Постанова

від 03.10.2022 по справі 569/4771/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 569/4771/19

провадження № 61-12001св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «БУД КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ»,

треті особи: Дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне», державний реєстратор виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Чернацька Оксана Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Волошиним Іллею Васильовичем , на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» (далі - ПП «БУД КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ»; підприємство), треті особи: Дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне» (далі - ДП «Градобуд-Рівне»), державний реєстратор виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Чернацька О. В. (далі - державний реєстратор), у якому просив скасувати запис про реєстрацію права власності від 18 січня 2019 року № 30084632, внесений державним реєстратором, визнати за ним право власності на квартиру загальною площею 48,00 кв. м, житловою - 16,00 кв. м, у АДРЕСА_1 , порядковий номер квартири АДРЕСА_2 (що є квартирою з будівельним номером АДРЕСА_3 за заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2018 року у справі №686/16205/17-ц).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності від 18 січня 2019 року № 30084632, внесений державним реєстратором Мирогощанського виконкому. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 48 кв. м, житловою - 16 кв. м, у АДРЕСА_1 , порядковий номер квартири АДРЕСА_2 (що є квартирою будівельний номер 53 за заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2018 року у справі № 686/16205/17-ц про визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 згідно з технічним паспортом ОСОБА_1 , виданим ТОВ «Хмельницьке обласне земельне агентство», виготовленим 16 жовтня 2016 року).

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та заперечення на неї

Позивач подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, мотивовану тим, що ОСОБА_1 поніс судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, пов`язані з розглядом справи в розмірі 20 588,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат представником позивача до заяви долучено копію договору про надання правової допомоги від 14 грудня 2019 року, копії додаткових угод до договору, виставлені рахунки на оплату та квитанції про сплату коштів, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 14 лютого 2018 року.

ПП «БУД КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» заперечувало щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що: при поданні позовної заяви ні позивач, ні його представник не надали суду орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу; у договорі про надання правової допомоги не визначено механізму розрахунку гонорару адвоката; акт приймання-передачі наданих послуг містить посилання на надання допомоги клієнту у справі за його позовом до ПП «БКМ», яке є іншою юридичною особою, ніж ПП «БУД КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ».

Короткий зміст додаткового рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волошина І. В. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Відмова у стягненні витрат на правничу допомогу мотивована тим, що:

- у тексті договору від 14 лютого 2019 року відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару. Лише у пунктах 4.1., 4.2. вказаного договору зазначено, що замовник сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у розмірі та у порядку, передбаченому у додатках до цього договору, що є невід`ємною частиною даного договору. Проте у зазначених додатках також не визначено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо;

- оскільки відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатським бюро та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу;

- у наданих документах не відображається час, витрачений адвокатом на надання правової допомоги, що додатково вказує на необґрунтованість поданої заяви;

- крім того, матеріалами справи підтверджено, що при поданні позовної заяви позивачем або його представником не було надано орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 .

У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, ухвалити нове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник ОСОБА_1 зазначає, що:

- неподання разом із першою заявою по суті спору орієнтовного розрахунку сими судових витрат, які сторона очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не означає, що суд зобов`язаний відмовити у їх відшкодуванні;

- помилковими є висновки судів про недостатність рахунків про оплату витрат на правничу допомогу, оскільки для підтвердження їх розміру адвокат повинен був саме у договорі визначити механізм розрахунку свого гонорару. 14 лютого 2019 року між Адвокатським бюро «Іллі Волошина» та позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого було надання цим бюро усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у Рівненському міському суді в справі за позовом до ПП «Буд Кепітал Менеджмент» про визнання права власності та скасування запису про реєстрацію права власності. Механізм розрахунку зазначено у пункті 4.2 договору про надання правничої допомоги, яким передбачено, що гонорар на користь адвокатського бюро сплачується у розмірі, обумовленому сторонами в додаткових угодах до цього договору. В додатковій угоді від 14 лютого 2019 року № 1 узгоджено (і тоді ж сплачено), що клієнт згодом сплатить на користь бюро 10 860,00 грн за надання послуг, зокрема, за підготовку позовної заяви, представництв інтересів клієнта у суді. 28 грудня 2019 року контрагенти погодили між собою через укладення додаткової угоди № 2 оплату гонорару у розмірі 9 725,00 грн. Крім того, суди не оцінили акт приймання-передачі наданих послуг від 28 грудня 2019 року, відповідно до якого сума винагороди становить 20 588,00 грн;

- при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суди мали врахувати дійсність, необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем, виходячи з конкретних обставин справи та наданих доказів їх понесення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року зазначено, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19.

Позиція Верховного Суду

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина перша, друга статті 134 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що « (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

У справі, що переглядається, судами встановлено, що:

- у договорі від 14 лютого 2019 року відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару; у додатках до договору також не визначено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо. Тому відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатським бюро та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару;

- при подачі позовної заяви позивачем або його представником не було надано орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що неподання разом із першою заявою по суті спору орієнтовного розрахунку сими судових витрат, які сторона очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не означає, що суд зобов`язаний відмовити у їх відшкодуванні.

Разом із тим застосування відповідних положень частини другої статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, які їх подали.

Оскільки рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 грудня 2019 року залишено без змін, то його дію належить поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Волошиним Іллею Васильовичем , залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в частині апеляційного перегляду додаткового рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар