Ухвала

від 19.01.2017 по справі 822/1329/16

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1329/16

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

19 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Старокостянтинівської районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача Капустинська сільська рада, Управління Держгокадастру в Старокостянтинівському районі, ФОП ОСОБА_7 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 28.03.2016 року № 58/2016-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)".

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 29.11.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом зокрема, зазначено, що він не погоджується із рішенням суду першої інстанції, оскільки судом не досліджено питання щодо обов'язковості проведення державної експертизи землеустрою, щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, також вказує, що судом не досліджено питання відсутності у виготовленому проекті каталогу координат та земельної ділянки № 318, крім цього апелянт не погоджується з висновком суду про не порушення його прав оскільки земельні ділянки власникам не видавалися.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта осіб в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА № 460/2007-р від 25.12.2007 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства" ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_2 за Схемою поділу, площею 1,2327 га відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, згідно додатку № 11 до вищевказаного Розпорядження.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА № 460/2007-р від 25.12.2007 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства" ОСОБА_9, спадкоємцем якого являється ОСОБА_3, передано у власність земельну ділянку НОМЕР_3 за Схемою поділу, площею 1,4347 га відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, згідно додатку № 11 до вищевказаного Розпорядження.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА № 460/2007-р від 25.12.2007 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства" ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку № 357 за Схемою поділу, площею 1,4347 га відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, згідно додатку № 11 до вищевказаного Розпорядження.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА № 180/2015-р від 05.11.2015 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)", надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП 1 Травня на території Капустинської сільської ради, які не були розпайовані між власниками сертифікатів на земельну частку (пай) по КСП 1 Травня, в кількості 172 чоловіки.

На виконання Розпорядження голови Старокостянтинівської РДА № 180/2015-р від 05.11.2015 року, відповідно до договору № 5 від 21.12.2015 року, ФОП ОСОБА_7 розробив Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "1 Травня" Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Розпорядженням голови Старокостянтинівської РДА № 58/2016-р від 28.03.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)" затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "1 Травня" на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Вважаючи зазначене рішення відповідача від 28.03.2016 року протиправним позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 № 899-IV, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України ), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ст. 4 ЗК України).

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, встановлені Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV ( далі - Закон № 858-IV).

Статтею 20 Закону № 858-IV визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Згідно статті 22 Закону № 858-IV, землеустрій здійснюється на підставі зокрема, рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Згідно ст.6 Закону України від 09.04.1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон № 586-XIV) визначено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно статті 21 Закону № 586-XIV, місцева державна адміністрація: 1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності; 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; 3) розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; 4) вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; 5) вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; 6) інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення; 7) організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; 8) вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; 9) розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях; 10) здійснює контроль за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища та розглядає справи про адміністративні правопорушення або передає їх матеріали на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи; 11) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В силу ч.1 ст.41 Закону № 586-XIV, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 3 ст.43 Закону № 586-XIV, визначено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Тобто, відповідно до зазначеного, питання розпорядження відповідними землями здійснюється місцевою державною адміністрацію, на підставі розпорядження голів місцевих державних адміністрацій які (у випадку їх відповідності Конституції та законів України ) є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Отже, враховуючи те, розпорядження голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації № 460/2007-р. від 25.12.2007 року є чинним і повинно виконуватись, відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі №822/564/16, яка набрала законної сили так само як і оскаржуване рішення Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 28.03.2016 року № 58/2016-р, при цьому у випадку суперечностей вказаних рішень, регулювання одного і того самого питання, усунення таких обставин (що відповідно до закону не повинні існувати) в силу вимог статті 43 Закону № 586-XIV можуть бути врегульовані самим відповідачем, наприклад шляхом скасування відповідного (них) розпоряджень та прийняття нового (нових) з урахуванням всіх необхідних моментів, вимог чинного законодавства та законних прав осіб, на яких впливає або може вплинути таке розпорядження.

За змістом статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, зокрема проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно статті 49-1 Закону № 858-IV, проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: а) деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; б) заболочені землі; в) землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку; г) інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб. Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); ґ) матеріали розрахунку (за потреби - перерахунку) вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; д) схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); е) відомості про площу земельних ділянок, кадастрові номери земельних ділянок та перелік обмежень у їх використанні; є) матеріали погодження і затвердження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України; ж) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість), сформованих за проектом. Після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) долучаються: акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до ч. 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками встановлені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 № 899-IV" ( далі - Закон № 899-IV).

Статтею 8 Закону № 899-IV визначено, особливості проведення державної землевпорядної експертизи документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Так, згідно вказаній статті документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає:

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Отже, враховуючи положення статті 25 Закону № 858-IV та статті 8 Закону № 899-IV існує декілька видів документація із землеустрою, до яких зокрема відносяться проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), при цьому Законом № 899-IV прямо встановлено, що державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Згідно з матеріалами справи ФОП ОСОБА_7 було розроблено саме проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а не проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а тому твердження апелянта стосовно того, що вказана документація підлягає обов'язковій землевпорядній експертизі є необгрунтованими, оскільки вказані види землевпорядної документації не є тотожними.

Також, враховуючи зазначене безпідставними є твердження скаржника, щодо того, що голова Старокостянтинівської районної державної адміністрації не перевірив відповідність проекту землеустрою вимогам нормативно-правових актів чим порушив вимоги статті 186 ЗК України, оскільки як вже зазначено в даній ситуації були відсутні підстави для проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

При цьому, також враховуючи те, що комісією з питань регулювання земельних відносин Старокостянтинівської РДА розглядався лише один проект землеустрою на всю територію вилучених земель (420 га) то він не подається на вибіркову державну експертизу (відповідно до статті 8 Закону № 899-IV), внаслідок чого доводи апелянта з цього приводу є недоречними.

Що стосується тверджень апелянта стосовно помилковості висновків суду першої інстанції про відсутність порушень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження, необхідно зазначити наступне.

Згідно з матеріалами справи, у зв'язку із відсутністю в архіві Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі та Старокостянтинівської районної державної адміністрації Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), на підставі розпорядження Старокостянтинівської РДА № 460/2007 - р. від 25.12.2007 року "Про затвердження проекту та передачу у власність земельних ділянок", всіх картографічних, геодезичних та розрахункових матеріалів з врахуванням позиції Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі ФОП ОСОБА_7 було розроблено "Проект із землеутрою щодо організації території земельних часток (паїв)" на підставі розпорядження Старокостянтинівської РДА № 180/2015-р від 05.11.2015 року на всіх членів власників сертифікатів колишнього КСП " 1 Травня" Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району в кількості 318 громадян, відповідно до списків власників сертифікатів та на всю площу вилучених земель .

Крім того, згідно пояснень ФОП ОСОБА_7 на публічній кадастровій карті України, а також в Національній Кадастровій системі, станом на момент розроблення відповідного проекту на земельних ділянках визначених вказаним проектом не зареєстроване жодне право власності на земельну ділянку, відповідно до додатку №1 розпорядження Старокостянтинівської РДА № 460/2007 - р. від 25.12.2007 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав позивача, який в свою чергу може звернутися до Старокостянтинівської РДА із заявою щодо внесення змін до розпорядження Старокостянтинівської РДА від 25.12.2007 за № 460, на підставі затвердженого "Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)" від 28.03.2016 за № 58/2016-р. та з метою подальшого виготовлення "Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", відповідно до статті 8 Закону № 899-IV.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги стосовно відсутності земельної ділянки № 318, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин на території Капустинської сільської ради наявні ще не витребувані земельні частки (паї), а тому підстави для формування ділянки із зазначеним номером на даний момент відсутні.

Окрім зазначеного, враховуючи положення статті 49 Закону України "Про землеустрій", 8 Закону № 899-IV виділення земельних часток проводиться фактично у два етапи, а саме виготовлення самого проекту із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - виготовлення схеми поділу земельних ділянок, розрахунку вартості земельних ділянок відповідно до наявної інформаційної довідки, та погодження і затвердження такого проекту.

Наступним кроком, який проводиться після розподілення земельних ділянок, є виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із присвоєнням їй кадастрового номеру, переліку обмежень у використанні з матеріалами перенесення меж земельних ділянок в натурі та каталогом координат, що передбачений кадастровим планом.

Тобто, наявність каталогу координат у проекті із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), є неможливим оскільки його виготовлення передбачене під час проведення саме виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що окремим етапом у виготовленні документація із землеустрою, а тому твердження апелянта стосовно цього є недоречними.

Крім того також є безпідставними твердження апелянта стосовно наявності в проекті із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) земельних ділянок земельних ділянок із крутизною схилу понад 7 градусів, оскільки відповідно до відповіді на адвокатський запит Хмельницької філії ДУ "Держгрунтохорона", що на території Капустинської сільської ради наявна земельна ділянка площею, 18,2 га, яка має крутизну схилів більше ніж 7 градусів.

При цьому конкретно не зазначено, до складу, яких (чиїх) земельних ділянок відносяться такі ділянки та яку частину земельної ділянки, як зазначає апелянт, виділеної ОСОБА_4 та ОСОБА_3 складають ділянки із нахилом більш ніж 7 градусів.

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами на які посилається апелянт, ділянки із нахилом більш ніж 7 градусів складають лише частину земельних ділянок вказаних осіб, а не всією їх площею.

Відповідно до статті 3 Закону № 899-IV Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Отже, наявність у вказаних осіб земельних ділянок із нахилом більш ніж 7 градусів, що частково входять до їх земельної частки (паю) не позбавляє їх можливості використовувати їх земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, оскільки на етапі розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), до такої частини земельної ділянки може бути застосоване обмеження у використанні, яке відповідно до ст. 3 Закону № 899-IV не позбавляє особи мати в наявності дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування оскаржуваного розпорядження голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 28.03.2016 року № 58/2016-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)".

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 січня 2017 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.