Постанова

від 28.09.2022 по справі 179/882/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5131/22 Справа № 179/882/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року та додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, пені, інфляції,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 01 жовтня 2009 року між нею та відповідачем було укладено договір №63/09 оренди земельної ділянки, площею 4,6334 га, розташованої на території Новопетрівської сільської ради, строком на 49 років.

Після укладення договору оренди на прохання позивача, відповідачем була виплачена орендна плата наперед за 10 років (за 2009 - 2018 роки) в сумі 25 000 грн.

З 2019 року відповідач припинив виплату орендної плати, чим допустив порушення умов договору та діючого законодавства в частині повної та своєчасної виплати орендної плати.

Згідно додатку №1 до договору оренди (розрахунки по орендній платі) розмір орендної плати було визначено в грошовій або натуральній формі з 1 січня по 31 грудня поточного року.

Грошова форма орендної плати на момент укладення договору була визначена у розмірі 2,55 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Указу Президента від 19 серпня 2008 року орендна плата встановлена в розмірі не менше 3% вартості земельної ділянки.

Тобто, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за 2019-2020 роки складає 13 926,56 грн, виходячи з наступного розрахунку: 232,109,35 грн, (грошова оцінка землі) х 3% - 6 963,28 грн х 2 роки = 13 926,56 грн.

Крім того, відповідно до п.14 договору за несвоєчасну сплату орендної плати орендар повинен сплатити пеню 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, сума пені складає 5 083,19 грн (13 926,56 грн х 0,1% х 365 дні / з 15 червня 2020 року по 14 червня 2021 року).

Також позивачка, посилаючись на ст.625 ЦК України, вказувала, що сума інфляції складає 981,81 грн, згідно розрахунку: 6 963,28 грн х 104,1 % (з 1 січня по 31 грудня 2019 року) = 7 348,77 - 6 963,28 грн = 285,49 грн; 13 926,56 грн х 105 % (з 1 січня по 31 грудня 2020 року) = 14 622,88 - 13 926,56 грн = 696,32 грн.

Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 вважала систематичною несплатою орендної плати відповідачем, у зв`язку з чим, просила суд договір, укладений між нею та відповідачем, розірвати; стягнути заборгованість з виплати орендної плати в розмірі 13 926,56 грн; пеню за прострочення зобов`язання в розмірі 5 083,19 грн; інфляцію 981,81 грн, а всього 19 991,56 грн.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Договір оренди №63/09 земельної ділянки, укладений 01 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 і ТОВ «СГП «Фермер» розірвано. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 4 080 грн, пеню в розмірі 1 489 грн 20 коп, індекс інфляції 426 грн 56 коп, а також судовий збір в розмірі 1 816 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2022 року стягнуто з ТОВ «СГП «Фермер» на користь ОСОБА_1 сплачені нею витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8 237, 36 грн.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, ТОВ «СГП «Фермер» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення районного суду без змін, з огляду на таке.

Судом установлено, що 01 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СГП «Фермер» було укладено договір оренди №63/09 земельної ділянки, площею 4,6334 га, кадастровий номер 1222385000:01:001:0335, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком на 49 років починаючи з дати його державної реєстрації (а.с.74-77).

Згідно п.9-11 договору оренди землі №63/09, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі визначених у Додатку №1 до договору оренди землі, який є невід`ємною частиною договору. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки з 01 січня по 31 грудня щороку терміну дії договору (а.с.74).

Згідно додатку №1 до договору оренди (розрахунки по орендній платі) розмір орендної плати визначено в грошовій або натуральній формі з 1 січня по 31 грудня поточного року.

Розмір орендної плати у грошовому еквіваленті встановлюється у сумі 2 400 грн за кожен календарний рік терміну дії договору, що становить 2,55 % від грошової оцінки земельної ділянки станом на 2009 рік. Розмір орендної плати з відрахованим податком з доходів фізичних осіб становить 2 040 грн (а.с.77).

Згідно видаткового касового ордеру №103 від 13 березня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю за 2019 рік в сумі 3 000 грн, при отриманні пред`явила паспорт серії НОМЕР_1 від 21 грудня 1997 року (а.с.31).

Згідно видаткового касового ордеру №519 від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю за 2020-2043 рік в сумі 48 000 грн, при отриманні пред`явила паспорт серії НОМЕР_1 від 21 грудня 1997 року (а.с.33).

Згідно висновку експерта №6447-21 від 10 лютого 2022 року, складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений у графі «Підпис одержувача» видаткового касового ордеру №519 від 01 грудня 2020 року, виконаний самою ОСОБА_1 , всі інші рукописні записи виконані іншою особою (а.с.163-172).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач посилається на факт виплати орендної плати за 2019-2020 роки на підставі видаткового касового ордеру №103 від 13 березня 2019 року та видаткового касового ордеру №519 від 01 грудня 2020 року, однак у вказаних документах містяться неправильні відомості про дату видачі паспорту позивача. Крім того, експертизою встановлено, що у видатковому касовому ордері №519 від 01 грудня 2020 року відсутній особистий напис позивача про отримання конкретної суми прописом. У зв`язку з чим, районний суд вважав, що оскільки вказані розрахункові документи складено в порушення вимог закону, вони не можуть свідчити про отримання грошових коштів в якості орендної плати за 2019-2020 роки за договором оренди землі №63/09 від 01 жовтня 2009 року, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15Закону України«Про орендуземлі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

В апеляційній скарзі ТОВ «СГП «Фермер» посилається на те, що договором оренди №63/09 від 01 жовтня 2009 року визначено виплату орендної плати в розмірі 2 400 грн щорічно, що з відрахованим податком на доходи фізичних осіб становить 2 040 грн. Орендну плату позивачка отримувала щорічно, зокрема, за 2019 рік отримала 13 березня 2019 року в розмірі 3 000 грн, згідно видаткового касового ордеру №103, а за 2020-2043 роки 01 грудня 2020 року по видатковому касовому ордеру №519 в сумі 48 960 грн, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення даного позову.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В пункті 26 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року №148, зазначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Пунктом 27 Положення визначено, що касир вимагає пред`явити паспорт/е-паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Як було установлено судом першої інстанції, вищевказані розрахункові документи, а саме видаткові касові ордери, складено в порушення вимог закону, тому вони не можуть свідчити про отримання грошових коштів в якості орендної плати за 2019-2020 роки за договором оренди землі №63/09 від 01 жовтня 2009 року.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, відповідачем до суду не було надано.

При цьому, згідно матеріалів справи, у порушення умов договору оренди №63/09 від 01 жовтня 2009 року, орендарем не виплачувалася орендна плата за 2019 та 2020 роки, що свідчить про систематичну несплату орендної плати, визначеної договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки ТОВ «СГП «Фермер» істотно порушило умови спірного договору, а саме систематично не сплачувало орендну плату.

Водночас, зазначений висновок повністю узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду висловленою у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Також колегія суддів погоджується з висновками районного суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті орендної плати, пені та індексу інфляції, з огляду на наступне.

Згідно Додатку №1 до договору оренди землі №63/09 від 01 жовтня 2009 року розмір орендної плати становить 2 040 грн щорічно, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим розмір заборгованість з орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 4 080 грн.

Разом з тим, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума індексу інфляції складає 426,56 грн, виходячи з наступного розрахунку: 2 040 грн х 104,1 % (з 1 січня по 31 грудня 2019 року) = 212,36 грн; 2 040 грн х 105 % (з 1 січня по 31 грудня 2020 року) = 214,20 грн.

Крім того,у відповідностідо ч.1,3ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.14 договору за несвоєчасну сплату орендної плати орендар повинен сплатити пеню 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, сума пені за період з 15 червня 2020 року по 14 червня 2021 року складає 1 489 грн 20 коп (4 080 грн х 0,1 % х 365 дні).

Щодо стягнення районним судом з ТОВ «СГП «Фермер» на користь ОСОБА_1 витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8 237, 36 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такий висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, оскільки згідно ст.133 ЦПК України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, та у відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваних судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення та додаткове рішення районного суду відповідають фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року та додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова