Постанова

від 07.10.2022 по справі 822/1329/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 822/1329/16

адміністративне провадження № К/9901/43120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2016 (суддя - Польовий О.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 (судді - Смілянець Е.С., Сушко О.О., Залімський І.Г.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Старокостянтинівської районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача Капустинська сільська рада, Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі, ФОП ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 28.03.2016 №58/2016-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА №460/2007-р від 25.12.2007 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства" ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 за Схемою поділу, площею 1,2327 га відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0377258, згідно додатку №11 до вищевказаного Розпорядження.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА №460/2007-р від 25.12.2007 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства" ОСОБА_5 , спадкоємцем якого являється ОСОБА_1 , передано у власність земельну ділянку №356 за Схемою поділу, площею 1,4347 га відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0377257, згідно додатку №11 до вищевказаного Розпорядження.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА №460/2007-р від 25.12.2007 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства" ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку №357 за Схемою поділу, площею 1,4347 га відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0360658, згідно додатку №11 до вищевказаного Розпорядження.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА №180/2015-р від 05.11.2015 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)", надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП 1 Травня на території Капустинської сільської ради, які не були розпайовані між власниками сертифікатів на земельну частку (пай) по КСП 1 Травня, в кількості 172 чоловік.

На виконання Розпорядження голови Старокостянтинівської РДА № 180/2015-р від 05.11.2015 року, відповідно до договору № 5 від 21.12.2015 року, ФОП ОСОБА_4 розробив Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "1 Травня" Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА №58/2016-р від 28.03.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)" затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "1 Травня" на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Вважаючи зазначене рішення відповідача від 28.03.2016 протиправним, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що затверджений проект землеустрою відповідає вимогам закону, а оскаржуване розпорядження винесене відповідачем відповідно вимог закону та в межах наданих повноважень.

Суд апеляційної інстанції також виходив того, що у випадку суперечностей між розпорядженнями №460/2007-р. від 25.12.2007 та №58/2016-р від 28.03.2016, регулювання одного і того самого питання, усунення таких обставин (що відповідно до закону не повинні існувати), в силу вимог статті 43 Закону №586-XIV, можуть бути врегульовані самим відповідачем.

Крім того, суди виходили з того, що оскаржуваним розпорядженням права позивачів не порушені.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

В обгрунтування касаційної скарги позивач ОСОБА_1 покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що оскаржуване розпорядження суперечить вимогам закону, проект землеустрою затверджено без проведення експертизи, за відсутності необхідних відомостей, кадастрових номерів, а до проекту включено земельні ділянки, які не можуть використовуватись для сільськовогосподарських потреб.

Також покликається на те, що суди безпідставно дійшли висновку про те, що оскаржуване розпорядження не порушує прав позивачів.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 8 Перехідних положень ЗК України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА №460/2007-р від 25.12.2007 затверджено проекти та передано у власність позивачів земельні ділянки №198, №356, №357 за Схемою поділу відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай).

В подальшому розпорядженням №58/2016-р від 28.03.2016 затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), яким затверджено схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

В обгрунтуваyня своїх вимог позивачі, серед іншого, покликались на те, що розпорядженням №58/2016-р від 28.03.2016 затверджено проект землеустрою, яким повторно розподілено територію, до складу якої входять надані їм у власність розпорядженням №460/2007-р від 25.12.2007 земельні ділянки.

В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обгрунтованості судових рішень та статті 9 КАС України щодо офіційного з?ясування обставин справи суди такі доводи позивача не перевірили, фактичні обставини та докази на їх підтвердження або ж спростування не дослідили.

Зокрема, судами не з?ясовано які саме ділянки передано у власність позивачам, їх місцезнаходження та чи перебувають такі ділянки в межах території, розподіленої проектом, який затвердив відповідач оскаржуваним розпорядженням.

Водночас, такі обставини є ключовими для правильного вирішення справи, оскільки їх підтвердження виключає можливість повторного розподілу на підставі оскаржуваного розпорядження тих земельних ділянок, які уже сформовані і передані у власність.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, розпорядження №460/2007-р від 25.12.2007 станом на час розгляду справи є чинним.

Покликання суду першої інстанції в обгрунтування висновків щодо правомірності розпорядження №58/2016-р від 28.03.2016 на те, що розпорядженням №141/2016-р від 12.08.2016 внесено зміни до розпорядження №460/2007-р від 25.12.2007, чим усунуто розбіжності у розпорядженнях №460/2007-р від 25.12.2007 та №58/2016-р від 28.03.2016, є безпідставним, оскільки розпорядження №141/2016-р від 12.08.2016 прийняте через майже 5 місяців після прийняття №58/2016-р від 28.03.2016, відтак не може виступати доказом його правомірності.

Покликання судів першої та апеляційної інстанції на відсутність відомостей про зареєстроване позивачами право власності на спірні ділянки в контексті спірних правовідносин також є безпідставним, оскільки відсутність таких відомостей не відміняє дію розпорядження, яким ділянки передано у власність.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 у цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук