на повній відмові у задоволенні позову через його необґрунтованість, що строк виконання грошових зобов`язань не настав взагалі та одночасно наполягає на виникнення обставин непереборної сили). Подані у справу фотознімки руйнувань не є належними та допустимими доказами неможливості виконання відповідачем спірного грошового зобов`язання (не має можливості у позивача та суду по фото ідентифікувати зображені будівлі, на фото не всі будівлі заводу-гіганту, функціональне призначення зруйнованої будівлі невідомо, можливо зйомка здійснена однієї будівлі з різних ракурсів, а позов не стосується зобов`язання з виробництва та поставки відповідачем товару, а грошове зобов`язання виникнуло та мало бути розпочатися виконанням від дати поставки - до початку військової агресії). Додане повідомлення відповідача про форс-мажорні обставини датовано 01 червня 2022 року, тоді як грошове зобов`язання у відповідача виникнули до початку військової агресії (24 лютого 2022 року) та само це повідомлення не є належним та допустимими доказом неможливості виконання грошового зобов`язання. Відповідач не обґрунтував чому відстрочення виконання рішення суду має бути на один рік, а не на інший період часу та не надав доказів, які підтверджують можливість їх виконання через рік, а не раніше. До клопотання не надано фінансовий звіт та баланс відповідача на підтвердження обставин фінансового стану та які унеможливлюють чи суттєво ускладнюють виконання судового рішення в разі набрання законної сили судовим рішенням. Реалізація майна боржника яке не задіяно у виробничому процесі (наприклад, однієї одиниці легкового транспортного засобу або залишків ресурсів через неможливість власного виробництва на чому наполягає сам відповідач тощо). Відповідач не надав інформації про рух коштів по його банківських рахунках (власних, кредитних) від дня виникнення спірного грошового зобов`язання. Додані довідки банківських установ не є належними та допустимими доказами, адже містять інформацію на певну дату, не містять інформації про обсяг та рух коштів по цих рахунках, що унеможливлює дійти висновку про те, що відповідач не ухилявся від виконання грошових зобов`язань перед позивачем, діяв не на шкоду позивачу та іншим кредиторам, розсудливо (після початку військової агресії не здійснював передплат, інших виплат, окрім заробітної плати та боргів по неї, податків та зборів на фонд оплати праці, не виводив кошти, не здійснював оплати на користь осіб за послуги, роботи чи поставку товарів які не є критичними, не носять обслуговуючий характер, або не свідчать про надання необґрунтованої переваги при розрахунках з іншими постачальниками (повністю оплачуються борг по інших постачальниках), а не пропорційно сумам боргу за ресурси призначені які саме для виробничої діяльності по всіх постачальниках з дотриманням календарної черговості виникнення зобов`язань за вже поставлені ресурси які стосуються саме виробничої діяльності, а не за прибирання, канцтовари, рекламу, інвестування, ремонт легкового транспорту або за запчастини для ремонту який не розпочався чи в умовах війни був недоцільним, не стосувався отримання прибутку в найближчий перспективі, на позику, премії, виплату дивідендів, на невиробничі витрати тощо).

Розглянувши подану заяву про відстрочення виконання рішення суду та заперечення на неї, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; ....; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

До суду не надано належних доказів, на підставі яких можна встановити підстави для відстрочення виконання судового рішення. Так, надана довідка № 54/12-476 від 09 вересня 2022 року, видана АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», та довідка № 54-2/15769 від 09 вересня 2022 року, видана АТ «УКРСИББАНК», вказують лише на залишок коштів на рахунках відповідача станом на 09 вересня 2022 року і не підтверджують, як то вказано відповідачем, реальне скрутне матеріальне становище. Матеріали справи не містять доказів того, що повідомлення про форс-мажорні обставини № 85-41 від 01 червня 2022 року було направлено на адресу відповідача. Також, таке повідомлення було складено вже після настання строку для виконання зобов`язань перед позивачем. Подані у справу фотознімки руйнувань не є належними доказами неможливості виконання відповідачем спірного грошового зобов`язання. Позов не стосується зобов`язання з виробництва та поставки відповідачем товару та пошкодження/знищення цих будівель стало обґрунтуванням неможливості виконання зобов`язання з поставки. Окрім цього, відповідачем не ідентифіковано будівлі, а функціональне призначення зруйнованої будівлі невідомо. Крім цього, заява не містить жодного аргументу на обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення суду саме на один рік.

Таким чином, подана заява про відстрочення виконання рішення суду є необґрунтованою та у зв`язку з цим не може бути задоволена судом.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ ТРАКТОРНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 05750295, місцезнаходження: 61007, місто Харків, проспект Московський (Героїв Харкова), будинок 275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-А, код ЄДРПОУ 21858879) 265 842,02 грн основного боргу, 28 308,10 грн. інфляційних втрат та 4 412,25 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "05" жовтня 2022 р.

СуддяН.В. Калініченко