Рішення

від 07.10.2022 по справі 910/5978/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2022Справа № 910/5978/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус.+»

про стягнення 145 845,06 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кравець Наталія Михайлівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус.+» про стягнення 145 845,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №010416 про надання послуг з введення бухгалтерського обліку від 01.04.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.07.2022 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

25.07.2022 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування позовних вимог відповідач посилався на те, що до дати складання позовної заяви і звернення до суду відповідач повністю сплатив борг за надані позивачем послуги; позивач не надав доказів, у яку дату Акти приймання - передачі наданих послуг підписані сторонами, тобто дату у яку ці Акти набули статусу первинного документу, який свідчить про закінчення господарської операції.

18.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що акти надання послуг містять дати під підписом сторін. Також, позивач вказав, що у платіжному дорученні про сплату 116 000,00 грн не конкретизоване призначення платежу щодо погашення заборгованості.

02.09.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач посилається на невірний розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних. Також, відповідач стверджував про сплату основної заборгованості у сумі 116 000,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між Фізичною особою-підприємцем Кравець Наталією Михайлівною (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус.+» (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку № 010416 (надалі - договір), відповідно до якого регулюються цивільно-правові відносини, в межах яких замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, щомісяця в останній робочий день звітного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Форма названого акта встановлюється замовником, який зобов`язаний довести її до відома виконавця при укладанні цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору, замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені у акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору і вимогам, встановленим чинним в Україні законодавством.

За змістом п. 4.1., п. 4.2., п. 4.3. договору винагорода виконавця встановлюється за домовленістю сторін щомісяця в останній день місяця, що передує звітному, сума якого відображається в акті приймання-передачі наданих послуг. Замовник виплачує виконавцю нагороду за надані ним послуги виходячи з фактично наданого обсягу послуг, визначеного в акті приймання-передачі наданих послуг. Виплата винагороди замовником виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, або готівкою протягом п`яти банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг обома сторонами.

Згідно з п. 8.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом трьох років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору сторони не висловили письмово своє бажання про його розірвання, договір пролонгується на такий же термін на тих же умовах.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору в період з вересня 2019 року до грудня 2019 року позивачем надано відповідачу послуги з ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 116 000,00 грн, в підтвердження чого позивачем надано Акт №9-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2019 року від 30.09.2019, Акт №10-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2019 року від 31.10.2019, Акт №11-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2019 року від 30.11.2019 та Акт №12-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2019 року від 31.12.2019.

17.02.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №15/02/2022-2 від 15.02.2022 про сплату заборгованості у сумі 116 000,00 грн.

Оскільки відповідач заборгованості по договору не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 116 000,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку № 010416 від 01.04.2016. Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані 7 839,58 грн - 3% річних, 22 005,48 грн - інфляційні втрати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із Актом №9-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2019 року від 30.09.2019, Актом №10-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2019 року від 31.10.2019, Актом №11-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2019 року від 30.11.2019 та Актом №12-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2019 року від 31.12.2019 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 116 000,00 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв надані позивачем послуги без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони погодили, що виплата винагороди замовником виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, або готівкою протягом п`яти банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг обома сторонами (п. 4.3. договору).

Також, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №15/02/2022-2 від 15.02.2022 про сплату заборгованості 116 000,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що неможливо встановити строк оплати за вказаними актами, оскільки акти містять дати виготовлення актів, однак відсутні дати підписання актів. Отже, відповідач вважає, що зобов`язання з оплати наданих послуг виникло у результаті отримання претензії від позивача.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, оскільки у актах №9-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2019 року від 30.09.2019, №10-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2019 року від 31.10.2019, №11-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2019 року від 30.11.2019 та №12-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2019 року від 31.12.2019 міститься як дата складання акту, так і дата підписання сторонами актів, а тому твердження відповідача не підтвердженні жодним належним, допустимим та достовірними доказом.

Крім того, пунктом 3.2. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи у той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені у акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору і вимогам, встановленим чинним в Україні законодавством.

Отже, відповідач міг направити позивачу свої заперечення чи зауваження щодо актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

У матеріалах справи відсутні докази щодо заперечень чи зауважень відповідача стосовно дат підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як зазначено відповідачем, останнім погашено основну суму заборгованості у сумі 116 000,00 грн, на підтвердження відповідач надав платіжне доручення №1895 від 24.05.2022.

У призначенні платежу вказаного платіжного доручення зазначено: «Часткова оплата, згідно судового наказу по справі №910/3474/22 від 10.05.2022. Без ПДВ».

Судом встановлено, що відповідно до інформації з діловодства Господарського суду міста Києва 10.05.2022 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ за заявою Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" про стягнення заборгованості у розмірі 116 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 22 005,48 грн, 3% річних у розмірі 7 839,58 грн, що виникла внаслідок невиконання останнім грошового зобов`язання за договором №010416 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 01.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/3474/22 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" та скасовано судовий наказ Господарського суду м. Києва від 10.05.2022 у справі № 910/3474/22.

Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 в обґрунтування поданої заяви боржник зазначав, що датою виконання зобов`язання щодо оплати послуг, надання яких підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг за №9-С+від 30.09.2019; №10-С+від 31.10.2019, №11-С+ від 30.11.2019, №12-С+від 31.12.2019, є 28.02.2022, а тому саме з відповідної дати у стягувача виникло право вимогами від боржника сплати інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, боржник повідомив про сплату ним основної суми боргу у розмірі 116 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1895 від 24.05.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено про сплату відповідачем основної заборгованості у сумі 116 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1895 від 24.05.2022.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

Оскільки, заборгованість у розмірі 116 000,00 грн сплачена відповідачем згідно із платіжним дорученням №1895 від 24.05.2022 до відкриття провадження у справі (до 29.07.202), то позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 116 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Також, позивачем здійснено нарахування 7 839,58 грн - 3% річних, 22 005,48 грн - інфляційні втрати.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Відповідач повинен був здійснити оплату наданих послуг за актами: №9-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2019 - до 08.10.2019, №10-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2019 - до 08.11.2019, №11-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2019 - до 09.12.2019 та №12-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2019 - до 10.01.2020, то нарахування інфляційних втрат слід здійснювати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто за актами: №9-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2019 - з листопада 2019 року, №10-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2019 - з грудня 2019 року, №11-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2019 - з січня 2020 року та №12-С+ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2019 - з лютого 2020 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача є інфляційні втрати у загальному розмірі 21 661,18 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині частково.

Розрахунок 3% річних у сумі 7 839,58 грн є арифметично вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус.+» про стягнення 3% річних у сумі 7 839,58 грн та інфляційних втрат у сумі 21 661,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" (03164, м. Київ, проспект Палладіна, буд. 25, офіс 209, ідентифікаційний код 40240388) на користь Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) інфляційні втрати у сумі 21 661,18 грн, 3% річних у сумі 7 839,58 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус+" (03164, м. Київ, проспект Палладіна, буд. 25, офіс 209, ідентифікаційний код 40240388) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 501,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.10.2022.

Суддя О.В. Гулевець